Постанова

від 11.06.2015 по справі 804/7912/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2015 рокусправа № 804/7912/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2014р. у справі № 804/7912/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Днепр петроліум"

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Днепр петроліум" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Торгівельний дім "Днепр петроліум") звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, податковий орган) від 22.04.2014 р. № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 7472460 гривень, з яких 4981604 грн. - за основним платежем, 2490802 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ В«Торгівельний дім В«Днепр ПетроліумВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП В«Адітум МаркетВ» (код ЄДРПОУ 33558727) за період з 01.07.2013 по 30.11.2013 року, є безпідставними, не ґрунтуються на фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та іншого законодавства, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення незаконне та підлягає скасуванню.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Рішення суду вмотивовано тим, що дослідженими в судовому засіданні доказами доведено реальність господарської діяльності позивача та правильність відображення її результатів у податковому обліку останнього. Суд зазначив про наявність у платника податків права на формування податкового кредиту, що підтверджено оформленими належним чином документами первинного бухгалтерського обліку.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, на підставі висновків акту перевірки про порушення позивачем п. 188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст198 Податкового кодексу України. Відповідач вказує, що судом першої інстанції не приділено уваги тому факту, що предметом договору постачання були нафтопродукти, що мають особливий порядок транспортування та подальшого документального оформлення, в той час як жодного документу, передбаченого відповідними нормативними актами для угод стосовно нафтопродуктів, позивачем до перевірки не надано, що унеможливлює підтвердження факту реального постачання паливо-мастильних матеріалів та, відповідно, правомірність формування податкового кредиту за вказаними операціями.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, посадовими особами ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ В«Торгівельний дім В«Днепр ПетроліумВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП В«Адітум МаркетВ» (код ЄДРПОУ 33558727) за період з 01.07.2013року по 30.11.2013 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 11.04.2014 №1073/04-66-15-0/37732067, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме порушення підприємством п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.3, пп.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету в розмірі 4 981 604 грн., в тому числі за липень 2013 року в сумі 1 139 036 грн., за жовтень 2013 року - 1 530 100 грн., за листопад 2013 року в сумі 774 112 грн.

Висновки контролюючого органу щодо виявленого порушення грунтуються на відсутності належним чином оформлених документів, які підтверджують транспортування нафтопродуктів, товарність операції та доводять реальність виконання укладених угод постачання. Крім того, наданими до перевірки документами про надання послуг неможливо довести факт отримання даних послуг платником податків, оскільки акти здачі-прийняття робіт не розкривають зміст та обсяг наданих послуг, а отже не можуть вважатись належними доказами.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми В«РВ» рішення від 22.04.2014 р. № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 7 472460 гривень, з яких 4 981 604 грн. - за основним платежем, 2 490 802 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Аналіз матеріалів справи иа норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав, що висновки суду не ґрунтуються на фактичних обставинах.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказував на наявність необхідних первинних документів, що підтверджують реальність придбання товару та послуг.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів не може погодитись з висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до пояснень представника позивача, спірні суми податкового кредиту за перевіряємий період позивачем сформовано по взаємовідносинам з ПП «Аудітум маркет» з приводу виконання угод поставки та надання послуг.

Так, 03.05.2013 року між ТОВ ТД «Днепр Петроліум» (покупець) та ПП «Адітум Маркет» (постачальник) укладено договір постачання нафтопродуктів №ТД050313, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити визначені умовами угоди товар та послуги (нафтопродукти, послуги з відправки та наливу, миття, хімчистки та косметичного обслуговування, експедирування вантажу, інформаційно-консультативні послуги та послуги з оформлення та відправки).

Позивач стверджує, що ним на виконання укладеної угоди у період липень-листопад 2013 року придбано товарів та послуг на загальну суму 25 385 020,12 грн., у т.ч. ПДВ 4 981 604 грн. Сплачені суми податку на додану вартість, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за липень 2013 року на суму 1 139 036 грн., за серпень 2013 року - на суму 1 020 808 грн., за вересень 2013 року - на суму 517 548 грн., за жовтень 2013 року на суму 1 530 100 грн., за листопад 2013 року на суму 774 112 грн.

На підтвердження реальності отримання придбаних товарів та послуг до перевірки позивачем надано копії договору поставки, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, договір зберігання та акти приймання нафтопродуктів, платіжні доручення. Будь-яких документів на підтвердження надання інформаційно-консультативних послуг та послуг з оформлення та відправки товару не надано.

