Постанова

від 06.08.2014 по справі 810/4321/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2014 року № 810/4321/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Верьовкін О.Г. (за довіреністю)

від відповідача: Борисов І.І. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Насоси СНГ плюс» Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Насоси СНГ плюс» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 25 червня 2014 року 0000632204.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення ТОВ «Насоси СНГ Плюс» вимог пункту 198.2, 198.3, 198.6, статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з контрагентами у перевіряємий період, у результаті чого відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Позивач стверджує, що придбав товар у контрагентів правомірно, тому підстави для визнання укладених договорів безтоварними - відсутні, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, видатковими накладними і податковими накладними.

Звертав увагу, що відповідачем у ході перевірки використано інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо недійсності правочинів ТОВ «Насоси СНГ Плюс». За наведених обставин, висновки викладені в акті перевірки від 16 червня 2014 року є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що посадові особи Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що правочини ТОВ «Насоси СНГ Плюс» та його контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. В запереченнях наголошував на ознаках фіктивності контрагентів-постачальників позивача з огляду на неможливість провести зустрічну звірку. У задоволені позову просив відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як суб'єкт господарювання, Товариство з обмеженою відповідальністю «Насоси СНГ Плюс» зареєстроване Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області, що підтверджується Довідкою АБ №476103 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1, а.с. 196). Позивач перебуває на податковому обліку з 10 лютого 2012 року за №167, на дату підписання акту перевірки перебував на обліку у Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (т.1, а.с. 19).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 10 червня 2014 року по 16 червня 2014 року, посадовою особою Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 6 червня 2014 року №481, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Насоси СНГ плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» за період з 1 серпня 2012 року по 30 вересня 2012 року, ТОВ «Променергостандарт» за період з 1 вересня 2012 року по 30 листопада 2012 року, тов. «Альфа-Інвестмент» за період з 1 листопада 2012 року по 31 грудня 2012 року, ДП «ТБС» за період з 1 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, ТОВ «Базіс-Груп» за період з 1 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року, ТОВ «Перітус Альянс» за період з 1 серпня 2013 року по 30 вересня 2013 року, ТОВ «Авто-коннект ЛТД» за період з 1 листопада 2013 року по 30 вересня 2013 року.

Результати перевірки оформленні актом від 16 червня 2014 року №554/22-4/37910576 (далі - акт перевірки)(т.1, а.с. 18-34).

Перевіркою встановлено факт порушення ТОВ «Насоси СНГ Плюс»:

пункту 198.2, 198.3, 198.6, статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, чим занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 205716,00 грн., у тому числі за серпень 2012 року на суму 35796,00 грн., за вересень 2012 року на суму 34111,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 26171,00 грн., за листопад 3012 року на суму 10682,00 грн., за грудень 2012 року на суму 22323,00 грн., за серпень 2013 року на суму 45688,00 грн., за вересень 2013 року на суму 30945,00 грн..

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним формуванням ТОВ «Насоси СНГ плюс» показників податкового кредиту за господарськими операціями у вказаний період, оскільки господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась поза межами правового поля. Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів без мети настання відповідних йому правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не свідчать про товарний характер господарських операцій із поставки.

На підставі висновків акту перевірки, Ірпінської об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято:

-податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25 червня 2014 року №0000632204, яким позивачу збільшеного грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 257145,00 грн. (т.1, а.с. 35).

Не погоджуючись із висновками податкового органу та рішеннями, якими ТОВ «Насоси СНГ плюс» донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, позивач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи питання щодо правомірності віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених за договорами поставки, суд виходив із наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 вказаної статті, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт або послуг) сум до податкового кредитує факт придбання товарів (робіт або послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти здачі прийняття робіт, проектно-кошторисна документація, використання у господарській діяльності товарів та послуг, тощо.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції. При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування валових витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи, суд витребував у позивача договори та інші первинні фінансово-господарські документи якими суб'єкти господарювання зазвичай супроводжують операції з поставки товарів та документи, що свідчать про подальший рух товарів.

Так, з наданих позивачем суду документів вбачається, що ТОВ «Насоси СНГ Плюс» у перевіряємий період здійснювало господарські операції з поставки насосів та обладнання до них з ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Альфа-Інвестмент», ДП «ТБС», ТОВ «Базіс-Груп», ТОВ «Перітус Альянс», ТОВ «Авто-коннект ЛТД».

У серпні-вересні 2012 року ТОВ «Насоси СНГ Плюс», на підставі рахунків на оплату, придбано у ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» насоси та обладнання на загальну суму 214683,06 грн., у тому числі ПДВ 35795,51 грн., про що виписано: видаткові накладні (т.1, а.с. 38-50), податкові накладні (т.1, а.с. 51-60).

