Постанова

від 10.04.2020 по справі 821/1950/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2020 року

Київ

справа №821/1950/14

адміністративне провадження №К/9901/9019/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства Вікойл

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року (Судді: Турецька І.О., Стас Л.В., Косцова І.П.),

у справі № 821/1950/14

за позовом Приватного підприємства Вікойл

до Державної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Приватне підприємство Вікойл (далі - позивач, ПП Вікойл ) звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року № 0007692200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 709 517,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 354 758,50 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року № 0007692200 .

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Касаційну скаргу обґрунтував правомірністю формування підприємством податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з контрагентом ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. При цьому, крім акту перевірки від 08.10.2012 року № 2081/22-4/34785802 року, жодного іншого доказу на підтвердження нереальності господарських операцій відповідачем не надано, а колегією суддів таких не досліджено. Доводи про незаконність формування показників податкової звітності ПП Вікойл , нереальність (нікчемність) договорів з посиланням на сумнівність відносин його безпосередніх контрагентів з третіми особами по ланцюгу постачання ТМЦ є неприпустимими, оскільки оцінку в межах податкової перевірки платника має бути надано лише відносинам безпосередніх сторін угоди, в яких такий платник податків є учасником. До того ж, в доводах касаційної скарги скаржник зазначив на неправомірності застосування до нього штрафних санкцій на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання без доведення контролюючим органом в акті перевірки повторності протягом 1095 днів визначеної контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку/зменшення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 02.10.2012 року по 04.10.2012 року згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України ДПІ у м. Херсоні проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП Вікойл з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_1 за липень 2012 року та з контрагентами покупцями за вказані періоди, за результатами якої складений акт перевірки від 08 жовтня 2012 року № 2081/22-4/34785802 з висновками про порушення позивачем: п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого безпідставно завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми ПДВ за липень 2012 року яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 709 517,00 грн.

Обґрунтовуючи вказане порушення контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що позивач документував у липні 2012 року отримання товару від постачальника ФОП ОСОБА_1 , однак до перевірки не надано документів, які б підтвердили перевезення товару, його відвантаження, та отримання. Крім цього, згідно висновку Чугуївської ОДПІ, ФОП ОСОБА_1 у липні 2012 року було придбано у ТОВ Праймнет олію соняшникову, яка в подальшому продана ПП Вікойл , однак суми ПДВ за отриманими від ТОВ Праймнет податковими накладними ФОП ОСОБА_1 не включило до складу податкового кредиту за липень 2012 року, не відобразило у реєстрі отриманих податкових накладних. ТОВ Праймнет на період 21 вересня 2012 року має стан 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням). ТОВ Праймнет декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2012 року до ДПІ у Київському районі м. Харкова не надано, з січня 2012 року по липень включно дане товариство надає податкову звітність з податку на додану вартість без показників. ФОП ОСОБА_1 не є виробником реалізованої сільськогосподарської продукції, за нею не зареєстровано право власності або оренди нерухомого майна, транспортних засобів, відсутні наймані працівники. 16 лютого 2012 року ФОП ОСОБА_1 була зареєстрована як платник податку на додану вартість, а 20 липня 2012 року дане свідоцтво було анульоване. У зв`язку з встановленими обставинами, податковим органом зроблено висновок про відсутність реального здійснення господарської операції при придбанні ПП Вікойл у ФОП ОСОБА_1 вказаного товару (арк. справи 8-18) .

Також, складаючи акт перевірки відповідач враховував висновки іншого акту перевірки від 26.09.2012 року № 607/1722/ НОМЕР_1 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питання правильності визначення сум ПДВ за липень 2012 року ТОВ Праймнет (код ЄДРПОУ 36624425) з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Отже ПП Вікойл сформувало податковий кредит у липні 2012 року на загальну суму ПДВ 709 516,66 грн, внаслідок операцій, які фактично не здійснювалися. Отже вказана угода ПП Вікойл з ФОП ОСОБА_1 у липні 2012 року є нікчемною.

На підставі висновків акту перевірки 26 жовтня 2012 року ДПІ у м. Херсоні керуючись пп. 56.3.2 п. 56.3 ст. 56, п. 123.1 ст. 123 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007692200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ за основним платежем на суму 709 517,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 354 758,50 грн (арк. справи 19).

Задовольняючи позов та скасовуючи вищенаведене податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з документального підтвердження позивачем придбаної у ФОП ОСОБА_1 олії соняшникової за договором від 05 липня 2012 року, зокрема: податковими та видатковими накладними, копіями банківських виписок; та товарно-транспортними накладними про перевезення товару ФОП ОСОБА_3 . До того ж, доводи про незаконність формування показників податкової звітності позивача, нереальність (нікчемність) договорів з посиланням на сумнівність відносин його безпосередніх контрагентів з третіми особами по ланцюгу постачання ТМЦ є недопустимими, оскільки оцінку в межах податкової перевірки платника має бути надано лише відносинам безпосередніх сторін угоди, в якій такий платник податків є учасником.

Суд апеляційної інстанції, не погодившись з вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову керувався правомірністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач дійсно придбав олію соняшникову, але не у особи, що вказана у даних податкового обліку і на умовах, які зазначені в первинних документах. Отже у зв`язку з не підтвердженням факту придбання товару у ФОП ОСОБА_1 , відповідачем правомірно зроблений висновок про не підтвердження права позивача на формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідними операціями.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Так, із матеріалів справи слідує, що 05 липня 2012 року між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ПП Вікойл (покупець) був укладений договір № 050701 про постачання олії соняшникової (арк. справи 20). У договорі було зазначено, що кількість та ціна товару вказується у рахунках і видаткових накладних, загальна вартість складається з суми видаткових накладних. Відвантаження товару по даному договору починається з 05 липня 2012 року і поставка товару здійснюється автотранспортом покупця.

На підтвердження господарської операції по придбанню ПП Вікойл у ФОП ОСОБА_1 товару позивачем надані суду податкові та видаткові накладні, акти приймання - передачі товару, які датовані періодом від 05 липня 2012 року по 12 липня 2012 року та підписані керівниками підприємств (арк. справи 22-36), копії банківських виписок про оплату товару та товарно-транспортних накладних, підтверджуючих перевезення товару ФОП ОСОБА_3 .

В матеріалах справи міститься ксерокопія посвідчення якості № 9 від 04 липня 2012 року на олію соняшникову, де зазначено в якості виробника - ФОП ОСОБА_1 , а підписано дане посвідчення - техніком - лаборантом (арк. справи 180).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг тощо. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вірно встановлено судами, дійсно на підтвердження господарських операцій між ПП Вікойл та ФОП ОСОБА_1 надано податкові накладні, відомості про оплату товару, але за відсутності факту придбання товару, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

При цьому судом апеляційної інстанції після аналізу вказаних документів вірно не взято до уваги ксерокопію посвідчення якості, так як матеріалами справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не є виробником цього харчового продукту, що підтверджується її особистими поясненнями при проведенні відносно неї податкової перевірки (арк. справи 13), а також видами її діяльності за КВЕД. Крім цього, із зазначених документів не вбачається де відбувалася передача товару і яким чином. До того ж, предметом поставки була соняшникова олія, тобто товар до якого пред`являються вимоги щодо завантаження, транспортування та тимчасового зберігання. Транспортування товару здійснюється тільки масловозом, тобто автоцистерною, яка повинна відповідати вимогам, які пред`являються до транспортування харчових продуктів.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, у судовому засіданні представник позивача не міг пояснити за якою адресою і за якою технологією керівник ПП Вікойл особисто одержував вантаж. В матеріалах справи є акти прийому-передачі товару між позивачем та ФОП ОСОБА_1 (арк. справи164-179). Зазначені акти не містять відомості про пункт поставки товару, а також те, що сторонами визначена остаточна якість товару. Видаткові накладні та акти приймання-передачі товару свідчать про безпосередність отримання товару позивачем у продавця, тоді виникає питання куди привозився даний товар, хто відповідав за його перевезення і хто його приймав від водія перевізника.

Матеріали справи свідчать, що перевезення вантажу здійснював ФОП ОСОБА_3 (арк. справи 67-82). Разом із тим, позивач не надав доказів про прийняття від перевізника товару за зазначеними правилами, незважаючи на те, що у нього є в оренді приміщення під склад де зберігаються цистерни з олією.

Позивач стверджує про те, що він використав у своєї господарській діяльності придбану у ФОП ОСОБА_1 соняшникову олію у зв`язку з чим надав договори поставки з ТОВ Світ Олії від 01 вересня 2011 року та ТОВ Саноїл Торг від 03 травня 2012 року (а.с.127, 146).

Проте суд апеляційної інстанції, вивчивши документи по поставці позивачем олії ТОВ Світ Олії зазначив, що вони не підтверджують поставку даному контрагенту саме того товару, який придбаний у ФОП ОСОБА_1 , оскільки по -перше, цей договір був укладений практично за рік до придбання позивачем олії соняшникової у ФОП ОСОБА_1 і за цим договором поставлялася олія першого сорту, яка повинна відповідати ДСТУ 4492:2005. Згідно графіку поставок, він повинен бути розроблений не пізніше 7-денного строку з дати укладання цього договору і відраховуватися місяцями, декадами, добами, (п.4.1).

