Постанова

від 01.10.2015 по справі 810/4321/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року           810/4321/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Насоси СНГ Плюс» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Насоси СНГ Плюс» (далі - ТОВ «Насоси СНГ Плюс» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Ірпінська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 25.06.2014 №0000632204.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів між ним та контрагентами мали реальний характер, товар поставлено, прийнято й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між позивачем та контрагентами у періоді, що перевірявся, а відтак, вважає твердження податкового органу про заниження ТОВ «Насоси СНГ Плюс» податкових зобов'язань по податку на додану вартість необґрунтованим.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагенти позивача не мають відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів та не знаходяться за податковою адресою. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт транспортування, отримання і подальшого використання придбаних у контрагентів товарів.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 01.10.2015, не з'явились. Разом з цим, матеріали справи містять клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх представників.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Насоси СНГ Плюс» (ідентифікаційний код 37910576, місцезнаходження: 08290, Київська область, смт. Гостомель, вул. Чкалова, буд. 37-А, оф. 1) зареєстроване Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 07.02.2012 як юридична особа, що підтверджується довідкою АБ №476103 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1, а.с. 196).

Як платник податків позивач узятий на облік з 10.02.2012 року за №167, станом на момент проведення перевірки перебував на обліку в Ірпінській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Видами діяльності ТОВ «Насоси СНГ Плюс» є діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами.

У період з 10.06.2014 по 16.06.2014 року посадовою особою Ірпінської ОДПІ на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 06.06.2014 № 481 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Насоси СНГ Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» за період з 01.08.2012 по 30.09.2012, ТОВ «Променергостандарт» за період з 01.09.2012 по 30.11.2012, ТОВ «Альфа-Інвестмент» за період з 01.11.2012 по 31.12.2012, ДП «ТБС» за період з 01.12.2012 по 31.12.2012, ТОВ «Базіс-Груп» за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013, ТОВ «Перітус Альянс» за період з 01.08.2013 по 30.09.2013, ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» за період з 01.11.2013 по 30.09.2013.

Результати перевірки оформленні актом від 16 червня 2014 року №554/22-4/37910576 (далі - Акт перевірки) (т.1, а.с. 18-34).

Перевіркою встановлено факт порушення ТОВ «Насоси СНГ Плюс» пункту 198.2, 198.3, 198.6, статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, чим занижене податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 205716,00 грн., у тому числі за серпень 2012 року на суму 35796,00 грн., за вересень 2012 року на суму 34111,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 26171,00 грн., за листопад 3012 року на суму 10682,00 грн., за грудень 2012 року на суму 22323,00 грн., за серпень 2013 року на суму 45688,00 грн., за вересень 2013 року на суму 30945,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Альфа-Інвестмент», ДП «ТБС», ТОВ «Базіс-Груп», ТОВ «Перітус Альянс», ТОВ «Авто-Коннект ЛТД».

При перевірці відповідачем використано податкову інформацію, викладену в низці актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, в яких містяться висновки про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Альфа-Інвестмент», ДП «ТБС», ТОВ «Базіс-Груп», ТОВ «Перітус Альянс», ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» господарських операцій через відсутність за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, зокрема, основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів.

Наведені обставини були розцінені відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Альфа-Інвестмент», ДП «ТБС», ТОВ «Базіс-Груп», ТОВ «Перітус Альянс», ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Ірпінською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2014 №0000632204, яким позивачу збільшеного грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 257145,00 грн. (т.1, а.с. 35).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Як встановлено судом, висновок податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операцією з придбання товарів у ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Альфа-Інвестмент», ДП «ТБС», ТОВ «Базіс-Груп», ТОВ «Перітус Альянс», ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» у зв'язку із їх безтоварністю.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що ТОВ «Насоси СНГ Плюс» на підставі виставлених ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» рахунків на оплату в період з серпня по вересень 2012 року здійснювало придбання товару - насосів та обладнання до них на загальну суму 214683,06 грн., у тому числі ПДВ 35795,51 грн.

На підтвердження факту поставки від ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» товару позивачем до перевірки та матеріалів справи надані:

- видаткові накладні: №3 від 03.08.2012, №11 від 06.08.2012, №46 від 09.08.2012, №81 від 09.08.2012, №58 від 14.08.2012 №82 від 20.08.2012, №83 від 21.08.2012, №138 від 30.08.2012, №142 від 30.08.2012, №143 від 31.08.2012, №140 від 03.09.2012, №139 від 04.09.2012 (т.1, а.с. 38-50);

- податкові накладні №4 від 03.08.2012 на суму 4550,00 грн., у тому числі ПДВ 758,33 грн., №7 від 06.08.2012 на суму 5500,00 грн., у тому числі ПДВ 916,67 грн., №32 від 09.08.2012 на суму 11800,01 грн., у тому числі ПДВ 1966,87 грн., №14 від 09.08.2012 на суму 1050,00 грн., у тому числі ПДВ 175,00 грн., №41 від 14.08.2012 на суму 78400,03 грн., у тому числі ПДВ 13066,67 грн., №62 від 20.08.2012 на суму 6350,00 грн., у тому числі ПДВ 1058,33 грн., №63 від 21.08.2012 на суму 4326,00 грн., у тому числі ПДВ 721,00 грн., №115 від 30.08.2012 на суму 61102,01 грн., у тому числі ПДВ 10183,67 грн., №117 від 30.08.2012 на суму 38500,01 грн., у тому числі ПДВ 6416,67 грн., №118 від 31.08.2012 на суму 3195,00 грн., у тому числі ПДВ 532,50 грн. (т.1, а.с. 51-60).

Суму податку на додану вартість у розмірі 35795,51 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», позивач включив до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення (т.1, а.с. 61-70).

02 вересня 2012 року між ТОВ «Насоси СНГ плюс» (Покупець) та ТОВ «Променергостандарт» (Постачальник) укладено договір поставки №П020912/1, предметом якого були зобов'язання Постачальника у порядку та на умовах договору передати у власність Покупця товари, зазначені у протоколі узгодження ціни, і зобов'язання Покупця прийняти та оплатити цей товар (т.1, а.с. 118-122).

Умовами договору передбачено, що прийом товару відбувається за якістю, відповідно до даних паспорту якості заводу-виробника та (або) сертифікату відповідності, якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ або ТУ, які діють на території України (пункти 5.1. та 7.4 договору).

На підтвердження факту поставки від ТОВ «Променергостандарт» товару позивачем до перевірки та матеріалів справи надані:

- видаткові накладні на загальну суму 425781,01 грн.: №7 від 06.09.2012, №8 від 12.09.2012, №16 від 18.09.2012, №86 від 24.09.2012, №81 від 25.09.2012, №82 від 28.09.2012, №107 від 28.09.2012, №173 від 15.10.2012, №158 від 10.10.2012, №161 від 16.10.2012, №162 від 17.10.2012, №163 від 18.10.2012, №205 від 22.10.2012, №206 від 23.10.2012, №207 від 24.10.2012, №208 від 30.10.2012 (т.1, а.с. 71-86);

- податкові накладні №4 від 06.09.2012 на суму 48810,00 грн., у тому числі ПДВ 8135,00 грн., №15 від 12.09.2012 на суму 20263,01 грн., у тому числі ПДВ 3377,17 грн., №22 від 18.09.2012 на суму 25875,00 грн., у тому числі ПДВ 4312,50 грн., №79 від 24.09.2012 на суму 17810,00 грн., у тому числі ПДВ 2968,33 грн., №73 від 25.09.2012 на суму 35845,00 грн., у тому числі ПДВ 5974,17 грн., №74 від 28.09.2012 на суму 53181,00 грн., у тому числі ПДВ 8863,50 грн., №92 від 28.09.2012 на суму 2880,00 грн., у тому числі ПДВ 480,00 грн., №64 від 15.10.2012 на суму 79494,00 грн., у тому числі ПДВ 13249,00 грн., №50 від 10.10.2012 на суму 25440,00 грн., у тому числі ПДВ 4240,00 грн., №53 від 16.10.2012 на суму 38224,00 грн., у тому числі ПДВ 6370,67 грн., №54 від 17.10.2012 на суму 21382,00 грн., у тому числі ПДВ 3563,67 грн., №55 від 18.10.2012 на суму 5844,00 грн., у тому числі ПДВ 974,00 грн., №98 від 22.10.2012 на суму 4963,00 грн., у тому числі ПДВ 827,17 грн., №99 від 23.10.2012 на суму 10818,00 грн., у тому числі ПДВ 1803,00 грн., №100 від 24.10.2012 на суму 12310,00 грн., у тому числі ПДВ 2051,66 грн., №101 від 30.10.2012 на суму 22642,00 грн., у тому числі ПДВ 3773,66 грн. (т.1, а.с. 87-102).

