Рішення

від 11.08.2014 по справі 922/2370/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2014 р.Справа № 922/2370/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмашпроект", м. Київ до Державного підприємства "Харківське конструктоське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" м. Харків про стягнення 1277048, 29 грн. за участю представників сторін:

позивача - Рябчун Р.М., за довіреністю від 23.04.2014 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмашпроект" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" про стягнення 1810830,47 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 1424и-ХКБМ від 13.03.2010 року та договору поставки № 1430и-ХКБМ від 18.03.2010 року щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07 липня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.07.2014 року розгляд справи було відкладено на 22.07.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 21.07.2014 року від представника відповідача надійшли заперечення на позов (вх. № 25007), в яких відповідач зазначає про те, що додатковою угодою № 3 від 24.10.2010 року позивач зазначив наступні банківські реквізити для перерахування грошових коштів - р/р 2600610033001, в ПАТ «Ерде Банк» в м. Києві, МФО 380667, код ОКПО: 37003269. В свою чергу, в рамках виконання договору відповідачем платіжними дорученнями від 09.10.2012 року № 1051 та № 1052 перераховано на поточний рахунок позивача суму 354059,65 грн., та 667830,00 грн., в тому числі ПДВ, за комплектуючі, що поставлені відповідачу в рамках 2-ї партії товару. Таким чином, відповідач вважає, що позиція позивача про нібито погоджену між сторонами зміну його банківських реквізитів по договору з посиланням на повідомлення від 18.09.2012 року за вих. № 18/0912 є безпідставним та не відповідає дійсності, тому як в цьому листі не зазначено саме відносно якого договору було змінено банківські реквізити та з якої дати, а лише зазначено, що у позивача змінилися банківські реквізити. У зв`язку з викладеним, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 22.07.2014 року представник позивача супровідним листом (вх. № 25113) надав документи для долучення до матеріалів справи.

22.07.2014 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 24.07.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 24.07.2014 року представник позивача супровідним листом (вх. № 25515) надав документи для долучення до матеріалів справи.

24.07.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву до 28.07.2014 року.

28.07.2014 року через канцелярію господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання (вх. № 25966) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.07.2014 року клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено судом; розгляд справи відкладено на 11.08.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 07.08.2014 року представник позивача надав заяву (вх. № 27480) про долучення до матеріалів справи документів.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 07.08.2014 року представник позивача надав заяву (вх. № 27548) про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1021889,65 грн. суми основної заборгованості, 76248,63 грн. суми пені, 60718,84 грн. суми 3% річних, 118191,17 грн. суми інфляційних витрат та 25540,97 грн.

Суд, дослідивши надану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги п.6 Інформаційного листа від 14.08.2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та підписана представником позивача Рябчун Р.М. що діє на підставі довіреності від 23.04.2014 року, ця довіреність підписана директором ТОВ «Спецмашпроект» Косіновим Д.В.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 11.08.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 11.08.2014 року не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про, що свідчить відмітка в повідомленні про дату, час та місце наступного засідання суду від 28.07.2014 року.

Присутній в судовому засіданні 11 серпня 2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 липня 2014 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

13.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міандр Груп» (первинний кредитор) та Державним підприємством «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова» (відповідач) було укладено договір поставки № 1424и-ХКБМ, у відповідності до умов якого, первинний кредитор зобов`язується виготовити по конструкторській документації відповідача, поставити та передати у власність відповідача комплектуючі ходової частини (далі - продукція), у номенклатурі, за цінами та у кількості, які вказані в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 5.1.1 договору платіж у розмірі 50% від вартості першої партії продукції, яка поставляється згідно специфікації та графіку поставки, проводиться протягом 10 банківських днів, з дати задовільного завершення випробувань відповідачем зразка продукції первинного кредитора, поставленого ним відповідачу за договором № 1379и-ХКБМ від 10.02.2010 року.

Відповідно до п. 5.1.2 договору авансовий платіж у розмірі 50% від вартості другої партії поставленої продукції проводиться протягом 5 банківських днів після здійснення балансового платежу за першою партією поставленої продукції.

