Постанова

від 30.07.2014 по справі 910/123/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2014 р. Справа№ 910/123/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників:

від позивача: Стирнік Ю.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Лева С.В. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СД Трейд"

на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014

у справі № 910/123/14 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СД Трейд"

про стягнення 40 365,02 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2014 по справі №910/123/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СД Трейд" про стягнення 40 365,02 грн. - задоволено частково, а саме, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СД Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Україна" 35 364,52 грн. - збитків, 2 488,83 грн. - пені, 566,47 грн. - трьох процентів річних, 1 637,60 грн. - судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що 28.01.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 28/01, за яким позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплати товар на складі відповідача. Оскільки відповідач своєчасно товар не оплатив, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення товару. Відповідачем 19.06.2013 повернуто не весь товар (20749 штук замість 20967 штук), а повернутий є не придатним для подальшого використання. Цього ж дня, 19.06.2013 було складено акт розбіжностей і вручено його представнику відповідача, та комісією у складі представників позивача та ТОВ «Торгівельний двір «Українська товарна спілка», якому товар передано на зберігання, акт про недостачу та неналежну якість товару. Чергове приймання товару по кількості та якості мало місце 27.06.2013, на яке відповідач не з'явився. У звґязку з тим, що товар в кількості 20749 штук, який відповідачем, як покупцем, повернуто позивачу,як постачальнику, виявився непридатним для подальшої реалізації та використання внаслідок його псування під час перебування на складі відповідача саме з його вини, а тому позивачем понесені збитки в розмірі 35 364,52 грн., що складає вартість зіпсованого товару.

Крім того, судом першої інстанції в зв'язку з простроченням відповідачем оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 28/01 від 28.01.2013 стягнуто з відповідача на користь позивача 24 88,83 грн. - пені та 566,47 грн. - три відсотки річних.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 26.05.2014 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не надано належних доказів того, що товар в кількості 20749 штук, який відповідачем, як покупцем, повернуто позивачу, як постачальнику, є неналежної якості.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СД Трейд" по справі № 910/123/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СД Трейд" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі № 910/123/14 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи № 910/123/14 призначено на 30.07.2014 об 11 год. 30 хв.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 справу №910/123/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 справу №910/123/14 прийнято до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю. Розгляд справи №910/123/14 вирішено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні - 30.07.2014 об 11 год. 30 хв.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 28.01.2013 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАН-УКРАЇНА", як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СД ТРЕЙД", як покупцем, укладено договір поставки № 28/01, відповідно до п. 1.1 якого, позивач як постачальник зобов'язався передати у власність відповідача як покупця товар, а останній зобов'язався його прийняти та оплатити на умовах договору. Предметом поставки, згідно з п.1.2 договору, є мило господарське відповідно до умов ДСТУ 4544:2006.

Найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, сума та ціна товару вказується сторонами у видаткових накладних та/або на підставі додатка (додатків) до цього договору (п.1.3).

Оплата товару повинна була бути здійснена відповідачем протягом 21 календарного дня з дати отримання цього товару. Моментом оплати товару вважається дата списання коштів на поточний рахунок позивача (п. 3.4 договору в редакції протоколу розбіжностей).

Згідно з п. 4.6 договору передача (приймання-здача) товару здійснюється на складі відповідача за адресою: м. Київ, вул. Вільнюська, 33, або за додатковою домовленістю сторін.

Додатковою угодою № 1 від 28.01.2013 до договору сторони визначили ціну товару: на умовах поставки "склад покупця" - 1,71грн. з ПДВ за 1шт. мила господарського вагою 200 гр.; на умовах постачання "склад постачальника" - 1,62 грн. з ПДВ за 1шт. мила господарського вагою 200 гр.

Як встановлено місцевим господарським судом та не оспорювалось сторонами, 01.02.2013 в рамках виконання договору відбулась поставка 24 932 шт. мила господарського на загальну суму 42 633,72 грн. з ПДВ, яка мала місце за видатковою накладною № РН-0003 від 01.02.2013 (за видатковою накладної кількість складає 25 000 шт., з яких 68 повернуто). Вартість однієї штуки мила у накладній зазначена як 1,71 грн., що, у відповідності до додаткової угоди № 1 від 28.01.2013, свідчить про те, що місцем постачання є склад відповідача. Якість мила, що було поставлено, засвідчена відповідним сертифікатом якості і воно прийнято відповідачем без зауважень.

Однак, як зазначав позивач, у визначений договором строк (протягом 21 календарного дня з дати отримання цього товару), тобто до 25.02.2013 відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару, вартість поставленого позивачем товару - не оплатив.

19.06.2013 відповідач повернув позивачеві частину отриманого за договором товару, зокрема, відповідно до видаткової накладної на повернення № СД-0000190 від 19.06.2013, повернуто товар на суму 35 853,57 грн., що, виходячи з його вартості 1,71 грн. за 1 шт., складає 20 967 шт. Наявність спільної згоди на вчинення вказаної дії, як встановлена місцевим господарським судом, сторонами визнається.

Також право відповідача повернути, та обов'язок позивача прийняти товар за спільною згодою передбачено п. 4.13 договору, згідно якого сторони домовились, що товар підлягає поверненню тільки неушкодженим, який зберігався згідно з умовами зберігання на даний вид товару зі строком придатності не менше 1/4 від загального строку придатності.

Місцевим господарським судом встановлено, що товар було повернуто позивачу на складі відповідача у місті Києві, стосовно чого сторони не заперечували. При поверненні товару позивачу на складі відповідача приймання його за кількістю та якістю не здійснювалось.

Відповідно до товарно-транспортної накладної позивачем були замовлені транспортні послуги для транспортування 19.06.2013 мила від відповідача з адреси: м. Київ, пров. Магнітогорський, 1, на відповідальне зберігання товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Двір "Українська Товарна Спілка" за адресою: м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 57.

Зокрема, договір на зберігання мила господарського було укладено позивачем 18.06.2013 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Двір "Українська Товарна Спілка", як зберігачем, за номером №18/06.

При прийманні товару на складі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Двір "Українська Товарна Спілка" було виявлено розбіжності у кількості фактично повернутого мила з заявленою кількістю у накладній на повернення № СД-0000190 від 19.06.2013, а саме: фактично повернуто 20 749 шт. мила. Крім того, виявлено, що упаковка товару має явні зовнішні потьоки, можливо від води, товар в середині дуже вологий, а саме мило покрито густою пліснявою, що підтверджується актом приймання № 19/06 від 19.06.2013 на складі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Двір "Українська Товарна Спілка" за адресою: м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 57 комісією з представників позивача (директор) та зберігача (комірників).

Складеним позивачем актом розбіжностей № 19-06 від 19.06.2013 встановлені розбіжності щодо кількості повернутого мила, його недоліки, крім того, в акті міститься пропозиція відповідачу протягом п'яти днів забрати товар зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Двір "Українська Товарна Спілка" за адресою: м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 57.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечувалось відповідачем, даний акт розбіжностей отримано відповідачем 19.06.2013 (бухгалтером Шахрай Н.І.).

Листом від 20.06.2013 позивач звернувся до відповідача з проханням забезпечити явку представника для передачі-приймання товару за якістю, що відбудеться 27.06.2013 о 10-00, однак, відповідач не направив в зазначений час свого представника для передачі-приймання товару за якістю.

Як встановлено місцевим господарським судом та не оспорювалось відповідачем, дане повідомлення не містить інформації про місце здійснення приймання товару за якістю, однак, обґрунтовуючи свою неявку, відповідач не посилався на необізнаність з місцем його приймання, а зазначав, що вирішив не приймати участь у прийманні по кількості та якості товару, оскільки це не є його обов'язком, так як товар прийнято позивачем без зауважень. Отже, відповідачу було відомо місце приймання, а саме: м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 57, де товар зберігався на складі товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Двір "Українська Товарна Спілка". Крім того, про дане місце зберігання товару позивачем було зазначено у акті розбіжностей за № 19-06.

27.06.2013 комісією у складі: представника позивача та представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Двір "Українська Товарна Спілка" складено акт № 27/06-1, відповідно до якого наявні розбіжності між кількістю мила за накладною (20 967 шт.) та фактичною кількістю (20 749 шт.), та упаковка товару має явні зовнішні потьоки, можливо від води, товар всередині дуже вологий. Мило всередині упаковки покрите густою пліснявою, що виключає подальше його використання за призначенням.

Також відібрано зразки (2 бруска мила), про що складено акт № 27/06-2, один з яких 27.06.2013 направлено відповідачу.

01.07.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування збитків у розмірі 42 633,72 грн. (з розрахунку 24 932 шт. х 1,71 грн.) та запропоновано відповідачу з'явитися для відбору зразків для випробування органами стандартизації.

05.08.2013 відбулося відібрання зразків товару комісією у складі представника позивача та представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Двір "Українська Товарна Спілка", за відсутності представника відповідача, про що складено акт № 05/08.

12.08.2013 Державним підприємством "Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" складено протокол випробувань зразків № 3219, відповідно до якого у зразках мила господарського наявна пліснява.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 11/10 від 11.10.2013 про відшкодування 35 366,22 грн. реальних збитків, однак, як зазначав позивач, його вимога залишена відповідачем без задоволення.

За загальним правилом порушення зобов'язання є підставою для відшкодування збитків (п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

З огляду на викладене, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що 01.02.2013, на виконання умов, укладеного між сторонами договору поставки № 28/01 від 28.01.2013, позивач поставив на склад відповідача товар (мило господарське) в кількості 24 932 шт. на загальну суму 42 633,72 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0003 від 01.02.2013, підписаною представниками сторін та скріпленої печатками юридичних осіб (за видатковою накладної кількість складає 25 000 шт., з яких 68 повернуто). Якість товару засвідчена сертифікатом якості, наявним в матеріалах справи.

Відповідач у визначений договором строк (протягом 21 календарного дня з дати отримання цього товару), тобто до 25.02.2013 не виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару, вартість поставленого позивачем товару - не оплатив. Доказів оплати поставленого позивачем товару, відповідач ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження не надав.

Відповідно до видаткової накладної на повернення № СД-0000190 від 19.06.2013, відповідач повернув отриманий від позивача товар на суму 35 853,57 грн., що, виходячи з його вартості 1,71 грн. за 1 шт., складає 20 967 шт.

Однак, актом приймання № 19/06 від 19.06.2013 на складі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Двір "Українська Товарна Спілка" (з яким позивач уклав договір на зберігання мила господарського №18/06 від 18.06.2013) за адресою: м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 57 комісією з представників позивача (директор) та зберігача (комірників) під час приймання товару на складі зберігача були виявлені розбіжності у кількості фактично повернутого мила з заявленою кількістю у накладній на повернення № СД-0000190 від 19.06.2013, а саме: фактично повернуто 20 749 шт. мила. Також виявлено, що упаковка товару має явні зовнішні потьоки, можливо від води, товар в середині дуже вологий, а саме мило покрито густою пліснявою.

Крім того, розбіжності щодо кількості повернутого мила, його недоліки, встановлені:

- актом розбіжностей № 19-06 від 19.06.2013, складеним позивачем (в якому, серед іншого, міститься пропозиція відповідачу протягом п'яти днів забрати товар зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Двір "Українська Товарна Спілка" за адресою: м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 57, а отримання якого відповідачем 19.06.2013, останнім не заперечувалась);

- актом №27/06-1 від 27.06.2013, складеним комісією у складі: представника позивача та представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Двір "Українська Товарна Спілка" відповідно до якого наявні розбіжності між кількістю мила за накладною (20 967 шт.) та фактичною кількістю (20 749 шт.), та упаковка товару має явні зовнішні потьоки, можливо від води, товар всередині дуже вологий, мило всередині упаковки покрите густою пліснявою, що виключає подальше його використання за призначенням (листом від 20.06.2013 позивач звернувся до відповідача з проханням забезпечити явку його представника для передачі-приймання товару за якістю, що відбудеться 27.06.2013 о 10-00 (факт отримання листа відповідач не заперечував), однак, відповідач, у зазначений час для передачі-приймання товару за якістю - 27.06.2013 о 10:00 год. своїх представників не направив);

- протоколом випробувань зразків № 3219 від 12.08.2013 Державного підприємства "Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації", відповідно до якого у зразках мила господарського, наданого позивачем (партія №72 від 28.01.2013) наявна пліснява (відібрання зразків товару відбулося 05.08.2013 комісією у складі представника позивача та представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Двір "Українська Товарна Спілка", за відсутності представника відповідача, якого було повідомлено про відбір зразків листом №01/07 від 01.07.2013, однак, представники відповідача не з'явились для відібрання зразків, про що складено акт № 05/08).

Зазначені докази в їх сукупності приймаються судом, як належні та допустимі, у розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, докази неналежної якості повернутого відповідачем позивачу товару, враховуючи викладене нижче.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленим законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 674 Цивільного кодексу України).

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР", відповідність товару за якістю здійснюється в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966.

Відповідно до п. 6 Інструкції П-7 приймання продукції по якості і комплектності при постачанні в межах одного міста здійснюється на складі одержувача не пізніше 10 днів.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що повернення позивачу товару на складі відповідача для транспортування, згідно видаткової накладної (повернення) №СД-0000190 від 19.06.2013, не може вважатись процедурою приймання товару по кількості та якості під час його повернення, а тому є безпідставними доводи відповідача про те, що позивачем товар прийнято при його поверненні на складі відповідача без зауважень. Виклик в таких випадках представника відправника є обов'язковим, як і явка останнього (абз. 4 п. 16 Інструкції П-7). Виявивши невідповідність якості і комплектності одержувач зобов'язаний призупинити подальше приймання і скласти акт (абз.1 п. 16 Інструкції П-7), що і було зроблено позивачем.

Вимоги до виклику, передбачені п. 17 Інструкції П-7, дотримані позивачем при надісланні відповідачу повідомлення від 20.06.2013.

Приписами п. 19 Інструкції П-7 на іногороднього відправника продукції покладено обов'язок забезпечити явку свого представника для приймання продукції у визначений викликом строк, що спростовує позицію відповідача про відсутність у нього відповідного обов'язку.

Однак, відповідач свого представника для приймання товару 27.06.2013 не направив, внаслідок чого, виходячи з положень п. 20 Інструкції П-7, позивач правомірно здійснив приймання товару по кількості та якості з залученням компетентних представників іншої організації - комірників товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Двір "Українська Товарна Спілка", про що складені відповідні акти.

Оцінюючи акт № 27/06-1 від 27.06.2013, який складений за результатами приймання продукції по якості та комплектності, в контексті вимог до вказаного документу, що наведені у п. 29 Інструкції П-7, слід зазначити, що відсутність у даному акті часу закінчення приймання продукції та даних про умови зберігання продукції на складі одержувача до складання акту не є тими обставинами, що впливають на достовірність наведених у ньому обставин.

Також відповідає вимогам п. 27 Інструкції П-7 акт № 27/06-2 від 27.06.2013 відбору зразків, один із відібраних зразків, відповідно до п. 28 Інструкції П-7, 27.06.2013 надіслано відповідачу, сам акт від 27.06.2013 приймання по комплектності та якості - 01.07.2013 разом з претензією про сплату вартості товару у розмірі 42 633,72 грн. надіслано відповідачу. Дана претензія, крім іншого, містить також вимогу забезпечити явку представника відповідача для здійснення повторного відбору зразків.

Отже, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що приймання товару позивачем після його повернення відповідачем, здійснювалось в межах Інструкції про порядок приймання продукції промислово-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.

Твердження відповідача про те, що позивачем не доведено, що товар, переданий 19.06.2013 Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" на зберігання, є тим товаром, який повернуто відповідачем, судом відхиляються, оскільки позивач забезпечив відповідачу можливість прийняти участь у прийманні товару, яке здійснюється, у тому числі, для з'ясування походження товару, однак, саме відповідач не скористався наданим йому правом участі у прийманні товару, правом наводити свої доводи, міркування і заперечення, тим самим погодившись з встановленими під час приймання обставинами, однією з яких є дані про походження товару. Також, враховуючи, що на момент постачання товару у лютому 2013 претензій щодо якості товару не було, і виникли вони тільки після його повернення, а отже, пошкодження товару мало місце під час знаходження товару саме у відповідача.

Враховуючи те, що повернутий відповідачем товар в кількості 20 749 шт. є непридатними для використання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем понесені витрат внаслідок неправомірних дій відповідача, розмір яких підлягає визначенню виходячи з вартості мила: 20 749 шт. х 1,71 грн. = 35 480,79 грн., дані витрати є збитками, понесеними позивачем внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а тому вимога позивача про стягнення 35 364,52 грн. збитків підлягає задоволенню.

Крім того, судом першої інстанції частково задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та три відсотки річних за прострочення оплати товару, та стягнуто з відповідача на користь позивача 24 88,83 грн. - пені та 566,47 грн. - три відсотки річних.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного або неповного перерахування коштів відповідно до умов договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної обліком ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від простроченої суми заборгованості.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором поставки № 28/01 від 28.01.2013, оскільки, у визначений договором строк (протягом 21 календарного дня з дати отримання цього товару), тобто до 25.02.2013 відповідач вартість поставленого позивачем товару - не оплатив, що є підставою для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Здійснивши перерахунок пені та трьох відсотків річних, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення пені та трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню, а саме, в розмірі 24 88,83 грн. та 566,47 грн. відповідно.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СД Трейд" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі № 910/123/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі № 910/123/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/123/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Є.Ю. Шаптала