Постанова

від 07.08.2014 по справі 909/277/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2014 р. Справа № 909/277/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Скрипчук О.С.

Юрченка Я.О.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмежено відповідальністю «Агрокультура Івано-Франківськ» с.Ісаків Івано-Франківської області

на рішення господарського суду Івано - Франківської області від 20.05.2014 р.

у справі №909/277/14

за позовом приватного підприємства «Санрайзгроу» с. Агрономічне Вінницької області

до відповідача товариства з обмежено відповідальністю «Агрокультура Івано-Франківськ»

про стягнення 122 230, 3 грн., з яких: 26 836,09 грн. пеня, 57 017, 18 грн. штрафу, 30 964, 73 грн. 15 % річних, 7 412, 23 грн. встановлений індекс інфляції

за участю представників сторін від:

позивача: Гоц Н.О. - за довіреністю б/н від 21.03.2014 р.

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2014 р. (суддя І.П.Кавлак) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Івано-Франківськ» на користь приватного підприємства «Санрайзгроу» 26 633,18 грн. штрафу, 15 % річних в сумі 30 730,41 грн., 7 412, 23 грн. інфляційних втрат та 2 435,80 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач виконав зобов'язання згідно договору поставки з простроченням. Рішення суду в частині відмови у задоволенні стягнення пені в сумі 203,07 грн. та в частині стягнення 234,32 грн. - 15% річних обґрунтоване тим, що позивач при нарахуванні пені помилився щодо періодів нарахування, тобто, день оплати позивачем враховано до попередньої заборгованості.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду і прийняти нове рішення, яким згідно ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України зменшити розмір пені, штрафу, річних та встановленого індексу інфляції, що підлягають стягненню з відповідача, на 50%, та встановити їх у розмірі 60 896,41 грн. (з них: 28 508,59 грн. штрафу, 13 316,51 грн. пені, 15 365,20 грн. 15 % річних, 3 706, 12 грн. інфляційних втрат). В своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на п.3 ст.83 ГПК України, згідно якої, господарський суд у виняткових випадках може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Такими винятковими обставинами відповідач вважає значне зниження цін на зернові/олійні культури, що мало місце протягом осені-зими 2013-2014 рр. На підтвердження цього, відповідач подав в суд першої інстанції інформацію з веб - сайту аграрної біржі щодо динаміки цін на кукурудзу, даними біржі СВОТ щодо ф'ючерсу на кукурудзу та даними біржі МАТІФ щодо ф'ючерсу на ріпак.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що додані до справи відомості є лише відображенням динаміки цін на сільськогосподарські культури, при чому, така динаміка цін є цілком закономірна та відбувається щорічно, а не тільки у 2013 р., коли відповідач повинен був виконати зобов'язання. А відтак, такі посилання відповідача не можуть бути винятковими обставинами в розумінні п.3 ст.83 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник позивача в судовому засіданні виклав заперечення по суті апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 07.05.2013 р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки № 23 та додаток № 1 від 07.05.2013 р. до договору поставки № 23 від 07.05.2013 р., який є його невід'ємною частиною.

Згідно п. п. 1.1 вказаного договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин та іншу продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах договору.

У відповідності до умов договору, постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 814 531, 20 грн.

Виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 26 від 13.05.2013 р.

Ціна договору та порядок розрахунків визначені в розділі 2 вказаного договору та в додатку до нього.

Відповідно до п.1.3., 1.4, 1.5 вказаного додатку, товар продається на умовах часткової попередньої оплати та надання постачальником відстрочення кінцевого розрахунку покупцю. Покупець зобов'язаний сплатити вартість товару, зазначену у додатку в наступні строки: 30% від суми вартості товару (часткова попередня оплата), що складає у грошовому еквіваленті 244 359,36 грн., покупець має оплатити до моменту поставки товару. Решту 70 % від суми вартості товару, що складає у грошовому еквіваленті 570 171,84 грн., покупець має оплатити в строк не пізніше 15.10.2013 р.

Товар поставляється на умовах: СРТ - перевезення товару на місце призначення за рахунок позивача (згідно Інкотермс - 2010).

Поставка товару проводиться в термін з 08.05.2013 по 16.05.2013 р.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що покупець прийняті на себе договірні зобов'язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар належним чином не виконав, порушивши строки оплати поставленого товару; остаточний розрахунок відповідачем здійснено у березні 2014 року.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.03.2014 р., з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. № 3-10/0314-Г від 10.03.2014 р. з вимогою сплатити пеню, штраф, річні та інфляційні на загальну суму 123 534,64грн. за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки.

Однак вказана претензія залишена без задоволення, що і стало підставою звернення до суду.

При прийнятті постанови судова колегія виходила з наступного.

Відповідно до ст. 193, 265 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Місцевим господарським судом встановлено факт прострочення виконання договірного зобов'язання відповідачем та не заперечується ним.

Відповідно до п.6.3 договору, за порушення строків оплати поставленого товару тривалістю понад 20 днів покупець сплачує штраф у розмірі 10% від суми прострочення.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 57 017,18 грн.

Що стосується стягнення пені, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.1 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що при нарахуванні пені, день оплати відповідачем боргу не може бути днем початку нарахування такої, а лише наступний.

А тому, до стягнення підлягає пені у розмірі 26 633,02 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 15 % річних, необхідно вказати таке.

Згідно п.6.6 зазначеного договору, сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановлюють її в 15% річних від несплаченої загальної вартості товару з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем (згідно додатку(ків) до договору) до дня повної його оплати. З дня закінчення строків оплати, передбачених у додатку(ках) до договору, вважається, що постачальником пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та відсотків річних.

Перевіривши розрахунок, здійснений судом першої інстанції щодо стягнення 15% річних, судова колегія прийшла до висновку, що такий є вірним з врахуванням того, що позивачем помилково зараховано день оплати відповідачем боргу до попередньої заборгованості.

Відтак, до стягнення підлягає сума 15% річних у розмірі 30 730,41 грн.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає правомірною позицію місцевого господарського суду про стягнення інфляційних втрат в розмірі 7 412,23 грн., враховуючи неможливість суду виходити за межі позовних вимог.

Судова колегія звертає увагу також на наступне.

У відповідності до п.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Разом з тим, зменшення розміру неустойки в порядку п.3 ч.1 ст.83 ГПК України є правом суду, а не обов'язком суду, а обставини застосування даних норм є суб'єктивними і оціночними та, водночас, потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів ст.ст. 32-34 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, посилання скаржника на значне зниження цін на зернові/олійні культури, що мало місце протягом осені-зими 2013-2014 рр. не може слугувати підставою для зменшення штрафних санкцій.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2014 р. у справі № 909/277/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Скрипчук О.С.

Юрченко Я.О.