Постанова

від 12.11.2014 по справі 910/123/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 910/123/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М., суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "СД Трейд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі№910/123/14 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "СД Трейд" простягнення 40 365,02 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача Сарабура Є.О., Лева С.В.,

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 11.11.2014 №02-05/491 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суду для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Картере В.І.

Встановив:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі №910/123/14 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 (судді: Станік С.Р., Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.), задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Україна" (надалі позивач/ ТОВ "Дан-Україна") до Товариства з обмеженою відповідальністю "СД Трейд" (надалі відповідач/скаржник/ ТОВ "СД Трейд"); за рішенням, стягнуто з відповідача 35 364,52 грн. збитків, 2 488,83 грн. пені, 566,47 грн. 3% річних.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивач про стягнення з відповідача збитків, завданих позивачу внаслідок повернення товару неналежної якості та в меншій кількості на підставі ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Дана норма кореспондує з приписами статті 265 Господарського кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.01.2013 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №28/01, відповідно до якого, позивач (постачальник) зобов'язався поставити відповідачу (покупцю) товар - мило господарське, відповідно до умов ДСТУ 4544:2006 (надалі - товар). Найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, сума та ціна товару вказується сторонами у видаткових накладних та/або на підставі додатка (додатків) до цього договору (п. 1.3. договору).

Згідно з видатковою накладною від 01.02.2013 №РН-0003, позивач поставив відповідачу товар - мило господарське, у кількості 25 000 штук вартістю 1,71 грн. за одну штуку, 68 з яких повернуто у зв'язку з браком.

Оплата товару повинна бути здійснена відповідачем протягом 21 календарного дня з дати отримання товару (п. 3.4.).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 697 ЦК України визначено, що якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Приписами п. 4.13. договору поставки з урахуванням протоколу розбіжностей від 28.01.2013 до договору поставки від тієї ж дати, покупець має право повернути, а постачальник зобов'язаний прийняти товар в наступних випадках, не обмежуючись ними, зокрема, за згодою сторін.

У зв'язку з несплатою відповідачем отриманого товару в установлений договором строк, позивач, згідно з видатковою накладною на повернення від 19.06.2013 №СД-0000190, забрав у відповідача товар у кількості 20 967 штук.

Спір між сторонами виник внаслідок того, що як стверджує позивач, при розвантаженні товару на складі зберігача згідно з договором відповідального зберігання, укладеного між позивачем та ТОВ "Торгівельний двір "Українська Товарна Спілка" від 18.06.2013 №18/6, було виявлено, що упаковка товару пошкоджена, товар (мило) покритий пліснявою, та є непридатним для подальшого використання; крім того, видаткова накладна від 19.06.2013 виписана на 20 967 штук мила, а фактично повернуто 20 749 штук. На вимогу позивача прибути 27.06.2013 для передачі-приймання мила за якістю, відповідач не відреагував.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили із того, що позивачем в установленому законом порядку доведено факт отримання від відповідача товару - мила, неналежної якості та в меншій кількості, про що свідчить акт від 27.06.2013. Нез'явлення відповідача на вимогу позивача для складання вказаного акту, під час складання якого відповідач міг би висловити свої доводи, заперечення, свідчить про погодження відповідачем встановлених під час приймання товару обставин, однією з яких є й походження товару. Про неналежність якості повернутого відповідачем позивачу товару, свідчить протокол випробування зразків №3219 від 12.08.2013, складений Державним підприємством "Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації", відповідно до якого у зразках мила наявна плісінь. При цьому, суди попередніх інстанцій керувалися, зокрема, положеннями Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-7 від 25.04.1996, ст.ст. 22, 625 ЦК України, ст. 224 ГК України.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Згідно з приписами абз.1 п. 16 Інструкції П-7, виявивши невідповідність якості і комплектності продукції, одержувач зобов'язаний призупинити подальше приймання і скласти акт.

У разі поставки товару в межах одного міста виклик представника, зокрема, відправника і його з'явлення для участі в перевірці якості та комплектності товару та складання акту є обов'язковим (абз. 4 п. 16 Інструкції).

При цьому, п. 20 Інструкції передбачено коло осіб, які здійснюють прийомку товару по якості та кількості у випадку нез'явлення представника відправника на виклик отримувача товару для складення відповідного акту. Так, зокрема, у вказаному пункті передбачено, що перевірка якості товару у разі нез'явлення представника відправника товару здійснюється експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості; а також передбачено інше коло осіб, що здійснюють перевірку товару на якість у випадку відсутності в місті знаходження товару бюро товарних експертиз або відповідної інспекції по якості.

В той же час, суди попередніх інстанцій, приймаючи як належний доказ неякісного товару - мила господарського, акт №27/06 від 27.06.2013, складений та підписаний, як зазначили суди, залученими позивачем комірниками зберігача - ТОВ "Торговий Двір "Українська Товарна Спілка", не перевірили, чи є вказані особи компетентними представниками іншого підприємства, виділеними керівником або заступником керівника цього підприємства (а) ч. 2 п. 20 Інструкції, та чи взагалі в місті знаходження товару - мила господарського, відсутні бюро товарних експертиз або відповідна інспекція по якості, що в силу наведеного пункту, надавало б право залучати до приймання товару по якості інших, визначених ч. 2 п. 2 Інструкції осіб. До того ж, суди попередніх інстанцій, роблячи висновок про те, що нез'явлення представника відповідача для складання акту від 27.06.2013, свідчить про погодження відправником (відповідачем), даних, викладених у вказаному акті, не вказали, яким положенням вказаної інструкції передбачено таку умову.

Крім того, колегія суддів зазначає про передчасність висновку судів попередніх інстанцій, що неналежна якість всієї продукції - мила (наявність в ньому плісняви), забраного позивачем у відповідача внаслідок невиконання останнім обов'язку щодо оплати за отриманий товар, підтверджується протоколом випробувань зразків №3219 від 12.08.2012, складеного Державним підприємством "Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації, оскільки судами не досліджено чи відноситься такий висновок до всієї партії товару, чи виключно до тих зразків, які були відібрані для відповідного дослідження, про що зазначено в самому протоколі.

До того ж, оскільки підставами позову є не тільки посилання на неякісність повернутої відповідачем позивачу продукції (мила), а й посилання на меншу кількість повернутого товару, що було виявлено, як стверджує позивач при його розвантаженні на складі зберігача - ТОВ "Торговий Двір "Українська Товарна Спілка", то, відповідно, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги та погоджуючись із такими твердженнями позивача, повинні були керуватися не тільки Інструкцією П-7, яка регулює порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, а й Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6, адже вказаною Інструкцією передбачені інші вимоги до приймання товарів по кількості, складання відповідних актів, тощо, аніж в Інструкції П-7, а тому, роблячи висновки щодо повернення відповідачем позивачу продукції в меншій кількості, слід було дослідити чи підтверджується це належними доказами.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 27.10.2009 у справі №44/2).

При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

В той же час, позивачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено наявності усіх чотирьох складових для покладення на відповідача такої господарсько-правової відповідальності як стягнення з нього збитків. Так, поза дослідженням судів попередніх інстанцій залишилось встановлення таких елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача як: протиправна поведінка відповідача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та розміром понесених збитків.

В силу ст.ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що оскаржувані судові рішення не відповідають вказаним вимогам.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СД Трейд" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі №910/123/14 скасувати і справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере