Постанова

від 04.12.2014 по справі 821/1950/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1950/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю представника позивача - Тимофеєва Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Вікойл» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року Приватне підприємство «Вікойл» (надалі - позивач, ПП «Вікойл») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (надалі - ДПІ у м. Херсоні) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року за № 000 769 2200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на суму 709 517,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 354 758,50 грн.

В обґрунтування позову зазначено про правомірність формування підприємством податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з контрагентом ФОП ОСОБА_2, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року № 000 769 2200 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 064 275,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 709 517,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 354 758,50 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Так, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на його доводи, які полягають у тому, що господарська діяльність контрагента позивача - ФОП ОСОБА_2, яка нібито поставляла ПП «Вікойл» олію соняшникову, має ознаки нереальності здійснення такої діяльності, оскільки у ФОП ОСОБА_2 відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення такого виду господарських операцій.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП «Вікойл» зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні та є платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності ПП «Вікойл» є оптова торгівля іншими продуктами харчування.

На підставі проведеної ДПІ у м. Херсоні позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Вікойл» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_2 за липень 2012 року та з контрагентами покупцями за вказані періоди, складений акт від 08 жовтня 2012 року № 2081/22-4/34785802 (а.с.8-18).

За результатами перевірки 26 жовтня 2012 року ДПІ у м. Херсоні прийняло податкове повідомлення-рішення за № 000 769 2200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 709 517,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 354 758,50 грн. (а.с.19).

Згідно висновків акту перевірки позивач порушив п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого безпідставно завищив податковий кредит, що призвело до заниження суми ПДВ за липень 2012 року, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 709 517,00 грн.

Обґрунтовуючи вказане порушення ревізори зазначили, що позивач документував у липні 2012 року отримання товару від постачальника ФОП ОСОБА_2, однак до перевірки не надано документів, які б підтвердили перевезення товару, його відвантаження, та отримання.

Крім цього, податківцями зазначено, що згідно висновку Чугуївської ОДПІ, ФОП ОСОБА_2 у липні 2012 року було придбано у ТОВ «Праймнет» олію соняшникову, яка в подальшому продана ПП «Вікойл», однак суми ПДВ за отриманими від ТОВ «Праймнет» податковими накладними ФОП ОСОБА_2 не включило до складу податкового кредиту за липень 2012 року, не відобразило у реєстрі отриманих податкових накладних.

ТОВ «Праймнет» на період 21 вересня 2012 року має стан « 9» (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

ТОВ «Праймнет» декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2012 року до ДПІ у Київському районі м. Харкова не надано, з січня 2012 року по липень включно дане товариство надає податкову звітність з податку на додану вартість без показників.

ФОП ОСОБА_2 не є виробником реалізованої сільськогосподарської продукції, за нею не зареєстровано право власності або оренди нерухомого майна, транспортних засобів, відсутні наймані працівники.

16 лютого 2012 року ФОП ОСОБА_2 була зареєстрована як платник податку на додану вартість, а 20 липня 2012 року дане свідоцтво було анульоване.

У зв'язку з встановленими обставинами, податковим органом зроблено висновок про відсутність реального здійснення господарської операції при придбанні ПП «Вікойл» вказаного товару.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем підтверджено належними доказами реальність придбання у ФОП ОСОБА_2 олії соняшникової, на підтвердження чого, надано податкові та видаткові накладні.

Крім цього, оплата товару підтверджується копіями банківських виписок, перевезення товару здійснював ФОП ОСОБА_4, що підтверджується наданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, у зв'язку з чим, на думку суду, висновок податкового органу про безтоварність господарської операції є протиправним, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно та не всебічно з'ясував фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ФОП ОСОБА_4 сільськогосподарської продукції, та обставини формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, із матеріалів справи слідує, що 05 липня 2012 року між ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) та ПП «Вікойл» (Покупець) був укладений договір №050701 про постачання олії соняшникової (а.с.20).

У договорі було зазначено, що кількість та ціна товару вказується у рахунках і видаткових накладних, загальна вартість складається з суми видаткових накладних.

Відвантаження товару по даному договору починається з 05 липня 2012 року і поставка товару здійснюється автотранспортом покупця.

Аналіз змісту цього договору свідчить, що його сторони незважаючи на те, що предметом його поставки є сільськогосподарська продукція харчового призначення, якість якої повинна відповідати ДСТУ та мати посвідчення (сертифікат) якості на товар, взагалі не обговорили це питання в договорі.

Між тим, відповідно до ст.1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23 грудня 1997 року - сільськогосподарська продукція це сільськогосподарські харчові продукти тваринного і рослинного походження, що призначені для споживання людиною у сирому або переробленому стані як інгредієнти для їжі;

Стаття 21 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» встановлює, що виробник сільськогосподарської продукції, призначеної для споживання людиною, зобов'язаний видавати декларацію виробника на такі об'єкти під час введення їх в обіг.

Декларація виробника засвідчує відповідність харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів або допоміжних матеріалів для переробки вимогам, визначеним у декларації за умови, що вимоги, встановлені виробником, виконуються протягом подальших дій.

Декларація виробника видається на визначений період часу для серійного виробництва одного й того самого харчового продукту, харчової добавки, ароматизатора, допоміжного засобу для переробки або для партії.

В матеріалах справи міститься ксерокопія посвідчення якості №9 від 04 липня 2012 року на олію соняшникову, де зазначено в якості виробника - ФОП ОСОБА_2, а підписано дане посвідчення - техніком - лаборантом (а.с.180).

Колегія суддів не може взяти даний документ до уваги, так як матеріалами справи встановлено, що ФОП ОСОБА_2 не є виробником цього харчового продукту, що підтверджується її особистими поясненнями при проведенні відносно неї податкової перевірки (а.с.13), а також видами її діяльності за КВЕД.

Закон України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001 року встановлює, що сертифікація це - процедура, за допомогою якої, визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам.

Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року, № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» в ст.15 (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) встановив, що сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації.

Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.

Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів - методами, що визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його функції.

Отже, з викладеного слідує, що позивач, який обізнаний у цій сфері господарської діяльності повинен був розуміти, що посвідчення якості, яке видане контрагентом та підписано техніком - лаборантом невідомо якої лабораторії не відповідає вимогам законодавства.

Позивач, основна діяльність якого направлена на торгівлю продуктами харчування зобов'язаний був дотримуватися обов'язків придбавати соняшникову олію належної якості згідно показників ДСТУ.

Позивачем на підтвердження здійснення господарської операції надані видаткові накладні, акти приймання - передачі товару, які датовані періодом від 05 липня 2012 року по 12 липня 2012 року та підписані керівниками підприємств (а.с.22-36).

Із зазначених документів не вбачається де відбувалася передача товару і яким чином.

Так як вище зазначалося, предметом поставки була соняшникова олія, тобто товар до якого пред'являються вимоги щодо завантаження, транспортування та тимчасового зберігання.

Транспортування товару здійснюється тільки масловозом, тобто автоцистерною, яка повинна відповідати вимогам, які пред'являються до транспортуванню харчових продуктів.

Налив олії в автоцистерни повинен здійснюватися за допомогою трубопроводу, який доходить до дна цистерни.

Порядок відвантажування олії, передбачений Наказом Міністерства аграрної політики від 11 вересня 2009 року № 656 «Про затвердження Порядку обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі».

Транспортні засоби для транспортування олії повинні відповідати вимогам Державних санітарних правил для підприємств, які виробляють рослинні олії, ДСП 4.4.4.090-2002.

Згідно з вимогами вищезазначених санітарних правил перевезення харчових олій повинно здійснюватися у залізничних та автомобільних цистернах, призначених для перевезення олій та відповідно промаркованих.

Транспортні засоби, що використовуються для перевезення продовольчої продукції, повинні мати санітарний паспорт установленого зразка, виданий установою Держсанепідемслужби на відповідному виді транспорту.

Перед наливанням олії залізничні та автомобільні цистерни повинні оброблятися на промивно-пропарювальному пункті з метою:

- усунення з цистерн залишків раніше залитої олії;

- промивки та пропарювання цистерн;

- висушування цистерн;

- збирання продуктів зачистки та промивних вод у спеціальні ємності.

Факт проведення санітарної обробки транспортного засобу посвідчується довідкою встановленого зразка. Довідка надається установою, що здійснює санітарну обробку транспортного засобу.

Перед завантаженням транспортних цистерн олією фахівець лабораторії, відповідальний за якість та безпеку даної партії продукції, перевіряє санітарний паспорт та довідку про санітарну обробку транспортного засобу. Перевірці підлягає придатність цистерн для перевезення олії; санітарний стан цистерн; відсутність запаху у цистернах; справність кришки та зливного механізму цистерн.

Після перевірки стану транспортних цистерн відповідальний представник лабораторії приймає рішення щодо заливання олії у транспортний засіб, що обов'язково фіксується у журналі, сторінки якого повинні бути пронумеровані із зазначенням кількості сторінок в кінці журналу, прошнуровані, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою підприємства. Відповідальний представник лабораторії записує до журналу дані санітарного паспорта на транспортний засіб, дату, час відвантаження продукції, номер партії, масу нетто і засвідчує своїм підписом.

З кожної транспортної одиниці після її завантаження олією вищезазначеною відповідальною особою лабораторії підприємства проводиться відбирання двох проб олії згідно з вимогами ДСТУ 4349:2004 «Олії. Методи відбирання проб», а транспортний засіб опломбовується.

Перевізнику надаються такі документи: посвідчення якості (декларація виробника); сертифікат відповідності; фітосанітарний сертифікат; сертифікат походження; товарно-транспортна накладна; копія договору (або витяг).

Суд апеляційної інстанції детально викладаючи обставини завантаження олії, переслідує мету звернути увагу на те, що для здійснення цих операцій у ФОП ОСОБА_2 повинні знаходитися в оренді або у власності якісь виробничі потужності та наймані працівники.

У судовому засіданні представник позивача не міг пояснити за якою адресою і за якою технологією керівник ПП «Вікойл» особисто одержував вантаж.

В матеріалах справи (а.с.164-179) є акти прийому-передачі товару між позивачем та ФОП ОСОБА_2

Зазначені акти не містять відомості про пункт поставки товару, а також те, що сторонами визначена остаточна якість товару.

Видаткові накладні та акти приймання-передачі товару свідчать про безпосередність отримання товару позивачем у продавця, тоді виникає питання куди привозився даний товар, хто відповідав за його перевезення і хто його приймав від водія перевізника.

Матеріали справи свідчать, що перевезення вантажу здійснював ФОП ОСОБА_4 (а.с.67-82).

Між тим, якщо перевезення олії здійснювала стороння транспортна установа, то прийом товару повинен був здійснений позивачем від транспортної установи, яка відповідає за збереження вантажу при його перевезенні.

Правила прийому товарів передбачені в «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженою Постановою Держарбітража СРСР 25 квітня 1966 року із змінами та доповненнями (надалі - Інструкція).

Пунктом 4 Інструкції встановлено обов'язок отримувача при прийому вантажу перевірити, що зазначений вантаж прибув за справними пломбами та вимагати від перевізника видачі вантажу за вагою.

У п.6 Інструкції зазначено, що прийом продукції від перевізника за якістю та комплектністю проводиться на складі отримувача товару.

Разом із тим слід зазначити, що позивач не надав доказів про прийняття від перевізника товару за зазначеними правилами, незважаючи на те, що у нього є в оренді приміщення під склад де зберігаються цистерни з олією.

Позивач стверджує про те, що він використав у своєї господарській діяльності придбану у ФОП ОСОБА_2 соняшникову олію у зв'язку з чим надав договори поставки з ТОВ «Світ Олії» від 01 вересня 2011 року та ТОВ «Саноїл Торг» від 03 травня 2012 року (а.с.127, 146).

Вивчивши документи по поставці позивачем олії ТОВ «Світ Олії», колегія суддів вважає, що вони не підтверджують поставку даному контрагенту саме того товару, який придбаний у ФОП ОСОБА_2

По перше, цей договір був укладений практично за рік до придбання позивачем олії соняшникової у ФОП ОСОБА_2 і за цим договором поставлялася олія першого сорту, яка повинна відповідати ДСТУ 4492:2005.

Згідно графіку поставок, він повинен бути розроблений не пізніше 7-денного строку з дати укладання цього договору і відраховуватися місяцями, декадами, добами, (п.4.1).

На видаткових накладних про передачу ТОВ «Світ Олії» олії соняшникової не має підпису та печатки отримувача (а.с.128 -136).

Із специфікацій до договору поставки між ПП «Вікойл» та ТОВ «Саноїл Торг» вбачається, що терміни постачання олії соняшникової визначені у травні 2012 року і одна поставка 03 липня 2012 року, тобто до укладання договору позивача з ФОП ОСОБА_2

Колегія суддів звертає увагу на те, що на відміну від договору поставки з ФОП ОСОБА_2 , договір поставки між ПП «Вікойл» та ТОВ «Саноїл Торг» за своїм змістом відповідає вимогам, які встановлюються для таких видів господарських операцій.

Так, тут передбачено і якість товару і посвідчення (сертифікати) якості на товар, умови перевезення, наявність сертифікату пропарювання автоцистерни та санітарного паспорту на автоцистерну.

Проаналізувавши вищевикладені обставини справи та норми законодавства, які їх регулюють, суд апеляційної інстанції вважає, що господарська операція між позивачем та ФОП ОСОБА_2 не відбувалася.

На думку суду, позивач дійсно придбав олію соняшникову, але не у особі, що вказана у даних податкового обліку і на умовах, які зазначені в первинних документах.

Про це також зазначав податковий орган в акті перевірки (а.с.16).

При цьому, колегія суддів бере до уваги лист Головного управління Міндоходів у Харківській області про проведення досудового розслідування відносно ФОП ОСОБА_2 за скоєння фінансового злочину.

Нормами п. 198.1 ст. 198 ПК України зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Дійсно на підтвердження господарських операцій між ПП «Вікойл» та ФОП ОСОБА_2 надано податкові накладні, відомості про оплату товару, але за відсутності факту придбання товару, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не підтверджено факт реального придбання обумовленого товару у ФОП ОСОБА_2 та, відповідно, не підтверджено право позивача на формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідними операціями.

Відтак, спірне податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу податку на додану вартість на 709 517,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 354 758,50 грн. є правомірним та не підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов помилкового висновку про фактичне здійснення позивачем господарської операції.

Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для її правильного вирішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Вікойл» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст постанови складено 09.12.2014 року.