Постанова

від 19.02.2019 по справі 804/7912/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

м. Київ

справа №804/7912/14

касаційне провадження №К/9901/8111/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Днепр Петроліум на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 (головуючий суддя - Проценко О.А., судді: Дурасова Ю.В., Туркіна Л.П.) у справі № 804/7912/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Днепр Петроліум до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Днепр Петроліум звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2014 № 0007591500.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 07.08.2014 адміністративний позов задовольнив з підстави підтвердження оспорюваних господарських операцій оформленими належним чином документами первинного бухгалтерського обліку.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.06.2015 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 скасував та в задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Днепр Петроліум оскаржило його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2014.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Днепр Петроліум посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини другої статті 71, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

При цьому зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції є безпідставним, упередженим та таким, що повністю суперечить чинному на час виникнення спірних правовідносин законодавству України, судовій практиці Європейського суду з прав людини, не відповідає фактичним обставинам справи та доказам, які суд досліджував вибірково, допускаючи вигадування неіснуючих обставин господарської діяльності позивача.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Днепр Петроліум з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Приватним підприємством Адітум Маркет за період з 01.07.2013 по 30.11.2013, результати якої оформлено актом від 11.04.2014 № 1073/04-66-15-0/37732067.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Приватного підприємства Адітум Маркет нафтопродуктів та інформаційно-консультаційних послуг з розробки науково-технічного обґрунтування виробництва зимового дизельного палива із застосуванням кавітаційної обробки, з огляду на фіктивний (удаваний) характер здійснених поставок.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.04.2014 № 0007591500, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4981604,00 грн. за основним платежем та 2490802,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов'язання на підставі таких операцій.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суд апеляційної інстанції виходив із того, що долучені позивачем до матеріалів справи документи не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій.

Зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Днепр Петроліум не представлено доказів, які б з огляду на специфіку здійснених господарських операцій свідчили про дотримання ним порядку приймання нафтопродуктів від контрагента з урахуванням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155.

Так, у ході перевірки та судового розгляду Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Днепр Петроліум не подано: товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти); журналів реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) в резервуарах за формою № 7-НП; актів приймання нафтопродуктів з підписом водіїв та представника одержувача чи відправника із зазначенням прізвищ та посад, в яких би містилась інформація про наявність і цілісність пломб, а також про технічний стан автоцистерн; актів матеріально відповідальної особи про прийняті нафтопродукти; товарних книг кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП; довіреностей, що видаються уповноваженій особі для приймання нафти та/або нафтопродуктів.

Вирішуючи питання про правомірність відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з придбання інформаційно-консультаційних послуг у Приватного підприємства Адітум Маркет , суд апеляційної інстанції встановив, що долучені Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Днепр Петроліум до матеріалів справи акти надання послуг та звіти не деталізовані, містять узагальнену інформацію щодо змісту спірних послуг, а будь-яких інших документів, які б дозволяли встановити виробничий характер результатів розглядуваних послуг для позивача, останнім не подано.

Тобто, Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Днепр Петроліум належними доказами не підтверджено реальний (фактичний) характер господарських операцій з придбання нафтопродуктів та інформаційно-консультаційних послуг у Приватного підприємства Адітум Маркет , що, в свою чергу, виключає можливість відображення таких операцій у його податковому обліку.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Днепр Петроліум без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Днепр Петроліум залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 у справі № 804/7912/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк