Постанова

від 07.08.2014 по справі 804/10450/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 р. справа № 804/10450/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Крюкової О.В.

за участю сторін:

представника позивача Ковальської Т.Г.

представника відповідача Мадалиць В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Янко" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002872203 від 03.07.2014 р., -

ВСТАНОВИВ :

21 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Янко» (далі - ТОВ «Янко», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ, відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лівобережної ОДПІ від 03.07.2014 року № 0002872203 на суму 216 749,00 грн. (173 399,00 грн. за основним платежем, 43 350,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковою інспекцією була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «ТД «ВЕТЕК» за період лютий 2014 року, ПП «ТЕРРА-ЕКСПО» за період листопад 2013 року їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт, висновки якого щодо нереальності здійснення господарських операцій ТОВ «Янко» є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення №0002872203 від 03.07.2014р., прийняте на підставі даного акту, є незаконним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 р. відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 1).

У судове засідання 07.08.2014 р. прибув представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши податкове повідомлення-рішення №0002872203 від 03.07.2014 р.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у зв'язку із його необґрунтованістю з підстав, викладених у запереченнях, в яких він зазначає, що перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських відносин позивача, а саме відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Янко» операцій по ланцюгу з ТОВ «ТД «ВЕТЕК» за період лютий 2014 року, ПП «ТЕРРА-ЕКСПО» за період листопад 2013 року; порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад, грудень 2013 року та лютий 2014 року на суму 173 399,00 грн.. Також посилається на аналіз даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, якою відзначено сумнівність факту здійснення контрагентами позивача господарської діяльності в частині реалізації товару в адресу позивача, зазначає, що акт перевірки позивача складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, відтак є цілком обґрунтованими та доведеними, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення №0002872203 від 03.07.2014р. є правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Янко» зареєстровано 07.02.2001 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, код за ЄДРПОУ- 23646934.

Основним видом господарської діяльності ТОВ «Янко» за КВЕД-2010 є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, також видами діяльності є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, неспеціалізована оптова торгівля, допоміжне обслуговування наземного транспорту, що підтверджено Довідкою АА №7 98918 з ЄДРПОУ.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.04.2011 року № 100335123 виданого Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська, індивідуальний податковий номер 236469304642, ТОВ «Янко» є платником податку на додану вартість (ПДВ) з 27.04.2011 року.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 30.05.2014 р. по 05.06.2014р. на підставі наказу від 27.05.2014 р. № 559 згідно і п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України посадовою особою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Янко» по взаємовідносинам із ТОВ «ТД «ВЕТЕК» (код ЄДРПОУ 38809821) за період лютий 2014 року, ПП «ТЕРРА-ЕКСПО» (код ЄДРПОУ 24670053) за період листопад 2013 року їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт № 1994/2203/23646934 від 06.06.2014р.

Перевіркою встановлено:

- нереальність здійснення господарських операцій ТОВ «Янко», а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Янко» операцій по ланцюгу з ТОВ «ТД «ВЕТЕК» за період лютий 2014 року, ПП «ТЕРРА-ЕКСПО» за період листопад 2013 року;

- порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад, грудень 2013 року та лютий 2014 року на суму 173 399,00 грн., в т.ч. на суму 49 175,00 грн. у листопаді 2013 року, 13 224,00 грн. у грудні 2013 року, 111 000,00 грн. у лютому 2014 року.

За результатами виявлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014 року № 0002872203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 216 749,00 грн., у тому числі за основним платежем на 173 399,00 грн., за штрафними санкціями на 43 350,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Як встановлено судом, під час проведення перевірки господарських відносин ТОВ «Янко» із ТОВ «ТД «ВЕТЕК» та ПП «ТЕРРА-ЕКСПО» відповідачем брались до уваги договори, податкові та видаткові накладні, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по рахунках тощо, також використано бази даних Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська, декларації з податку на додану вартість від 18.12.2013р. № 9081602026, від 14.03.2014 р. №9013262441.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п.187.1 ст.187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Відповідно до змісту п.п. 201.4 та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку. Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п.1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до матеріалів справи предметом перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Янко» були взаємовідносини із ТОВ «ТД «ВЕТЕК» та ПП «ТЕРРА-ЕКСПО».

Судом встановлено, що між ТОВ «Янко» (Покупець) та ТОВ «ТД «ВЕТЕК» (Постачальник) 06 листопада 2013 року було укладено договір поставки нафтопродуктів № 211-06/11/13, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а Покупець оплатити та прийняти нафтопродукти, що узгоджені сторонами до постачання відповідно до специфікацій до даного договору.

За умовами наведеного договору було складено специфікацією до договору поставки нафтопродуктів від 18.02.2014 р. на товар «ДТ Евро, марка F, вид ІІ» на суму з ПДВ 666000 грн.

Підтвердження виконання умов даного договору підтверджується наданими первинними документами: податковими накладними № 365 від 19.02.2014 року, № 375 від 21.02.2014 року, заявкою на відвантаження жд цистерни; рахунок на оплату № 487 від 18.02.2014 року, актом звіряння взаємних розрахунків за період лютий 2014 року.

Розрахунок за умовами наведеного договору підтверджено платіжними дорученнями № 73 від 19.02.2014 року та № 93 від 20.02.2014 року.

Із вказаних первинних документів вбачається, що на виконання умов договору ТОВ «Янко» було оплачено купівлю товару у ТОВ «ТД «ВЕТЕК» - дизельне паливо підвищеної якості Євро марки F вид II на загальну суму 561 000,00 грн. та разом з - ПДВ 111 000,05 грн. Проте, як позивачем зазначено, поставка придбаного нафтопродукту не відбулася з вини контрагента ТОВ «ТД «ВЕТЕК».

Також судом встановлено, що між ТОВ «Янко» (Покупець) та ПП «ТЕРРА-ЕКСПО»

(Постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 1211-2 від 12 листопада 2013 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - «Товар», найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну партію Товару.

Факт здійснення господарської операції згідно зазначеного договору позивачем підтверджено наступними первинними документами: податковими накладними № 5 від 12.11.2012 року, № 55 від 21.11.2013 року, № 93, № 94 від 29.11.2013 року; видатковими накладними від 12.11.2013 року, від 21.11.2013 року, від 29.11.2013 року, від 29.11.2013 року; рахунками-фактури від 12.11.2013 року, від 21.11.2013 року, від 29.11.2013 року, від 29.11.2013 року; товарно-транспортними накладними від 12.11.2013 року, від 21.11.2013 року, та від 29.11.2013 року; паспортом № 77 від 03.02.2014 року на дизельне топливо покращеної якості (Евро) марки F вид II ДСТУ 4840:2007.

Розрахунок за умовами наведеного договору підтверджено платіжними дорученнями у кількості 4 шт.

Також слід зазначити, що поставка придбаних нафтопродуктів, здійснювалась ТОВ «Янко» власними силами, що підтверджено договорами оренди автомобіля-цистерни у приватної особи № 01А 2014 від 02.01.2013 року та № 02А 2014 від 02.01.2013 року, свідоцтвами про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, також факт зберігання придбаних товарів підтверджено наданим договором оренди приміщень та ємностей № 02062013 від 01.06.2013 року.

Як вбачається із акта перевірки № 1994/2203/23646934 від 06.06.2014р. висновки Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська ґрунтуються на акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «ТЕРРА-ЕКСПО» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за листопад 2013 року від 31.01.2014р. № 65/20-36-22-03-07/24670053, яким не підтверджено реальність проведення господарських операцій з контрагентами-покупцями.

Суд зазначає, що Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014р. по праві № 820/4162/14 зобов'язано Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області виключити інформацію внесену на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ТЕРРА-ЕКСПО» від 31.01.2014 р. № 65/20-36-22-03-07/24670053 з інформаційних баз податкових органів з відповідним коригуванням показників.

На час розгляду цієї справи рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014р. по справі № 820/4162/14, відповідно до ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, набрало законної сили.

Також, акт перевірки № 1994/2203/23646934 від 06.06.2014р. зроблено із урахуванням отриманого від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «ВЕТЕК» щодо господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р. від 07.04.2014 р. № 1087/26-55-22-13/38809821, яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій з контрагентами.

Проте суд зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчує факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236, чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено наявності висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Суд зазначає, що досліджені податкові накладні оформленні у відповідності до вимог ст. 201 ПК України, МФУ від 01.11.2011 року №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядок заповнення податкової накладної», заповнені особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Також слід зауважити, що сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Такі твердження також викладені в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №2 1936/11/13-11.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в рішеннях Вищого адміністративного суду у справах № К-60198/09 від 15 березня 2012 року, № К-20630/10 від 21 червня 2012 року, №К/800/7790/13 від 17 липня 2013 року.

Щодо твердження податкового органу, викладеного у акті перевірки позивача, про не отримання позивачем товару від ТОВ «ТД «ВЕТЕК» за умовами договору поставки нафтопродуктів № 211-06/11/13, суд зазначає наступне.

Поставки придбаного у ТОВ «ТД «ВЕТЕК» дизельного палива у відповідності до договору поставки нафтопродуктів № 211-06/11/13 від 06.11.2013 року, яка не відбулася з вини контрагента, що є порушенням укладеного між сторонами договору, у зв'язку з недобросовісністю постачальника, відноситься до господарських взаємовідносин та тягне за собою звернення ТОВ «Янко» до суду з відповідною позовною заявою та розгляд даного питання в рамках господарського процесу.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено залежності виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання та не встановлює обов'язку для підприємства здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

З огляду на підтвердження здійснення розрахунку із контрагентом за умовами договору, тобто списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, що відповідачем не заперечується, у відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України платником податку набуто право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Також стосовно доводів податкового органу щодо сумнівності факту здійснення контрагентами позивача задекларованих основних видів діяльності, що були зроблені за результатами аналізу інформаційних баз податкового органу, аналізу даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, а також твердження щодо незначної кількості трудових ресурсів, достатнього виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, суд зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що була би достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів.

Таким чином, з огляду на характер викладеного висновку щодо сумнівності факту здійснення контрагентами позивача визначеної діяльності, що містить ознаки припущень, відсутності відповідних доказів з боку відповідача щодо неможливості виконання умов договорів та у відповідності до ст..62 Конституції України, якою визначено, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дані твердження відповідача судом не приймаються.

Також з огляду на підтвердження позивачем первинними документами реальності здійснення, описаних в Акті перевірки, операцій, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на наявні відомості із баз даних із зазначенням даних стосовно контрагентів позивача, з урахуванням наступного.

Чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Навіть за наявності беззаперечних доказів порушення контрагентом позивача чинного в Україні законодавства, зокрема, податкового законодавства, то це тягне за собою правові наслідки у вигляді відповідальності виключно для зазначеного суб'єкта господарювання.

Згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Висновки податкової не узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Янко» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002872203 від 03.07.2014 р. підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ПП «Янко» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 433,50 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 305 від 18.07.2014 р.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 07 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 12 серпня 2014 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 10, 11, 17, 69 - 71, 86, 94, 122, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Янко" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002872203 від 03.07.2014 р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002872203 від 03.07.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Янко" (код ЄДРПОУ 23646934; індекс 49127, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Автопаркова, будинок 1 К) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 433,50 грн. (чотириста тридцять три гривні 50 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 12 серпня 2014 року.

Суддя С. В. Прудник