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення (т.1, а.с. 103-117).

Суму податку на додану вартість у розмірі 70963,50 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Променергостандарт», позивач включив до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Судом також встановлено, що ТОВ «Насоси СНГ Плюс» на підставі виставлених ТОВ «Альфа-Інвестмент» рахунків на оплату в період з листопада по грудень 2012 року здійснювало придбання товару - насосів та обладнання до них на загальну суму 112885,00 грн., у тому числі ПДВ 18814,17 грн.

На підтвердження факту поставки від ТОВ «Альфа-Інвестмент» товару позивачем до перевірки та матеріалів справи надані:

- видаткові накладні №АІ-0000572 від 13.11.2012, №АІ-0000575 від 27.11.2012, №АІ-0000576 від 27.11.2012 (т.1, а.с. 123-125);

- податкові накладні №143 від 13.11.2012 на суму 738,00 грн., у тому числі ПДВ 123,00 грн., №341 від 27.11.2012 на суму 38500,00 грн., у тому числі ПДВ 6416,67 грн., №342 від 27.11.2012 на суму 38500,00 грн., у тому числі ПДВ 6416,67 грн., №60 від 04.12.2012 на суму 35147,00 грн., у тому числі ПДВ 5857,83 грн. (т.1, а.с. 126-129).

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення (т.1, а.с. 130-134).

Суму податку на додану вартість у розмірі 18814,17 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Альфа-Інвестмент», позивач включив до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Крім того, ТОВ «Насоси СНГ Плюс» на підставі виставлених ДП «ТБС» рахунків на оплату в грудні 2012 року здійснювало придбання товару - насосів та обладнання до них на загальну суму 21050,00 грн., у тому числі ПДВ 3508,33 грн.

На підтвердження факту поставки від ДП «ТБС» товару, позивачем до перевірки та матеріалів справи надано видаткову накладну від 28.12.2012 №2001 (т.1, а.с. 132), податкову накладну №99 від 28.12.2012 на суму 21050,00 грн., у тому числі ПДВ 3508,33 грн. (т.1, а.с. 133).

Суму податку на додану вартість у розмірі 3508,33 грн. на підставі податкових накладних, виданих ДП «ТБС», позивач включив до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

29 травня 2013 року ТОВ «Насоси СНГ плюс» (Покупець) та ТОВ «Базіс-Груп» (Постачальник) уклали договір поставки №29/05/1, предметом якого були зобов'язання Постачальника у порядку та на умовах договору передати у власність Покупця товари, зазначені у протоколі узгодження ціни, і зобов'язання Покупця прийняти та оплатити цей товар (т.1, а.с. 147-150).

Умовами договору передбачено, що прийом товару відбувається за якістю, відповідно до даних паспорту якості заводу-виробника та (або) сертифікату відповідності, якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ або ТУ, які діють на території України (розділ 5 договору).

На підтвердження факту поставки від ТОВ «Базіс-Груп» товару позивачем до перевірки та матеріалів справи надані:

- видаткові накладні на загальну суму 110148,00 грн.: №125 від 13.08.2013, №132 від 14.08.2013, №151 від 16.08.2013, №181 від 19.08.2013 (т.1, а.с. 135-138);

- податкові накладні №125 від 13.08.2013 на суму 42420,00 грн., у тому числі ПДВ 7070,00 грн., №132 від 14.08.2013 на суму 33010,00 грн., у тому числі ПДВ 5501,67 грн., №151 від 16.08.2013 на суму 17458,00 грн., у тому числі ПДВ 2909,67 грн., №181 від 19.08.2013 на суму 17260,00 грн., у тому числі ПДВ 2876,67 грн. (т.1, а.с. 139-142).

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення (т.1, а.с. 143-146).

Суму податку на додану вартість у розмірі 18358,01грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Базіс-Груп», позивач включив до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

31 липня 2013 року ТОВ «Насоси СНГ плюс» (Покупець) та ТОВ «Петріус Альянс» (Постачальник) укладено договір поставки №310713/1, предметом якого були зобов'язання Постачальника у порядку та на умовах договору передати у власність Покупця товари, зазначені у протоколі узгодження ціни, і зобов'язання Покупця прийняти та оплатити цей товар (т.1, а.с. 179-182).

Умовами договору передбачено, що прийом товару відбувається за якістю, відповідно до даних паспорту якості заводу-виробника та (або) сертифікату відповідності, якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ або ТУ, які діють на території України (розділ 5 договору).

На підтвердження факту поставки від ТОВ «Петріус Альянс» товару позивачем до перевірки та матеріалів справи надані:

- видаткові накладні на загальну суму274901,00 грн.: №ПА000000459 від 06.08.2013, №ПА000000520 від 08.08.2013, №ПА000000793 від 12.08.2013, №ПА000001738 від 14.08.2013, №ПА000001318 від 21.08.2013, №ПА000001340 від 22.08.2013, №ПА000001339 від 22.08.2013, №ПА000001382 від 23.08.2013, №ПА000001456 від 28.08.2013, №ПА000001563 від 30.08.2013 (т.1, а.с. 151-160);

- податкові накладні №12 від 06.08.2013 на суму 16817,00 грн., у тому числі ПДВ 2802,83 грн., №32 від 08.08.2013 на суму 35921,00 грн., у тому числі ПДВ 5986,83 грн., №100 від 12.08.2013 на суму 45919,00 грн., у тому числі ПДВ 7653,17 грн., №235 від 21.08.2013 на суму 16810,00 грн., у тому числі ПДВ 2801,67 грн., №258 від 22.08.2013 на суму 30380,00 грн., у тому числі ПДВ 5063,33 грн., №301 від 23.08.2013 на суму 8310,00 грн., у тому числі ПДВ 1385,00 грн., №379 від 28.08.2013 на суму 5665,00 грн., у тому числі ПДВ 944,17 грн., №486 від 30.08.2013 на суму 692,50 грн. (т.1, а.с. 161-168).

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення (т.1, а.с. 169-178).

Суму податку на додану вартість у розмірі 45816,83 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Петріус Альянс», позивач включив до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Також, ТОВ «Насоси СНГ Плюс» на підставі виставлених ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» рахунків на оплату в листопаді 2013 року здійснювало придбання товару - насосів та обладнання до них на загальну суму 74747,00 грн., у тому числі ПДВ 12457,85 грн.

На підтвердження факту поставки від ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» товару позивачем до перевірки та матеріалів справи надано:

- видаткові накладні №АК000001422 від 09.09.2013, №АК000001423 від 10.09.2013, №АК000001570 від 13.09.2013 (т.1, а.с. 183-185);

- податкові накладні №34 від 09.09.2013 на суму 21935,00 грн., у тому числі ПДВ 3655,83 грн., №35 від 10.09.2013 на суму 16827,00 грн., у тому числі ПДВ 2804,50 грн., №73 від 13.09.2013 на суму 14050,00 грн., у тому числі ПДВ 2341,67 грн. (т.1, а.с. 186-187).

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення (т.1, а.с. 189-192).

Суму податку на додану вартість у розмірі 12457,85 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Авто-Коннект ЛТД», позивач включив до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Зі змісту укладених ТОВ «Насоси СНГ Плюс» та ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Альфа-Інвестмент», ДП «ТБС», ТОВ «Базіс-Груп», ТОВ «Перітус Альянс», ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» договорів вбачається, що предметом даних договорів є зобов'язання продавців (постачальників) передати у власність позивача товар – насоси та обладнання.