На видаткових накладних про передачу ТОВ Світ Олії олії соняшникової не має підпису та печатки отримувача (арк. справи 128 -136). Із специфікацій до договору поставки між ПП Вікойл та ТОВ Саноїл Торг вбачається, що терміни постачання олії соняшникової визначені у травні 2012 року і одна поставка 03 липня 2012 року, тобто до укладання договору позивача з ФОП ОСОБА_1 . Отже на відміну від договору поставки з ФОП ОСОБА_1 , договір поставки між ПП Вікойл та ТОВ Саноїл Торг за своїм змістом відповідає вимогам, які встановлюються для таких видів господарських операцій.

Проаналізувавши вищевикладені обставини справи колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції , що господарська операція між позивачем та ФОП ОСОБА_1 не відбувалася, оскільки позивач дійсно придбав олію соняшникову, але не у особи, що вказана у даних податкового обліку і на умовах, які зазначені в первинних документах. Про це також зазначав податковий орган в акті перевірки (а.с.16).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не підтверджено факт реального придбання обумовленого товару у ФОП ОСОБА_1 та, відповідно, не підтверджено право позивача на формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідними операціями.

До того ж в касаційні скарзі позивач зазначив, що доводи про незаконність формування показників податкової звітності ПП Вікойл , нереальність (нікчемність) договорів з посиланням на сумнівність відносин його безпосередніх контрагентів з третіми особами по ланцюгу постачання ТМЦ є неприпустимими, оскільки оцінку в межах податкової перевірки платника має бути надано лише відносинам безпосередніх сторін угоди, в яких такий платник податків є учасником.

Так, як встановлено судом касаційної інстанції, судом апеляційної інстанції під час висновку про безтоварність господарських операцій враховувався лист Головного управління Міндоходів у Харківській області про проведення досудового розслідування відносно ФОП ОСОБА_1 за скоєння фінансового злочину.

Як встановлено судом касаційної інстанції та вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним до ознайомлення, вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 22 червня 2016 року (справа № 636/3000/15-к, провадження № 1-кп/636/74/16, який набрав законної сили 22.07.2016 року) ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 28 ч. 3, 205 ч. 2, 212 ч. 1 КК України. При цьому з мотивувальної частини вироку вбачається, що 05.07.2012 між ФОП ОСОБА_1 та ПП Вікойл укладено договір постачання №050701 від 05.07.2012, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 зобов`язується передати у власність ПП Вікойл олію соняшникову, а ПП Вікойл зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього ФОП ОСОБА_1 суму в розмірі та в строки, відповідно даного договору. На виконання взятих на себе зобов`язань ФОП ОСОБА_1 виписала видаткові накладні на постачання ПП Вікойл олії соняшникової по договору постачання №050701 від 05.07.2012 на загальну суму 3 667 906 грн. в т.ч. ПДВ 611 317,67 грн. Також по вищезазначеному договору постачання ФОП ОСОБА_1 на адресу ПП Вікойл оформлені податкові накладні на загальну суму 4 306 100 грн., в т.ч. ПДВ 716 683,33 грн. Оплата отримана в повному обсязі. За поставлену продукцію згідно умов договору №050701 від 05.07.2012 ПП Вікойл проведено повний розрахунок з ФОП ОСОБА_1 за поставлений в липні 2012 року товар (олію соняшникову) на загальну суму 4 208 100,00 грн.

Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу податку на додану вартість на 709 517,00 грн є правомірним.

Доводи позивача про неправомірність застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків від визначеної контролюючим органом суми податкового зобов`язання без доведення складу повторності встановленого порушення спростовуються надісланим відповідачем на адресу суду першої інстанції податковим повідомленням-рішенням від 16 жовтня 2012 року № 0007432200, відповідно до якого Приватному підприємству Вікойл за порушення, викладені в акті перевірки, оформленою актом від 28.09.2012 року № 1974/22-4/34785802 від 28.09.2012 року збільшену суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг - код НОМЕР_2 ) на загальну суму 643 993 грн. Тобто повторність збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість впродовж 1095 днів підтверджена, тому штрафні санкції нараховані правомірно.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для його скасування .

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 , 345 , 349 , 350 , 355 , 356 , 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Вікойл залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: С.С. Пасічник

В.П. Юрченко