Постанова

від 14.08.2014 по справі 813/2409/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2014 року Справа № 813/2409/14

17 год. 33 хв. Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О. ,

при секретарі судового засідання Дорош Х.Р.,

за участю представників сторін:

від позивача - Петролюк А.М.

від відповідача - Чижевський М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТФ «Західенергоремонт» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень , -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТФ «Західенергоремонт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.01.2014 року №0000312210, №0000302210.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ПП «МКМ - Сервіс» та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просить задовольнити в повному обсязі, надав пояснення аналогічно до викладеного в позовній заяві.

Відповідачем подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із ПП «МКМ - Сервіс» та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД». Вважає, що наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, чи його оплата) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт» зареєстровано Виконкомом Дрогобицької міської ради розпорядженням №204 -р від 03.07.2001 року.

На підставі направлення від 24.12.2013 року №419/22-10 працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - торгівельної фірми «Західенергоремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання у Приватного підприємства «МКМ - Сервіс» за період грудень 2010 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайз Юніон ЛТД» за період: серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року товарів (робіт, послуг) та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків, за результатами якої складено акт перевірки від 11.01.2014 року №5/22-10/31505804 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.138.2, 139.1.9 ПК України занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті у бюджет в сумі 78755 грн., в тому числі за 2010 рік на суму 2562 грн., за 3 квартали 2012 року в сумі 66847 грн., за 2012 рік в сумі 76193 грн.;

- пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 79115 грн., в тому числі: за грудень 2010 року - 4760 грн., за березень 2011 року - 1790 грн., за серпень 2012 року - 35283 грн., за вересень 2012 року - 27497 грн., за жовтень 2012 року - 6353 грн., за листопад 2012 року - 3432 грн. Не підтверджено реальність здійснення операцій з наступними контрагентами постачальниками, а саме з ПП «МКМ - Сервіс» та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД».

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 17.01.2014 року:

- №0000302210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 117492 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 78755 грн., за штрафними санкціями 38737 грн.;

- №0000312210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 116589 грн., в тому числі за основним платежем 79115 грн., за штрафними санкціями 37474 грн.

Як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу обґрунтовані тим, що до перевірки не представлено сертифікати якості, паспорти відповідності на товар, відповідно до яких можна було б встановити походження та реального продавця товару, на який виписано видаткову накладну, не представлено документи на транспортування товару. Відтак, податковий орган дійшов до висновку, що операції, здійснені між позивачем та його постачальниками є безтоварними, оскільки не представлено документи, що засвідчують факт отримання позивачем товарно - матеріальних цінностей та можливість поставки їх на адресу інших підприємств. Господарські операції з ПП «МКМ - Сервіс» за грудень 2010 року та з ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» за період з серпня по листопад 2012 року включно не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже неможливо підтвердити господарські операції платника по ланцюгу постачання ТМЦ до покупців.

Як вбачається з стор.3 акта перевірки, встановлено, що до видів діяльності, які мав право здійснювати позивач за період, що перевірявся віднесено: виробництво радіаторів та котлів центрального опалення, виробництво парових котлів, монтаж та установлення контрольно - вимірювальних приладів, монтаж металевих конструкцій, монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, оптова торгівля будівельними матеріалами. Позивач за перевіряє мий період здійснював монтажні роботи.

Судом встановлено, ПП «МКМ - Сервіс» виписано для позивача (покупець) видаткові накладні від 20.12.2010 року №РН-12-2009 та від 24.12.2010 року №РН-12-2212, податкові накладні від 20.12.2010 року №1220000009, від 24.12.2010 року №1224000012. Як вказано в акті перевірки, до перевірки також було представлено виписки банку по особових рахунках, відповідно до яких позивачем перераховано кошти на розрахунковий рахунок ПП «МКМ - Сервіс».

Згідно договору про відступлення права вимоги боргу №26/ПБ від 15.12.2010 року, укладеного між позивачем та ПП « МКМ - Сервіс» та «Екоенергобуд» в січні 2011 року проведено зарахування зустрічних вимог в сумі 11403,37 грн. Як встановлено перевіркою, станом на 31.12.2012 року заборгованість позивача перед ПП «МКМ - Сервіс» відповідно до даних бухгалтерського обліку по рахунку 631 відсутня.

Відповідачем у акті перевірки вказано, що відповідно до п.2 Умови поставки договору поставки №13-12 від 01.12.2010 року, укладеного між позивачем (покупець) та ПП «МКМ - Сервіс» (продавець), товари поставляються транспортом продавця, в окремих випадках можлива доставка само вивозом. Однак, до перевірки не було представлено товаросупровідних документів, в тому числі товарно - транспортних накладних, сертифікатів якості.

При перевірці податковим органом було також використано акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 23.06.2011 року №1649/23-209/35383180 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «МКМ - Сервіс» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету у період з 01.04.2008 року по 16.06.2011 року. Вказаною перевіркою встановлено, що у ПП «МКМ - Сервіс» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами.

Судом беруться до уваги пояснення відповідача про те, що до перевірки не подано актів прийому - передачі товарів від ПП «МКМ - Сервіс», сертифікатів відповідності, товаросупроводжувальних документів, у видаткових накладних не вказано ким саме вони підписані з боку позивача ,не подано документів, які б свідчили про оприбуткування товару у складському обліку.

Крім того, позивачем не подано витягу з журналу виданих довіреностей на отримання ТМЦ, придбаних від ПП «МКМ - Сервіс».

Стосовно поданих позивачем товарно - транспортних накладних від 27.12.2010 року №0021254, від 20.12.2010 року №0021236 ,то такі не беруться судом до уваги, оскільки такі не були подані при проведенні податковим органом перевірки та оскільки на підставі акта ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 23.06.2011 року №1649/23-209/35383180 встановлено, що у ПП «МКМ - Сервіс» відсутні транспортні засоби, відтак необґрунтовано чиїм транспортом та яким підприємством здійснювалось перевезення вантажу.

31.07.2014 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайз Юніон ЛТД» (виконавець) укладено договір підряду №24-07/12 про виконання ремонтних робіт в енергетичній сфері.

На підствердження реальності операцій по вказаній угоді позивачем подано копії актів прийманн виконаних будівельних робіт, зокрема щодо здійснення:

- Капітального ремонту і діагностики парового котла БГМ - 35 М ст.№10 вул. Бориславська,82 м. Дрогобич, цех 5- ТЕЦ;

- Ремонту парового котла СПК - 5 вул. Бориславська,82 м. Дрогобич ВАТ НПК «Галичина»;

- Виготовлення згинів;

- Технічного діагностування паропроводів 2 кат. реєстр №Л-40, Л-41, Л-42 ВАТ «НПК «Галичина», цех 5- ТЕЦ;

- Монтажу котла ПТВ-05 (м. Самбір) вул. Жупна, 27 м. Дрогобич Дрогобицький державний навчально - курсовий комбінат;

- Ремонту котла ДКВР 10/13 Струнинського спиртзаводу;

- Поточного ремонту системи опалення Стебницького професійного ліцею;

- Заміни дефектних ділянок труб пароперегрівача котла ст.№1 ВАТ Жидачівський ЦПК м. Жидачів, вул..Фабрична,4;

- Капітального ремонту котла ДКВР6,5-13 ПМ Чернівецька обл.. смт. Красноїльськ вул..Дружба,26.

Також подані податкові накладні, виписані ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» для позивача.

Як встановлено перевіркою, будівельні роботи, які позивач задокументував, як придбані у ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» проведені на виконання договорів підряду, укладених ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт» (як виконавець) із замовниками (далі - договори ген підряду):

- по договору підряду №16/9 від 02.09.2011 року з Дрогобицьким ДНКК;

- по договору підряду №23-12 від 23.05.2012 року з ТзОВ «Енергія - Новий Розділ»;

- по договору підряду№3Е-12 від 11.05.2012 року з ВАТ «НПК Галичина»;

- по договору підряду №1 від 14.09.2012 року з Стебницьким професійним ліцеєм;

- по договору №07-06/12/905 від 16.10.2012 року про надання послуг з Державним підприємством спиртової та лікеро - горілчаної промисловості «Укрспирт»;

- по договору №14 вгм про надання послуг з ВАТ «Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат».

За виконані роботи по договорах генпідряду позивач отримав оплату на банківські рахунки, що описано на стор.18 акта перевірки.

Як вбачається з тексту договорів ген підряду, позивач зобов'язаний своїми силами і засобами виконувати усі роботи, залучати для виконання робіт субпідрядні організації договорами права не надано. До перевірки не було подано письмових погоджень із замовниками по договорах ген підряду про залучення субпідрядних організацій до виконання робіт.

Перевіркою встановлено, що позивач володів достатньою кількістю працівників відповідної кваліфікації для здійснення ремонтних робіт, мав в наявності ліцензію на виконання ремонтно - монтажних робіт та в періоді взаємовідносин з ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» самостійно здійснював ремонтно - монтажні роботи.

Як вказано в акті перевірки, станом на 01.09.2011 року та на 29.02.2012 року заборгованість позивача перед ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» відсутня.

При перевірці податковим органом було також використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.05.2012 року №1796/22.10/37569727 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», щодо підтвердження фінансово - господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2012 року по 30.04.2013 року. Проведеною перевіркою встановлено відсутність у контрагента позивача ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу (трудових ресурсів), основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів та неможливість фактичного здійснення контрагентом господарських операцій через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу робіт (послуг).

З огляду на положення ст.21 Закону України «Про охорону праці», Постанови КМ України від 26.10.2011 року №1107, для виконання робіт по ремонту парових котлів необхідно отримати дозвіл Держгірпромнагляду.

Як вбачається з матеріалів справи, такий дозвіл наявний у позивача, однак відсутній у контрагента позивача ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД».

Крім того, судом враховуються листи Стебницького професійного ліцею від 23.05.2014 року, Філії «Дрогобицький державний науково - курсовий комбінат» від 22.05.2014 року, ДП спиртової та лікеро - горілчаної промисловості «Укрспирт» від 02.06.2014 року, з яких вбачається, що поточний ремонт здійснювався позивачем особисто, а субпідрядна організація ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» замовниками не погоджувались та не залучалась до виконання робіт по договорах.

Відповідно до п.5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами і доповненнями (далі - Закон283), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.2.1 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 5.3.9. вказаного Закону, виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.2. ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.139.1.9. ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями (далі - Закон 168), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.4.4. Закону 168, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.7.4.5. Закону 168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.198.1. ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п.198.2. ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 200.1. ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відображення операцій, які досліджуються, у податковому обліку та бухгалтерському обліку позивача свідчить про те, що він прийняв участь у господарській діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України "Господарська діяльність та господарські відносини", оскільки проведені операції направлені на розширення діяльності товариства, у майбутньому матимуть вплив на стан його активів і, відповідно, зростання власного капіталу, що підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704.

Так, відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В статті 2 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Разом з тим, надані позивачем документи не відповідають у повній мірі вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які встановлені для первинних бухгалтерських документів, відтак не дозволяють ідентифікувати факти виконання робіт (надання послуг), тобто не підтверджують здійснення господарських операцій, їх пов'язаність із господарською діяльністю позивача.

В матеріалах справи відсутня будь - яка інформація про те, що контрагенти позивача здійснювали надання юридичних послуг, мали в штаті працівників з відповідною освітою по фаху, що надавала можливість надавати такі послуги.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

З огляду на те, що позивачем не спростовано вказаних висновків ані поясненнями, ані належними та допустимими доказами, відтак суд вважає такі висновки правомірними.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення.

Докази, надані позивачем, не підтвердили підставність позовних вимог. Позивач не надав доказів реальності здійснення операцій з контрагентами ПП «МКМ - Сервіс» та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», не спростував висновків податкового органу, наведених в акті перевірки.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано пояснень та не подано жодних доказів в обґрунтування обставин щодо прояву ним розумної обережності при укладенні договорів з такими контрагентами як ПП «МКМ - Сервіс» та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД». Зокрема, при укладенні таких договорів не з'ясовано, чи такі контрагенти отримати відповідні дозволи на провадження відповідних видів робіт, мають необхідну кількість спеціалістів для виконання таких робіт, устаткування, транспортні засоби для поставки товару. Окрім цього, позивачем не представлено будь - яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагента, ідентифікував осіб, що підписували документи. Щодо операцій з ПП «МКМ - Сервіс» позивач не представив документів складського обліку, витягу з журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, не повідомлено хто з працівників приймав такі ТМЦ, оскільки у видаткових накладних, представлених суду така інформація відсутня.

Таким чином, суд, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.01.2014 року №0000312210, №0000302210 - немає.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України та ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з тим, що судове рішення ухвалене не на користь позивача, з нього слід стягнути решта суми судового збору з врахуванням розміру майнових вимог. Розмір майнових вимог складає 234081 грн., відтак відповідно до вимог ст.4 вказаного закону, ставка судового збору за подання даного позову становить 4681,62 грн. Враховуючи сплату позивачем при поданні позову судового збору в розмірі 468,17 грн.,відтак стягненню підлягає ще судовий збір у розмірі 4213,45 грн.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТФ «Західенергоремонт» (юридична адреса:82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул.. Стрийська,21, факт. адреса:82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул..І.Франка,20 ,код ЄДРПОУ 31505804) на користь Державного бюджету України 4213 (чотири тисячі двісті тринадцять) гривень 45 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 18.08.2014 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна