Постанова

від 08.06.2011 по справі 2а-1335/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2011 р. Справа № 2a-1335/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.

за участю секретаря Вилки О.С.

представників:

від позивача:ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_5

до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про скасування податкових повідомлень-рішень №0000461703/0 та №0000471703/0 від 05.04.2011р.,-

ВСТАНОВИВ :

15.04.2011 року фізична особа -підприємець ОСОБА_5 (далі -позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000461703/0 та №0000471703/0 від 05.04.2011року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, в порушення вимог підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 228, 234 Цивільного кодексу України, статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»визначив податкові зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2 691 874 гривні 50 копійок та податку з доходів фізичних осіб в розмірі 524 907 гривень 32 копійки, оскільки висновки викладені в акті перевірки, на підставі якого винесені рішення, не відповідають фактичним обставинам. Зазначає про неправомірне застосування відповідачем положень статей 228, 234 Цивільного кодексу України, на підставі норм яких самостійно без будь-яких правових підстав відповідач визнав правочини позивача із ТОВ В«ТехстайлВ» , ТОВ В«Технотрейд-ПлюсВ» , ТО В«Торгінвест-люксВ» , ТОВ В«МірамарВ» , ТОВ В«ФарексвейВ» , ТО «³нтрейдВ» , ТОВ В«РунавікВ» , ТОВ В«БрондоВ» , ТОВ В«ШапронВ» , ТОВ В«ГароннаВ» , ТОВ В«Технолайн-ВостокВ» нікчемними та такими, що укладені без реальної мети настання правових наслідків.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та пояснив суду, що відповідачем безпідставно не враховано того, що в господарських операціях між позивачем та ТОВ В«ТехстайлВ» , ТОВ В«Технотрейд-ПлюсВ» , ТО В«Торгінвест-люксВ» , ТОВ В«МірамарВ» , ТОВ В«ФарексвейВ» , ТО «³нтрейдВ» , ТОВ В«РунавікВ» , ТОВ В«БрондоВ» , ТОВ В«ШапронВ» , ТОВ В«ГароннаВ» , ТОВ В«Технолайн-ВостокВ» відсутні визначені Цивільним кодексом України підстави вважати укладені з цими суб'єктами господарювання нікчемними, а у позивача були всі встановлені законом підстави для формування податкового кредиту та обсягу понесених витрат в задекларованому розмірі.

Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення, яке мотивував тим, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які є законними та обґрунтованими.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів викладених в письмовому запереченні та пояснили, що перевіркою правомірності віднесення до складу витрат та до складу податкового кредиту сум по операціях із ТОВ В«ТехстайлВ» , ТОВ В«Технотрейд-ПлюсВ» , ТО В«Торгінвест-люксВ» , ТОВ В«МірамарВ» , ТОВ В«ФарексвейВ» , ТО «³нтрейдВ» , ТОВ В«РунавікВ» , ТОВ В«БрондоВ» , ТОВ В«ШапронВ» , ТОВ В«ГароннаВ» , ТОВ В«Технолайн-ВостокВ» при наявності лише первинних документів виявлено відсутність будь-яких фінансово-господарських операцій.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступних мотивів.

Судом встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем -суб'єктом господарювання з 29.08.2003 року, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 02.09.2003 року, зареєстрований платником податку на додану вартість 04.12.2003 року, про що йому видано свідоцтво за №36732752.

Відповідач з 09.03.2011 року по 14.03.2011 року провів позапланову невиїзну документальну перевірку з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по операціях, здійснених з ТОВ В«ТехстайлВ» , ТОВ В«Технотрейд-ПлюсВ» , ТО В«Торгінвест-люксВ» , ТОВ В«МірамарВ» , ТОВ В«ФарексвейВ» , ТО «³нтрейдВ» , ТОВ В«РунавікВ» , ТОВ В«БрондоВ» , ТОВ В«ШапронВ» , ТОВ В«ГароннаВ» , ТОВ В«Технолайн-ВостокВ» за період з 01.10.2008 року до 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт за №1504/17-3/НОМЕР_1 від 21.03.2011 року . (т.1 а.с. 16-42, т.3 а.с.1-30)

Проведеною перевіркою встановлено, що згідно даних, відображених у деклараціях про доходи, позивачем задекларовано за 2008р. валовий доход в розмірі 31500433,0грн., витрати - 31463960,0грн.. за 2009р. - валовий доход - 17980480,0грн., витрати - 17957284,00грн., за І-ІІ кв. 2010р. - валовий доход - 14370457,21грн., витрати -14363088,00грн. (т.1 а.с. 218-252, т.2 а.с.1-62)

