Ухвала

від 18.12.2014 по справі 826/9195/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м. Київ К/800/47191/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Карася О. В. Степашка О.І. секретаря судового засідання Іванова К. Ю.,

представник позивача Григоришен О. О.

представник відповідача Марчук Л. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" (далі - ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2014 року у задоволенні позову ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" задоволено. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2014 року та прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ".

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ в Оболонському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ в Оболонському районі проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року. За результатами перевірки складено акт №428/26-54-22-06/37444799 від 25 квітня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" вимог п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2012 року на суму 11049717, 00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ в Оболонському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0006732206 від 22 травня 2014 року, яким ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 13812146, 30 грн., у т.ч. 11049717, 00 грн. за основним платежем та 2762429, 30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" за договорами факторингу придбало у клієнтів ПП "Рось", ТОВ "Миргородський сироробний комбінат", ВАТ "Чернігівський молокозавод", ТОВ "Край-2" права грошової вимоги до боржників-третіх осіб за договорами, які у подальшому відступило новому кредитору ТОВ "КУА "Дніпровський інвестор". В якості оплати за відступлені права грошової вимоги ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" отримувало грошові кошти, що підтверджено виписками банку.

Висновки ДПІ в Оболонському районі про допущені порушення ґрунтуються на тому, що оскільки на момент здійснення операцій з купівлі-продажу та погашення боргових зобов'язань ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" володіло часткою 99% у статутному капіталі ТОВ "КУА "Дніпровський інвестор", тобто ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" і ТОВ "КУА "Дніпровський інвестор" були пов'язаними особами, тому ціна продажу прав грошової вимоги не відповідає рівню звичайної ціни.

Відповідно до пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Відповідно до пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, зокрема, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку.

Згідно пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що поняття звичайної ціни та її застосування у правовідносинах, які мали місце у вересні 2012 року визначалось положеннями ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Відповідно до пп. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Згідно вимог пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до пп. 1.20.6 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно вимог законодавства звичайною ціною вважається ціна товарів за договором, яка була визначена сторонами договору, якщо не доведено зворотне. ДПІ в Оболонському районі не доведено, що ціна товару за договором не відповідає рівню звичайної ціни товару. Висновки податкового органу, що ціна продажу прав грошової вимоги не відповідає рівню звичайної ціни не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно пп. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Також судом апеляційної інстанції зазначено, що так як договори з відступлення права вимоги могли бути взагалі безоплатними, то застосування до таких договорів поняття "звичайні ціни" є безпідставним.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ" не порушено вимог законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі є протиправним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "ФК АУРУМ КАПІТАЛ".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.В. Карась О.І. Степашко