Рішення

від 05.08.2014 по справі 910/20603/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20603/13 05.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз"

до 1. Київської міської ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд - 2"

про визнання договору оренди землі укладеним

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Максименко М.І. (представник за довіреністю);

від відповідача-1: Власенко І.І. (представник за довіреністю);

від відповідача-2: Дмитрасевич М.О. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 05 серпня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

24 жовтня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 24/10-01 від 24.10.2013 року до Київської міської ради (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд - 2" (відповідач-2) в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку визнати укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" (ідентифікаційний код 31648153, адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Богунського, буд. 26), Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембуд-2" (ідентифікаційний код 21560447, адреса: 02660, м. Київ, вул. Мурманська, 3), Київською міською радою (ідентифікаційний код 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36,), договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.12.2001 р., що укладений між Київською міською радою (ідентифікаційний код 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембуд-2" (ідентифікаційний код 21560447, адреса: 02660, м. Київ, вул. Мурманська, 3), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 3050 та зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів у книзі записів державної реєстрації договорів 24.01.2002 р. за № 62-6-00029 в редакції, викладеній позивачем в позовні заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембуд - 2" права Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" на оренду земельної ділянки площею 0,6803 га, що знаходиться у м. Києві по вул. Мурманська, 3 для будівництва та експлуатації виробничо-будівельної бази, кадастровий номер 80 000 000 00:62:072:0001, яке виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" на підставі ч.ч. 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України у зв'язку з набуттям Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" права власності на частину виробничо-будівельної бази, розташованої на земельній ділянці, а також частки у праві спільної часткової власності на частину виробничо-будівельної бази, на підставі договору на пайову участь у будівництві, укладеного 10.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембуд - 2".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року (суддя Бойко Р.В.) у справі № 910/20603/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" задоволено повністю, визнано укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Богунського, буд. 26, ідентифікаційний код 31648153), Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембуд-2" (02660, м. Київ, вул. Мурманська, 3, ідентифікаційний код 21560447), Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141), договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.12.2001 р., що укладений між Київською міською радою ((01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембуд-2" (02660, м. Київ, вул. Мурманська, 3, ідентифікаційний код 21560447), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 3050 та зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів у книзі записів державної реєстрації договорів 24.01.2002 р. за № 62-6-00029; стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" судовий збір у розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд-2" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" судовий збір у розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 року у справі № 910/20603/13 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд - 2" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року у вищезазначеній справі - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд-2" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 року у справі № 910/20603/13 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року у справі № 910/20603/13 скасовано, а справу № 910/20603/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-23/224 від 20.05.2014 року, у зв'язку з поверненням Вищим господарським судом України справи № 910/20603/13 до Господарського суду міста Києва, призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року (суддя Котков О.В.) справу № 910/20603/13 прийнято до провадження, розгляд призначено справи на 08.07.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача-1 було відкладено до 22.07.2014 року.

Розпорядженням від 22.07.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/20603/13 для розгляду судді Цюкало Ю.В., у зв'язку із перебуванням судді Коткова О.В у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 22.07.2014 року справу № 910/20603/13 прийнято до провадження судді Цюкало Ю.В., розгляд справи призначено на 05.08.2014 року о 15:50.

Розпорядженням від 05.08.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/20603/13 для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 року справа № 910/20603/13 прийнята до провадження, судом ухвалено розглядати вказану справу в судовому засіданні призначеному на 05.08.2014р. о 15:50.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

6 грудня 2001 року між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембуд - 2" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір оренди), за умовами п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київради від 05.07.2001р. за № 380/1356 передає, а орендар приймає в оренду на 25 (двадцять п'ять) років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Мурманська, 3 (три) у Деснянському районі м. Києва, розміром 0,6803 (нуль цілих і шість тисяч вісімсот три десятитисячних) га для будівництва та експлуатації виробничо-будівельної бази (надалі - Земельна ділянка) у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно із планом земельної ділянки, яка надається в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Рембуд - 2" та витягом з технічної документації № Ю-34382/2012 про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, виданим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Земельна ділянка має кадастровий номер: 80 000 000 00:62:072:0001.

10 квітня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембуд - 2" (надалі - Відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" (надалі - Позивач) укладено договір на пайову участь у будівництві (надалі - Договір на пайову участь), згідно з п.п. 1.1 - 1.5 та 3.1 якого Відповідач-2 приймає Позивача у пайове будівництва нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Мурманська, 3, літера «Б», загальною площею 2 922 (дві тисячі дев'ятсот двадцять два) кв.м (далі - Об'єкт), що споруджується Відповідачем-2, шляхом фінансування Позивачем частини цього будівництва.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.4, 4.3.1 Договору на пайову участь Позивач зобов'язався здійснити фінансування пайового будівництва Об'єкту.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3, 3.5, 4.1.2, 4.1.4 Договору на пайову участь Відповідач-2 зобов'язався за згодою та відповідним дорученням Позивача забезпечити виконання будівельних робіт згідно з проектною документацією, а також часткове фінансування будівництва Об'єкту відповідно до домовленості Відповідача-2 і Позивача, та протягом 10 (десяти) днів після закінчення будівництва і здачі Об'єкт в експлуатацію передати Позивачу за актом прийому-передачі частину Об'єкту, а також частину Об'єкту на умовах спільної часткової власності.

23 вересня 2010 року Відповідач-2 за актом прийому-передачі передав Позивачу частину Об'єкту - приміщення (об'єкт 2) площею 1 402,7 кв.м (1-й поверх - 758,5 кв.м, 2-й поверх - 644,2 кв.м), та частину Об'єкту на праві спільної часткової власності (об'єкт 3 та об'єкт 4).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2011 року (суддя Хрипун О.О.) у справі № 32/647 визнано право власності Відповідача-2 та виділено в натурі приміщення загальною площею 1 296,9 кв.м. (група приміщень 1 загальною площею 560,5 кв.м; група приміщень 5 загальною площею 736,4 кв.м) за адресою: м. Київ, вул. Мурманська, будинок 3 (літ. «Б»), визнано право власності Позивача та виділено в натурі приміщення загальною площею 1 402,7 кв.м (група приміщень 3 загальною площею 758,5 кв.м; група приміщень 6 загальною площею 644,2 кв.м) за адресою: м. Київ, вул. Мурманська, будинок 3 (літ. «Б»), а також визнано право спільної часткової власності з розділом часток Відповідача-2 0,99 частини та Позивача 0,01 частини на частину приміщень Об'єкту загальною площею 222,4 кв.м: на першому поверсі по групі приміщень 2 - на електрощитову площею 12,3 кв.м; у надбудові групи приміщень 7 - на топочну площею 39,4 кв.м та коридор площею 5 м; у групі приміщень 4 та антресолі - на коридор площею 12,5 кв.м, два підсобних приміщення площею 8 кв.м кожне, вентиляційну площею 57,7 кв.м, сходи загальною площею 43,3 кв.м, хол площею 26,6 кв.м та коридор площею 9,6 кв.м.

5 червня 2013 року Відповідач-2 листом вих. № 57 повідомив Позивача про те, що Відповідач-2 є єдиним орендарем Земельної ділянки.

12 вересня 2013 року Позивач звернувся до Відповідача-1 та Відповідача-2 з листами від 30.08.2013 р. № 30/08-1 та № 30/08-2 відповідно з проханням оформити право оренди Позивача на Земельну ділянку шляхом укладення договору про внесення змін до Договору оренди на умовах, передбачених у проекті договору, що був доданий до листів.

Відповідач-1 у своїй відповіді від 30.09.2013р. № 057023-20703 на лист Позивача від 30.08.2013р. №30/08-01 вказав на неможливість надання Позивачу дозволу Відповідача-1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для оформлення права Позивача на оренду земельної ділянки, оскільки Позивач не звернувся до Відповідача-1 зі спільною заявою із Відповідачем-2.