Аналіз матеріалі справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За приписами ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Норми пп. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України визначають, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг.

При цьому податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пудпунктами 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) .Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

З'ясовуючи обставини щодо реальності виконання господарських операцій, колегія суддів зазначає, що за умовами договорів між ТОВ «ТД Днепр Петроліум» та ПП «Адітум Маркет» (та додаткових угод до них) постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW, а покупець зобов'язується прийняти товар - нафтопродукти. Умови такої поставки передбачають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 (далі - Інструкція).

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5.4.1-5.4.3 Інструкції встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 р. N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі - ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Згідно п. 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Розділом 7.5 Інструкції встановлюється порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом.

Відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5 Інструкції нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем.

Підпунктом 7.5.2 п.7.5 Інструкції передбачено, що відпуск нафти або нафтопродуктів до мір місткості (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах, автозаправниках) здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором).

Згідно п. 7.5.6 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Відповідно до п. 7.5.7 Інструкції ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Підпунктом 7.5.8 Інструкції визначено, що відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, псується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства. ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Згідно з пп.пп. 7.5.10 - 7.5.11 Інструкції ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.

Відповідно до п. 10.2.1 Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Перед зливанням нафтопродуктів з автоцистерни оператору АЗС необхідно вчинити перелік дій, визначених п. 10.2.2 Інструкції, зокрема відібрати пробу з автоцистерни в тару відповідно до ДСТУ 4488, виміряти густину і температуру нафтопродукту.

Одержані результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначаються у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП.

Згідно з пп. 10.2.3 Інструкції зливання нафтопродукту має контролюватись оператором і водієм від його початку і до завершення.

У відповідності до положень пп. 10.2.10 Інструкції на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП.

Пунктом 14.4 Інструкції встановлено, що матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року № 271/121 затверджено Інструкцію з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 р. за № 762/14029 (далі - Інструкція № 271/121).

Інструкція № 271/121 встановлює єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти (далі - нафта) та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску. Дія Інструкції № 271/121 поширюється на всі групи, класи, типи і види нафти та типи, марки і види нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (далі - підприємства), які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів, а також органів виконавчої влади.

Підпунктом 6.1.4 Інструкції № 271/121 визначено, що перед прийманням нафти та/або нафтопродукту необхідно вчинити ряд дій, зокрема, записати до паспортів якості вантажовідправника і журналу реєстрації проб номери транспортних засобів, якими доставлено нафту або нафтопродукти, а також номери резервуарів, до яких їх злито.

Згідно з п.п. 6.1.18-6.1.20 вказаної Інструкції для визначення фактичної якості нафти та/або нафтопродукту здійснюється відбирання проб у відповідності до вимог ДСТУ 4488. За даними результатів випробувань складається акт приймання продукції за якістю (у день завершення приймання) за формою N 14-НК. Акт приймання нафтопродуктів за якістю за формою N 14-НК підписується всіма особами, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю.

Відповідно до п. 6.1.22 даної Інструкції до акта приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою N 14-НК, складеного у відповідності до вимог цієї Інструкції, мають бути додані:

- паспорт якості нафти та/або нафтопродукту вантажовідправника і копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні); - транспортний документ (накладна, коносамент);

- пакувальні ярлики з тарних місць, у яких розміщено розфасовані нафтопродукти неналежної якості;

- документи, що підтверджують повноваження учасників у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю;

- паспорт якості, виданий випробувальною лабораторією згідно з результатами випробувань нестандартних нафти та/або нафтопродуктів, та акт відбирання проби;

- інші документи (за наявності), що свідчать про причини псування і невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів.

Таким чином, до приймання, транспортування та обліку нафтопродуктів існують додаткові вимоги, однак судом встановлено відсутність у позивача документів, які б свідчили про отримання ним від контрагента нафтопродуктів та подальше транспортування, прийняття, облік та реалізацію через орендовану мережу АЗС за якістю у відповідності з Інструкцією № 271/121, а також в порядку з дотриманням вимог Інструкції від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155.