Позивач проводив фінансово-господарські операції з контрагентами, за рахунок яких були сформовані витрати:

за 2009р. в розмірі 3499382,15 грн. в т.ч. за III кв. 2009р. з ТОВ "Рунавік" сума операцій /без ПДВ/ - 673255,05грн. з ТОВ «Техстайл»сума операцій /без ПДВ/ - 770044,95грн,

за IV кв. 2009р. з ТОВ "Рунавік" сума операцій /без ПДВ/ -421660.00грн, з ТОВ «Брондо»сума операцій /без ПДВ/ - 665616.45грн, з ТзОВ «Шапрон»сума операцій /без ПДВ/ - 156141,65грн. з ТОВ «Техстайл»сума операцій /без ПДВ/ - 812664,05грн.;

за І-ІІ кв. 2010р. в розмірі 3681866.30 в т.ч. за І кв. 2010р. з ТОВ "Рунавік" сума операцій /без ПДВ/ - 112666,65грн, з ТОВ «Техстайл»сума операцій /без ПДВ/ - 231250,00грн, з ТОВ «Вінтрейд»сума операцій /без ПДВ/ - 1499133,10грн, з ТОВ «Мірамар»сума операцій /без ПДВ/ -49600,85грн,

за II кв. 2010р. з ТОВ «Торгінвест-люкс»сума операцій /без ПДВ/ -1390162,85грн. з ТОВ "Гаронна" сума операцій /без ПДВ/ - 88513,90грн, з ТОВ «Технолайн-Восток»сума операцій /без ПДВ/ - 310538,95грн.

В ході планової виїзної комплексної документальної перевірки (акт №20445/17-3/НОМЕР_1 від 13.12.2010р.) встановлено, що до складу витрат не відносились суми операцій з ТОВ «Фарексвей», оскільки для перевірки не представлені документи, що підтверджують факт оплати за товари вказаному постачальнику.

Згідно податкових декларацій по ПДВ та додатків 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкових декларацій по ПДВ позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2009р. віднесено суму ПДВ в розмірі 30923,00грн., за вересень 2009р. - суму ПДВ в розмірі 448357,80грн., за жовтень 2009р. - суму ПДВ в розмірі 121948,41грн., за листопад 2009р. суму ПДВ в розмірі 317626,47грн., за грудень 2009р. суму ПДВ в розмірі 131294,98грн., за січень 2010р. суму ПДВ в розмірі 68783,33грн., за лютий 2010р. суму ПДВ в розмірі 307885,95грн., за березень 2010р. суму ПДВ в розмірі 9920,17грн., за травень 2010р. суму ПДВ в розмірі 134584,74грн., за червень 2010р. суму ПДВ в розмірі 223258,40грн. по податкових накладних виписаних від наступних постачальників, а саме:

- ТОВ "Технолайи-Восток" на суму ПДВ - 62107,79грн. за червень 2010р.

- ТОВ «Техстайл»па суму ПДВ - 154008,99грн. за вересень 2009р., на суму ПДВ -

61290,51грн. за листопад 2009р., на суму ПДВ - 101242,31грн. за грудень 2009р., на суму ПДВ -

46250,00грн. за січень 2010р.

- ТзОВ «Шапрон»на суму ПДВ - 31228,33грн. за листопад 2009р.

- ТОВ "Рунавік" на суму ПДВ - 134651,01грн. за вересень 2009р., на суму ПДВ -

24219,33грн. за жовтень 2009р., на суму ПДВ - 30060,00грн. за листопад 2009р., на суму ПДВ -

30052,67грн. за грудень 2009р., на суму ПДВ -22533,33ірн. за січень 2010р.

- ТОВ "Мірамар" на суму ПДВ - 9920,17грн. за березень 2010р.

- ТОВ «Брондо»на суму ПДВ - 133123,29грн. за листопад 2009р.

- ТОВ «Фарексвей»на суму ПДВ - 30923,00грн. за серпень 2009р., на суму ПДВ -

159697,80грн. за вересень 2009р., на суму ПДВ - 97729,08грн. за жовтень 2009р.. на суму ПДВ -

61924,34грн. за листопад 2009р., на суму ПДВ -8059,33грн. за лютий 2010р.

- ТОВ "Гаронна" на суму ПДВ - 17702,78грн. за травень 2010р.

- ТОВ «Вінтрейд»на суму ПДВ - 299826,62грн. за лютий 2010р.

- ТОВ «Торгінвест-люкс»на суму ПДВ - 116881,96грн. за травень 2010р., на суму ПДВ -161150,61грн. за червень 2010р.

Відповідно до представлених матеріалів старшим слідчим з ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області підполковником податкової міліції ОСОБА_6 (постанова про проведення обшуку від 06.12.2010р., протокол обшуку від 09.12.2010р., протоколів огляду місця події від 24.01.2011р., від 27.01.2011р., висновків експерта - головного спеціаліста експертного сектору ІСТЕ СБ України в Управлінні Служби Безпеки України в Івано-Франківській області підполковника ОСОБА_7 від 07.02.2011р. №2-310788. від 08.02.2011р. №3-310788, від 09.02.2011р. № 4-310788, від 10.02.2011р. № 5-310788, від 11.02.2011р. № 6-310788, від 14.02.2011р. № 7-310788, від 15.02.2011р. № 8-310788, від 16.02.2011р. № 9-310788, від 17.02.2011р. № 10-310788, від 18.02.2011р. № 11-310788, від 21.02.2011р. № 12-310788) встановлено наступне.

Згідно протоколів огляду складених працівниками УПМ ДПА в Івано-Франківській області ТОВ "Брондо", ТОВ "Гарона", ТОВ "Мірамар", ТОВ «Торгінвест-люкс», ТОВ «Технолайн -Восток», ТОВ «Шапрон»за юридичною адресою не знаходяться. (т.1 а.с. 193-198)

Відповідно до постанови про проведення обшуку від 06.12.2010р. в зв»язку з розслідуванням кримінальної справи №310788 за місцем діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 09.12.2010р. був проведений обшук, в результаті якого вилучені документи, в т.ч. накладні та податкові накладні. (т.1 а.с.51-90)

На підставі Постанови про призначення експертизи від 19.01.2011р. головним спеціалістом (експертом) експертного сектору ІСТЕ СБ України в Управлінні Служби Безпеки України в Івано-Франківській області підполковником ОСОБА_7 виконані судові почеркознавчі експертизи за матеріалами кримінальної справи №310788, в яких встановлено, що підписи в графах «Директор»накладних, які виписані від імені ТОВ «Торгінвест-люкс», ТОВ «Вінтрейд», ТОВ «Техстайл», ТОВ «Мірамар», ТОВ «Рунавік», ТОВ «Шапрон», ТОВ «Гаронна», ТОВ «Технолайн-Восток», ТОВ «Брондо», ТОВ "Технотрейд-Плюс", ТОВ "Фарексвей" виконані не посадовими особами вказаних підприємств, а іншими особами. (т.1 а.с.152-192)

Крім того, разом з листом №2603/7/23-107 від 25.02.2011р. в доповнення до листа від 06.12.2010р. №12579/7/23-107 яким було направлено матеріали невиїзної перевірки ТОВ «Технотрейд-Плюс»код ЄДРПОУ 33192163, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва надіслано копію постанови від 31.01.2011р. старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції ОСОБА_8 про порушення кримінальної справи за фактом створення невстановленими слідством особами ряду підприємств в т.ч. ТОВ «Фарексвей», ТзОВ «Шапрон», ТОВ «Техстайл», ТОВ "Рунавік", ТОВ «Технотрейд Плюс», з метою прикриття незаконної діяльності, а також, що призвело до заподіяння великої матеріальної шкоди державі за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. (т.1 а.с.150-151)

Відповідно до постанови від 31.01.2011р. досудовим слідством встановлено, що статутні, реєстраційні та інші документи вищевказаних підприємств використовуються невстановленими слідством особами для прикриття незаконної діяльності.

В ході проведеної планової виїзної комплексної документальної перевірки позивачу був наданий лист №26514/10/17-322/8032 від 21.10.2010р. щодо надання для перевірки товарно - транспортних накладних або інших документів, що підтверджують транспортування товарів, у разі їх не надання надати пояснення.

Позивач для перевірки не представив товарно - транспортних документів, які відображають шлях спрямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, актів приймання-передачі товару при проведенні фінансово-господарських операцій з вищезазначеними контрагентами та пояснення.

Завищення позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу встановлено у зв'язку із проведенням перевірки підтвердження отриманих відомостей стосовно відносин з контрагентами, якою встановлено, що відображені в податковому обліку витрати на оплату послуг від вказаних товариств позивачу не надавались, а вказані товариства будь-яких господарських угод з позивачем не укладали та не виконували.

На підставі вказаних обставин відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»за №13-92 від 26.12.1992 року, статті 13 Інструкції про прибутковий податок з громадян («Про оподаткування доходів фізичних осіб від здійснення підприємницькою діяльністю»), статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого на підставі пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а також порушення підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про додаток на додану вартість», пунктів 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статей 216, 228 Цивільного кодексу України .

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки та виходячи з висновків проведеної перевірки відповідачем 05.04.2011 року винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №0000461703/0 про нарахування зобов'язань з сплати податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послуг) в розмірі 2 691 874 гривні 50 копійок, в тому числі 1 794 583 гривень за основним платежем та 897 291 гривень 50 копійок за штрафними (фінансовими) санкціями та за №0000471703/0 про нарахування податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 524 907 гривень 32 копійки.

Розглядаючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу зобов'язань з сплати податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету в період виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За змістом підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи, що на момент проведення перевірки позивачем не підтверджено суми задекларованого податкового кредиту, документами зазначеними пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», то суд вважає правомірним визначення податкових зобов'язань з сплати податку на додану вартість в цій сумі.

Щодо наявності податкових накладних, виданих товариствами як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, то суд зазначає, що наявність у позивача таких документів є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту.

Зокрема, досліджуючи реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит суд дійшов висновку про те, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Позивачем не надано, а судом не виявлено будь-яких доказів, які б підтверджували факт придбання ним у контрагентів вказаного товару, не існує доказів транспортування та зберігання даного майна. Також судом не встановлено зв'язку даної операції з господарською діяльністю позивача, зважаючи на значний обсяг придбаних матеріалів, позивачем на вимогу суду не зазначено та не надано жодних доказів або відомостей про те, де такі докази можуть знаходитись щодо використання у господарській діяльності придбаних матеріалів, їх можливого подальшого продажу, тощо.

Виходячи із аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість»та встановлених у судовому засіданні обставин, наявність податкових накладних у позивача, як платника податків, є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Однак, суд вважає за необхідно зазначити, що якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене суд погоджується та вважає правильними висновки відповідача про наявність у позивача обов'язку сплати податку на додану вартість в розмірі 1794583 гривень, а також нарахування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в розмірі 897291,50 гривень, а податкове повідомлення-рішення за №0000461703/0 від 05.04.2011 року правомірним.

Розглядаючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення за №0000471703/0 від 05.04.2011 року про визначення позивачу зобов'язань з сплати податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 524907,32 гривень суд також дійшов висновку про їх безпідставність виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 22.10 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибуток податок з громадян»втратив чинність, крім розділу 6 у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахування положень п. 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 13 розділу 6 Декрету Кабінету Міністрів України за № 13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян», оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною ДПІ України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Згідно з додатком 7 до Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом Головної ДПІ України за №12 від 21.04.1993 року, із змінами та доповненнями, фізична особа -платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати»і відповідно до статті 8 «Амортизація»вказаного Закону з деякими особливостями. Положення статті 5 («Валові витрати»), застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід. До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Частиною 4 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Враховуючи вищевикладені висновки суду щодо відсутності господарських операцій між позивачем та контрагентами, суд вважає обґрунтованим висновок Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про завищення витрат.

Також, судом встановлена відсутність проведення будь-яких господарських операцій між позивачем та контрагентами та спрямованість дій позивача на необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності.

З урахуванням вказаного суд вважає, що відповідачем правильно визначено порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року за №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», статті 13 Інструкції про прибутковий податок з громадян («Про оподаткування доходів фізичних осіб від здійснення підприємницькою діяльністю»), статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого на підставі пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивачу правомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2008-2009 роки в розмірі 173 76,16 гривень.

Таким чином, визначені Державною податкової інспекцією в місті Івано-Франківську податкові зобов'язання фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 з сплати податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю та податку на додану вартість є правомірними, а позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень за № 0000461703/0 та № 0000471703/0 від 05.04.2011 року, якими ці зобов'язання визначені, є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 14.06.2011 року.