Ухвала

від 29.07.2014 по справі 2а-9633/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 р. Справа № 876/2600/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Запотічного І. І., Савицької Н. В.

за участю секретаря Корнієнко О. А.

представника відповідача Рождественська Л. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року у справі № 2а-9633/12/1370 за позовом Приватного підприємства "Будмонтаж" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2012 року Приватне підприємство "Будмонтаж" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, яким, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 липня 2009 року №0002223-02/4/20586, №00902302/4/20588 та №0002232302/4/20587.

Позов мотивує тим, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2006 року по 1 липня 2008 року відповідач дійшов до необґрунтованих висновків про невірне визначення приросту балансової вартості товарів станом на 31 грудня 2006 року в Додатку К1/1 Декларації з податку на прибуток за 2006 рік, що призвело до заниження скоригованих валових доходів за 2006 рік на 121808 грн, та завищення валових витрат на 42130 грн. Зокрема, такий висновок податковий орган зробив зазначаючи, що станом на 1 січня 2007 року за даними обліку залишки товару становлять 267248 грн, а за даними податкового обліку - 32690 грн. На зменшення залишку в сумі 234558 грн підприємством не надано документального підтвердження. Позивач зазначає, що податковим органом не враховано, що при складанні декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік були відсутні первинні документи на придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 234558 грн, тому вони не включені в облік. До початку перевірки всі первинні документи отримано та представлено перевіряючим. В Декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 року витрати гр. 04.1 складають 3063656 грн (товар рах. 28 + послуги рах. 94 + аванс постачальнику (ПП "Арон -Трейд")).

Щодо розбіжностей у залишках товару станом на 1 січня 2008 року, які за даними бухгалтерського обліку становлять 148625 грн, за даними податкового обліку 11230 грн (зменшення залишку в сумі 137395 грн), позивач зазначає, що висновок про ненадання первинних документів, які підтверджують зменшення залишку є нелогічним, оскільки позивач повинен був би надати первинні документи, якщо залишок по товару на рах. 28 був би менший по бухгалтерському обліку, ніж по податковому обліку, а не навпаки.

З приводу висновку податкового органу про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 10706 грн, у зв'язку з подвійним включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за листопад 2006 року ПДВ згідно з податковою накладною, отриманою від ПП "Арон-Трейд", позивач зазначає, що податковим органом не взято до уваги податкову накладну №3011106 від 30 листопада 2006 року, отриману від ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій", яка надавалась в ході перевірки та якою підтверджується право на податковий кредит з ПДВ в сумі 6154 грн за листопад 2006 року. Зазначена податкова накладна помилково не відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за листопад місяць 2006року, однак чомусь не врахована при проведенні перевірки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 30 липня 2009 року №0002223-02/4/20586, №00902302/4/20588 та №0002232302/4/20587

З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позов подано з пропущенням строком звернення до суду, передбаченим статтею 99 КАС України.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоч і був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що не перешкоджає слухати справу у його відсутності в порядку статті 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2006 року до 1 липня 2008 року.

За її результатами складено Акт перевірки №2006/23-2/05492054 від 17 жовтня 2008 року, відповідно до якого, в ході перевірки виявлено такі порушення:

1) підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пунктів 5.1, 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 104407 грн, в тому числі за 2006рік (ІV квартал) - на 99624 грн, 2007рік (ІV квартал) - на 4783 грн та завищено оподатковуваний прибуток на 108574 грн (від'ємне значення об'єкта оподаткування за І півріччя становить - 51533грн), в тому числі за І півріччя 2008 року - на 108574 грн та завищено податок на прибуток на 27144 грн, в тому числі за І півріччя 2008 року - на 27144 грн.

2) підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 10706 грн.

3) пунктів 2.8, 3.5, 5.9 Положення № 637(із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства в сумі 360,31 грн.

На основі вказаного Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0002222302/0/32685 від 4 листопада 2008року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 152397 грн, в т.ч. 104407 грн за основним платежем та 52204 грн штрафних санкцій;

- №0002232302/0/32686 від 4 листопада 2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16059 грн, в т.ч. 10706 грн за основним платежем та 5353 грн штрафних санкцій.

За результатами оскарження позивачем перелічених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 липня 2009 року: №0002223-02/4/20586, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток в розмірі 152397 грн, в т.ч. 100193 грн за основним платежем та 52204 грн штрафних санкцій, №00902302/4/20588, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток в розмірі 11464,50 грн, в т.ч. 11464 грн штрафних санкцій та №0002232302/4/20587, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в розмірі 16059 грн, в т.ч. 10706 грн за основним платежем та 5353 грн штрафних санкцій.

Відповідно до матеріалів справи відповідач прийшов до висновку про заниження валового доходу на 121808 грн за ІV квартал 2006 року та завищення валового доходу в II кварталі 2008року на 53390 грн, а також про завищення валових витрат на 295820 грн та заниження валових витрат на 106717 грн за І півріччя 2008 року позивачем порівнявши дані податкового обліку та даних бухгалтерського обліку позивача за відсутності первинних документів. Зокрема, відповідач в акті перевірки зазначає, що за даними бухгалтерського обліку залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 1 січня 2006 року становлять 145440 грн, на 1 січня 2007 року - 267248 грн, на 1 січня 2008 року - 148625 грн, на 1 липня 2008 року - 41908 грн, а за даними податкового обліку (додатку К1/1 до рядків 01.2, 04.2 Декларацій з податку на прибуток) відображені запаси становлять станом на 1 січня 2006 року - 145440 грн, на 1 січня 2007 року - 32690 грн, на 1 січня 2008 року - 11230 грн, на 1 липня 2008 року - 42320 грн, у зв'язку з чим, на думку відповідача, занижено приріст запасів на 42130 грн, завищено убуток запасів станом на 1 січня 2007 року.

Зокрема, відповідно до тверджень відповідача, за 2007 рік убуток балансової вартості запасів відображено підприємством у сумі 360 грн, а за даними перевірки убуток балансової вартості запасів склав 118623 грн, у зв'язку з чим на 118263 грн занижено убуток запасів станом на 1 січня 2008 року. За 2007 рік підприємством у Додатку К1/1 до рядків 01.2, 04.2 Декларацій відображені запаси в сумі 21100 грн, що використані не у господарській діяльності, проте до перевірки не надано первинних документів, що підтверджували б такі витрати. В результаті вищевикладеного, скориговані валові витрати 2007 року занижені підприємством на 118263 грн, за І півріччя 2008 року приріст балансової вартості запасів відображено підприємством у сумі 53390 грн, а за даними перевірки убуток балансової вартості запасів склав 106717 грн, у зв'язку з чим на 106717 грн занижено убуток запасів та на 53390 грн завищено приріст запасів станом на 1 липня 2008 року. За І півріччя 2008 року підприємством у Додатку К1/1 до рядків 01.2, 04.2 Декларацій відображені запаси в сумі 21100 грн, що використані не у господарській діяльності, проте до перевірки не надано первинних документів, що підтверджували б такі витрати. Відповідно, скориговані валові витрати І півріччя 2008 року занижено на 106717 грн та завищено валові доходи І півріччя 2008року (II квартал) на 53390 грн.

Водночас відповідачем в ході перевірки не досліджено фактичні показники господарської діяльності позивача на підставі первинних документів, а висновки зроблено виключно на основі порівняння показників бухгалтерського обліку (головної книги) та податкового обліку (Додатку К1 до Декларації з податку на прибуток)

Відповідно до пункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205 при виявленні розбіжностей у податковій та іншій звітності, та фактичними показниками контролюючий орган зобов'язаний зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення

Позивачем надано первинні документи (угоди, накладні, податкові накладні, платіжні доручення), якими підтверджуються дані податкової звітності позивача, а також розмір валових витрат не відображених у податковому обліку. Зокрема не включення позивачем до складу валових витрат у податковому обліку витрат в сумі 219908 грн за 2006 рік та 310087 грн за 2007 рік, а також завищення валових витрат на 1676 грн за 2008 рік.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 30 липня 2009 року №0002223-02/4/20586 та №00902302/4/20588, судом першої інстанції вірно встановлено, що виносячи вказані рішення відповідачем неправильно обраховано суму штрафних санкцій.

Зокрема відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відтак сума штрафних санкцій не може перевищувати 50% суми податкового зобов'язання (недоплати) донарахованого податковим органом.

З аналізу податкових повідомлень-рішень від 30 липня 2009 року №0002223-02/4/20586 та №00902302/4/20588 зрозуміло, що при визначенні розміру штрафних санкцій відповідачем було перевищено 50% суми податкового зобов'язання (недоплати) донарахованого податковим органом, зокрема в податковому повідомленні-рішенні №0002223-02/4/20586 застосовано штрафні санкції в розмірі 52204 грн, при сумі податкового зобов'язання 100193 грн, а в податковому повідомленні-рішенні №00902302/4/20588 застосовано штрафні санкції по податку на прибуток в розмірі 11464,50 грн, без визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем (недоплати).

Крім того, щодо штрафних санкцій в податковому повідомленні-рішенні №00902302/4/20588, то штрафні санкції уже застосовано в податковому повідомленні-рішенні №0002223-02/4/20586 і не можуть бути застосовані повторно.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002232302/4/20587, то в ході перевірки відповідачем не було взято до уваги податкову накладну №3011106 від 30 листопада 2006 року, отриману позивачем від ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій", якою підтверджується право на податковий кредит з ПДВ в сумі 6154 грн за листопад 2006року.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Тобто, саме на відповідача покладено обов'язок перевіряти розмір податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ на підставі податкових накладних та інших первинних документів, наданих до перевірки.

Відтак розмір суми податкового зобов'язання (недоплати) по ПДВ у податковому повідомленні-рішенні №0002232302/4/20587 від 30 липня 2009 року визначена відповідачем невірно.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення -суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року у справі № 2а-9633/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Запотічний І. І.

Савицька Н. В.

Повний текст ухвали складено 1 серпня 2014 року