Ухвала

від 14.08.2014 по справі 2а-1335/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 року Справа № 53633/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Гудима Л.Я., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8.06.2011 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000461703/0 від 6.04.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та № 0000471703/0 від 5.04.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності. Посилався на невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8.06.2011 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив фізична особа-підприємець ОСОБА_1 через свого представника в суді, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення про повне задоволення його позовних вимог.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно не врахував реальності його господарських операцій з цілим рядом контрагентів, зазначених в постанові суду, не врахував, що правочини з його контрагентами є чинними, оскільки у встановленому порядку не визнані недійсними, не дав критичної оцінки висновкам експерта-почеркознавця в процесі досудового розсування кримінальної справи. Суд не взяв до уваги, що податковий кредит по господарських операціях з контрагентами нарахований позивачем на підставі вимог чинного законодавства. Податкові декларації з ПДВ подавалися ним відповідачу та приймалися останнім без заперечень.

Оскільки клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних в ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 02.09.2003 року, зареєстрований платником податку на додану вартість 04.12.2003 року, про що йому видано свідоцтво за НОМЕР_2.

ДПІ в м. Івано-Франківську з 09.03.2011 року по 14.03.2011 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства по операціях, здійснених з ТОВ "Техстайл", ТОВ "Технотрейд-Плюс", ТО "Торгінвест-люкс", ТОВ "Мірамар", ТОВ "Фарексвей", ТОВ "Вінтрейд", ТОВ "Рунавік", ТОВ "Брондо", ТОВ "Шапрон", ТОВ "Гаронна", ТОВ "Технолайн-Восток" за період з 01.10.2008 року до 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт за №1504/17-3/НОМЕР_1 від 21.03.2011 року .

З акта перевірки видно, що згідно даних, відображених у деклараціях про доходи, позивачем задекларовано за 2008р. валовий доход в розмірі 31500433,0грн., витрати - 31463960,0грн.. за 2009р. - валовий доход - 17980480,0грн., витрати - 17957284,00грн., за І-ІІ кв. 2010р. - валовий доход - 14370457,21грн., витрати -14363088,00грн.

Позивач проводив фінансово-господарські операції з контрагентами, за рахунок яких були сформовані витрати:

за 2009р. в розмірі 3499382,15 грн. в т.ч. за III кв. 2009р. з ТОВ "Рунавік" сума операцій /без ПДВ/ - 673255,05грн. з ТОВ «Техстайл» сума операцій /без ПДВ/ - 770044,95грн,

за IV кв. 2009р. з ТОВ "Рунавік" сума операцій /без ПДВ/ -421660.00грн, з ТОВ «Брондо» сума операцій /без ПДВ/ - 665616.45грн, з ТзОВ «Шапрон» сума операцій /без ПДВ/ - 156141,65грн. з ТОВ «Техстайл» сума операцій /без ПДВ/ - 812664,05грн.;

за І-ІІ кв. 2010р. в розмірі 3681866.30 в т.ч. за І кв. 2010р. з ТОВ "Рунавік" сума операцій /без ПДВ/ - 112666,65грн, з ТОВ «Техстайл» сума операцій /без ПДВ/ - 231250,00грн, з ТОВ «Вінтрейд» сума операцій /без ПДВ/ - 1499133,10грн, з ТОВ «Мірамар» сума операцій /без ПДВ/ -49600,85грн.;

за II кв. 2010р. з ТОВ «Торгінвест-люкс» сума операцій /без ПДВ/ -1390162,85грн. з ТОВ "Гаронна" сума операцій /без ПДВ/ - 88513,90грн, з ТОВ «Технолайн-Восток» сума операцій /без ПДВ/ - 310538,95грн.

Згідно податкових декларацій по ПДВ та додатків 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій по ПДВ позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2009р. віднесено суму ПДВ в розмірі 30923,00грн., за вересень 2009р. - суму ПДВ в розмірі 448357,80грн., за жовтень 2009р. - суму ПДВ в розмірі 121948,41грн., за листопад 2009р. суму ПДВ в розмірі 317626,47грн., за грудень 2009р. суму ПДВ в розмірі 131294,98грн., за січень 2010р. суму ПДВ в розмірі 68783,33грн., за лютий 2010р. суму ПДВ в розмірі 307885,95грн., за березень 2010р. суму ПДВ в розмірі 9920,17грн., за травень 2010р. суму ПДВ в розмірі 134584,74грн., за червень 2010р. суму ПДВ в розмірі 223258,40грн. по податкових накладних виписаних від наступних постачальників, а саме:

-ТОВ "Технолайи-Восток" на суму ПДВ - 62107,79грн. за червень 2010р.

-ТОВ «Техстайл»па суму ПДВ - 154008,99грн. за вересень 2009р., на суму ПДВ -

61290,51грн. за листопад 2009р., на суму ПДВ - 101242,31грн. за грудень 2009р., на суму ПДВ -46250,00грн. за січень 2010р.

-ТзОВ «Шапрон»на суму ПДВ - 31228,33грн. за листопад 2009р.

-ТОВ "Рунавік" на суму ПДВ - 134651,01грн. за вересень 2009р., на суму ПДВ -

24219,33грн. за жовтень 2009р., на суму ПДВ - 30060,00грн. за листопад 2009р., на суму ПДВ -30052,67грн. за грудень 2009р., на суму ПДВ -22533,33грн. за січень 2010р.

-ТОВ "Мірамар" на суму ПДВ - 9920,17грн. за березень 2010р.

-ТОВ «Брондо» на суму ПДВ - 133123,29грн. за листопад 2009р.

-ТОВ «Фарексвей» на суму ПДВ - 30923,00грн. за серпень 2009р., на суму ПДВ -159697,80грн. за вересень 2009р., на суму ПДВ - 97729,08грн. за жовтень 2009р. на суму ПДВ -61924,34грн. за листопад 2009р., на суму ПДВ -8059,33грн. за лютий 2010р.

-ТОВ "Гаронна" на суму ПДВ - 17702,78грн. за травень 2010р.

-ТОВ «Вінтрейд» на суму ПДВ - 299826,62грн. за лютий 2010р.

-ТОВ «Торгінвест-люкс» на суму ПДВ - 116881,96грн. за травень 2010р., на суму ПДВ -161150,61грн. за червень 2010р.

Відповідно до поданих матеріалів старшим слідчим з ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області (постанова про проведення обшуку від 06.12.2010р., протокол обшуку від 09.12.2010р., протоколів огляду місця події від 24.01.2011р., від 27.01.2011р., висновків експерта - головного спеціаліста експертного сектору ІСТЕ СБ України в Управлінні Служби Безпеки України в Івано-Франківській області від 07.02.2011р. №2-310788. від 08.02.2011р. №3-310788, від 09.02.2011р. № 4-310788, від 10.02.2011р. № 5-310788, від 11.02.2011р. № 6-310788, від 14.02.2011р. № 7-310788, від 15.02.2011р. № 8-310788, від 16.02.2011р. № 9-310788, від 17.02.2011р. № 10-310788, від 18.02.2011р. № 11-310788, від 21.02.2011р. № 12-310788) встановлено таке.

Згідно протоколів огляду, складених працівниками УПМ ДПА в Івано-Франківській області, ТОВ "Брондо", ТОВ "Гарона", ТОВ "Мірамар", ТОВ «Торгінвест-люкс», ТОВ «Технолайн -Восток», ТОВ «Шапрон» за юридичною адресою не знаходяться.

Відповідно до постанови слідчого про проведення обшуку від 06.12.2010р. в зв»язку з розслідуванням кримінальної справи №310788 за місцем діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 09.12.2010р. був проведений обшук, в результаті якого вилучені документи, в т.ч. накладні та податкові накладні.

На підставі постанови слідчого про призначення експертизи від 19.01.2011р. головним спеціалістом (експертом) експертного сектору ІСТЕ СБ України в Управлінні Служби Безпеки України в Івано-Франківській області виконані судові почеркознавчі експертизи за матеріалами кримінальної справи №310788, в яких встановлено, що підписи в графах «директор» накладних, які виписані від імені ТОВ «Торгінвест-люкс», ТОВ «Вінтрейд», ТОВ «Техстайл», ТОВ «Мірамар», ТОВ «Рунавік», ТОВ «Шапрон», ТОВ «Гаронна», ТОВ «Технолайн-Восток», ТОВ «Брондо», ТОВ "Технотрейд-Плюс", ТОВ "Фарексвей", а також в графах «підпис і прізвище особи,яка склала податкову накладну», виконані не посадовими особами вказаних підприємств, а іншими особами.

Крім того, разом з листом №2603/7/23-107 від 25.02.2011р. в доповнення до листа від 06.12.2010р. №12579/7/23-107, яким було направлено матеріали невиїзної перевірки ТОВ «Технотрейд-Плюс» код ЄДРПОУ 33192163, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва надіслано копію постанови від 31.01.2011р. старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Шморгун Є.В. про порушення кримінальної справи за фактом створення невстановленими слідством особами ряду підприємств в т.ч. ТОВ «Фарексвей», ТзОВ «Шапрон», ТОВ «Техстайл», ТОВ "Рунавік", ТОВ «Технотрейд Плюс», з метою прикриття незаконної діяльності, а також, що призвело до заподіяння великої матеріальної шкоди державі за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Відповідно до постанови від 31.01.2011р. досудовим слідством встановлено, що статутні, реєстраційні та інші документи вищевказаних підприємств використовуються невстановленими слідством особами для прикриття незаконної діяльності.

В ході проведеної планової виїзної комплексної документальної перевірки позивачу був наданий лист №26514/10/17-322/8032 від 21.10.2010р. щодо надання для перевірки товарно - транспортних накладних або інших документів, що підтверджують транспортування товарів, у разі їх не надання надати пояснення.

Позивач для перевірки не подав товарно - транспортних документів, які відображають шлях спрямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, актів приймання-передачі товару при проведенні фінансово-господарських операцій з вищезазначеними контрагентами та пояснень.

Завищення позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, встановлено у зв'язку із проведенням перевірки підтвердження отриманих відомостей стосовно відносин з контрагентами, якою встановлено, що відображені в податковому обліку витрати на оплату послуг від вказаних товариств позивачу не надавались, а вказані товариства будь-яких господарських угод з позивачем не укладали та не виконували.

На підставі вказаних обставин податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року, статті 13 Інструкції про прибутковий податок з громадян («Про оподаткування доходів фізичних осіб від здійснення підприємницькою діяльністю»), статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого на підставі пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а також порушення підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про додаток на додану вартість», пунктів 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статей 216, 228 Цивільного кодексу України .

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки та виходячи з висновків проведеної перевірки відповідачем 05.04.2011 року винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №0000461703/0 про нарахування зобов'язань з сплати податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послуг) в розмірі 2691 874 гривні 50 копійок, в тому числі 1794 583 гривень за основним платежем та 897 291 гривень 50 копійок за штрафними (фінансовими) санкціями та за №0000471703/0 про нарахування податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 524 907 гривень 32 копійки.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача відповідають вимогам чинного законодавства.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За змістом підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Врахувавши, що на момент проведення податкової перевірки позивачем не підтверджено суми задекларованого податкового кредиту, документами зазначеними пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд першої інстанції обґрунтовано вважав правомірним визначення податкових зобов'язань з сплати податку на додану вартість в цій сумі.

Стосовно наявності податкових накладних, виданих контрагентами позивача, як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, то суд першої інстанції правильно зазначив, що наявність у позивача таких документів є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту.

Досліджуючи реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит суд дійшов правильного висновку про те, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Позивачем не надано, а судом не виявлено будь-яких доказів, які б підтверджували факт придбання ним у контрагентів вказаного товару, не існує доказів транспортування та зберігання даного майна. Також судом не встановлено зв'язку даної операції з господарською діяльністю позивача, зважаючи на значний обсяг придбаних матеріалів, позивачем на вимогу суду не зазначено та не надано жодних доказів або відомостей про те, де такі докази можуть знаходитись щодо використання у господарській діяльності придбаних матеріалів, їх можливого подальшого продажу, тощо.

Суд першої інстанції правильно вважав, що якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у позивача як платника податку не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно погодився та вважав правильними висновки відповідача про наявність у позивача обов'язку сплати податку на додану вартість в розмірі 1794583 гривень, а також нарахування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в розмірі 897291,50 гривень, а податкове повідомлення-рішення за №0000461703/0 від 05.04.2011 року правомірним.

З аналогічних підстав суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про правомірність дій податкового органу в частині висновків щодо порушення позивачем вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року за №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», статті 13 Інструкції про прибутковий податок з громадян («Про оподаткування доходів фізичних осіб від здійснення підприємницькою діяльністю»), статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого на підставі пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачу правомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0000471703/0 від 5.04.2011 року.

Незаконність постанови суду в частині даного податкового повідомлення-рішення не обґрунтовується доводами апеляційної скарги.

Повно встановивши фактичні обставини справи, давши належну оцінку доказів, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції прийняв обґрунтовану постанову про відмову в позові, підстав для скасування якої не має.

Доводи апелянта щодо дійсності укладених угод з контрагентами, неправомірності проведення експертизи в кримінальній справі, правильності визначення податкового кредиту підставою для задоволення апеляційної скарги бути не можуть, оскільки не реальність цих господарських операцій сумнівів не викликають.

Крім того, такі доводи спростовуються поданим суду апеляційної станції вироком Івано-Франківського міського суду від 1.08.2013 року, який набрав законної сили, щодо ОСОБА_1, яким той засуджений за ухилення від сплати податків, а також за службове підроблення документів по господарських операціях з зазначеними контрагентами.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХ В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8.06.2011 року в справі № 2а-1335/11/0970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : Л.Я. Гудим

Д.М.Старунський