Постанова
від 13.08.2014 по справі 904/2195/14
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2014 року Справа № 904/2195/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Березкіна О.В.,

при секретарі судового засідання : Погорєлова Ю.А.

представників сторін:

від позивача: Чертіліна О.О. представник, довіреність №б/н від 26.03.14;

від відповідача-1: Соломонюк С.А. представник, довіреність №4 від 08.01.14;

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ", м. Житомир на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 року у справі № 904/2195/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ін-Вест", м. Підгородне

до: Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ", м. Житомир та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента", м. Дніпропетровськ

про: стягнення 464 414, 15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось ТОВ "Агро Ін-Вест" до ТДВ "ЖЛ" про стягнення, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.06.2014 року, 466 414, 15 грн. ( з яких: 253 000, 00 грн. - основний борг; 20 582, 79 грн. - пеня; 75 600, 00 грн. - штраф; 105 387, 00 грн. - інфляційні втрати та 11 844, 36 грн. - 3% річних) заборгованості за договором поставки №37 від 07.11.11р. (укладеного між позивачем та відповідачем-1) та про стягнення з ТОВ "Рента" (відповідач-2): 1 000,00 грн. - частини заборгованості відповідача-1 за договором поставки № 37 від 07.11.11р.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 своїх обов'язків за договором поставки в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару та не виконанням відповідачем-2 своїх обов'язків за договором поруки від 07.11.11р. №СО-07/11/63/ПОР.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 року (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволено частково:

- стягнуто з відповідача - 1: Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" м. Житомир на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ін-Вест" м. Підгородне 251 000, 00 грн. - заборгованості ; 75 600, 00 грн. - штрафу; 32 980, 00 грн. - інфляційних втрат; 11 186,47 грн. -3% річних;

- стягнуто з відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента" Дніпропетровськ на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ін-Вест" м. Підгородне 1 000, 00 грн. - частину заборгованості за договором;

- стягнуто з відповідача - 1: Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" м. Житомир на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ін-Вест" м. Підгородне 7 415,33 грн. - судового збору;

- припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача 127 000,00 грн.;

- в іншій частині позовних вимог до відповідача-1 - відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що відповідач-1 не виконав своїх обов'язків за договором поставки в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення в частині стягнення з ТДВ "ЖЛ" суми штрафу в розмірі 75 600,00 грн.;

- змінити рішення в частині стягнення з ТДВ "ЖЛ" основного боргу, зменшивши його на суму яка підлягає стягненню з ТОВ "Рента";

- змінити рішення в частині стягнення з ТДВ "ЖЛ" судового збору, розподіливши його між відповідачами солідарно та стягнути з позивача на користь відповідача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 913,50 грн.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на неправомірне покладення всіх судових витрат в розмірі 7 415, 33 грн. саме на Відповідача 1. Вважає, що сума судових витрат в розмірі 7 415,33 повинна була бути поділена між Відповідачем - 1 (ТДВ «ЖЛ») та Відповідачем - 2 (ТОВ «Рента»), і повинна становити для кожної із сторін по 3 707,67 грн. Вважає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України Позивач повинен був нарахувати штраф у перші шість місяців з дня прострочення виконання зобов'язання, а Позивач нарахував штраф в розмірі 75 600,00 грн. станом на початок квітня місяця 2014 року, тобто з запізненням більш ніж на три місяці.

Також, вважає, що оскільки ст. 553 ЦК України чітко передбачає, що боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, тому сума грошових зобов'язань апелянта (Відповідача 1) повинна зменшитись па суму відповідальності Відповідача 2.

Представник Відповідача 1 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Ін-Вест" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ", м. Житомир - без задоволення.

Позивач зазначає, що оскільки спір виник з вини саме Відповідача-1, то господарський суд відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуальною кодексу України правомірно поклав саме на Відповідача 1 обов'язок сплатити судовий збір у повному обсязі незалежно від результатів вирішення спору.

З визначення поняття штрафу не вбачається можливість чи обов'язок сторони нараховувати його протягом шести місяців чи будь-якого іншого проміжку часу, а тільки по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за договором.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення суду залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рента" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ", м. Житомир - без задоволення. Надало клопотання про розгляд апеляційної скарги за без їх участі.

В судовому засіданні 13.08.2014 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

07.11.2011 року між ТОВ "Агро Ін-Вест" ( постачальник ) та ТДВ " ЖЛ " ( покупець ) було укладено договір поставки №37, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується на умовах, передбачених цим договором, поставляти і передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати й оплачувати продукти харчування, іменовані надалі «Товар» (т. 1 а.с. 37-39).

Згідно до п.4.3. договору покупець перераховує 50% по факту отримання товару, останню суму - на умовах відстрочення платежу протягом 15 календарних днів.

Відповідно до п.5.2. договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0, 5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення; при надходженні оплати від покупця при простроченні платежу порядок зарахування сум є наступним: у першу чергу зараховується суми нарахованої пені, потім - суми основного боргу за поставлений товар з наданням покупцю факсового повідомлення - розрахунку.

Згідно з п.5.3. договору за несвоєчасну оплату товару понад 45 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу ; оплата штрафу не звільняє покупця від оплати пені, а також не зупиняє нарахування пені.

11.04.12 р. між ТОВ "Агро Ін-Вест" ( постачальник ) та ТДВ " ЖЛ " ( покупець ) було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №37, відповідно до умов якої п.4.3. договору викладено в наступній редакції : " 4.3. Умови розрахунків : покупець перераховує 50 % за кожну окрему партію товару на умовах відстрочення платежу протягом 14 календарних днів, 50% - на умовах відстрочення платежу протягом 28 календарних днів " (т. 2 а.с. 57).

07.11.2011р. між ТОВ "Агро Ін-Вест" ( кредитор ) та ТОВ "Рента"( поручитель ) було укладено договір поруки, згідно з умовами якого поручитель надає поруку перед кредитором за виконання ТДВ "ЖЛ" ( боржник) своїх обов'язків за до говором поставки №37 від 07.11.11р. .

Відповідно до п.3.1. договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржником згідно основного договору у сумі, що дорівнює 1 000,00 грн. (а.с.41-42).

На підтвердження виконання зобов'язань за договором позивачем надано:

- видаткову накладну № РН-0000204 від 02.04.2013 р. на суму 360 000,00 грн. (т. 1 а.с. 50);

- рахунок-фактуру № СФ-0000155 від 02.04.2013 року на суму 360 000 грн. (т. 1 а.с. 56);

- довіреність на отримання товару № 894 від 02.04.2014 року за рахунком-фактурою № СФ-0000155 від 02.04.2013 року (т. 1 а.с. 51).

- видаткову накладну № РН-0000216 від 05.04.2013 р. на суму 348 000,00 грн. (т. 1 а.с. 52);

- рахунок-фактуру № СФ-0000163 від 05.04.2013 року на суму 348 000 грн. (т. 1 а.с. 57);

- довіреність на отримання товару № 950 від 05.04.2014 року за рахунком-фактурою № СФ-0000163 від 05.04.2013 року (т. 1 а.с. 53).

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки № 37 від 07.11.2011 року позивач за видатковими накладними № 0000204 від 02.04.2013 р. ( на суму 360 000,00 грн.) та № 0000216 від 05.04.2013 року (на суму 348 000,00 грн.) своєчасно поставив покупцю товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 708 000,00 грн., який був прийнятий покупцем, що підтверджується вищезазначеними накладними, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств, довіреностями на отримання товару, актом звірки взаємних розрахунків станом на 21.05.2014 року (т. 2 а.с. 76-80).

Відповідач-1 не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про виконання ним своїх обов'язків за вищенаведеним договором поставки № 37 від 07.11.2011 року.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань Відповідач-1 поставлений на його адресу товар:

- за видатковою накладною № 0000204 від 02.04.2013 року на суму 360 000,00 грн. у встановлений договором строк оплатив несвоєчасно (остаточно розрахувався лише 14.04.2014 року);

- за видатковою накладною № 0000216 від 05.04.2013 року на суму 348 000,00 грн. у встановлений договором строк у повному обсязі не оплатив (на час подання заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог сплачено 95 000,00 грн., після чого сплатив ще 2 000,00 грн.,

у зв'язку з чим згідно наданого позивачем розрахунку та акту звірки розрахунків, за Відповідачем-1 станом на 10.06.2014 року рахується основна заборгованість в розмірі 251 000, 00 грн. (т. 2 а.с. 95-99).

Відповідач-1 у письмових поясненнях від 23.05.2014 року визнав основну заборгованість у сумі 253 000,00 грн.( т.2 а.с.74-75).

Після чого 06.06.2014 року Відповідач-1 сплатив на користь позивача 2 000,00 грн., про що представник позивача повідомив суд під час судового засідання 10.06.14 р. (т.2, а.с.99).

Окрім того, позивач відповідно до п. 5.2 та п.5.3. договору та приписів статті 625 ЦК України нарахував відповідачу-1: 20 582, 79 грн. - пені; 75 600, 00 грн. - штрафу; 105 387,00 грн. - інфляційних втрат та 11 844, 36 грн. -3% річних (т. 2 а.с. 94-99).

У зв'язку з невиконанням покупцем (Відповідачем-1) зобов'язань за договором поставки №37 від 07.11.2011 року в частині оплати основної заборгованості за поставлений товар позивач просить стягнути з Відповідача-2 1 000, 00 грн.

На час прийняття рішення у справі Відповідачем-1 доказів погашення заборгованості з урахуванням пені, інфляційних та 3% річних перед позивачем не надано.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими видатковими накладними № 0000204 від 02.04.2013 року та № 0000216 від 05.04.2013 року та не надано доказів повної оплати товару або повернення товару, переданого за цими видатковими накладними.

Узгоджена Позивачем та Відповідачем-1 сума основного боргу станом на 10.06.2014 р. складає 251 000,00 грн., а відтак, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що позовна вимога про стягнення з Відповідача-1 суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 251 000,00 грн.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача-1: Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" на користь позивача 2 000,00 грн. підлягає припиненню.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про необхідність зміни рішення в частині зменшення розміру стягнення з Відповідача-1 основного боргу на суму, яка підлягає стягненню з ТОВ "Рента", виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.

Договором Поруки № СО-07/11/63/ПОР від 07 листопада 2011 року було встановлено інший обсяг відповідальності Відповідача-2 - ТОВ «Рента». Пунктом 2.1 Договору поруки визначено, що Поручитель відповідає солідарно за зобов'язаннями Боржника перед Кредитором, що витікають з Основного договору. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності не повинен перевищувати розміру забезпечуваного зобов'язання, зазначеного в п. 3 цього Договору.

Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань Боржником, згідно Основного договору у сумі, що дорівнює 1 000,00 (одна тисяча) гривень (п.3.1 Договору поруки).

Таким чином, за виконання зобов'язань Боржником перед Кредитором, що витікають з Основного договору, Поручитель (Відповідач-2) відповідає солідарно разом з Боржником (Відповідачем-1), але лише в межах розміру забезпечуваного зобов'язання, тобто в межах 1 000 грн.

В той же час, про солідарну відповідальність Відповідача-2 разом з Відповідачем-1 в межах 1 000 грн. у резолютивній частині рішення господарського суду не зазначено.

Крім того, сума грошового зобов'язання Відповідача-1 повинна бути зменшена на суму солідарної відповідальності Відповідача-2 та Відповідача-1, тобто на 1 000,00 грн.

За накладною № 0000204 від 02.04.13 р. кінцевий розрахунок повинен був здійснений відповідачем-1 (з урахуванням умов додаткової угоди ) не пізніше 01.05.13 р. Позивач розраховує пеню за період з 18.02.14 р. до 14.04.14 р. в загальному розмірі 559,16 грн. ( т.2,а.с.95 ) Але щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, позивач мав би нарахувати пеню лише за період з 01.05.13 р. + 6 місяців = 01.11.13 р. , натомість він нарахував пеню за період з 18.02.14 р. до 14.04.14 р. , а відтак колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що позовні вимоги в цій частині ( про стягнення 559,16 грн. пені ) задоволенню не підлягають.

За накладною № 0000216 від 05.04.13 р. кінцевий розрахунок повинен був здійснений відповідачем-1 ( з урахуванням умов додаткової угоди ) не пізніше 04.05.13 р. . Позивач розраховує пеню за період з 29.12.13 р. до 29.05.14 р. в загальному розмірі 20 023,79 грн. ( т.2,а.с.105 ) Але з урахуванням вищенаведених приписів ч.6 ст.232 ГК України позивач мав би нарахувати пеню лише за період з 04.05.13 р. + 6 місяців = 04.11.13 р. , а відтак колегія суддів також погоджується з висновком господарського суду, що позовні вимоги в цій частині ( про стягнення 20 023,79 грн. пені ) задоволенню не підлягають.

У відповідності до п. 5.3 Договору поставки № 37 (з урахуванням умов додаткової угоди від 11.04.12 р.) за несвоєчасну оплату товару понад 45 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Таким чином розмір штрафу за видатковою накладною № 0000204 від 02.04.2013 року складає: 30 000,00грн. (основна заборгованість за цією накладною станом на час звернення з позовом ) х 20 % = 6 000,00 грн.

Розмір штрафу за видатковою накладною № 0000216 від 05.04.2013 року складає: 348 000,00грн. (основна заборгованість за цією накладною станом на час звернення з позовом ) х 20 % = 69 600,00 грн.

Загальний розмір штрафу відповідно до п.5.3. договору складає 75 600,00 грн.

Відповідач-1 у апеляційній скарзі зазначив, що Позивач у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГПК України повинен був нарахувати штраф у перші шість місяців з дня прострочення виконання зобов'язання. Однак, оскільки Позивач нарахував штраф в розмірі 75 600,00 грн. станом на початок квітня місяця 2014 року (на час звернення з позовною заявою до суду), тобто з запізненням більш ніж на три місяці після спливу шестимісячного строку, то рішення в частині стягнення з ТДВ "ЖЛ" суми штрафу в розмірі 75 600,00 грн. підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з наведеними доводами апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України, яким і скористалися сторони при підписанні договору, що апелянтом не заперечується.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що апелянт помилково до строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, хоче застосувати строк, передбачений ч. 6 ст. 232 ГПК України, який визначає період часу після спливу якого припиняється нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання.

Крім того, з визначення поняття штрафу не вбачається можливість чи обов'язок сторони нараховувати його протягом шести місяців чи будь-якого іншого проміжку часу. Штраф нараховується тільки за фактом невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за договором.

Законодавець визначив вищезазначену ознаку штрафу імперативно, не надавши сторонам можливості її змінювати.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, прийшла до висновку, що господарський суд неправильно задовольнив дану вимогу у розмірі 11 186,47 грн., оскільки судом стягнуто 3% річних лише за прострочення виконання зобов'язання за видатковою накладною № 0000216 від 05.04.2013 року, та не стягнуто 3% річних у розмірі 127,38 грн. за видатковою накладною № 0000204 від 02.04.2013 року за період з 18.02.2014 року по 14.04.2014 року, зазначений у заяві про уточнення (зменшення) позовних вимог від 03.06.2014 року.

У зв'язку з чим, з Відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 11 313,85 грн. -3% річних.

Колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, прийшла до висновку, що господарський суд неправильно задовольнив дану вимогу у розмірі 32 980,00 грн., оскільки судом стягнуто інфляційні втрати лише за прострочення виконання зобов'язання за видатковою накладною № 0000216 від 05.04.2013 року, та не стягнуто інфляційні втрати у розмірі 660,00 грн. за видатковою накладною № 0000204 від 02.04.2013 року за період з 18.02.2014 року по 14.04.2014 року, зазначений у заяві про уточнення (зменшення) позовних вимог від 03.06.2014 року.

У зв'язку з чим, з Відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 33 640,00 грн. - інфляційних втрат.

Оскільки господарський спор виник внаслідок неправильних дій саме Відповідача - 1: Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ", а не Відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента", яке було майновим поручителем на суму лише 1 000 грн., то колегія суддів на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України погоджується з висновком господарського суду та вважає за можливе покласти саме на Відповідача-1 витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та розгляд апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає зміні у зв'язку з порушенням норм матеріального права і невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ", м. Житомир - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 року у справі № 904/2195/14 - змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ін-Вест", м. Підгородне - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача - 1: Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (10003, м. Житомир, вул. Щорса, буд. 67; код ЄДРПОУ 37546647) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ін-Вест" ( 52001, м. Підгородне, вул. Колгоспна, 23; код ЄДРПОУ 37160219): 250 000, 00 грн. - заборгованості; 75 600,00 грн . - штрафу; 33 640,00 грн . - інфляційних втрат; 11 313,85 грн . -3% річних.

Солідарно стягнути з відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента" ( 49083, м. Дніпропетровськ , вул. Собінова, 1; код ЄДРПОУ 31792822) та відповідача - 1: Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (10003, м. Житомир, вул. Щорса, буд. 67; код ЄДРПОУ 37546647) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ін-Вест" ( 52001, м. Підгородне, вул. Колгоспна, 23; код ЄДРПОУ 37160219): 1 000,00 грн . - частину заборгованості за договором.

Стягнути з відповідача - 1: Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (10003, м. Житомир, вул. Щорса, буд. 67; код ЄДРПОУ 37546647) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ін-Вест" (52001, м. Підгородне, вул. Колгоспна, 23; код ЄДРПОУ 37160219): 7 415,33 грн. - судового збору.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача-1: Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" на користь позивача 2 000 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.»

Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлений 18.08.2014 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя О.В. Березкіна

СудДніпропетровський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення13.08.2014
Оприлюднено19.08.2014
Номер документу40166983
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —904/2195/14

Постанова від 14.10.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Цвігун В. Л.

Ухвала від 29.09.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Цвігун В. Л.

Постанова від 13.08.2014

Господарське

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Іванов Олексій Геннадійович

Рішення від 12.06.2014

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Васильєв Олег Юрійович

Ухвала від 27.05.2014

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Васильєв Олег Юрійович

Ухвала від 15.05.2014

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Васильєв Олег Юрійович

Ухвала від 22.04.2014

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Васильєв Олег Юрійович

Ухвала від 07.04.2014

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Васильєв Олег Юрійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні