Ухвала

від 14.08.2014 по справі 825/468/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/468/14 Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000182200, № 0000192200 від 07 листопада 2013 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області: - від 07 листопада 2013 року № 0000182200; - від 07 листопада 2013 року № 0000192200 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31 455,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень № 24 від 07 жовтня 2013 року, № 23 від 07 жовтня 2013 року та наказу № 94 від 04 жовтня 2013 року, пп. 78.1.8, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ у Ріпкинському районі проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Маяк» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 вересня 2010 року по 31 серпня 2013 року, за результатами якої складено акт № 59/22/03796809 від 22 жовтня 2013 року.

Як вбачається з акту перевірки, встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства: - п. 187.1. ст. 187, п. 209.1, п. 209.2, п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість в загальній декларації з податку на додану вартість на загальну суму 417 254,00 грн., в т. ч. за квітень 2013 року в сумі 1 070,00 грн., за травень 2013 року в сумі 62 667,00 грн., за червень 2013 року в сумі 305 850,00 грн., за липень 2013 року в сумі 47 667,00 грн.; - п. 187.1. ст. 187, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201, п. 209.1, п. 209.2, п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ «Маяк» занижено суму податку на додану вартість в скороченій декларації з податку на додану вартість в сумі 11 666,00 грн., в т. ч. за листопад 2012 року в сумі 11 666,00 грн. та завищено від'ємне значення (рядок 24 скороченої декларації з ПДВ) на суму 39 023,00 грн. за серпень 2013 року.

За висновками акту перевірки ДПІ у Ріпкинському районі винесено податкові повідомлення-рішення: - № 0000182200 від 07 листопада 2013 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 428 920,00 грн. за основним платежем та 214 460,00 грн. за штрафними санкціями; № 0000192200 від 07 листопада 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 39 023,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк» зареєстроване в якості юридичної особи 28 березня 2000 року, згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ № 678327, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ № 678815.

Згідно з довідкою АБ № 614956 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), основними видами діяльності ТОВ «Маяк» за КВЕД-2010 є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2012 році позивач здійснив посів кукурудзи на площі 1114 га, що відображено в довідці форми 29-сг (підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду станом на 01 грудня 2012 року), яка була підготовлена на виконання телеграми заступника Міністра аграрної політики та продовольства України О.В. Сень № 37-13-1-11/22310 від 23 листопада 2012 року та листа Головного управління агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації № 03-04/3150 від 22 листопада 2012 року, згідно з якими передбачено, що якщо після 01 грудня звітного року збирання окремих сільськогосподарських культур буде продовжено, збір урожаю з незібраної площі також необхідно відобразити у формах, виходячи із середньої урожайності у поточному році та мети господарського використання.

Внаслідок несприятливих погодних умов у 2012 році ТОВ «Маяк» зібрано лише 6 га кукурудзи, що відображено в довідці форми № 50-сг (основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 2012 рік). Збір решти врожаю 2012 року продовжено позивачем вже у 2013 році.

01 липня 2012 року між ТОВ «Маяк» (постачальник) та ТОВ «Українські аграрні інвестиції» (покупець) укладено договір поставки № 78/2012-К, за змістом якого постачальник зобов'язується поставити товар у строк, визначений цим договором, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

ТОВ «Маяк» отримало від з ТОВ «Українські аграрні інвестиції» грошові кошти в якості передоплати в сумі 2 503 520,00 грн.

На виконання укладеного договору позивач протягом квітня-травня 2013 року здійснив поставку кукурудзи на користь ТОВ «Українські аграрні інвестиції» з місця збирання урожаю до зернових складів - ТОВ «Городнянське хлібоприймальне підприємство» та ПП «Північхліб» на загальну суму 3 486 956,13 грн., в т.ч. ПДВ 591 159,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними та податковими накладними.

Крім того, приймання зерна зерновими складами на зберігання підтверджується наявними в матеріалах справи складськими квитанціями на зерно, в яких зазначено, що зерно завезено від позивача на користь ТОВ «Українські аграрні інвестиції».

