Постанова

від 14.08.2014 по справі 820/13301/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2014 р. № 820/13301/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Болибіка І.О.,

відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 24.04.2014 року за № 0001372203, № 0001382203.

В обґрунтування позову зазначив, що висновки акту перевірки про нереальність господарських операцій не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача. Вважає, що у зв'язку із наведеним, винесенні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та правомірність дій податкового органу. Вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21.01.2014р. відповідачем складено та надіслано на адресу позивача запит про надання пояснень та її документального підтвердження №480/10/20-23-22-01-25 (а.с.36-37). Із змістової частини вказаного запиту вбачається, що контролюючий орган просив надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо проведення фінансово-господарських операцій та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку за період 30.11.2013р. по взаємовідносинам з ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 38005005). Зазначений запит був отриманий позивачем 10.02.2014 р., про що свідчить відтиск штампу вхідної кореспонденції.

У листі №6 від 12.02.2014р.(а.с.38-40) позивачем надана відповідь на №480/10/20-23-22-01-25 від 21.01.2014р., в якому, посилаючись на положення Податкового кодексу України, вказує на недоліки запиту контролюючого органу. Враховуючи недоліки запиту позивач вважає його таким, що складений з порушенням норм податкового законодавства, а тому, на підставі п.73.3 ст.73 ПК України, відмовився давати відповідь на такий запит.

В подальшому, на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України, наказу №319 від 27.03.2014р. та направлення №890 від 27.03.2014р., в період з 28.03.2014р. по 31.03.2014р. фахівцями відповідача була проведена виїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "ЛТ" (код ЄДРПОУ 31977284) з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за листопад 2013 року, по операціям з ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 38005005). За результатами проведеної перевірки складено акт №506/220/31977284 від 31.03.2014р. (а.с.42-58).

Згідно висновків акту перевірки №506/220/31977284 від 31.03.2014р. контролюючим органом встановлення порушення позивачем наступних положень податкового законодавства: - п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого суми податку на додану вартість занижено на 161612,00 грн. у т.ч. - з а листопад 2013р. на суму 161612,00 грн.; - ст.138 ПК України, в результаті чого занижено суми податку на прибуток у сумі 153531,00 грн., у тому числі за 2013р. на суму 153531,00 грн.

Не погоджуючись із викладеними в акті висновками позивач звернувся до начальника Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області із запереченнями №14 від 11.04.2014р.(а.с.59-64), в яких вказав не необґрунтованість висновків та просив скасувати акт №506/220/31977284 від 31.03.2014р.

За результатами розгляду заперечень №14 від 11.04.2014р. відповідачем прийнято рішення, яке оформлене листом №3376/10/20-33-22-08 від 18.04.2014р. (а.с.65-67), відповідно до якого останній вважає висновки акту перевірки №506/220/31977284 від 31.03.2014р. обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам податкового законодавства.

На підставі висновків акту перевірки №506/220/31977284 від 31.03.2014р. відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001372203 від 24.04.2014р. яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 202015,00 грн., з яких 161612,00 грн. - за основним платежем та 40403,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0001382203 від 24.04.2014р. яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 191913,75 грн., з яких 153531,00 грн. - за основним платежем та 38382,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до Головного управління Міндоходів у Харківській області зі скаргою №22 від 16.05.2014р. (а.с.71-76), в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2014р. за №0001372203 та №0001382203. За наслідками розгляду скарги позивача №22 від 16.05.2014р. Головним управлінням Міндоходів у Харківській області прийнято рішення №4250/10/20-40-10-04-17 від 02.07.2014р. (а.с.79-82), відповідно до якого скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 24.04.2014р. за №0001372203 та №0001382203 - без змін.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки №506/220/31977284 від 31.03.2014р. та винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 24.04.2014р. за №0001372203 та №0001382203 позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із даним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Щодо встановлених податковим органом порушень п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України суд виходить з наступних обставин.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу первинних документів, наданих позивачем до суду, вбачається наступне.

Між позивачем та ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД" були укладені наступні договори:

- договір підряду №12/С/П від 12.08.2013р., відповідно до положень якого зобов'язувався виконати будівельно-монтажні роботи з капітального ремонту Комунальної установи "Культурний центр "Імідж", розташованої по вул. Кожедуба, 24, м.Чугуєв, Харківської області, а Замовник (ТОВ "ЛТ") зобов'язувався прийняти цю роботу і оплатити її;

- договір підряду №18С/П від 16.09.2013р., відповідно до положень якого Підрядник (ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД") зобов'язувався виконати будівельно-монтажні роботи з капітального ремонту Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості України, розташованої за адресою: м.Харків, вул. Халтуріна, 3а, а Замовник (ТОВ "ЛТ") зобов'язувався прийняти цю роботу і оплатити її.

На підтвердження виконання умов договорів підряду №12/С/П від 12.08.2013р. та №18С/П від 16.09.2013р. позивачем надано відомості ресурсів, розрахунки, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості з рахунків позивача (Т1. а.с.84-250, Т.2 а.с.1-107)

Суд зазначає, що досліджені у судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагента податкових накладних, та про необґрунтованість висновків Акту перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту.

З огляду на те, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту - для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Щодо порушень ст.138 ПК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14 ПК України витратами вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з положеннями ПК України. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено правомірність віднесення позивачем витрат до складу валових витрат та амортизаційних нарахувань, оскільки всі витрати були здійсненні для придбання товарів та послуг для подальшого їх використання у господарській діяльності, що підтверджується первинною документацією, яка була розглянута вище.

В акті перевірки №506/220/31977284 від 31.03.2014р. відповідач посилається на висновок іншого акту ДПІ у Оболонському районі м.Києва №843/26-54-22-02-10/38005005 від 19.12.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 38005005) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2013 по 30.11.2013 року". Інших обставин господарської діяльності та мотивів на підставі яких відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом у акті перевірки позивача не зазначено.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту №506/220/31977284 від 31.03.2014р. не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Більше того, як слідує з акту перевірки №506/220/31977284 від 31.03.2014р., первинні документи як позивача, так і його контрагента щодо здійснення господарських операцій відповідачем досліджувались, однак не було зазначено жодних недоліків таких документів та не вказано конкретних первинних документів, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій у листопаді 2013 року.

Також суд звертає увагу, що відповідно до п.п. 4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р. за №236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами держаної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.06.2011 р. №236 чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким не передбачена можливість висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків. При цьому, іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, у спірних взаємовідносинах не передбачено.

При вирішенні даного спору, суд враховує судову практику Верховного Суду України. Так, у відповідності до рішення Верховного Суду України від 31 січня 2011 року по справі №21-42а10, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Згідно положень ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що твердження відповідача про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД" не підтверджені належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товару, невикористання придбаного товару в господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.04.2014 року за № 0001372203, № 0001382203, винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ".

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18.08.2014 року.

Суддя Заічко О.В.