Ухвала

від 05.08.2014 по справі 544/16/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/16/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/2541/14

Головуючий у 1-й інстанції Сайко О. О.

Доповідач Чічіль В. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Мартєва С.Ю.,

за участю секретаря: Самойлової М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Повстинагроальянс" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним договір оренди землі, укладений між нею та ТОВ «Смотриківське», який зареєстровано 20 березня 2009 року у Пирятинському відділі Полтавської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040956000186.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у січні 2009 року за умовами вищевказаного договору оренди землі передала у оренду ТОВ «Смотриківське» належні їй на праві власності три земельні ділянки, що знаходяться на території Смотриківської сільської ради, Пирятинського району, Полтавської області.

Вважає, що відомості щодо істотних умов договору, суперечать попередній домовленості сторін та порушують її права та інтереси, про що їй стало відомо лише наприкінці 2013 року, коли вона витребувала у відповідача оригінал свого примірника договору оренди.

Крім того, умова п. 11 цього договору щодо обчислення розміру орендної плати за землю без урахування індексації інфляції суперечить діючому законодавству та п. 13 договору про перегляд розміру орендної плати, водночас, оспорюваний договір оренди землі не містить умов щодо збереження стану об'єкту оренди та умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 березня 2014 року замінено відповідача ТОВ «Смотриківське» правонаступником - ТОВ «Повстинагроальянс».

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_1, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, що відповідно до державних актів на землю серії ЯГ №349640 та №349641 від 23 жовтня 2006 року, ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок, площею 3,4983 га та 3,4989 га, що розташовані на території Смотриківської сільської ради, Пирятинського р-ну, Полтавської області.

У січні 2009 року ОСОБА_1 передала ТОВ «Смотриківське» у строкове платне користування вказані земельні ділянки, про що між сторонами було укладено договір оренди землі б/дати та б/№, що зареєстрований у Пирятинському відділі Полтавської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 березня 2009 року за №040956000186.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з недоведеності позивачкою порушення своїх прав відсутністю у оспорюваному договорі оренди всіх істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду вірними, виходячи з наступного.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 3 ЦПК України та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

При цьому, частиною 2 цієї ж статті Закону передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Між тим, у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 грудня 2013 року № 6-94цс13, визначено, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на відсутність у оспорюваному договорі оренди умов щодо збереження стану земельної ділянки та її передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Перевіряючи дані обставини, місцевим судом вірно встановлено, що графа у п. 17 договору оренди землі дійсно не заповнена, а умова щодо передачі орендованої земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки у договорі оренди взагалі не передбачена.

У свою чергу, у позовній заяві ОСОБА_1 та під час судового розгляду справи належним чином не обґрунтувала, в чому саме полягає порушення її прав чи інтересів унаслідок відсутності у договорі оренди вказаних істотних умов.

Крім того, даний договір оренди пройшов відповідну перевірку та державну реєстрацію в органі держкомзему у березні 2009 року та, з огляду на положення ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі», з цього моменту набрав законної сили.

Водночас, ст. 30 Закону України «Про оренду землі» та за змістом пунктів 32, 33 договору оренди передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди - вирішується в судовому порядку.

Між тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що протягом строку дії договору оренди від орендодавця ОСОБА_1 чи орендара ТОВ «Смотриківське» (чи правонаступника - ТОВ "Повстинагроальянс") надходила пропозиція щодо внесення змін до договору оренди чи необхідних уточнень, яка була відхилена іншою стороною договору.

Положення п. 11 договору оренди землі щодо обчислення розміру орендної плати за передану в оренду земельну ділянку без урахування індексів інфляції не суперечить положенням ЦК України й інших актів цивільного законодавства, та узгоджується з положеннями ст. 627 ЦК України.

Так, підписи сторін у відповідних графах на сторінці 4 договору оренди свідчить про те, що сторони дійшли згоди щодо прописаних у договорі істотних умов, зокрема щодо обчислення орендної плати без урахування індексів інфляції.

З урахуванням цього, висновок місцевого суду про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди на підставі ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» ґрунтується на встановлених у справі обставинах та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 грудня 2013 року № 6-94цс13.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 також не надано доказів на підтвердження порушення її прав укладенням договору оренди земельної ділянки.

Твердження апелянта, що відсутність умов передачі земельної ділянки у заставу та умов про збереження стану об'єкта оренди, позбавляє її, як власника земельної ділянки, можливості передачі у заставу землю і додатково отримувати грошові кошти та унеможливлює дійовий захист об'єкта оренди, на думку колегії суддів, як посилання у апеляційній скарзі на відсутність у договорі умов щодо припинення юридичної особи-орендаря, є лише формальним приводом для припинення договірних відносин для укладення договору оренди з іншим орендарем чи самостійним господарюванням на власній земельній ділянці.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги відносно того, що договір оренди землі орендодавцем не підписувався, оскільки відповідних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди з підстав, передбачених ст. 215 ЦК України, та клопотань про проведення судової почеркознавчої експертизи позивачем не заявлялось.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування чи зміни.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: В.А. Чічіль

О.Ю. Кузнєцова

С.Ю. Мартєв

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль