Постанова

від 07.08.2014 по справі 821/1950/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/1950/14 17 год. 00 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представників:

позивача - Тимофеєва Д.В.,

відповідача - Котруці Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Вікойл" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Вікойл" (далі - позивач, ПП "Вікойл") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 року №0007692200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього на загальну суму 1064275,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 709517,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 354758,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує, на безпідставність висновків податкового органу щодо безтоварності господарських операцій з контрагентом-постачальником ФОП ОСОБА_3, оскільки вони ґрунтуються на акті перевірки вказаного контрагента. Позивач вказує, що у підприємства наявні належним чином оформлені первинні документи, сплачено постачальникам у повному обсязі ПДВ у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до податкового органу податкові декларації, що свідчить про виконання підприємством всіх умов чинного законодавства під час формування податкового кредиту, при цьому господарські операції були здійснені з метою досягнення результатів відповідної економічної діяльності підприємства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначив, що в ході перевірки ПП "Вікойл" встановлено заниження нарахованої до сплати суми ПДВ у зв'язку з визнанням безтоварними угод позивача з контрагентом ФОП ОСОБА_3, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності з вимогами чинного законодавства. Відповідач зазначив, що безтоварність вказаних господарських операцій підтверджується актом про результати позапланової виїзної перевірки контрагента позивача, також ПП "Вікойл" до перевірки не було надано документи щодо транспортування та походження товару та укладені договори, що свідчить про безпідставність формування позивачем податкового кредиту на підставі первинних документів, отриманих від такого контрагента.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала вказані заперечення та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши думку представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов та заперечення, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Вікойл" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні та є платником податку на додану вартість.

Як зазначається на стор. 2 акту перевірки, основними видами діяльності ПП "Вікойл" є 51.38.0 оптова торгівля іншими продуктами харчування, 51.90.0 інші види оптової торгівлі, 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту, 63.12.0 складське господарство, 63.40.0 організація перевезення вантажів, 74.87.0 надання інших комерційних послуг.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ДПІ у м. Херсоні було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Вікойл" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ОСОБА_3 за липень 2012 року та з контрагентами покупцями за вказані періоди, за результатами якої складено акт від 08.10.2012 року №2081/22-4/34785802 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту є встановлені порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податкових кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за липень 2012 року, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 709517,00 грн.

На підставі вказаного висновку податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.10.2012 року №0007692200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на загальну суму 1064275,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 709517,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 354758,50 грн.

Як вбачається з акту перевірки, на збільшення ПП "Вікойл" грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 709517,00 грн. вплинув висновок ревізора-інспектора щодо безтоварності господарської операції з ФОП ОСОБА_3 при поставці у липні 2012 року олії соняшникової, оскільки :

- до перевірки ПП "Вікойл" не надано документи щодо транспортування та походження товару, а також укладені договори;

- ДПІ у м. Херсоні отримано акт Чугуївської ОДПІ від 26.09.2012 року №607/1722/НОМЕР_1 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питання правильності визначення сум ПДВ за липень 2012 року ТОВ "Праймнет" фізичної особи - підприємця ОСОБА_3", яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій з постачальником - ТОВ "Праймнет" та, як наслідок, з контрагентами - покупцями, в т.ч. ПП "Вікойл", за липень 2012 року.

На підставі вказаних висновків та враховуючи, що ПП "Вікойл" включило до податкового кредиту липня 2012 року податкові накладні по господарським операціям з ФОП ОСОБА_3, тому ДПІ зроблено висновок про завищення позивачем задекларованого у липні 2014 року податкового кредиту з ПДВ у сумі 709517,00 грн.

Оцінюючи правомірність вказаного висновку відповідача та як наслідок прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ ( далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Для визначення права підприємства на податковий кредит по проведеним господарським операціям з постачальником необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав: здійснення операції з придбання товарів та їх оплата (п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України); наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість (п. 198.6 ст. 198 ПК України); придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами (п. 44.1. ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 ПК України).

Із системного аналізу вказаних вище норм, вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, які включені до ціни придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Суд звертає увагу на те, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та витрат.

Судом встановлено, що 05 липня 2012 року між ПП "Вікойл" (за договором - покупець) та ФОП ОСОБА_3 (за договором - постачальник) було укладено договір поставки №050701, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця олію соняшникову, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість у розмірі та в строки, відповідно до умов даного договору, при цьому кількість та ціна товару вказується у рахунках та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, поставка товару здійснюється автотранспортом покупця, оплата товару здійснюється за кожну окрему партію товару шляхом попередньої оплати на підставі рахунку постачальника.

На виконання умов вищевказаного договору, ФОП ОСОБА_3 у липні 2012 року у зв'язку з попередньою оплатою було виписано ПП "Вікойл" податкові накладні на загальну суму 4257100,00 грн., в т.ч. ПДВ 709516,66 грн. та поставлено ПП "Вікойл" товар, а саме олію соняшникову, у кількості 407,87 т на загальну суму 3667906,00 грн., в тому числі ПДВ 611317,67 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи та описаними в акті перевірки (додаток 2) податковими та видатковими накладними. Транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_6, що відповідає умовам договору поставки товару та підтверджується наданими до матеріалів справи копіями товарно - транспортних накладних. Оплата товару підтверджується наданими до матеріалів справи копіями банківських виписок.

Позивачем до матеріалів справи надані відповідні документи та письмові пояснення з метою підтвердження товарності вищеописаної господарської операції.

З наданих пояснень та документів позивача судом встановлено, що для здійснення основного виду господарської діяльності, а саме - оптової торгівлі, позивач орендує складське приміщення для зберігання макухи соняшникового, соняшника та олії соняшникової, що засвідчується договором оренди приміщення під склад №1209А від 12 вересня 2011 року, укладеного з ФОП ОСОБА_7, згідно якого позивач приймає в тимчасове користування складське приміщення загальною площею 550,00 кв. м. та цистерни місткістю 560,00 т.

Придбану у ФОП ОСОБА_3 олію соняшникову реалізовано ТОВ "Саноіл Торг" та ТОВ "Світ Олії", у відповідності до укладених договорів поставки, що підтверджується податковими та видатковими накладними, копії яких надані до матеріалів справи.

Таким чином, вище перелічені первинні документи, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджують факт здійснення між сторонами господарської операції, а також її пов'язаність з господарською діяльністю ПП "Вікойл".

Крім того, на стор. 9 акту перевірки ревізор - інспектор підтверджує, що товар був у наявності на підприємстві, проте встановити його походження неможливо.

Щодо доводу податкового органу про не надання до перевірки документів по транспортуванню товару, його походженню, укладених договорів тощо, то суд відхиляє його за необґрунтованістю, оскільки фактична поставка спірним контрагентом позивача товару підтверджена матеріалами справи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту відмови посадових осіб позивача надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби, як це передбачено пунктом 5.2. Розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, відповідно до положень якого у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Суд зазначає, що самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та його використання у власній господарській діяльності та при наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції, які підтверджують рух товарів, недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку податкового кредиту платника податку. При цьому, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Акт приймання-передачі товарної продукції також не є обов'язковим первинним документом, який складається при здійснення господарських операцій з придбання товарів.

Єдиною підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця (абз.1 п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що відповідач не заперечує факт наявності у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які відображені позивачем у реєстрі отриманих накладних того періоду, в якому була отримана спірна накладна. Крім цього, відповідач не заперечує факт наявності у контрагента позивача права на складання податкових накладних, тобто його реєстрацію у встановленому законодавцем порядку у якості платника податку на додану вартість та присвоєння йому індивідуального податкового номеру.

Таким чином, податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_3 щодо поставки товару, відповідають вимогам Податкового Кодексу України, і тому податковий кредит по податку на додану вартість був правомірно задекларований позивачем на підставі податкових накладних, отриманих від контрагента, по факту оплати товару.

Надаючи правову оцінку доводам ДПІ щодо нереальності вищеописаної господарської операції, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом встановлено, що однією з підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства, зроблені на підстави виключно даних податкових перевірок, а саме, акту позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 від 26.09.2012 року №607/1722/НОМЕР_1, згідно якого не підтверджено реальність господарської операції з ТОВ "Праймнет".

Щодо вказаного доводу відповідача, то суд зазначає, що доводи про незаконність формування показників податкової звітності позивача, нереальність (нікчемність) договорів з посиланням на сумнівність відносин його безпосередніх контрагентів з третіми особами по ланцюгу постачання ТМЦ є недопустимим, оскільки оцінку в межах податкової перевірки платника має бути надано лише відносинам безпосередніх сторін угоди, в якій такий платник податків є учасником.

Крім цього, інформацію, викладену в акті перевірки контрагента позивача суд вважає недостатнім доказом безтоварності господарських операцій, оскільки ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Проте, цим Кодексом не встановлено, що податковий орган може запитувати, отримувати та використовувати у документальних перевірках платників податків в якості доказів акти перевірок інших платників податків. Більш того, цим кодексом не встановлено, що висновки, які містяться в актах перевірки інших платників податків, є достатніми та допустимими доказами наявності чи відсутності документів, фактів та інших обставин, які мають юридичне значення для інших платників податків, ніж той, відносно якого проводилась перевірка. Не встановлюють вказаних прав податкового органу інші законодавчі та нормативно-правові акти.

Виходячи з викладеного, данні, вказані в актах перевірки інших платників податків, можуть бути використані податковим органом лише як інформація, яка дає підстави для перевірки того чи іншого факту, тобто проведення позапланової перевірки.

Крім того, за своїм призначенням акт перевірки іншого платника податку не є ні первинним, ні обліковим документом, ні звітним документом, ні іншим документом господарської діяльності платника податку, відносно якого проводиться перевірка.

Враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

В ході розгляду справи судом встановлено, та не спростовано відповідачем, що надані позивачем первинні документи як до перевірки, так і до суду не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України, будь-яких зауважень до наданих документів в акті перевірки не міститься.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання.

Отже, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на доказах, що підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту з ПДВ, а тому суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по господарським операціям з ФОП ОСОБА_3

Оскільки у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні зобов'язань з податку на додану вартість, а тому не має підстав і для застосування до позивача відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції у розмірі 50% від суми грошового зобов'язання згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення від 26.10.2012 року №0007692200, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ПП "Вікойл".

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 року №0007692200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього на загальну суму 1064275,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 709517,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 354758,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Вікойл" (ідентифікаційний код 34785802) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 487,50 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 50 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 серпня 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.3.3