Постанова

від 07.08.2014 по справі 804/7912/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 р. Справа № 804/7912/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О.

при секретарі судового засідання Пасічнику Т.В.

за участю:

представника позивача Яковлєвої А.В.

представника відповідача Копань А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом Товаритсва з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Днепр Петроліум " до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Днепр Петроліум» (далі - ТОВ «Торгівельний дім «Днепр Петроліум») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2014 р. № 0007591500, винесене Державною податковою інспекцією в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 7472460 гривень, з яких 4981604 грн. - за основним платежем, 2490802 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позову зазначено, що висновки документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торгівельний дім «Днепр Петроліум» ¤ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Адітум Маркет» (код ЄДРПОУ 33558727) за період з 01.07.2013 по 30.11.2013 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та іншого законодавства, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення - рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні наполягали на задоволенні адміністративного позову; обґрунтовуючи свою позицію, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав суду письмові заперечення.

Відповідно до змісту поданих заперечень представник податкової інспекції посилається на те, що оскаржуване позивачем рішення винесене в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, посадовими особами відповідача на підставі наказу від 19.03.2014 року №242 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торгівельний дім «Днепр Петроліум» ¤ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Адітум Маркет» (код ЄДРПОУ 33558727) за період з 01.07.2013 по 30.11.2013 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією складено акт від 11.04.2014 №1073/04-66-15-0/37732067.

Відповідно до змісту зазначеного акту перевірки у зв'язку з ненаданням Позивачем товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, заявок за договорами поставок, а також відповідно до зазначених актів перевірок податковою інспекцією було зроблено висновок, що первинні документи, які складені нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

На підставі зазначеного, посадовими особами відповідача в акті перевірки зроблено висновок про порушення підприємством п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.3, пп.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету в розмірі 4981604 грн., в тому числі за липень 2013 року в сумі 1139036 грн., за жовтень 2013 року - 1530100 грн., за листопад 2013 року в сумі 774112 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки посадовими особами відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» рішення від 22.04.2014 р. № 0007591500, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 7472460 гривень, з яких 4981604 грн. - за основним платежем, 2490802 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з винесеним контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням та висновками акту перевірки, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з позицією викладеною у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Відповідно до положень листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції. Проте, судом встановлено факт реального існування вказаних обставин у правовідносинах між позивачем та його контрагентами, та спростовано відповідні висновки податкового органу.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, судом під час розгляду справи встановлено, що протягом превіряємого періоду позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Адітум Маркет». Так, між позивачем та ПП «Адітум Маркет» укладено договір постачання нафтопродуктів № ТД050313, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставляти нафтопродукти у відповідності з наданою Покупцем заявкою, а Покупець зобов'язаний прийняти та сплатити товар на умовах, передбачених даним договором.

В ході судового розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочину, вчиненого позивачем та контрагентом у перевіряємий податковим органом період.

В свою чергу, позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій шляхом надання копій первинних документів, документів бухгалтерського обліку та інших документів, що містять документальне підтвердження реальності господарської операції. Зокрема, судом встановлено факт укладення та виконання договору поставки товарів між позивачем та контрагентом, що підтверджується належно оформленими податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, а також договорами оренди автомобілів, договорами про надання автомобільних послуг, на перевезення вантажу тощо, наявними в матеріалах справи.

Матеріалами справи також підтверджується, що придбані позивачем нафтопродукти не були одразу реалізовані покупцям, їх було оприбутковано та залишено для зберігання на складі (нафтобазі), відповідно до договору зберігання від 02.01.2013 № 022013 з ТОВ «Янко» (код 23646934), зберігання на складі якого підтверджується актами приймання нафтопродуктів.

Жодних зауважень щодо правильності оформлення зазначених первинних документів у відповідача під час перевірки не виникло і відповідно в акті перевірки не зафіксовано, окрім зауважень щодо оформлення актів виконаних робіт. Так, представник контролюючого органу в акті перевірки зазначає, що надані до перевірки акти виконаних робіт не мають місце складання актів та надання послуг, також акти не містять обсяг господарської операції та одиницю виміру господарської операції, відсутні розрахунки вартості послуг, не конкретизовано фактичний зміст, що не дає можливості встановити зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства, їх необхідність для комплексного процесу господарської діяльності, яка направлена на отримання прибутку.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом також критично оцінюються посилання відповідача на відсутність заявок, у відповідності до яких позивач повинен був повідомити ПП «Адітум Маркет» про постачання товару, оскільки така вимога виходить за межі прав, наданих Податковим кодексом України органам державної податкової служби (ст.20). Крім того, зазначені документи не є первинними документами в розумінні Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджують її здійснення, та їх наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві. Отже, податковий орган не вправі контролювати наявність або відсутність таких документів, а висновок про нереальність господарських операцій взалежності від наявності або відсутності таких документів є безпідставним.

Таким чином, надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання позивачем нафтопродуктів, зазначених у видаткових та податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача про нереальність таких господарських операцій. Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Щодо посилань представників відповідача в обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та ПП «Адітум Маркет» на акти перевірки:

- від 24.11.2013 №306/22-03/3355872 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства «Адітум Маркет» (код за ЄДРПОУ 33558727) з питань дотримання достовірності декларування показників, задекларованих в деклараціях з податку на додану вартість за липень 2013 року та серпень 2013 року»;

- від 24.01.2014 року №39/22-03/33558727 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства «Адітум Маркет» (код за ЄДРПОУ 33558727) з питань дотримання достовірності декларування показників, задекларованих в деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2013 року та жовтень 2013 року»;

- від 21.02.2014 року №85/22-03/335587527 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства «Адітум Маркет» (код за ЄДРПОУ 33558727) з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ПП «Донресурс Плюс» (код за ЄДРПОУ 36802583) за листопад 2013 p., ТОВ «Шураві-Ю» (код за ЄДРПОУ 37491001) за листопад 2013 p., ТОВ «Прокон ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38520525) за листопад 2013 p., ТОВ «Скопа Груп» (код за ЄДРПОУ 38546213) за листопад 2013 p., ТОВ «Тентрейд» (код за ЄДРПОУ 38648893) за листопад 2013 p. та подальшої реалізації товару (робіт, послуг) на користь контрагентів-покупців», то суд зазначає, що, враховуючи, що підприємство позивача отримало товар від постачальника Приватного підприємства «Адітум Маркет», висновки зазначених актів перевірок при з'ясуванні реальності господарських операцій в розглядуваній адміністративній справі не беруться судом до уваги. Крім того, правомірність дій податкового органу при проведенні перевірок оскаржується контрагентом позивача в судовому порядку, а відтак не може вважатися достатнім та належним доказом в рамках розглядуваного адміністративного позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім «Днепр Петроліум» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.04.2014 р. № 0007591500, винесене Державною податковою інспекцією в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 7472460 гривень, з яких 4981604 грн. - за основним платежем, 2490802 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепр Петроліум» (ЄДРПОУ 37732067) судовий збір у розмірі 4872 (чотирьох тисяч восьмиста семи десяти двох) гривень.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12 серпня 2014 року

Суддя Д.О. Власенко