Відповідно до п. 5.1.3 договору авансовий платіж в розмірі 30% від вартості наступної партії продукції, яка поставляється згідно специфікацій та графіку поставки, проводиться у строк не пізніше 10 банківських днів з дати завершення поставки попередньої партії продукції.

Відповідно до п. 5.1.4 договору балансовий платіж у розмірі 40% вартості першої партії поставленої продукції - після поставки першої партії продукції відповідачу, але не пізніше 05.07.2010 року.

Відповідно до п. 5.1.5 договору балансовий платіж в розмірі 40% від вартості кожної наступної партії поставленої продукції проводиться протягом 10 банківських днів з дати отримання відповідачем грошових коштів балансового платежу за кожну партію виробів відповідача, які виготовлені ним з використанням продукції первинного кредитора, яка поставляється за даним договором, але не пізніше 7 календарних місяців з дати поставки кожної партії продукції за даним договором.

Відповідно до п. 5.1.6 договору кінцевий розрахунок у розмірі 10% від вартості першої та другої партії та 30% вартості кожної наступної партії поставленої продукції, проводиться протягом 10 банківських днів з дати отримання відповідачем грошових коштів кінцевого розрахунку за кожну партію виробів відповідача, які виготовлені ним з використанням продукції первинного кредитора, яка поставлена за даним договором, але не пізніше 9 календарних місяців з дати поставки кожної партії продукції за даним договором.

Відповідно до п. 13.8 договору сторони зобов`язані негайно письмово повідомляти один одного нові дані у разі зміни своєї юридичної адреси або банківських реквізитів.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, 18.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міандр Груп» (первинний кредитор) та Державним підприємством «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова» (відповідач) було укладено договір поставки № 1430и-ХКБМ, у відповідності до умов якого, первинний кредитор зобов`язується поставити та передати у власність відповідача продукцію, у номенклатурі, за цінами та у кількості, які вказані в специфікаціях, які невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 5 вищезазначеного договору встановлено прядок розрахунків за даним договором.

Відповідно до п. 13.8 договору сторони зобов`язані негайно письмово повідомляти один одного нові дані у разі зміни своєї юридичної адреси або банківських реквізитів.

Також, 03.10.2010 року між первинним кредитором, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмашпроект» (позивач) було укладено договір про переуступку прав та обов`язків за договором поставки № 1424и-ХКБМ від 13.03.2010 року, у відповідності до умов якого, первинний кредитор передає, а позивач приймає на себе всі права та обов`язки по відношенню до відповідача за договором поставки № 1424и-ХКБМ від 13.03.2010 року в якості постачальника.

Відповідно до п. 2 договору відповідач не заперечує проти передачі первинним кредитором прав та обов`язків постачальника за договором поставки позивачу.

Відповідно до п. 4 договору з моменту підписання даного договору сторонами взаємовідношення первинного кредитора та відповідача за договором поставки припиняються та виникають взаємовідносини позивача та відповідача за договором поставки.

Також, як свідчать матеріали справи, 03.12.2010 року між первинним кредитором, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмашпроект» (позивач) було укладено договір № 1 про переуступку прав та обов`язків за договором поставки № 1430и-ХКБМ від 18.03.2010 року, у відповідності до умов якого, первинний кредитор передає, а позивач приймає на себе всі права та обов`язки по відношенню до відповідача за договором поставки № 1430и-ХКБМ від 18.03.2010 року в якості постачальника.

Відповідно до п. 2 договору відповідач не заперечує проти передачі первинним кредитором прав та обов`язків постачальника за договором поставки позивачу.

Відповідно до п. 4 договору з моменту підписання даного договору сторонами взаємовідношення первинного кредитора та відповідача за договором поставки припиняються та виникають взаємовідносини позивача та відповідача за договором поставки.

Як вбачається з умов вищезазначених договорів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міандр Груп» передало свої права та обов`язки за договорами поставки № 1424и-ХКБМ від 13.03.2010 року та № 1430и-ХКБМ від 18.03.2010 року, як постачальника - Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецмашпроект».

Відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, окрім іншого, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що в ході виконання вищезазначених договорів поставки, 18.09.2012 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист за вих. № 18/0912 (а.с. 52) про зміну банківських реквізитів (ПАТ КБ «Аксіома», м. Харків, р/р 26008007002002, МФО 307305, ОКПО 33972230), у відповідності до п. 13.8 договорів поставки, яким сторони передбачили зобов`язання негайно письмово повідомляти один одного нові дані у разі зміни своєї юридичної адреси або банківських реквізитів.

В процесі виконання вищезазначених договорів поставки, відповідачем було перераховано позивачу кошти платіжним дорученням № 1052 від 09.10.2012 року на суму 354059,65 грн. та платіжним дорученням № 1052 від 09.10.2012 року на суму 667830,00 грн. на розрахунковий рахунок № 2600610033001 в АТ «Ерде Банк» на оплату другої партії товару.

Отже, у зв`язку зі зміною позивачем розрахункового рахунку, відповідач фактично не здійснив оплату поставленого йому товару в повному обсязі, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 1021889,65 грн., за наступними видатковими накладними: за договором поставки № 1424и-ХКБМ від 13.03.2010 року: № 101201 від 10.12.2012 року на суму 668741,00 (з них несплаченою залишились 13858,15 грн.); № 211101 від 21.11.2011 року на суму 40672,00 грн. № 121201 від 12.12.2011 року на суму 5248,00 грн. № 020201 від 02.02.2012 року на суму 12222,00 грн. № 130301 від 13.03.2012 року на суму 59073,00 грн. № 140301 від 14.03.2012 року на суму 59072,00 грн. № 150301 від 15.03.2012 року на суму 58947,00 грн. № 160301 від 16.03.2012 року на суму 59282,00 грн. № 270301 від 27.03.2012 року на суму 45685,50 грн. За договором поставки № 1430и-ХКБМ від 18.03.2010 року: № 200402 від 20.04.2011 року на суму 384600,00 грн. (з них несплаченими залишились 171275,00 грн.) № 140801 від 17.08.2011 року на суму 153829,82 грн. (з них несплаченими залишились 42255,00 грн.) № 030602 від 03.06.2011 року на суму 66800,00 грн. 200602 від 20.06.2011 року на суму 39690,00 грн. 240602 від 24.06.2011 року на суму 46200,00 грн. № 290602 від 29.06.2011 року на суму 196610,00 грн. № 160801 від 16.08.2011 року на суму 105000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, 11.10.2012 року відповідачем було направлено на адресу позивача лист (вих. № 4032-А-2, а.с. 51) в якому зазначалось про те, що відповідачем платіжним дорученням № 1051 від 09.10.2012 року на суму 354059,65 грн., а тому числі ПДВ та платіжним дорученням № 1052 від 09.10.2012 року на суму 667830,00 грн., в тому числі ПДВ помилково перерахувало на розрахунковий рахунок № 2300610033001 в ПАТ «Ерде Банк» м. Київ, МФО 380667 балансові платежі за другими партіями договорів № 1424и-ХКБМ та № 1430и-ХКБМ відповідно. У разі виникнення складностей з отриманням вищевказаних коштів відповідач просить позивача повідомити про це.

16.10.2012 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист (вих. № 16/1012, а.с. 53) з повідомленням про те, що на даний час у зв`язку з тяжким фінансовим становищем, ПАТ «Ерде Банк» не здійснює ніяких зовнішніх платежів, в тому числі і платежів по поверненню коштів, помилково перерахованих на адресу позивача.

29.11.2012 року відповідачем було направлено лист (вих.. № 5020/2, а.с. 54) директору - розпоряднику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з проханням дозволити позивачу перерахувати кошти в сумі 1021889,65 грн. з урахуванням ПДВ з поточного рахунку № 2600610033001 в ПАТ «Ерде Банк» м. Київ, МФО 380667 на рахунок № 26008007002002 в ПАТ «Аксіома», МФО 307305.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з ненаданням директором - розпорядником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповіді, відповідачем 06.03.2013 року було повторно направлено на його адресу лист (вих. № 1092/2, а.с. 55) з проханням надати позивачу можливість перерахувати грошові кошти з розрахункового рахунку № 2600610033001 в АТ «Ерде Банк».

