Постанова

від 31.07.2014 по справі 816/1997/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1997/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ковальова Д.О.,

представника позивача - Гуріна Д.Ю.,

відповідача - Кутової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції Кутової Ольги Володимирівни, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марини Євгеніївни про визнання рішення незаконним, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції Кутової Ольги Володимирівни, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марини Євгеніївни про визнання рішення незаконним про відмову у державній реєстрації права власності на підставі договору іпотеки та зобов'язання здійснити державну реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що не зважаючи на подання усіх необхідних документів відповідачем протиправно було відмовлено в державній реєстрації права власності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Відповідач Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції Кутова Ольга Володимирівна в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, у наданих до суду письмових запереченнях просила в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що за результатами перевірки даних, що маються в Державному реєстрі прав, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек встановлено, що земельна ділянка яка належить позичальнику та на яку заявлені права банком має зареєстровані відносно неї дві іпотеки, одна з яких належить позивачу, а інша ВАТ "Морський Транспортний Банк". При цьому термін іпотечного договору укладеного між боржником та ВАТ "Морський Транспортний банк" спливає 26.06.2020 і до закінчення цього терміну неможливо проведення реєстрації права власності за позивачем.

Відповідач - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицька Марина Євгеніївна в судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 вересня 2006 року між Банком "Фінанси та Кредит", ТОВ, правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Полтавське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (Банк) та ОСОБА_6 (Позичальник) було укладено кредитний договір №К-72-2006, згідно якого Банк, надав Позичальнику, в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності Кредитні ресурси в сумі 250 000 доларів США, з оплатою за процентною ставкою 15% річних.

Вищевказане зобов'язання було забезпечене іпотекою згідно укладеного договору іпотеки №3-72-2006 від 27 вересня 2006 року, між Банком, та Позичальником, який був посвідчений приватним нотаріусом Диканського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та реєстрований в реєстрі за № 2942. Згідно іпотечного договору Позичальник передав в іпотеку Банку наступне нерухоме майно, а саме: земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що розташована на території АДРЕСА_1, яка має загальну площу - 5 612 кв.м., кадастровий номер: 5321084901:01:001:0012 (Предмет іпотеки).

Зважаючи на невиконання Позичальником своїх зобов'язань по вищевказаному кредитному договору, Банком 12 липень 2011 року відповідно до положень ст. ст. 12, 35 ЗУ "Про іпотеку", Позичальнику направлено вимогу про усунення порушення виконання вищевказаного зобов'язання, та надано тридцятиденний строк для сплати боргу. Також даною вимогою Позичальника було попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги.

Вказане повідомлення 17 липня 2011 року було отримана Позичальником, але борг сплачено не було, у зв'язку з чим Банк з метою недопущення подальшого порушення Позичальником своїх зобов'язань, банк у відповідності до застереження яке міститься в п. 9.3.1 вказаного договору іпотеки, звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

З метою реєстрації за позивачем права власності на предмет іпотеки 25 лютого 2014 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції було направлено пакет документів.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної служби України Дурицької Марії Євгенівни від 27 березня 2014 року №11961631 в державній реєстрації було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з позовом про визнання його незаконним та зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що становить зміст поняття "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно", здійснюється на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV (надалі- Закон №1952-ІV).

Спірні правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані, зокрема, нормами Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 (надалі - Порядок № 868), Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 (надалі - Порядок № 1141), тощо.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону№1952-ІV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно пункту 1 частини першої статті 4 Закону №1952-ІVобов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1952-ІV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 2 цієї статті визначено, що орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, відповідно до пункту 13 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Пунктом 36 Порядку №868 встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно пункту 37 цього Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно , серед іншого є, інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Аналогічні положення маються й в пункті 6 частини першої статті 19 Закону №1952-ІV державна реєстрація прав, серед іншого, проводиться на підставі інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Частиною третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя .

Згідно частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі , яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Судом встановлено, що вказане застереження мається в п. 9.3.1 договору іпотеки, а саме: задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до пункту 20 Порядку №868, за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 28 Порядку №868 встановлено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В свою чергу, частиною першою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 24 Закон №1952-ІV, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції Кутова Ольга Володимирівна в судовому засіданні пояснила, що підставою для відмови слугувала наявність в Державному реєстрі прав власності, обтяження щодо всього нерухомого майна, яке належить позичальнику, а саме: що земельна ділянка яка належить позичальнику та на яку заявлені права банком має зареєстровані відносно неї дві іпотеки, одна з яких належить позивачу, а інша ВАТ "Морський Транспортний Банк".

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (державний реєстр), наявні два обтяження, які виникли на підставі договорів іпотеки, а саме: запис про обтяження №314431, був зареєстрований 27 вересня 2006 року на підставі вищевказаного іпотечного договору та запис про обтяження №314512 який був зареєстрований 20 серпня 2008 року на підставі договору іпотеки №3424 від 20 серпня 2008 року, який був укладений по відношенню до предмету іпотеки між ОСОБА_6 та ВАТ "Морський Транспортний банк" та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7

Згідно частини першої статті 13 Закону України "Про іпотеку", предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками.

Відповідно до частини четвертої статті 37 вказаного Закону права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

Судом встановлено, що предмет іпотеки ОСОБА_6 був переданий у наступну іпотеку ВАТ "Морський Транспортний банк", отже іпотека ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" виникла раніше за іпотеку ВАТ "Морський Транспортний банк", а тому вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, мають вищий пріоритет ніж вимогами ВАТ "Морський Транспортний банк".

Відповідачем в судовому засіданні долучено матеріалів справи Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна згідно якої на все нерухоме майно ОСОБА_6 накладено арешт.

Абзацом 2 пункту 4 Порядку №868 встановлено, що наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відповідно до абзацу 2 пункту 22 Порядку №868 під час проведення у випадках, передбачених законодавством, державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, щодо якого у спеціальному розділі Державного реєстру прав, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містяться записи про іпотеку, обтяження речових прав, державний реєстратор переносить їх до відповідного розділу Державного реєстру прав, відкритого на такий об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 27 березня 2014 № 11961631 не містить підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права власності, наведених у ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у зв'язку із чим підлягає скасуванню судом, як таке, що винесено неправомірно.

Зважаючи на те, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції Кутової Ольги Володимирівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 11961631 від 27 березня 2014 року та зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції Кутову Ольгу Володимирівну повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", прийняту 05 березня 2014 року за реєстраційним номером № 5700717 з урахуванням підстав скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції Кутової Ольги Володимирівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 11961631 від 27 березня 2014 року.

Зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції Кутову Ольгу Володимирівну повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", прийняту 05 березня 2014 року за реєстраційним номером № 5700717 з урахуванням підстав скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" витрати зі сплати судового збору в розмірі 73,08 грн. /сімдесят три гривні вісім копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 05 серпня 2014 року.

Суддя С.С. Бойко