Ухвала

від 30.07.2015 по справі 816/1997/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року м. Київ К/800/65432/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В.,

Васильченко Н.В.

Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції Кутової Ольги Володимирівни, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Дурицької Марини Євгеніївни про визнання рішення незаконним, -

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" звернулось в суд з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції Кутової Ольги Володимирівни, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Дурицької Марини Євгеніївни, в якому просило: визнати незаконним рішення № 11961631 державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької М.Є. про відмову у державній реєстрації права власності ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, по відношенню до предмета іпотеки; зобов'язати державних реєстраторів на нерухоме майно реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції та Державної реєстраційної служби України здійснити державну реєстрацію права власності ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на підставі договору іпотеки № З-72-2006 від 27.09.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Диканського районного нотаріального округу Полтавської області Дубовою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2349, по відношенню до предмета іпотеки, а саме: земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що розташована на території Стасівської сільської ради Диканського району, Полтавської області, с. Стасі, АДРЕСА_1, яка має загальну площу - 5 612 кв.м., у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позовні вимоги мотивовано тим, що не зважаючи на подання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" усіх необхідних документів відповідачем протиправно було відмовлено в державній реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції Кутової О.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 11961631 від 27.03.2014 року; зобов'язано державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції Кутову О.В. повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", прийняту 05.03.2014 року за реєстраційним номером № 5700717 з урахуванням підстав скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 27.09.2006 року між ТОВ Банком "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Полтавське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №К-72-2006, згідно якого позивач надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 250 000 доларів США, з оплатою за процентною ставкою 15% річних.

Вказане зобов'язання було забезпечене іпотекою згідно укладеного договору іпотеки №3-72-2006 від 27.09.2006 року між банком та позичальником, який був посвідчений приватним нотаріусом Диканського районного нотаріального округу Дубовою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2942.

Згідно з іпотечним договором позичальник передав в іпотеку банку наступне нерухоме майно: земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що розташована на території Стасівської сільської ради, Диканського району, Полтавської області, с. Стасі, АДРЕСА_1, яка має загальну площу - 5 612 кв.м., кадастровий номер: 5321084901:01:001:0012 (Предмет іпотеки).

Зважаючи на невиконання позичальником своїх зобов'язань по вищевказаному кредитному договору, позивачем 12.07.2011 року відповідно до положень статей 12, 35 Закону України "Про іпотеку" позичальнику направлено вимогу про усунення порушення виконання вищевказаного зобов'язання, та надано тридцятиденний строк для сплати боргу. Також даною вимогою позичальника було попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги.

Вказане повідомлення 17.07.2011 року було отримане позичальником, але борг сплачено не було, у зв'язку з чим банк, з метою недопущення подальшого порушення позичальником своїх зобов'язань, у відповідності до застереження, яке міститься в пункті 9.3.1 вказаного договору іпотеки, звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

З метою реєстрації за позивачем права власності на предмет іпотеки, 25.02.2014 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було направлено пакет документів до реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної служби України Дурицької М.Є. від 27.03.2014 року №11961631 в державній реєстрації було відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення державного реєстратора є неправомірним, оскільки не містить підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права власності, наведених у статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент подання позивачем заяви про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, вже було проведено державну реєстрацію обтяжень, встановлених щодо зазначеної земельної ділянки, а відтак державним реєстратором правомірно відмовлено у проведенні реєстрації.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицька М.Є., розглянувши заву про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", прийняв рішення про відмову у державній реєстрації, у зв'язку з тим, що згідно відомостей з Державного реєстру прав власності зареєстровано обтяження щодо всього нерухомого майна, яке належить іпотекодавцю.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копія якого міститься в матеріалах справи, щодо зазначеного нерухомого майна встановлено обтяження та проведено державну реєстрацію такого обтяження.

Так, згідно запису про обтяження № 314512 державним реєстратором Реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції Полтавської області Костромицькою О.В. проведено державну реєстрацію заборони на нерухоме майно (земельна ділянка АДРЕСА_1, с. Стасі, Диканський район, Полтавська область, власник - ОСОБА_7.) на підставі договору іпотеки серія та номер 3424, виданого 20.08.2008 року.

Згідно з статтею 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною четвертою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Таким чином, державний реєстратор під час розгляду заяви про реєстрацію речових прав на нерухоме майно повинен перевірити подані документи та встановити наявність чи відсутність підстав, які перешкоджають проведенню державної реєстрації прав.

Згідно з пунктом 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2013 року № 868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема, щодо наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Згідно з пунктом 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2013 року № 868, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави стверджувати, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 11 листопада 2014 року №21-357а14.

Посилання ж позивача на частину другу пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2013 року № 868, згідно з якою наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказаний порядок є підзаконним актом і повинен застосовуватись в межах, що не суперечать Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: