Постанова

від 12.08.2014 по справі 922/2717/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року Справа № 922/2717/13 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Полянського А.Г., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТБ" на постановувід 24.03.2014 Харківського апеляційного господарського суду у справі господарського суду Харківської області № 922/2717/13 за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТБ" простягнення 42655,50 грн., за участю представників: позивача - відповідача - Кисельов Є.В. не з'явились ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.02.2014 (суддя Добреля Н.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Істоміна О.А., Білецька А.М.), за результатами здійснення нового розгляду справи, уточнені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТБ" (далі - відповідач) про стягнення 38305,50 грн штрафу за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу від 15.06.2012 №20/2133-МТР задоволені повністю.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. ст. 538, 692 Цивільного кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували право відповідача як продавця зупинити передання товару позивачеві як покупцеві до повної оплати ним раніше переданого товару, отже, відсутні підстави для стягнення штрафу за порушення терміну поставки та недопоставку товару.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення.

Представник скаржника не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 30.07.2014.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 15.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТБ" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №20/2133-МТР, за умовами якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі "товар", відповідно до додатку, що є його невід'ємною частиною (п.1.1 договору); номенклатура та кількість товару повинні відповідати додатку (п.2.1 договору); умови поставки товару, перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в додатку, що є його невід'ємною частиною (п.3.1 договору); датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару, якщо виникла необхідність його складання (за вимогою однієї зі сторін), в інших випадках - відмітка про отримання на товаросупровідних документах (п.3.2 договору); відвантаження товару проводиться лише після отримання згоди покупця про готовність до прийняття товару (п.3.3.1 договору); ціна товару встановлюється в національній валюті України та вказується в додатку, що є невід'ємною частиною договору (п.4.1 договору); за порушення терміну поставки або недопоставку товару продавець виплачує штраф у розмірі 15% від суми простроченого або недопоставленого згідно додатку товару (п.8.7 договору); договір набирає сили з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання взаємних зобов'язань сторін (п.11.1 договору).

Також 15.06.2012 сторонами підписано додаток до договору, яким продавець та покупець узгодили перелік, кількість, ціну товару, а також визначили, зокрема, що термін його поставки складає 30 календарних днів з моменту підписання договору та надання письмової заявки.

На виконання вимог договору та додатку до нього позивач надіслав відповідачеві заявку на поставку товару № 20-02-12/867 від 19.07.2012, яка отримана останнім 31.08.2012 і якою позивач повідомив відповідача про надання згоди на поставку товару.

Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що відповідач поставив позивачеві частину товару, визначеного умовами договору та заявкою, два ободи АК-60.03.01.080 загальною вартістю 29000,00 грн.

Зазначаючи про те, що інша частина товару так і не була поставлена, що, в свою чергу, є порушенням відповідачем умов договору та, відповідно, підставою для нарахування йому штрафу, визначеного пунктом 8.7 договору, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до господарського суду з цим позовом, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 526, 549, 611, 612, 664 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Вирішуючи спір у справі вдруге та задовольняючи уточнені позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що надана покупцем продавцю заявка від 19.07.2012, хоча і містила ціни на товар інші, ніж в підписаному сторонами додатку, що є невід'ємною частиною договору, втім не може вважатись і фактично не є пропозицією позивача на зміну умов договору, а, отже, мала бути розцінена відповідачем саме як згода покупця на поставку товару за обумовленими в договорі цінами і виконана у встановлений строк. Крім того, встановивши факт часткової поставки відповідачем товару за належними, а не помилково вказаними позивачем в заявці цінами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про виконання ним частини своїх зобов'язань за договором і саме за отриманою від позивача заявкою. У зв'язку із такими обставинами, попередні судові інстанції визначили, що недопоставка іншої частини обумовленого договором і заявкою товару є порушенням відповідачем своїх зобов'язань та відповідно до пункту 8.7 договору є підставою для стягнення з відповідача встановленого цим пунктом штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару встановлена сторонами в додатку, що є невід'ємною частиною договору, і не змінювалась сторонами після укладення договору, адже, як встановлено судами, зазначення позивачем в заявці від 19.07.2012 інших цін на товари сталось внаслідок помилки і не є односторонньою зміною умов договору та/або пропозицією укласти договір на нових умовах, а зміст заявки, в якій вказані асортимент і кількість товару у відповідності з додатком до договору, свідчить про її спрямованість на виконання саме цього додатку.

Крім того, відповідно до п. 3.3.1 договору передумовою відвантаження товару покупцеві є отримання лише його згоди про готовність прийняти товар без надання покупцеві права встановлювати будь-які інші умови щодо предмету поставки, ніж передбачені додатком до договору, отже, як правомірно визначили суди попередніх інстанцій, з отриманням згоди позивача на отримання товару, оформленого у вигляді заявки від 19.07.2012, у відповідача виник обов'язок поставити товар в 30-денний строк, втім це зобов'язання виконане ним не у повному обсязі, що за приписами ст. ст. 610, 611 ЦК України та за умовами п. 8.7 договору є підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення штрафу за недопоставку товару.

При цьому, колегія суддів враховує, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач не довів за допомогою належних і допустимих доказів надсилання позивачеві будь-яких повідомлень щодо відмови виконати його заявку з-за розходження в цінах на товар.

Доводи скаржника щодо наявності у нього як продавця права зупинити передання товару позивачеві як покупцеві до повної оплати ним раніше переданого товару, а, отже, і відсутності підстав для стягнення штрафу за недопоставку товару, колегією суддів відхиляються, оскільки, договором від 15.06.2012 №20/2133-МТР не передбачено, що зобов'язання відповідача поставити товар є зустрічним виконанням, тобто, що йому має передувати оплата товару, при цьому відповідач не доводив під час розгляду справи, що він, не відмовляючись від договору, призупиняє його виконання, повідомивши покупця про таке зупинення, відтак, у розумінні норм ч. 3 ст. 538, ч. 5 ст. 692 Цивільного кодексу України не можливо вважати, що відповідач набув і реалізував право зупинити виконання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТБ" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 у справі Господарського суду Харківської області № 922/2717/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

А.Г. Полянський