Ухвала

від 12.08.2014 по справі 912/1797/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 серпня 2014 року Справа № 912/1797/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбова Т.В. суддівГоголь Т.Г., Дроботова Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Корпорації "XII Століття" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.14 у справі№ 912/1797/13 господарського суду Кіровоградської області за позовомКомунального підприємства "Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня" до 1.Кіровоградської міської ради 2. Корпорації "XII Століття" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кіровська районна у місті Кіровограді рада за участюпрокурора м. Кіровограда провизнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Касаційна скарга Корпорації "XII Століття" б/н від 22.07.14 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.14 не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з статтею 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили. За приписами частини 3 статті 105 цього ж Кодексу постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Як вбачається з касаційних матеріалів, предметом касаційного оскарження у даній справі є постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.14, перебіг процесуального строку на касаційне оскарження якої сплинув 23.04.14. Корпорація "XII Століття" звернулось з касаційною скаргою лише 22.07.14, тобто з пропуском встановленого процесуального строку. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Таким чином, для відновлення процесуального строку заявник має довести суду наявність відповідних обставин, їх поважність та непереборність. Скаржник, в обґрунтування пропуску процесуального строку посилається на те, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.14 була отримана посадовою особою підприємства ОСОБА_4 17.04.14, який приховав факт отримання цієї постанови та не забезпечив її касаційне оскарження. Відтак керівництво про оскаржувану постанову дізналось лише 17.07.14.

Проте, неналежне виконання працівником скаржника своїх обов'язків не є поважною причиною у розумінні приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України для відновлення пропущеного процесуального строку на звернення з касаційною скаргою.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, представник Корпорації "XII Століття" - Костенко М.М. був присутній у судовому засіданні 03.04.14, а відтак був обізнаний про прийняття оскаржуваної постанови; обставин, які об'єктивно перешкоджали б скаржнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги упродовж законодавчо встановленого терміну ним наведено не було. Отже, можливість вчасного подання касаційної скарги, у строки передбачені законодавством, залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, тому підстав для відновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку колегія суддів не вбачає.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Крім того, згідно вимог частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до пункту частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду касаційної скарги на судові рішення. Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 вказаного Закону встановлено, що ставка судового збору з касаційних скарг на рішення суду, що подаються до господарських судів, встановлюється у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, яку на 2014 рік встановлено на рівні 1 218,00грн.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (п.2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7)

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним і скасування рішення, та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, тобто дві вимоги немайнового характеру.

Скаржником до касаційної скарги у якості доказу сплати судового збору додане платіжне доручення №27 від 21.07.2014р. про сплату судового збору в розмірі 852,60грн. При цьому скаржник оскаржує судові акти у справі у повному обсязі. Відтак сума судового збору, яка повинна бути сплачена становить 1 705,20грн. Отже вказане платіжне доручення не є належним доказом сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановленому Законом розмірі.

Керуючись статтями 53, 86, 111, пунктами 4, 5 частини 1 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

У Х В А Л И В :

Відмовити Корпорації "XII Століття" в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подачі касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.14 у справі №912/1797/13 господарського суду Кіровоградської області.

Касаційну скаргу Корпорації "XII Століття" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.14 у справі №912/1797/13 господарського суду Кіровоградської області та додані до неї документи повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т. Гоголь

Т. Дроботова