Постанова
від 14.10.2014 по справі 904/2195/14
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 904/2195/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" на постановувід 13.08.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№904/2195/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ін-Вест" до 1. Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента" простягнення 464 414,15 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача 1: Соломонюка С.А., дов. №4 від 08.01.2014;

відповідача 2: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 (суддя О. Васильєв) позовні вимоги задоволено частково. На користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ін-Вест" стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" заборгованості 251000 грн.; штрафу 75 600 грн.; інфляційних втрат 32 980 грн.; 3% річних-11 186 грн. 47 коп. З відповідача 2 стягнуто 1000 грн. ? частину заборгованості за договором.

Припинено провадження у частині стягнення з відповідача 1 ? 127000 грн.

В іншій частині позовних вимог до відповідача 1?відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 (судді О. Іванов, Н. Величко, О. Березкіна) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 змінено. З товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" стягнуто 250 000 грн. заборгованості, 75 600 грн. штрафу, 33 640 грн. інфляційних втрат, 11313 грн. 85 коп.- 3% річних. Солідарно стягнуто з відповідачів 1000 грн. частину заборгованості за договором.

Припинено провадження у справі в частині стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" - 2000 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Перший відповідач у справі, Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" просить скасувати судові рішення у справі в частині стягнення з нього 75000 грн. штрафу. Вважає, що суди неправильно застосували ст.258 ЦК України, 232 ГК України. Позивач повинен був нарахувати штраф у перші шість місяців з дня прострочення виконання зобов'язання, а нарахував з запізненням більш ніж на три місяці.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

На виконання умов Договору поставки № 37 від 07.11.2011 року позивач за видатковими накладними № 0000204 від 02.04.2013 р. ( на суму 360 000,00 грн.) та № 0000216 від 05.04.2013 року (на суму 348 000,00 грн.) своєчасно поставив покупцю товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 708 000,00 грн., який був прийнятий покупцем, що підтверджується вищезазначеними накладними, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств, довіреностями на отримання товару, актом звірки взаємних розрахунків станом на 21.05.2014 року (т. 2 а.с. 76-80).

Відповідач-1 у письмових поясненнях від 23.05.2014 року визнав основну

заборгованість у сумі 253 000,00 грн.( т.2 а.с.74-75).

Після чого 06.06.2014 року Відповідач-1 сплатив на користь позивача 2000,00 грн., про що представник позивача повідомив суд під час судового засідання 10.06.14 р. (т.2, а.с.99).

Порядок розрахунків за товар сторони встановили в п.4.3 договору. Покупець перераховує 50% вартості по факту отримання товару, останню суму, на умовах відстрочення платежу протягом 15 календарних днів.

Відповідно до п. 5.3 Договору поставки № 37 (з урахуванням умов додаткової угоди від 11.04.12 р.) за несвоєчасну оплату товару понад 45 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Таким чином розмір штрафу за видатковою накладною №0000204 від 02.04.2013 року складає: 30000,00грн. (основна заборгованість за цією накладною станом на час звернення з позовом ) х 20 % = 6 000,00 грн.

Розмір штрафу за видатковою накладною № 0000216 від 05.04.2013 року складає: 348 000,00грн. (основна заборгованість за цією накладною станом на час звернення з позовом) х 20 % = 69 600,00 грн.

Загальний розмір штрафу відповідно до п.5.3. договору складає 75 600,00 грн.

Позивач нарахував штраф в розмірі 75600,00 грн. станом на початок квітня місяця 2014 року.

Застосовуючи до спірних правовідносин вимоги ст.ст. 231,232 ГК України та враховуючи погоджені сторонами умови договору, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування позивачем відповідачу-1 штрафу в розмірі 75600,00 грн.

Колегія суддів розглядає касаційну скаргу у межах зазначених у ній порушень щодо стягнення штрафу.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 ГК України (певна сума, відсоток від суми зобов'язання, у кратному розмірі до вартості товару та інше), що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України.

Одночасне стягнення із сторони, що порушила господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України штраф та пеня є формами неустойки. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (Постанова Верховного суду України №3-24гс12 від 27.04.2012 р.).

Відповідно до ст. 232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено .

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штраф 20% за несвоєчасну оплату товару понад 45 календарних днів постачальник нарахував в межах шестимісячного строку коли зобов'язання мало бути виконане, тобто після 45 днів прострочки.

При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що останній не розрізняє за який період пред'явлений штраф та період протягом якого кредитор має право стягнути його з боржника. Згідно з п.1 ст.258 ЦК України з вимогою про стягнення штрафних санкцій особа може звернутися до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 27.04.2012 у справі №3-27гс12).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що до встановлених обставин справи апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права і підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 у справі №904/2195/14 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення14.10.2014
Оприлюднено20.10.2014
Номер документу40927189
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —904/2195/14

Постанова від 14.10.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Цвігун В. Л.

Ухвала від 29.09.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Цвігун В. Л.

Постанова від 13.08.2014

Господарське

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Іванов Олексій Геннадійович

Рішення від 12.06.2014

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Васильєв Олег Юрійович

Ухвала від 27.05.2014

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Васильєв Олег Юрійович

Ухвала від 15.05.2014

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Васильєв Олег Юрійович

Ухвала від 22.04.2014

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Васильєв Олег Юрійович

Ухвала від 07.04.2014

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Васильєв Олег Юрійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні