Ухвала

від 26.02.2015 по справі 810/4321/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4321/14 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О. при секретарі судового засіданняНечай Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Насоси СНГ плюс" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Насоси СНГ плюс" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ірпінської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 25 червня 2014 року 0000632204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у період з 10 червня 2014 року по 16 червня 2014 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Насоси СНГ плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Міжгалузева торговельна компанія" за період з 1 серпня 2012 року по 30 вересня 2012 року, ТОВ "Променергостандарт" за період з 1 вересня 2012 року по 30 листопада 2012 року, тов. "Альфа-Інвестмент" за період з 1 листопада 2012 року по 31 грудня 2012 року, ДП "ТБС" за період з 1 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, ТОВ "Базіс-Груп" за період з 1 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року, ТОВ "Перітус Альянс" за період з 1 серпня 2013 року по 30 вересня 2013 року, ТОВ "Авто-коннект ЛТД" за період з 1 листопада 2013 року по 30 вересня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 16 червня 2014 року №554/22-4/37910576.

Згідно з висновками вказаного акта, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: пункту 198.2, 198.3, 198.6, статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, чим занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 205716,00 грн., у тому числі за серпень 2012 року на суму 35796,00 грн., за вересень 2012 року на суму 34111,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 26171,00 грн., за листопад 3012 року на суму 10682,00 грн., за грудень 2012 року на суму 22323,00 грн., за серпень 2013 року на суму 45688,00 грн., за вересень 2013 року на суму 30945,00 грн.

Зазначені висновки мотивовано тим, що правочини ТОВ "Насоси СНГ Плюс" та його контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зазначив про наявність ознаках фіктивності контрагентів-постачальників позивача з огляду на неможливість провести зустрічну звірку.

У зв'язку з наведеним, відповідач дійшов висновку, що ТОВ "Насоси СНГ плюс" було безпідставно сформовано показники податкового кредиту за господарськими операціями у вказаний період, оскільки господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась поза межами правового поля.

На підставі висновків акту перевірки від 16 червня 2014 року №554/22-4/37910576 контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 25 червня 2014 року №0000632204, яким позивачу збільшеного грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 257145,00 грн.

Вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до податкових накладних у зв'язку із придбанням позивачем товарів у ТОВ "Міжгалузева торговельна компанія", ТОВ "Променергостандарт", ТОВ "Альфа-Інвестмент", ДП "ТБС", ТОВ "Базіс-Груп", ТОВ "Перітус Альянс", ТОВ "Авто-коннект ЛТД", та як наслідок відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 25 червня 2014 року 0000632204.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Насоси СНГ Плюс" у перевіряємий період здійснювало господарські операції з поставки насосів та обладнання до них з ТОВ "Міжгалузева торговельна компанія", ТОВ "Променергостандарт", ТОВ "Альфа-Інвестмент", ДП "ТБС", ТОВ "Базіс-Груп", ТОВ "Перітус Альянс", ТОВ "Авто-коннект ЛТД".

У серпні-вересні 2012 року ТОВ "Насоси СНГ Плюс", на підставі рахунків на оплату, придбано у ТОВ "Міжгалузева торговельна компанія" насоси та обладнання на загальну суму 214683,06 грн., у тому числі ПДВ 35795,51 грн.

На підтвердження реального руху активів у процесі здійснення операції позивачем було надано: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

На підставі вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів суму податку на додану вартість у розмірі 35795,51 грн.).

2 вересня 2012 року ТОВ "Насоси СНГ плюс" (Покупець) та ТОВ "Променергостандарт" (Постачальник) укладено договір поставки №П020912/1, за умовами якого постачальник мав передати у власність Покупця товари, зазначені у протоколі узгодження ціни, і зобов'язання Покупця прийняти та оплатити товар. При цьому сторони погодили, що прийом товару відбувається за якістю, відповідно до даних паспорту якості заводу-виробника та (або) сертифікату відповідності, якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ або ТУ, які діють на території України (пункти 5.1. та 7.4).

На виконання умов договору сторонами підписані: видаткові накладні на товар (насоси та обладнання) загальною вартістю 425781,01 грн., податкові накладні, на суму 425781,01 грн., у тому числі ПДВ 70963,50 грн. Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі про що свідчать платіжні доручення. Суму податку на додану вартість (70963,50 грн.), на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Міжгалузева торговельна компанія" позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Також судом першої інстанції встановлено, що у листопаді-грудні 2012 року ТОВ "Насоси СНГ Плюс", на підставі рахунків на оплату, придбано у ТОВ "Альфа-Інвестмент" насоси та запчастини на загальну суму 112885,00 грн., у тому числі ПДВ 18814,17 грн..

На підтвердження реального здійснення господарських операцій, позивачем надано суду копії видаткових та податкових накладних, а також платіжні доручення на підтвердження факту оплати.

Суму податку на додану вартість (18814,17 грн.), на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Альфа-Інвестмент" позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів.