При цьому, загальними умовами зазначених договорів є те, що витрати, пов'язані з транспортуванням товару несе покупець, тобто позивач.

Так, пунктами 6.3 та 7.1 договору поставки від 02.09.2012 №П020912/1 з ТОВ «Променергостандарт» передбачено, що умовами поставки товару є DAP згідно «Інкотермс 2010», узгоджений пункт місця призначення зазначається у заявках Покупця.

Договорами купівлі-продажу №29/05/1 від 29.05.2013 з ТОВ «Базіс-Груп» та №310713/1 від 31.07.2013 з ТОВ «Петріус Альянс» вбачається, що товар поставляється на умовах CFR (товар поставляється до складу перевізника замовника) або FCA (склад перевізника покупця в м. Києві, м. Ірпінь).

З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає законодавчим вимогам, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

З огляду на те, що ТОВ «Насоси СНГ Плюс» та його контрагенти є віддаленими одне від одного, а умовами договорів передбачено транспортування придбаного товару, реальність здійснення господарської операції має підтверджуватися, в тому числі, і доказами перевезення товару.

За твердженнями представника позивача, перевезення придбаного товару здійснювалось контрагентами, без залучення перевізних організацій, тому товарно-транспортні накладні не оформлювались, а приймання-передача товару відбувалась за виписаними видатковими накладними, відповідно, саме видатковими накладними підтверджується факт здійснення постачання ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Альфа-Інвестмент», ДП «ТБС», ТОВ «Базіс-Груп», ТОВ «Перітус Альянс», ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» товарів до ТОВ «Насоси СНГ Плюс» за укладеним між ними Договорами поставки.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи видаткових накладних, на які позивач посилається у якості обґрунтування реальності операцій з поставки, місця їх складення та адреси пунктів поставки сторонами не зазначені, що позбавляє суд можливості встановити фактичне місце (склад покупця) постачання товарів за договорами поставки або місце, де товари перебували на час початку їх перевезення (склади постачальників).

Поряд із цим, судом також не встановлено наявності у позивача складських чи інших приміщень, придатних для зберігання придбаного у контрагентів товару.

Відповідно до пункту 186.1 статті 186 ПК України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп.«б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Крім того, суд звертає увагу, що ряд видаткових накладних не містять відомостей про номер та дату договору або рахунок-фактуру, на підставі якого здійснювалась поставка (т.1, а.с. 38-49).

У видаткових накладних, виданих ТОВ «Променергостандарт», міститься посилання на відповідні рахунки на оплату, разом з тим, відсутнє посилання на договір (т.1, а.с. 71-86). При цьому, позивачем до матеріалів справи не додано жодних рахунків-фактур (рахунків на оплату). Податкові накладні, видані за фактом цієї ж поставки містять інші відомості про підставу поставки, а саме договір від 02.09.2012 №П020912/1, що не узгоджується з відповідною підставою поставки, вказаною у видаткових накладних.

Аналогічні розбіжності в частині підстави поставки між податковими і видатковими накладними також містяться у документах, складених за результатами операцій з ТОВ «Альфа-Інвестмент» (т.1, а.с. 123-129), ТОВ «Базіс-Груп» (т.1, а.с. 135-142), ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» (т.1, а.с. 183-188).

Суд зазначає, що за відсутності у матеріалах справи окремих договорів, скріплених підписами сторін (зокрема, з ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», ТОВ «Альфа-Інвестмент», ДП «ТБС», ТОВ «Авто-Коннект ЛТД») та враховуючи ненадання позивачем будь-яких доказів стосовно транспортування і можливості зберігання товарів, наведені недоліки видаткових та податкових накладних є суттєвими, оскільки не дозволяють пов'язати зазначені документи з фактом конкретної поставки товару. Відтак, не можуть слугувати доказом руху товарів від зазначених контрагентів до позивача, а отже і реальності господарських операцій між ними.

Скасовуючи постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 у справі №810/4321/14, колегія суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 22.07.2014 зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили всі надані позивачем докази, а також обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, зокрема, не надали оцінки доводам позивача про передачу ним сертифікатів та технічної документації на товар іншим особам; не вказали, з яких підстав не врахували надані позивачем первинні та інші документи, зокрема, довіреності на отримання матеріальних цінностей, книгу обліку довіреностей, договори про надання транспортно-експедиторських послуг, договір перевезення вантажів, додатки до договорів.

Також, Вищий адміністративний суд України зазначив, що суди надали оцінку документам та обставинам, що не були зафіксовані у акті перевірки, що не узгоджується з положеннями частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суд касаційної інстанції наголосив на необхідність перевірки доводів сторін щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами та правильності формування податкового кредиту з ПДВ за цими операціями.

Частиною п'ятою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

З урахуванням вищезазначених висновків суду касаційної інстанції, суд зазначає, що не приймає до уваги наявні у матеріалах справи договори про надання транспортно-експедиторських послуг №1804 від 01.11.2012 (т.3, а.с. 152-155), №32385 від 13.02.2013 (т.3, а.с. 163-166) договір перевезення вантажів №11376 від 29.12.2012 (т.3, а.с. 156-159), договір про надання послуг з організації перевезення вантажу №НРП-91 від 24.01.2013 (т.3, а.с. 160-162), оскільки, за твердженням представника позивача у судових засіданнях, при здійсненні розгляду справи вперше, перевезення товарів відбувалось автомобільним транспортом директора ТОВ «Насоси СНГ Плюс».

При новому розгляді справи представник позивача у судовому засіданні 01.10.2015 вказав на те, що товар поставлявся безпосередньо постачальниками, натомість треті особи до здійснення операцій з доставки придбаних товарів не залучались.

Судом також встановлено, що наявні у матеріалах справи договори на перевезення товару були укладені ТОВ «Насоси СНГ Плюс» з метою доставки уже отриманої позивачем продукції наступним покупцям, що також пояснив представник ТОВ «Насоси СНГ Плюс» у судовому засіданні.

Вказана обставина також підтверджується як договорами, так і змістом видаткових накладних та довіреностей (том ІІ а.с. 1-141).

Щодо витягу з книги обліку довіреностей ТОВ «Насоси СНГ Плюс», то суд зазначає, що за відсутності доказів, які б підтверджували фактичне транспортування придбаних товарів, наявності на матеріальному носії довіреностей, вказана книга не може бути беззаперечним доказом реальності конкретних господарських операцій, оскільки її ведення здійснюється лише посадовими особами позивача.

Стосовно наявних у матеріалах справи довіреностей то суд констатує, що вказані довіреності були отримані позивачем під час подальшої реалізації товарів іншим суб'єктам – покупцям насосів. Разом з тим, факт подальшої реалізації позивачем товарів третім особам не доводить факту реальності господарських операцій з поставки товарів позивачеві саме від ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Альфа-Інвестмент», ДП «ТБС», ТОВ «Базіс-Груп», ТОВ «Перітус Альянс», ТОВ «Авто-Коннект ЛТД».

Щодо ненадання судом оцінки твердженням позивача про передачу ним сертифікатів та технічної документації на товар іншим особам, то суд зазначає, що жодних доказів щодо існування таких документів та їх передачі суду не надано.

Також, необхідною умовою підтвердження товарності операцій є необхідність перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З пояснень представника позивача судом встановлено, що під час виконання спірних господарських операцій на підприємстві працювало три особи, включаючи директора та бухгалтера, для здійснення господарської діяльності позивачем орендується лише офісне приміщення. У товариства відсутні та не орендуються складські приміщення, що дозволяли б зберігати придбаний товар, у зв'язку з чим факт оприбуткування товару на складі, руху його по складу та відображення відповідних операцій на балансі та у бухгалтерському обліку підприємства з наданих доказів встановити не вбачається можливим.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності на балансі ТОВ «Насоси СНГ Плюс» власних чи орендованих транспортних засобів, відповідного персоналу, як то водіїв, вантажників, чи понесення у перевіряємий період витрат, пов'язаних з транспортуванням; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу- копії технічного паспорту автомобіля, подорожніх листів, посвідчення водія тощо, укладення відповідних договорів на транспортування придбаного товару та доказів, що підтверджують його виконання.

Товариством не надані і письмові заявки, на підставі яких здійснювалася поставка, а також супровідної документації на товар (сертифікати якості, технічні паспорти), хоча наявність таких документів передбачалась умовами укладених договорів.

З приводу доводів представника позивача, що під час перевірки податковий орган не висловлював зауважень стосовно відсутності доказів, які б підтверджували транспортування товару, суд вважає за необхідне наголосити, що при розв'язанні відповідних спорів необхідно враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту робіт, що виконуються, або послуг, що надаються, тощо.

Встановлення зв'язку між фактом придбання товару (послуги), понесеними витратами і господарською діяльністю платника податків є основою для висновків про наявність або відсутність порушення ним податкового законодавства.

Суд не може встановити доведеність реальності господарських відносин за участю позивача без дослідження договорів, укладених позивачем з його контрагентами, умов перевезення та зберігання товару, документів підтверджуючих транспортування товарів (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів на перевезення товару тощо), документів підтверджуючих отримання товарів, пунктів навантаження товару, специфіки господарських операцій, калькуляції робіт, що проводились, факту обліку придбаного товару на складах.

У судовому засіданні на запитання суду щодо повторного витребування первинних документів у позивача, представник позивача зазначив, що всі документи були надані і наявні у матеріалах справи.

За змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Поряд цим, суд звертає увагу, що формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2013 у справі № К/9991/75682/12.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу).

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною першою статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88).

Вимоги, які пред'являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлено ті реквізити, які мають бути обов'язково вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію. Первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

При цьому, слід зазначити, що наявність первинних документів (видаткової та податкової накладної) є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів.

А тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат можуть сформуватися платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Тому, при розгляді тверджень органу доходів і зборів про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарських операцій.

У такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Також суд наголошує, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (сплати ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування за фактом понесення витрат.

Разом з цим, як встановлено судом, наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку у їх сукупності не спростовують висновків відповідача та не є достатніми для підтвердження як наявності активів у контрагентів-постачальників, так і їх фактичного руху на шляху до платника податків-набувача. Доказів вчинення об'єктивно необхідних дій у процесі поставки насосів та обладнання до них (як-от транспортування товару, його сертифікації, зберігання) товариством не представлено ані під час податкової перевірки, ані у ході розгляду даної справи в суді.

Відтак з урахуванням виявлених податковою інспекцією у рамках здійснення заходів з податкового контролю фактів наявності у контрагентів ознак фіктивності та відсутності об'єктивних можливостей для виконання розглядуваних операцій у сукупності з фактами відсутності доказів залучення третіх осіб до здійснення цих операцій та недостатності документального підтвердження їх виконання свідчить про схемний характер правовідносин позивача та ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Альфа-Інвестмент», ДП «ТБС», ТОВ «Базіс-Груп», ТОВ «Перітус Альянс», ТОВ «Авто-Коннект ЛТД».

Враховуючи наведене, беручи до уваги специфіку та особливості зазначених операцій, виходячи з наявної податкової інформації, ту обставину, що під час розгляду справи позивачем не надано тих відомостей і документів, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, суд дійшов висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій саме контрагентами позивача.

При цьому, наявність оплати за спірними операціями само по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та, у даному випадку, самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Окремо суд зауважує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору, або відсутність визнання такого договору недійсним, або нікчемним саме по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності

Ураховуючи вищезазначене суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ «Насоси СНГ Плюс» вимог податкового законодавства при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Альфа-Інвестмент», ДП «ТБС», ТОВ «Базіс-Груп», ТОВ «Перітус Альянс», ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» та, як наслідок, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, правомірним.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх рішень не звільняє позивача від обов`язку доказування власних тверджень чи заперечень.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або у разі якщо придбаний товар не призначений для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Панченко Н.Д.

постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 01.10.2015