Суму податку на додану вартість (35795,51 грн.), на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі про що свідчать платіжні доручення (т.1, а.с. 61-70).

2 вересня 2012 року ТОВ «Насоси СНГ плюс» (Покупець) та ТОВ «Променергостандарт» (Постачальник) укладено договір поставки №П020912/1 (т.1, а.с. 118), предметом якого були зобов'язання Постачальника у порядку та на умовах договору передати у власність Покупця товари, зазначені у протоколі узгодження ціни, і зобов'язання Покупця прийняти та оплатити товар.

Умовами договору передбачено, що прийом товару відбувається за якістю, відповідно до даних паспорту якості заводу-виробника та (або) сертифікату відповідності, якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ або ТУ, які діють на території України (пункти 5.1. та 7.4).

На виконання умов договору сторонами підписані: видаткові накладні на товар (насоси та обладнання) загальною вартістю 425781,01 грн. (т.1, а.с. 71-86), податкові накладні, на суму 425781,01 грн., у тому числі ПДВ 70963,50 грн. (т.1, а.с. 87-102).

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі про що свідчать платіжні доручення (т.1, а.с. 103-117).

Суму податку на додану вартість (70963,50 грн.), на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів.

У листопаді-грудні 2012 року ТОВ «Насоси СНГ Плюс», на підставі рахунків на оплату, придбано у ТОВ «Альфа-Інвестмент» насоси та запчастини на загальну суму 112885,00 грн., у тому числі ПДВ 18814,17 грн., про що виписано: видаткові накладні (т.1, а.с. 123-125), податкові накладні (т.1, а.с. 126-129).

Суму податку на додану вартість (18814,17 грн.), на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Альфа-Інвестмент» позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі про що свідчать платіжні доручення (т.1, а.с. 130-134).

У грудні 2012 року ТОВ «Насоси СНГ плюс», на підставі рахунків на оплату, придбано у ДП «ТБС» запчастини для насосів загальною вартістю 21050,00 грн., у тому числі ПДВ 3508,33 грн., про що виписано: видаткову накладну (т.1, а.с. 132), податкову накладну (т.1, а.с. 133).

Суму податку на додану вартість (3508,33 грн.), на підставі податкових накладних, виданих ДП «ТБС» позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі про що свідчать платіжне доручення (т.1, а.с. 134).

29 травня 2013 року ТОВ «Насоси СНГ плюс» (Покупець) та ТОВ «Базіс-Груп» (Постачальник) укладено договір поставки №29/05/1 (т.1, а.с. 147-150), предметом якого були зобов'язання Постачальника у порядку та на умовах договору передати у власність Покупця товари, зазначені у протоколі узгодження ціни, і зобов'язання Покупця прийняти та оплатити товар.

Умовами договору передбачено, що прийом товару відбувається за якістю, відповідно до даних паспорту якості заводу-виробника та (або) сертифікату відповідності, якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ або ТУ, які діють на території України (розділ 5 договору).

На виконання умов договору сторонами підписані: видаткові накладні на товар (насоси та обладнання) загальною вартістю 110148,00 грн. (т.1, а.с. 135-138), податкові накладні, на суму 110148,00 грн., у тому числі ПДВ 18358,01 грн. (т.1, а.с. 139-142).

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі про що свідчать платіжні доручення (т.1, а.с. 143-146).

Суму податку на додану вартість (18358,01грн.), на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Базіс-Груп» позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів.

31 липня 2013 року ТОВ «Насоси СНГ плюс» (Покупець) та ТОВ «Петріус Альянс» (Постачальник) укладено договір поставки №310713/1 (т.1, а.с. 179-182), предметом якого були зобов'язання Постачальника у порядку та на умовах договору передати у власність Покупця товари, зазначені у протоколі узгодження ціни, і зобов'язання Покупця прийняти та оплатити товар

Умовами договору передбачено, що прийом товару відбувається за якістю, відповідно до даних паспорту якості заводу-виробника та (або) сертифікату відповідності, якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ або ТУ, які діють на території України (розділ 5 договору).

На виконання умов договору сторонами підписані: видаткові накладні на товар (насоси та обладнання) загальною вартістю 274901,00 грн. (т.1, а.с. 151-160), податкові накладні, на суму 274901,00 грн., у тому числі ПДВ 45816,83 грн. (т.1, а.с. 161-168).

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі про що свідчать платіжні доручення (т.1, а.с. 169-178).

Суму податку на додану вартість (45816,83 грн.), на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Петріус Альянс» позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів.

У листопаді 2013 року ТОВ «Насоси СНГ Плюс», на підставі рахунків на оплату, придбано у ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» насоси та запчастини на загальну суму 74747,00 грн., у тому числі ПДВ 12457,85 грн., про що виписано: видаткові накладні (т.1, а.с. 183-185), податкові накладні (т.1, а.с. 186-187).

Суму податку на додану вартість (12457,85 грн.), на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі про що свідчать платіжні доручення (т.1, а.с. 189-192).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, суд неодноразово витребував у позивача документи, що підтверджують факт транспортування товарів від постачальників до покупця, складські документи, технічну документацію на товар, виробничі документи, документи, що підтверджують факт використання у господарській діяльності придбаних товарів, докази отримання товарів.

Проте, позивачем вказаних вище вимог суду у повному обсязі не виконано.

Необхідно зазначити, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідних договорів.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту транспортування, розвантаження та прийняття товару ТОВ «Насоси СНГ плюс», та подальшого зберігання товару та його видачі для збуту на користь третіх осіб.

Суд звертає увагу, що типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним Наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» № 488/346 від 29 грудня 1995 року.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Наказу , застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Суд зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту поставки товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

У ході розгляду справи, представник позивача зазначав, що відсутність товарно-транспортних накладних обумовлена тим, що транспортування придбаного товару здійснювалась директором підприємства на власному транспорті або перевізниками, в залежності від віддаленості замовників відповідної продукції.

Однак, суд бере до уваги, що такі твердження не були підтвердженні належними доказами. Так судом у черговий раз було запропоновано позивачу надати документи, що свідчать про наявність у підприємства транспортних засобів, або підтвердити понесення фактичних витрат на доставку товарів як безпосередньо від постачальників так і в процесі реалізації набутих за договорами товарів іншим особам.

З огляду на вказане, позивачем під час розгляду справи не було доведено належними та достатніми доказами факту передачі товарів від продавця до покупця.

Суд також звертає увагу, що необхідною умовою підтвердження товарності операцій є необхідність перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З пояснень представника позивача судом встановлено, що під час виконання спірних господарських операцій на підприємстві працювало три особи включаючи директора та бухгалтера, для здійснення господарської діяльності позивачем орендується лише офісне приміщення. У товариства відсутні та не орендуються складські приміщення, що дозволяли б зберігати придбаний товар, у зв'язку з чим встановити факт оприбуткування товару на складі, руху його по складу та відображення відповідних операцій на балансі та у бухгалтерському обліку підприємства з наданих доказів неможливо.

Товариством не надані і письмові заявки, на підставі яких здійснювалася поставка за умовами договору.

Крім того, суд зазначає, що частиною 2 статті 662 Цивільного кодексу встановлено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Дані вимоги цивільного законодавства кореспондують умовам договорів, відповідно до яких приймання товару за якістю здійснюється на підставі сертифікатів якості (паспортів), поставлений товар повинен відповідати умовам державних стандартів і технічних умов.

Проте, у матеріалах справи відсутні підтвердження, що поставлений товар відповідав переліченим вимогам.

Стосовно поданих на підтвердження використання придбаних товарів у господарській діяльності договорів, то встановити, що реалізовані на користь третіх осіб товари, були отримані від ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Альфа-Інвестмент», ДП «ТБС», ТОВ «Базіс-Груп», ТОВ «Перітус Альянс», ТОВ «Авто-коннект ЛТД» з наданих позивачем доказів встановити не вбачається можливим.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, місця поставки, або інших документів щодо реальності та товарності проведених операцій, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій позивача з його контрагентами, тобто про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ та податком на прибуток.

У контексті викладеного, суд враховує приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду у позивача було витребувано ті докази, які на переконання суду підтверджують обставини на які посилався позивач у позові та у ході розгляду справи.

Разом з тим, позивач витребувані судом докази не надав суду без поважних причин, на запитання суду повідомив, що всі наявні за спірними операціями докази містяться у матеріалах справи, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Документи, які надані позивачем в підтвердження реального виконання вчинених правочинів, містять лише відомості щодо виду товару, його ціни та кількості. При цьому позивачем не дотримувалися вимоги чинного законодавства при транспортуванні товару, прийманні товару, у тому числі за якістю, не забезпечено документального підтвердження оприбуткування та руху товару у ході господарської діяльності.

З огляду на те, що позивачем не доведено фактичного здійснення господарських операцій у перевіряє мий період, суд вважає, що надані до матеріалів справи первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні) всупереч приписам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не відображають реального змісту господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відтак, за відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, перевіривши реальність виконання договору поставки, суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до податкових накладних у зв'язку із придбанням позивачем товарів у ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Альфа-Інвестмент», ДП «ТБС», ТОВ «Базіс-Груп», ТОВ «Перітус Альянс», ТОВ «Авто-коннект ЛТД».

Відтак, суд не знаходить підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 25 червня 2014 року 0000632204.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Твердження податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість належними доказами позивачем спростовані не були.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що податковим органом доведено законність та обґрунтованість прийнятого рішення, адміністративний задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 11 серпня 2014 року.