Як свідчать матеріали справи, на час звернення позивача до суду на його розрахунковий рахунок № 26008007002002 в ПАО КБ «Аксіома» не надходили грошові кошти 1021889,65 грн., за поставку відповідачу другої партії продукції, що підтверджується наданими позивачем виписками з банківського рахунку.

Щодо виконання відповідачем, як покупцем, своїх грошових зобов`язань за договором, суд зазначає наступне.

Відповідач факт отримання товару від позивача за договорами визнає, а також не заперечує того факту, що відповідна грошова сума фактично не зарахована на рахунок позивача, але вважає що свій обов`язок щодо оплати отриманого товару ним виконано належним чином, про що робить висновок з наступного.

Як стверджує відповідач, додатковою угодою № 3 від 24.10.2010 року позивач зазначив наступні банківські реквізити для перерахування грошових коштів - р/р 2600610033001, в ПАТ «Ерде Банк» в м. Києві, МФО 380667, код ОКПО: 37003269.

В свою чергу, в рамках виконання договору відповідачем платіжними дорученнями від 09.10.2012 року № 1051 та № 1052 перераховано на поточний рахунок позивача суму 354059,65 грн., та 667830,00 грн., в тому числі ПДВ, за комплектуючі, що поставлені відповідачу в рамках 2-ї партії товару.

12.11.2010 року позивачем було відкрито банківський рахунок в АТ «Ерде Банк» № 2600610033001, що підтверджується договором банківського рахунку № 10033 від 12.11.2010 року.

В матеріалах справи міститься лист ПАТ «Ерде Банк» (№ 164 від 13.02.2014 року), наданий на запит позивача (від 03.02.2014 року, вх. № 80), в якому зазначено про те, що в АТ «ЕРДЕ БАНК» було здійснено тимчасову адміністрацію, у зв`язку з його ліквідацією.

Відповідно до пункту І частини 5 статті 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Враховуючи вищезазначене, АТ «ЕРДЕ БАНК» не міг порушити вимог чинного законодавства та перерахувати під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів кошти ТОВ «Спецмашпроект» в сумі 1 021 889,65 грн. з його поточного рахунку.

Постановою Правління Національного банку України від 09.01.2013 року №4 відкликано ліцензію та розпочато ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК». Задоволення вимог кредиторів під час здійснення ліквідації здійснюються у порядку та черговості, встановленими статтями 45. 48. 49 та 52 Закону.

Зокрема, частиною 5 статті 45 Закону визначено, що вкладники та інші кредитори неплатоспроможного банку пред'являють свої кредиторські вимоги до банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду.

У зв'язку із відсутністю відповідного звернення від ТОВ «Спецмашпроект» щодо визнання його кредиторських вимог до банку у вищезазначений термін, згідно з нормами статті 49 Закону заборгованість за коштами в сумі 1 022 103,17 гри., які обліковувалися на поточному рахунку ТОВ «Спецмашпроект» № 2600610033001. було списано як таку, що вважається погашеною.

На виконання пункту 2.8 частини 2 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2, поточний рахунку ТОВ «Спецмашпроект» № 2600610033001 було закрито 06.06.2013 як такий, на якому відсутні кошти, про що повідомлено відповідний орган Державної податкової служби.

Таким чином, відповідач вважає, що свої зобов`язання за договорами поставки № 1424и-ХКБМ від 13.03.2010 року та № 1430и-ХКБМ від 18.03.2010 року він виконав належним чином, про що свідчить перерахування позивачу грошових коштів платіжним дорученням № 1052 від 09.10.2012 року на суму 354059,65 грн. та платіжним дорученням № 1052 від 09.10.2012 року на суму 667830,00 грн. на розрахунковий рахунок № 2600610033001 в АТ «Ерде Банк» на оплату другої партії товару та повідомлення про зміну банківських реквізитів без укладання додаткової угоди не має юридичної сили, оскільки зміна банківських реквізитів є істотною умовою договору.

Проте, суд критично ставиться до таких тверджень відповідача, щодо того, що банківські реквізити є істотними умовами договору, у зв`язку з чим зміна банківських реквізитів без укладення додаткової угоди неможлива, та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, договори, укладені між сторонами, за своєю правовою природою є договорами поставки.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто, для даного виду договору істотними умовами є предмет, строки та ціна.

Щодо такої істотної умови договору, як зміна банківських реквізитів, для договору поставки, законом не передбачено.

Також, даного застереження не передбачено і умовами, укладених між сторонами договорів.

Сторони п. 13.8 договору передбачили зобов`язання негайно письмово повідомляти один одного нові дані у разі зміни своєї юридичної адреси або банківських реквізитів.

Як вбачається зі змісту даного пункту договору, сторонами не було передбачено форми, якою вони повідомляють один одного про зміну юридичної адреси або банківських реквізитів.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином повідомлено відповідача про зміну банківських реквізитів, даний лист (від 18.09.2012 року за вих. № 18/0912) був отриманий відповідачем, про що також свідчить листування, в якому відповідач зазначає про те, що ним було помилково перераховано грошові кошти на неналежні банківські реквізити (лист від 11.10.2012 року за вих. № 4032-А/2).

Суд, також критично ставиться до посилань відповідача, щодо того, що додатковою угодою № 3 від 24.10.2010 року, позивачем було зазначено такі банківські реквізити: р/р 2600610033001 в ПАТ "Ерде Банк" в м. Києві, МФО 380667, код ОКПО: 37003269, оскільки повідомлення позивача про зміну банківських реквізитів було направлено відповідачу 18.08.2012 року та відповідачем було здійснено перерахування коштів на неналежні банківські реквізити після отримання даного повідомлення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази належного виконання зобов`язання щодо оплати вартості отриманої продукції (зарахування вказаних коштів на змінений рахунок позивача), суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 1021889,65 грн.

Викладена вище позиція підтримується численною судовою практикою та викладена, зокрема, в постановах Вищого господарського суду України від 29.02.2012 р. по справі №35/93 та від 27.03.2013 р. по справі № 5013/538/12.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 60718,84 грн. 3% річних та 118191,17 грн. суми інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 60718,84 грн. та 118191,17 грн. суми інфляційних витрат заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 76248,63 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9.3 договорів у разі, якщо відповідач прострочить оплату за продукцію в строки, вказані в даному договорі, відповідач за кожен день прострочки платежу, зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі, визначеному виходячи із розміру облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що відповідно до п. 5.1.6 договорів поставки кінцевий розрахунок у розмірі 10% від вартості першої та другої партії та 30% вартості кожної наступної партії поставленої продукції, проводиться протягом 10 банківських днів з дати отримання відповідачем грошових коштів кінцевого розрахунку за кожну партію виробів відповідача, які виготовлені ним з використанням продукції первинного кредитора, яка поставлена за даним договором, але не пізніше 9 календарних місяців з дати поставки кожної партії продукції за даним договором.

Тобто, нарахування пені можливе на наступний день, після спливу 9 місяців, протягом яких повинна бути здійснена оплата поставленого товару за кожною накладною.

Зважаючи на вищевикладене, судом здійснено перевірку нарахування пені за розрахунком позивача, за кожною простроченою накладною з урахуванням вимог діючого законодавства та умов договору щодо строків оплати товару.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем вірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 76248,63 грн., а тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11р. №18 передбачено, що питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, у разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону).

Враховуючи викладене, а також те, що судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд вважає за необхідне повернути позивачу суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 10675,64 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 25540,97 грн. покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, п/р 2600330016 в ПАТ «Банк Меркурій», МФО 351663, код ЄДРПОУ 14310299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмашпроект» (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 7/14, прим. 182, р/р 26008007002002 в ПАТ «КБ «Аксіома», МФО 307305, код ЄДРПОУ 37003269) 1021889,65 грн. суми основної заборгованості, 76248,63 грн. суми пені, 60718,84 грн. суми 3% річних, 118191,17 грн. суми інфляційних витрат та 25540,97 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.08.2014 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/2370/14