Відповідач-2 не відповів на лист Позивача від 30.08.2013р. № 30/08-02.

Спір виник у зв'язку з наявністю, за твердженням Позивача, підстав для визнання укладеним договору про внесення змін до Договору оренди у зв'язку з набуттям Позивачем права власності на частину Об'єкту а також права спільної часткової власності на частину Об'єкту, розташованого на Земельній ділянці.

Частиною 1 статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання викладених Вищим господарським судом України в постанові від 14.05.2014 року по справі № 910/20603/13 вказівок, ухвалою від 21.05.2014р. Господарським судом міста Києва було зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення по справі щодо заявлених вимог та заперечень з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 14.05.2014р. у справі № 910/20603/13.

08 липня 2014 року від позивача надійшли письмові пояснень б/н від 07.07.2014р. в яких останній просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

У свої письмових поясненнях б/н від 08.07.2014р. та № 08/230-774 від 05.08.2014р. відповідач-2 та відповідач-1 відповідно, просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідні пояснення, подані через канцелярію до суду 08.07.2014р. та 05.08.2014р. відповідно, долучені судом до матеріалів справи № 910/20603/13.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідачі посилаються на те, що на пленарному засіданні Київської міської ради питання передачі в оренду Позивачу - TOB «Сервіс Солюшнз» та Відповідачу-2 - TOB «Рембуд-2» спірної земельної ділянки на пленарному засіданні Київської міської ради не розглядалося. Відповідач-2 зауважує на тому, що між Київською міською радою та TOB «Рембуд-2» питання зміни істотних умов договору оренди земельної ділянки, в тому числі наявність двох співорендарів, не обговорювалося та згоди не досягалося. Як зауважує відповідач-1, за його переконанням, запропонована позивачем редакція договору є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та не відповідає волевиявленню сторін договору.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України "'Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що з 24 січня 2002 року у Відповідача-2 виникло право на оренду Земельної ділянки на підставі Договору оренди, укладеного з Відповідачем-1 (ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України у редакції, що підлягає застосуванню).

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Уразі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

23 вересня 2010 року Відповідач-2 передав Позивачу частину Об'єкту та частку у праві спільної часткової власності на Об'єкт, розташований на Земельній ділянці, за актом-приймання передачі до Договору на пайову участь.

12 січня 2011 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 32/647 на підставі Договору про пайову участь було визнано право власності Позивача на частину Об'єкту та частку у праві власності на частину Об'єкту, розташованого на Земельній ділянці.

20 вересня 2012 року Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" за Позивачем на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12 січня 2011 року у справі № 32/647 зареєстровано право власності на відповідне нерухоме майно, про що свідчить наявний у матеріалах справи Витяг про державну реєстрацію прав № 35568786 від 20.09.2012р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується набуття Позивачем права власності на частину Об'єкту (1 402,7 кв.м) та права спільної часткової власності (частка 0,01) на частину Об'єкту (222,4 кв.м) після 01.01.2010 р. (дата набуття чинності підп. 4 п. 1 та п. 2 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05.11.2009 p. № 1702-VI, згідно з якими ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України були викладені у новій редакції).

При цьому на Земельній ділянці знаходиться ще одна будівля - адміністративно-побутовий корпус виробничо-будівельної бази площею 1 313 кв.м, адреса: м. Київ, вул. Мурманська № 3 (літ. «А») (надалі - Корпус), який належить Відповідачу-2 на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 17.06.2008p., виданим на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 17.06.2008p. № 845-В.

Отже, з урахуванням наведеного, позивачу належить 33,17% приміщень виробничо-будівельної бази (яка складається з Об'єкту та Корпусу, надалі - Виробничо-будівельна база), розташованої на Земельній ділянці.

Відповідно до абз. 2 п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6 до відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

Враховуючи те, що Позивач набув право власності на частину Виробничо-будівельної бази та частку у праві спільної часткової власності на частину Виробничо-будівельної бази після 01.01.2010p., до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05.11.2009p. № 1702-VI.

У відповідності до п. 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року №6 відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, норми земельного законодавства України передбачають перехід прав на земельну ділянку до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташовані на відповідній земельній ділянці, водночас, набувач прав на нерухомість має оформити права на землю, що до нього перейшли у встановленому законодавством порядку.

Як свідчать наявні у матеріалах справи документи, Земельна ділянка є об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 р. у справі № 910/20603/13 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. у справі №910/20603/13 Вищий господарський суд України у постанові від 14.05.2014 р. зазначив, що задовольняючи позов суди не врахували право Відповідача-2, як власника земельної ділянки, самостійно вирішувати питання щодо надання Земельної ділянки у користування та умов такого користування.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, при загальній процедурі набуття в оренду земельної ділянки комунальної власності фізичною або юридичною особою, необхідною умовою укладення договору оренди такої земельної ділянки є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Водночас, норми ст. 120 Земельного кодексу України є спеціальними по відношенню до норм ст.ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України у контексті набуття прав на земельні ділянки державної або комунальної, оскільки норми ст. 120 Земельного кодексу України регулюють вужче коло суспільних відносин - відносин набуття прав на земельну ділянку лише у випадку набуття права власності на нерухомість, що знаходиться на такій ділянці.

За змістовним принципом вирішення колізій у випадку колізії між загальною і спеціальною правовою нормою застосуванню підлягає спеціальна норма права. Зазначений принцип поділяє Міністерством юстиції України. Так, відповідно до п. 4 листа Міністерства юстиції України "Щодо практики застосування норм права у випадку колізій" від 26.12.2008р. № 758-0-2-08-19 при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Відповідно до п. 2.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року №6 необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Водночас зобов'язання цього органу в судовому порядку укласти такий договір за відсутності зазначеного рішення є неможливим (крім випадку, передбаченого статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України), оскільки це порушувало б його передбачену Конституцією України виключну компетенцію.

Отже, укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, у випадку набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, розташовану на такій земельній ділянці, і яка перебуває в оренді, можливе без наявності щодо цього рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Імперативний характер ст. 377 Цивільного кодексу України підтверджується судовою практикою. У постанові від 11.02.2014р. у справі № 922/2564/13 Вищий господарський суд України зазначає, що: "стаття 377 Цивільного кодексу України має імперативний характер, оскільки в ній зазначається, що до особи яка придбала житловий будинок, будівлю чи споруду, переходить право власності на земельну ділянку чи право користування частиною земельної ділянки".

Як зазначалося вище, відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 120 Земельного кодексу України до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщені відповідні об'єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Перехід права користування земельною ділянкою у випадку набуття права власності на розташовані на такій ділянці житловий будинок, будівлю або споруду підтверджується судовою практикою. Так, у постановах від 06.06.2011 р. у справі 3-53гс11 та від 19.06.2012 р. у справі № 3-30гс12, постановлених за результатами розгляду заяв про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 01.02.2011 р. та від 19.12.2011 р. відповідно, на підставах, передбачених п. 1 ст. 111 16 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції, зокрема ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, Верховний Суд України прийшов до висновків, що: "у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування".

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України вищезазначене рішення Верховного суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. Зазначене підтверджується і практикою Вищого господарського суду України, який у постанові від 21.01.2014 р. у справі № 904/1630/13-г дотримується вищезазначеної позиції Верховного Суду України у питаннях застосування ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до підп. «г» п. 18 Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року № 7 вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що з 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України і статті 120 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 5 листопада 2009 р. № 1702-VI.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Отже, суд приходить до висновку, що у зв'язку з набуттям Позивачем права власності на частину Виробничо-будівельної бази, а також частку у праві спільної часткової власності на частину Виробничо-будівельної бази, розташованої на Земельній ділянці, до Позивача в силу ч.ч. 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України перейшло право на оренду Земельної ділянки в обсязі пропорційно частці Позивача у праві власності на Виробничо-будівельну базу.