В ході перевірки та судового розгляду позивачем не було надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), журналів реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП, актів приймання нафтопродуктів з наявністю підпису водіїв та представника одержувача чи відправника із зазначенням прізвищ та посад, в яких би зазначалося наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, не надано журналів обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП, актів матеріально відповідальної особи про прийняті нафтопродукти, товарних книг кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, довіреностей, що видаються уповноваженій особі для прийманні нафти та/або нафтопродуктів, актів приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою N 14-НК (як того вимагає Інструкція № 271/121).

Враховуючи специфіку товару, його об'єм, вагу та інші характеристики, на думку суду, саме ці документи могли б містити відомості про всіх учасників, які приймали участь у переміщенні нафтопродуктів, у тому числі й про контрагентів позивача. При цьому наявність таких документів у позивача є обов'язковою.

Крім того, законодавством з питань перевезення небезпечних вантажів визначено умови перевезення небезпечних вантажів, вимоги до типів та обладнання транспортних засобів, порядок підготовки, перепідготовки, навчання, підвищення та підтвердження кваліфікації працівників, зайнятих небезпечних вантажів, порядок одержання дозволів на здійснення зазначених перевезень.

Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів- на Перевізника небезпечних вантажів покладається обов'язок:

- приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам;

- забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами;

-у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, маршрути

режими перевезення небезпечних вантажів;

- забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах відповц) підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу;

забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб здійснюють перевезення небезпечних вантажів, та їх медичного огляду;

- в разі дорожнього перевезення забезпечувати одержання водіями свідоцтв допуск до перевезення небезпечних вантажів встановленого зразка після навчання та склала відповідних іспитів в відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, забезпечують безпеку дорожнього руху;

здійснювати в установленому порядку обов'язкове страхування відповідали!

суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під] перевезення таких вантажів.

Відповідно до п. 9.1. п.9 «Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів затверджених Наказом МВС України від 26.07.2004 N 822 (далі - Правила) під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху повинні знаходитись такі документи:

1) товаро-транспортний документ на небезпечні вантажі;

2) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів.

3) ОСОБА_1 про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

4) узгодження маршруту дорожнього перевезення вантажу, видане Державтоінспекцією МВС України.

Отже, перевезення небезпечних вантажів відповідно до законодавства допускається при наявності відповідно оформлених перевізних документів.

Судом першої інстанції витребовувались у Позивача ОСОБА_1 про підготовку водіїв автомобільного транспорту, який використовувався для перевезення відвантаженого товару (бензину) та свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів.

Представником Позивача були надані вказані перевізні документи на транспортні засоби, які використовуються в господарській діяльності Позивача.

Однак, перевізні документи на транспортні засоби, що здійснювали безпосередньо перевезення бензину від ПП «Адітум Маркет» до ТОВ «ТД «Днепр Петроліум» до суду не було надано.

Щодо реальності придбання позивачем послуг з відправки та наливу, інформаційно-консультативних послуг, експедитування вантажів, з миття: хімчистки та косметичного обслуговування, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу стосовно того, що надані акти виконаних робіт не розкривають змісту наданих послуг, оскільки не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг, характер, а отже не можуть вважатись належним доказом реального виконання.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як визначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Підставою для отримання платником податків права на отримання податкових переваг є наявність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть бути взяті до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Суд апеляційної інстанції дійщов висновку, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не єдиною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Встановивши обставини у справі та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про те, що у ТОВ «ТД «Днепр Петроліум» було відсутнє право на формування податкового кредиту по операціям з ПП «Адітум маркет» за липень-листопад 2013 року.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки відповідача про порушення позивачем п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України по операціям з придбання нафтопродуктів у ПП «Адітум Маркет», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в сумі 4 981 604 грн., в тому числі за липень 2013 року в сумі 1 139 036 грн., за жовтень 2013 року - 1 530 100 грн., за листопад 2013 року в сумі 774 112 грн..

Нормами пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, податковий орган накладає на платника податків штраф в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки доводи податкового органу відповідають матеріалам справи. З урахуванням встановленого відповідачем доведена правомірність нарахування позивачу сум податкових зобов'язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. Підстав для їх скасування не вбачається.

На думку колегії суддів, приймаючи рішення, суд не надав належної оцінки фактичним обставинам, що призвело до помилкових висновків.

Апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду - скасувати, в задоволенні позову - відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2014р. у справі №804/7912/14 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2014р. у справі №804/7912/14 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна