Рішення

від 12.08.2014 по справі 908/2354/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 1/22/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2014 Справа № 908/2354/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новакор" (52031, Дніпропетровська область, смт. Кіровське, вул. Леніна, буд. 543 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АРІК" (70424, с. Разумовка, Запорізький район Запорізької області)

про стягнення 41 168 грн. 60 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - Кочет О.В., довіреність б/н від 14.07.2014 р.;

від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новакор" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення 41 168 грн. 60 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АРІК", з яких: 32 999 грн. 99 коп. - основний борг, 6 785 грн. 33 коп. - пеня за період прострочення з 26.05.2012 р.- 18.10.2013 р., 1 383 грн. 28 коп. - 3% річних за період прострочення з 26.05.2012 р. -18.10.2013 р.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 16,526,530,610,625,692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20,193,216 Господарського кодексу України та умов договору поставки № 56 д від 28.04.2012 р. і обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати отриманого від позивача товару.

07.07.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 29.07.2014 р., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 29.07.2014 р. повністю підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов повністю. На запитання суду щодо положень договору поставки № 56д від 28.04.2012 р., представник позивача повідомив суд, про некоректне формулювання п. 4.5 договору, та узгодження і виконання сторонами саме п. 3.2 договору поставки.

Представник відповідача в судове засідання 29.07.2014 р. не з'явився.

28.07.2014 року до канцелярії господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю у штатному розкладі товариства посади юриста та відпусткою директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АРІК". Відзив та документи витребувані ухвалою суду від 07.07.2014 року відповідач не надав. Клопотання відповідача було оголошено представникові позивача в судовому засіданні.

За заявою представника позивача судове засідання здійснювалося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, та необхідність витребування від сторін письмових пояснень та доказів, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 12.08.2014 на 14 год. 30 хв.

Від позивача додаткових пояснень та доказів не надійшло. Представник позивача в судовому засіданні 12.08.2014 р. повністю підтримав позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на користь позивача 32 999 грн. 99 коп. основного боргу, 6 785 грн. 33 коп. пені за період прострочення з 26.05.2012 р.- 18.10.2013 р., 1 383 грн. 28 коп. 3% річних за період прострочення з 26.05.2012 р. -18.10.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання 12.08.2014 р. вдруге не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно із п.п. 3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач належним чином, за належною адресою, був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

По закінченні судового засідання судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптикорм» (в подальшому змінено назву товариства на ТОВ «Новакор» (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Арік» (покупцем) був укладений договір поставки № 56 д (надалі - договір), згідно умов якого, в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити даний товар.

Відповідно до п 2.1 договору, найменування товарів, їх кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товарів визначаються сторонами у видаткових накладних на даний товар. Всі видаткові накладні є невід'ємною частиною даного договору.

У пункті 2.2. договору сторони домовились, що на всі видаткові накладні, за якими постачальник поставив покупцю товар протягом строку дії договору, розповсюджуються всі норми договору, у т.ч. щодо умов поставки та оплати продукції, що постачається, а також санкцій за прострочення оплати.

Згідно з п. 2.3 договору, ціна вважається узгодженою між сторонами з дати перерахування постачальнику покупцем грошових коштів, в порядку, передбаченому п. 3.2 договору.

Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунки за товари, що постачаються за даним договором, здійснюються протягом 14 календарних днів від дати поставки товару, шляхом банківського переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у разі прострочення здійснення оплати за поставлений товар в строки, зазначенні в п. 3.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожен день прострочення.

Згідно з п. 5.6 договору, штрафні санкції за договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов'язання. Позовна давність за всіма вимогами, пов'язаними з проведенням розрахунків за товар по договору, включаючи вимоги про сплату пені, штрафу та ін. складають п'ять років.

Договір набирає чинності від дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р., але не припиняє свою дію до повного виконання сторонами своїх прав та зобов'язань за ним (п. 6.7 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками з обох сторін.

На виконання умов договору, протягом травня 2012 року, позивач поставив відповідачу товар - комбікорм на загальну суму 151 237 грн. 50 коп., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

За отриманий від позивача товар відповідач розрахувався частково, всього в сумі 118 227 грн. 51 коп., що підтверджується платіжними документами.

Заборгованість в сумі 33 999 грн. 99 коп. відповідача перед позивачем станом на 31.12.2012 р. підтверджена сторонами у акті звірки взаєморозрахунків станом за період 2012 р., підписаному з боку обох сторін.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогою погасити наявну заборгованість

Заборгованість в сумі 32 999 грн. 99 коп. залишилась відповідачем не сплаченою, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 32 999 грн. 99 коп. - основного боргу, 6 785 грн. 33 коп. - пені за період прострочення з 26.05.2012 р.- 18.10.2013 р., 1 383 грн. 28 коп. - 3% річних за період прострочення з 26.05.2012 р. -18.10.2013 р. було предметом судового позову у цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом правовідносини сторін було врегульовано договором поставки № 56 д від 28.04.2013 р.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так умовами договору, укладеного між сторонами, передбачено, що постачальник зобов'язувався передати, а покупець прийняти та оплатити товар, згідно накладних, які є невід'ємними частинами договору, на умовах передбачених даним договором.

На виконання умов договору, згідно видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, позивач поставив відповідачу, а відповідач, через уповноважених осіб, згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи, прийняв товар на загальну суму 151 237 грн. 50 коп.

Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунки за товари, що постачаються за даним договором, здійснюються протягом 14 календарних днів від дати поставки товару, шляхом банківського переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

При цьому суд бере до уваги саме п. 3.2 договору щодо визначення порядку оплати за товар, а не п. 4.5 договору, оскільки саме на п. 3.2 мають посилання п. 2.3. договору та п. 5.4 договору.

Відповідач за товар своєчасно та у повному обсязі не розрахувався.

Згідно банківських виписок, платіжних документів, з огляду на здійсненне зарахування та акт звірки між сторонами, за відповідачем рахується прострочена заборгованість в сумі 32 999 грн. 99 коп.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Поставка позивачем відповідачу товару та наявність у відповідача перед позивачем несплаченої простроченої заборгованості в сумі 32 999 грн. 99 коп. підтверджується матеріалами справи, та підписаними сторонами актом звірки.

Доказів сплати заявленої до стягнення основної заборгованості суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено, і матеріалами справи підтверджується правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 32 999 грн. 99 коп. основного боргу.

Також, згідно позовних вимог, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 6 785 грн. 33 коп. - пені за період прострочення з 26.05.2012 р.- 18.10.2013 р. та 1 383 грн. 28 коп. - 3% річних за період прострочення з 26.05.2012 р. -18.10.2013 р.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

За приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно з 5.4 договору, у разі прострочення здійснення оплати за поставлений товар в строки, зазначенні в п. 3.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожен день прострочення.

Відповідно до 5.6 договору, штрафні санкції за договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов'язання. Позовна давність за всіма вимогами, пов'язаними з проведенням розрахунків за товар по договору, включаючи вимоги про сплату пені, штрафу та ін. складають п'ять років.

Отже, у договорі сторони передбачили нарахування пені за весь період прострочення та збільшили позовну давність з вимог про стягнення сум пені.

Здійснивши перерахунок сум пені, з урахуванням вищевказаних норм кодексу та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», беручи до уваги п. 5.4 та п. 5.6 договору та суми і період прострочення оплати, заявлені позивачем, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 6 785 грн. 33 коп. за період прострочення з 26.05.2012 р. по 18.10.2013 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, за результатами якого суд визнав обґрунтованими та правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 383 грн. 28 коп. 3% річних за період прострочення з 26.05.2012 р. по 18.10.2013 р.

На підставі викладеного, суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі і приймає рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 32 999 грн. 99 коп. основного боргу, 6 785 грн. 33 коп. пені, 1 383 грн. 28 коп. 3% річних.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом відноситься на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АРІК" (70424, с. Разумовка, Запорізький район Запорізької області, код ЄДРПОУ 33111427, р/р 26003000112174 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новакор" (52031, Дніпропетровська область, смт. Кіровське, вул. Леніна, буд. 543, код ЄДРПОУ 21852766, р/р 260090023448688 в АТ «ОТП Банк» у м. Київ, МФО 300528) 32 999 (тридцять дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп. основного боргу, 6 785 (шість тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 33 коп. пені, 1 383 (одна тисяча триста вісімдесят три) грн. 28 коп. 3% річних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано « 15» серпня 2014 року.

Суддя О.І. Немченко