Оформлення права оренди Позивача на Земельну ділянку може відбуватися без прийняття рішення Відповідача-1 про надання Земельної ділянки Позивачу в оренду, оскільки Земельна ділянка вже була надана у користування Відповідачу-2, а у зв'язку з набуттям Позивачем права власності на частину Виробничо-будівельної бази в також частки у праві спільної часткової власності на частину Виробничо-будівельної бази в силу закону відбувається перехід частини вже існуючого права оренди від Відповідача-2 до Позивача.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач-1 не розглядав питання передачі Земельної ділянки в оренду Позивачу оскільки, на думку Відповідача-1, для розгляду цього питання до нього мають звернутись із спільною заявою Відповідач-2 та Позивач. Проте таке звернення є неможливим у зв'язку з тим, що Відповідач-2 ухиляється від такого звернення.

Разом з цим, факт розгляду на пленарному засіданні Відповідача-1 питання передачі Земельної ділянки в оренду Позивачу та Відповідачу-2, а також факт прийняття Відповідачем-1 відповідного рішення не впливають на правильне вирішення спору, оскільки право оренди Земельної ділянки переходить від Відповідача-2 до Позивача в силу закону, незалежно від волі Відповідача-1.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року № 7 при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону.

Таким чином, враховуючи, що на підставі положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України Позивач набув право користування Земельною ділянкою з часткою у праві оренди Земельної ділянки пропорційно до частки у праві власності на Виробничо-будівельну базу, а також той факт, що виділення земельної ділянки площею пропорційною частці Позивача у праві оренди на Земельну ділянку є неможливим, з урахуванням розташування належного Позивачу нерухомого майна як на першому так і на другом поверхах Виробничо-будівельної бази, вимоги Позивача про визнання укладеним договору про внесення змін до Договору оренди є частково обґрунтованими.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 р. у справі № 910/20603/13 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. у справі № 910/20603/13 Вищий господарський суд України у постанові від 14.05.2014 р. зазначив, що задовольняючи позов суди не встановили, чи досягнуто між Позивачем, Відповідачем-1 та Відповідачем-2 згоди щодо зміни істотних умов Договору оренди, яка мала місце у запропонованій Позивачем редакції договору про внесення змін до Договору оренди.

Запропонована Позивачем редакція Договору оренди містить деякі відмінності від первісної редакції Договору оренди, пов'язані не лише із набуттям Позивачем частки у праві оренди Земельної ділянки. Так Позивачем по іншому сформульовані положення п.п. 2.2., 5, 7.2 Договору оренди (щодо обов'язку сплачувати орендну плату в порядку та розмірах, передбачених Податковим кодексом України, а також інший розмір орендної плати), п. 2.5 (змінено реквізити для сплати орендної плати), п. 3 зазначено інший розмір нормативно-грошової оцінки Земельної ділянки), п. 7.1 (закріплено умову щодо переважного права орендаря на поновлення договору оренди), п. 13 (зменшено перелік підстав припинення Договору), п. 16 (зазначено про неможливість відчуження орендарем права оренди Земельної ділянки іншим особам).

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Отже, в силу закону відбувається лише зміна орендаря земельної ділянки у випадку набуття третьою особою частки у праві власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на відповідній земельній ділянці, - інші умови договору оренди земельної ділянки залишаються без змін.

Враховуючи це, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо внесення змін у Договір оренди, що не пов'язані із виникненням у Позивача права оренди Земельної ділянки є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 р. у справі № 910/20603/13 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. у справі №910/20603/13 Вищий господарський суд України у постанові від 14.05.2014 р. зазначив, що задовольняючи позов суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, в судовому рішенні затвердив акт прийому-передачі Земельної ділянки Відповідачем-1 Відповідачу-2 та Позивачу, не зазначивши яким нормативним актом передбачено право суду визначати та затверджувати зміст такого акту.

