Ухвала

від 29.07.2014 по справі 2а-6553/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2014 року м. Київ К/9991/7813/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року

у справі № 2а-6553/11/1270

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року, адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі - Краснодонська ОДПІ Луганської області; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001411740 від 11 липня 2011 року та № 0001401740 від 11 липня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань правомірності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська інвестиційна компанія» за період з 01 березня 2009 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт № 737/17/НОМЕР_3 від 25 червня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Краснодонською ОДПІ Луганської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001401740 від 11 липня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 300,01 грн. (866,67 грн. - основний платіж, 433,34 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0001411740 від 11 липня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 510,00 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 510,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємцем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної № 52 від 01 березня 2009 року, виписаної на його адресу ТОВ «Луганська інвестиційна компанія», з підстав нікчемності договору купівлі-продажу від 01 грудня 2008 року, укладеного між позивачем та вказаним постачальником.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на акт № 78/2300/34941785 від 25 серпня 2010 року, складений Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську за результатами проведення перевірки ТОВ «Луганська інвестиційна компанія». В зазначеному акті перевірки податковим органом вказано про відсутність у контрагента ФОП ОСОБА_3 необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також про неперебування товариства за юридичною адресою.

Крім того, відповідач дійшов висновку про порушення підприємцем пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з огляду на незабезпечення зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідної операції первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як з'ясовано судами, фактичне виконання господарської операції з придбання позивачем бензину в ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» засвідчується належним чином складеними видатковою та податковою накладними, банківською випискою, документами на підтвердження транспортування придбаного в контрагента товару, що, зокрема, податковим органом не заперечується, як і не заперечується, що понесені підприємцем витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувана операція здійснена за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Отже, враховуючи встановлений судовими інстанціями факт реального здійснення спірної операції, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, в тому числі від господарських та виробничих можливостей постачальника або від його перебування за юридичною адресою, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у контролюючого органу в розглядуваній ситуації правових підстав для зменшення підприємцю сформованого за проведеною з ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» господарською операцією податкового кредиту з податку на додану вартість слід визнати правильним.

Що стосується доводів відповідача про порушення підприємцем пункту 121.1 статті 121 ПК України, то контролюючим органом не наведено, які саме документи не збережено позивачем, тобто не доведено порушення ФОП ОСОБА_3, про яке йдеться в наведеній нормі ПК України, що, відповідно, виключає підстави для накладення на позивача штрафу в розмірі 510,00 грн.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.