У грудні 2012 року ТОВ "Насоси СНГ плюс", на підставі рахунків на оплату, придбано у ДП "ТБС" запчастини для насосів загальною вартістю 21050,00 грн., у тому числі ПДВ 3508,33 грн., про що свідчить копія видаткової накладної. Контрагентом позивача було виписано на користь останнього податкову накладну, у зв'язку із чим позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів суму податку на додану вартість (3508,33 грн.) по взаємовідносинах із ДП "ТБС".

29 травня 2013 року ТОВ "Насоси СНГ плюс" (Покупець) та ТОВ "Базіс-Груп" (Постачальник) укладено договір поставки №29/05/1 за умовами якого були постачальник мав передати у власність Покупця товари, зазначені у протоколі узгодження ціни, і зобов'язання Покупця прийняти та оплатити товар. Також, згідно із договором прийом товару відбувається за якістю, відповідно до даних паспорту якості заводу-виробника та (або) сертифікату відповідності, якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ або ТУ, які діють на території України (розділ 5 договору).

На виконання умов договору сторонами підписані: видаткові накладні на товар (насоси та обладнання) загальною вартістю 110148,00 грн., податкові накладні, на суму 110148,00 грн., у тому числі ПДВ 18358,01 грн. Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі про що свідчать платіжні доручення. Суму податку на додану вартість (18358,01грн.), на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Базіс-Груп" позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Крім того, судом вірно встановлено, що 31 липня 2013 року ТОВ "Насоси СНГ плюс" (Покупець) та ТОВ "Петріус Альянс" (Постачальник) укладено договір поставки №310713/1, предметом якого були зобов'язання Постачальника у порядку та на умовах договору передати у власність Покупця товари, зазначені у протоколі узгодження ціни, і зобов'язання Покупця прийняти та оплатити товар. Умовами договору передбачено, що прийом товару відбувається за якістю, відповідно до даних паспорту якості заводу-виробника та (або) сертифікату відповідності, якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ або ТУ, які діють на території України (розділ 5 договору).

На підтвердження реального руху активів у процесі здійснення господарської операції позивачем надано до суду: видаткові накладні на товар (насоси та обладнання) загальною вартістю 274901,00 грн., податкові накладні, на аналогічну суму, у тому числі ПДВ 45816,83 грн. та платіжні доручення. Суму податку на додану вартість (45816,83 грн.), на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Петріус Альянс" позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Також, у листопаді 2013 року ТОВ "Насоси СНГ Плюс", на підставі рахунків на оплату, придбано у ТОВ "Авто-Коннект ЛТД" насоси та запчастини на загальну суму 74747,00 грн., у тому числі ПДВ 12457,85 грн., про що на підтвердження чого позивачем було надано: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення. Суму податку на додану вартість (12457,85 грн.), на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Авто-Коннект ЛТД" позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Дослідивши надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку по господарським відносинам із ТОВ "Міжгалузева торговельна компанія", ТОВ "Променергостандарт", ТОВ "Альфа-Інвестмент", ДП "ТБС", ТОВ "Базіс-Груп", ТОВ "Перітус Альянс", ТОВ "Авто-коннект ЛТД", колегія суддів вважає, що ними не підтверджуються у повній мірі обставини щодо фактичного руху активів у процесі здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами.

Зокрема, на неодноразові вимоги суду першої інстанції, позивач не надав доказів які б підтверджували обставини щодо отримання цих товарів та їх використання у власній господарській, не підтверджено обставин щодо порядку і способу транспортування, зберігання товарів, оскільки не надано складські документи, технічну документацію на товар, виробничі документи.

Стосовно поданих на підтвердження використання придбаних товарів у господарській діяльності договорів, то встановити, що реалізовані на користь третіх осіб товари, були отримані від ТОВ "Міжгалузева торговельна компанія", ТОВ "Променергостандарт", ТОВ "Альфа-Інвестмент", ДП "ТБС", ТОВ "Базіс-Груп", ТОВ "Перітус Альянс", ТОВ "Авто-коннект ЛТД" з наданих позивачем доказів встановити не вбачається можливим.

Таким чином, позивачем, як суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, не доведено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами.

В той же час, висновки акту перевірки Ірпінської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській від 16 червня 2014 року №554/22-4/37910576 про порушення позивачем вимог податкового законодавства знайшли своє підтвердження, що свідчить про наявність у відповідача підстав для прийняття оскаржуваного у даній справі рішення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ "Міжгалузева торговельна компанія", ТОВ "Променергостандарт", ТОВ "Альфа-Інвестмент", ДП "ТБС", ТОВ "Базіс-Груп", ТОВ "Перітус Альянс", ТОВ "Авто-коннект ЛТД" були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, в свою чергу, висновки акту перевірки відповідача є обґрунтованими.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Насоси СНГ плюс" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Насоси СНГ плюс" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддіА.Б Парінов О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 2 березня 2015 року.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.