Постанова

від 14.08.2014 по справі 826/9195/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9195/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

27.06.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" (надалі - ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2014 року №0006732206, яке прийнято за наслідками планової виїзної перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не згоден з висновками відповідача про порушення товариством п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 та п.153.8 ст.158 Податкового Кодексу України та п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2014 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2014р., як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, вважає протиправним спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки ціна продажу (відступлення) прав грошової вимоги відповідала рівню справедливих ринкових цін, а доходи від операцій з відступлення права грошової вимоги визначені підприємством у повній відповідності до норм пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України .

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому, за приписами п.2 ч. ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган провів планову виїзну перевірку ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ", за наслідками якої складено акт від 25.04.2014 року №428/26-54-22-06/37444799 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року".

В акті перевірки зазначено, що податковим органом встановлено, що ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" порушило вимоги пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2012 року на загальну суму 11 049 717,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки вказано, що порушення полягає в тому, що за перевірений період позивач за договорами факторингу придбало права грошової вимоги до боржників-третіх осіб, і у подальшому ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" відступило придбані права грошової вимоги новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами "Дніпровський інвестор" (надалі - ТОВ "КУА "Дніпровський інвестор"). У зв'язку з проведенням операцій купівлі-продажу боргових зобов'язань позивач придбав права грошової вимоги до боржників на загальну суму 149 393 996,10 грн. за ціною 96 774 744,21 грн., та продав право грошової вимоги на загальну суму 149 393 996,10 грн. за ціною 96 776 294,21 грн. Отже, різниця між сумою купівлі та сумою продажу складає 1 550,00 грн.

Податковий орган робить висновок: що згідно інформації, продані позивачем права грошової вимоги були погашені боржниками новому кредитору - ТОВ "КУА "Дніпровський інвестор", але, оскільки на момент здійснення операцій з купівлі-продажу та погашення боргових зобов'язань ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" володіло часткою 99% у статутному капіталі ТОВ "КУА "Дніпровський інвестор", тобто ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" і ТОВ "КУА "Дніпровський інвестор" були пов'язаними особами, тому ціна продажу прав грошової вимоги не відповідає рівню звичайної ціни.

На підставі вказаного акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2014 року №0006732206 яким згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 , пунктом 127.1 пункту 127 Податкового кодексу України, за порушення пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 13 812 146,30 грн., в тому числі за основним платежем - 11 049 717,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 762 429,30 грн.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, яке прийнято за наслідками перевірки, проте, колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору факторингу №0309/12-01 від 03 вересня 2012 року, укладеного між ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" (фактор) та ПП "Рось" (клієнт), фактор (позивач) придбав у клієнта за суму 24 475 269,00 грн. право грошової вимоги за договором купівлі-продажу від 04 січня 2010 року №04/01 до боржника ДП "Аромат" філія "Сумський молочний завод" загальним розміром 37 654 260,73 грн. (а.с.97).

В подальшому позивач придбане право грошової вимоги до боржника ДП "Аромат" філія "Сумський молочний завод" на суму 37 654 260,73 грн. відступив новому кредитору - ТОВ "КУА "Дніпровський інвестор" за договором відступлення права вимоги від 03 вересня 2012 року №03-01/09-2012 за ціною 24 475 769,00 грн. (а.с.95).

Згідно договору факторингу №0409/12-01 від 04 вересня 2012 року, укладеного між ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" (фактор) та ТОВ "Миргородський сироробний комбінат" (клієнт), фактор (позивач) придбав у клієнта за суму 17 748 458,00 грн. право грошової вимоги за договором комісії на продаж продукції від 17 грудня 2010 року №1/МСК до боржника ДП "Мілкіленд-Україна" загальним розміром 27 305 320,01 грн. (а.с.93).

В подальшому позивач придбане право грошової вимоги до боржника ДП "Мілкіленд-Україна" на суму 27 305 320,01 грн. відступив новому кредитору - ТОВ "КУА "Дніпровський інвестор" за договором відступлення права вимоги від 04 вересня 2012 року №04-01/09-2012 за ціною 17 748 958,00 грн. (а.с.91).

Згідно договору факторингу №0709/12-01 від 07 вересня 2012 року, укладеного між ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" (фактор) та ВАТ "Чернігівський молокозавод" (клієнт), фактор (позивач) придбав у клієнта за суму 11 400 000,00 грн. право грошової вимоги за договором від 05 січня 2011 року №44 до боржника ТОВ "Перший Київський молочний завод" загальним розміром 18 048 297,82 грн. (а.с.89).

В подальшому позивач придбане право грошової вимоги до боржника ТОВ "Перший Київський молочний завод" на суму 18 048 297,82 грн. відступив новому кредитору - ТОВ "КУА "Дніпровський інвестор" за договором відступлення права вимоги від 07 вересня 2012 року №07-01/09-2012 за ціною 11 400 250,00 грн. (а.с.88).

Згідно договору факторингу №2509/12-01 від 25 вересня 2012 року, укладеного між ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" (фактор) та ТОВ "Край-2" (клієнт), фактор (позивач) придбав у клієнта за суму 43 151 017,21 грн. право грошової вимоги за договором комісії на продаж товару від 01 лютого 2012 року №01/2012/К до боржника ДП "Мілкіленд-Україна" загальним розміром 66 386 117,56 грн. (а.с.86).

В подальшому позивач придбане право грошової вимоги до боржника ДП "Мілкіленд-Україна" на суму 66 386 117,56 грн. відступив новому кредитору - ТОВ "КУА "Дніпровський інвестор" за договором відступлення права вимоги від 25 вересня 2012 року №25-01/09-2012 за ціною 43 151 317,21 грн. (а.с.84).

В оплату за відступлені права грошової вимоги позивач отримував грошові кошти, що підтверджується відповідними виписками банку, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.111-115).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу .

Згідно з підпунктом 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Особливості оподаткування операцій з відступлення права вимоги визначені у пункті 153.5 статті 153 Податкового кодексу України , за правилами якого встановлено: 153.5. з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Підпунктом 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, зокрема, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку.

Звичайна ціна, за визначенням підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України , це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Проте, поняття звичайної ціни та її застосування в правовідносинах, які мали місце у вересні 2012році врегульовано було Законом України статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" .

Згідно п.п. 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно п.п.1.20.2 п.1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Відповідно до п.п.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону України статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно п.п.1.20.6 Закону статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Отже, відповідно до вищевказаних норм закону, звичайною ціною вважається ціна товарів за договором, яка була визначена сторонами договору, однак, якщо не доведено зворотне.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.4 ст.71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки згідно вищевказаних норм КАС України та п.п. 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідачем не доведено, що ціна товару за договором не відповідає рівню звичайної ціни товару.

Висновки податкового органу, що ціна продажу прав грошової вимоги не відповідає рівню звичайної ціни не підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до п.п. 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Крім того, пп. 14.1.255 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Отже, виходячи з нормативного визначення відступлення права вимоги, вищевказані договори могли бути взагалі безоплатними і застосування до таких договорів поняття «звичайні ціни» видається абсолютно протиправним.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення є протиправним тому підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2014 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 22 травня 2014 року №0006732206.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" судові витрати у розмірі 2926, 20 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять шість грн., 20 коп.)

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.