Згідно з довіреностями № 274 від 01 квітня 2013 року, № 444 від 01 травня 2013 року, ТОВ «Українські аграрні інвестиції» уповноважило Тарасенко Т.П. на отримання від ТОВ «Маяк» цінностей за договором поставки № 78/2012-К від 01 липня 2012 року.

Факт перерахування коштів від ТОВ «Українські аграрні інвестиції» до позивача підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

28 травня 2013 року позивач звернувся до ТОВ «Українські аграрні інвестиції» з проханням про припинення дії договору поставки № 78/2012-К від 01 липня 2012 року та повернення поставленого товару на користь позивача для подальшої поставки товару на умовах передоплати ТОВ «Бад-Алтай».

29 травня 2013 року ТОВ «Українські аграрні інвестиції» погодило можливість припинення дії укладеного договору поставки № 78/2012-К від 01 липня 2012 року та повернення поставленого товару на користь позивача.

Крім того, ТОВ «Українські аграрні інвестиції» просило ТОВ «Маяк» відшкодувати понесені витрати на зберігання, сушку, очистку товару в розмірі 159 641,28 грн., в т.ч. ПДВ 26 606,88 грн. разом із витратами, які будуть понесені на переоформлення складських документів. Також ТОВ «Українські аграрні інвестиції» підтвердило можливість надання ТОВ «Маяк» поворотної фінансової допомоги в розмірі 2 252 991,24 грн.

30 травня 2013 року між позивачем та ТОВ «Українські аграрні інвестиції» укладено додатковий договір до договору поставки № 78/2012-К від 01 липня 2012 року, на підставі якого договір № 78/2012-К від 01 липня 2012 року достроково припинив свою дію, а поставлений товар позивачем за основним договором підлягав поверненню, кількість якого зменшена на кількість, що відповідає нормам природного убутку внаслідок доробки товару.

На виконання додаткового договору, сторонами оформлені наступні фінансово-господарські документи: видаткові накладні на повернення товару; трьохсторонні акти приймання-передавання зерна із залученням обох зернових складів - ПП «Північхліб» та ТОВ «Городнянське ХПП»; переоформлено складські документи на товар, що засвідчують факт переходу права власності на товар до позивача.

Згідно з платіжним дорученням № 1177 від 03 липня 2013 року, позивачем відшкодовано ТОВ «Українські аграрні інвестиції» 6 804,85 грн. витрат за зберігання кукурудзи.

Згідно з листом № 88 від 18 жовтня 2013 року, ТОВ «Горднянське ХПП» повідомило, що дійсно у нього на зберіганні знаходилося належне ТОВ «Маяк» зерно кукурудзи, яке переоформлялося у власність ТОВ «Українські аграрні інвестиції», та в подальшому було повернуте ТОВ «Маяк», про що складені відповідні первинні документи та відображено в звітності про обсяги зберігання зерна.

Згідно з листом № 166 від 30 жовтня 2013 року, ПП «Північхліб» повідомило, що дійсно у нього на зберіганні знаходилося належне ТОВ «Маяк» зерно кукурудзи, яке переоформлялося у власність ТОВ «Українські аграрні інвестиції», та в подальшому було повернуте ТОВ «Маяк», про що складені відповідні первинні документи та відображено в звітності про обсяги зберігання зерна.

Крім того, колегія суддів зазначає, що довідкою ДПІ у Городнянському районі № 26/22-122/32517983 від 21 жовтня 2013 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Горднянське ХПП» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Маяк», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 січня 2013 року по 31 липня 2013 року, документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій.

Згідно з довідкою Чернігівської ОДПІ № 41/22-34654201 від 13 листопада 2013 року про результати проведення зустрічної звірки ПП «Північхліб» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Маяк», їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень-липень 2013 року, документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій.

Також, стосовно бухгалтерського обліку коштів, отриманих ТОВ «Маяк» від ТОВ «Українські аграрні інвестиції» за договором поставки № 78/2012-К від 01 липня 2012 року, матеріалами справи підтверджено, що станом на 24 липня 2013 року грошові кошти в сумі 2 252 991,24 грн. обліковувались на бухгалтерському рахунку № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

На підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги від 29 липня 2013 року, бухгалтерською довідкою № 45 вказані грошові кошти в сумі 2 252 991,24 грн. зараховані на рахунок № 68 «Розрахунки за різними операціями». Повернення ТОВ «Маяк» вказаних грошових коштів в сумі 2 252 991,24 грн. як поворотної фінансової допомоги підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Бад-Алтай» (покупець) та позивачем (постачальник) укладено договір поставки зернових культур № 15 від 01 липня 2013 року та додаткова угода до договору поставки зернових культур № 1 від 01 липня 2013 року, за змістом яких ТОВ «Маяк» зобов'язався поставити кукурудзу на умовах FСА (Інкотермс 2010) за адресою зернових складів ПП «Північхліб» та ТОВ «Городнянське ХПП».

На виконання укладеного договору в період з 02 липня 2013 року по 02 серпня 2013 року ТОВ «Бад-Алтай» перерахувало на користь ТОВ «Маяк» грошові кошти в сумі 3 016 700,00 грн.

Згідно з накладними, наявними в матеріалах справи, у період з 02 липня 2013 року по 05 серпня 2013 року позивач здійснив поставку продукції на суму 2 990 813,60 грн., в т.ч. ПДВ 498 468,91 грн.

Також, згідно з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13 листопада 2013 року по справі № 927/1176/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 січня 2014 року по справі № 927/1176/13, у задоволенні позову ТОВ «Бад-Алтай» до ТОВ «Маяк» про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі договору поставки зернових культур № 15 від 01 липня 2013 року відмовлено повністю, та встановлено реальність виконання укладеного договору сторонами.

Крім того, між ТОВ «Маяк» (покупець) та ТОВ «Агро-Актив 2009» (постачальник) укладено договір поставки № 46 від 29 травня 2012 року, за умовами якого ТОВ «Агро-Актив 2009» поставив позивачу два культиватори КРНВ-5.6-04 (без підк. з трансп. пристр.) загальною вартістю 60 000,00 грн.

Факт реальності здійснення господарської операції підтверджується: видатковою накладною, податковими накладними, актом здачі-приймання товару, гарантійними документами (паспортами), актом введення в експлуатацію основних засобів, відомістю по основним засобам, платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з ТОВ «Агро-Актив 2009» податковий орган посилається на акт Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС № 483/1520/36793464 від 03 червня 2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агро-Актив 2009» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень, травень 2012 року, яким встановлено безпідставне формування податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Агро-Актив 2009».

Крім того, акт Кіровоградської ОДПІ № 483/1520/36793464 від 03 червня 2013 року ґрунтується на акті перевірки Кіровоградської ОДПІ № 1414/1520/37918554 від 08 лютого 2013 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» (постачальником ТОВ «Агро-Актив 2009») з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з січня по грудень 2012 року, яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, всі правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійснених ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» з постачальниками та покупцями, оскільки не підтверджено податкову адресу ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД».

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тому колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агро-Актив 2009», оскільки такий документ не є належним та допустимим доказом у розумінні КАС України порушення позивачем податкового законодавства, та не підтверджує протиправності дій позивача щодо формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Крім того, згідно з п. 209.1 ст. 209 ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 209.6 ст. 209 ПК України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що: а) для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду; б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання основних фондів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

З приводу висновків податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності правочинів колегія суддів зазначає, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.

Крім того, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 08 січня 2013 року у справі № К/9991/34364/12.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 0000182200 від 07 листопада 2013 року; № 0000192200 від 07 листопада 2013 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31 455,00 грн., оскільки суми податкового кредиту за відповідний період підтверджуються відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000182200 від 07 листопада 2013 року; № 0000192200 від 07 листопада 2013 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31 455,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи, покладені податковим органом в основу висновків акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою, з огляду на що висновки акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є частково обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 18 серпня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.