У відповідності до п. 1 постанови Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. № 6 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що Позивачем не доведено підстав для задоволення позовних вимог у частині затвердження акту прийому-передачі Земельної ділянки Відповідачем-1 Відповідачу-2 та Позивачу, вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати Позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" (ідентифікаційний код 31648153, адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Богунського, буд. 26), Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембуд-2" (ідентифікаційний код 21560447, адреса: 02660, м. Київ, вул. Мурманська. 3), Київською міською радою (ідентифікаційний код 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.12.2001 p., що укладений між Київською міською радою (ідентифікаційний код 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембуд-2" (ідентифікаційний код 21560447, адреса: 02660, м. Київ, вул. Мурманська, 3), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міською нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 3050 та зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів у книзі записів державної реєстрації договорів 24.01.2002 р. за № 62-6-00029 в такій редакції:

«ДОГОВІР

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 6 грудня 2001 року

Місто Київ

Київська міська рада (м. Київ, вул. Хрещатик, 36) - далі у тексті - "Орендодавець", з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембуд - 2" (ідентифікаційний код 21560447) - далі у тексті - "Орендар-1",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" (ідентифікаційний код 31648153) - далі у тексті - "Орендар-2",

(Орендар-1 та Орендар-2 далі у тексті разом - "Орендар") - з другої сторони,

надалі разом іменовані - "Сторони", враховуючи те:

(i) що Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 05.07.2001 р. №380/1356 за договором оренди земельної ділянки від 06.12.2001 p., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованим в реєстрі за № 3050 та зареєстрованим Київським міським управлінням земельних ресурсів (запис від 24.01.2002 р. № 62-6-00029 у книзі записів державної реєстрації договорів) (далі у тексті також - "Договір оренди від 06.12.2001 p.") передав, а Орендар-1 прийняв в оренду на 25 років земельну ділянку кадастровий номер 80 000 000 00:62:072:0001, місце розташування якої вул. Мурманська, 3 у Деснянському районі м. Києва, площею 0,6803 га для будівництва та експлуатації виробничо-будівельної бази, а також те,

(ii) що 20.09.2012 р. було зареєстровано право власності Орендаря-2 на частину будівлі, яка розташована на вищевказаній земельній ділянці,

уклали цей договір про внесення змін до Договору оренди від 06.12.2001 р. про наступне:

1. Керуючись ч.ч. 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України Сторони домовились внести зміни до Договору оренди від 06.12.2001 р. шляхом викладення п.п. 1 та 2.1 Договору оренди від 06.12.2001 р. у наступній редакції:

« 1. Орендодавець передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембуд - 2"

(ідентифікаційний код 21560447) - далі у тексті - "Орендар-1" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" (ідентифікаційний код 31648153) - далі у тексті - "Орендар-2" (Орендар-1 та Орендар-2 далі у тексті разом - "Орендар") приймають в оренду на 25 (двадцять п'ять) років земельну ділянку кадастровий номер 80 000 000 00:62:072:0001, місце розташування якої вул. Мурманська, 3 (три) у Деснянському районі м. Києва, розміром 0,6803 (нуль цілих шість тисяч вісімсот три десятитисячних) га для будівництва та експлуатації виробничо-будівельної бази у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

Частка Орендаря-1 у праві оренди земельної ділянки складає 66,83 (шістдесят шість цілих вісімдесят три сотих відсотка) %.

Частка Орендаря-2 у праві оренди земельної ділянки складає 33,17 (тридцять три цілих сімнадцять сотих відсотка) %.

2. Орендна плата:

2.1. За оренду земельної ділянки Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату у грошовій формі незалежно від результатів своєї діяльності. Орендна плата сплачується Орендарем-1 і Орендарем-2 пропорційно їх часткам у праві оренди земельної ділянки.» ».

3.Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Богунського, 26, ідентифікаційний код 31648153) судовий збір у розмірі 286,75 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 50 копійок). Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд - 2" (02660, м. Київ, вул. Мурманська, 3, ідентифікаційний код 21560447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" (07400, Київська область, м. Бровари. вул. Богунського, 26, ідентифікаційний код 31648153) судовий збір у розмірі 286,75 (двісті вісімдесят шість гривень 50 копійок). Видати наказ.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.08.2014р.

Суддя О.В. Котков