Постанова

від 25.03.2015 по справі 813/2409/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Справа № 876/8441/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

представника позивача Петролюка А.М.,

представник відповідача Іванського В.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ "Західенергоремонт" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року по справі № 813/2409/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ "Західенергоремонт" до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТФ "Західенергоремонт" звернулося в суд з позовом, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 17.01.2014 року №0000312210, №0000302210.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТФ "Західенергоремонт" постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ПП «МКМ - Сервіс» та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТФ "Західенергоремонт" подало до Львівського апеляційного адміністративного суду заяву, зі змісту якої видно, що воно відмовляється від апеляційної скарги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 17 січня 2014 року за №0000302210 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 114 289 грн. та за №0000312210 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 108 848 грн. та просить закрити у цій частині апеляційне провадження у справі. В іншій частині просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задоволити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 17 січня 2014 року за №0000302210 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3 203 грн. та за №0000312210 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 741 грн.. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року прийнято відмову від апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ "Західенергоремонт" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року по справі № 813/2409/14 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 17 січня 2014 року за №0000302210 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 114 289 грн. та за №0000312210 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 108 848 грн. та апеляційне провадження в цій частині - закрито. В іншій частині суд розглянув справу по суті.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача заперечив проти них.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТФ "Західенергоремонт" зареєстровано Виконкомом Дрогобицької міської ради розпорядженням №204 -р від 03.07.2001 року.

На підставі направлення від 24.12.2013 року №419/22-10 працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - торгівельної фірми «Західенергоремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання у Приватного підприємства «МКМ - Сервіс» за період грудень 2010 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайз Юніон ЛТД» за період: серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року товарів (робіт, послуг) та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків, за результатами якої складено акт перевірки від 11.01.2014 року №5/22-10/31505804 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем: - п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.138.2, 139.1.9 ПК України занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті у бюджет в сумі 78755 грн., в тому числі за 2010 рік на суму 2562 грн., за 3 квартали 2012 року в сумі 66847 грн., за 2012 рік в сумі 76193 грн.; - пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 79115 грн., в тому числі: за грудень 2010 року - 4760 грн., за березень 2011 року - 1790 грн., за серпень 2012 року - 35283 грн., за вересень 2012 року - 27497 грн., за жовтень 2012 року - 6353 грн., за листопад 2012 року - 3432 грн. Не підтверджено реальність здійснення операцій з наступними контрагентами постачальниками, а саме з ПП «МКМ - Сервіс» та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД».

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 17.01.2014 року:

- №0000302210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 117 492 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 78 755 грн., за штрафними санкціями 38 737 грн.;

- №0000312210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 116 589 грн., в тому числі за основним платежем 79 115 грн., за штрафними санкціями 37 474 грн.

Що стосується позовних вимог, яких підтримує апелянт про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 17 січня 2014 року за №0000302210 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3 203 грн. та за №0000312210 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 741 грн. колегія суддів зазначає наступне.

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 ст.138 ПК України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. п. 139.1.1 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку.

Відповідно до п. п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 статті 3 вказаного Закону зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначене відображення в обліку може бути здійснене на підставі відповідних видаткових накладних постачальника, актів приймання-передачі, товарними накладними, податковими накладними, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Доводи відповідача про те, що господарські операції з ПП «МКМ-Сервіс» за період грудня 2010 року, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, є безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано всі документи по взаємовідносинах із ПП «МКМ-Сервіс» за період грудень 2010 року, в т.ч. договора, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, виписки банку, декларації з податку на додану вартість за період, що перевіряється, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за період, що перевіряється, регістри бухгалтерського обліку по рахунках 28, 631, 311, 361, 91, акти приймання виконаних підрядних робіт, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, всі документи пов'язані із реалізацією отриманих товарно-матеріальних цінностей тощо.

Доказами фактичного переміщення (транспортування) товару з м. Львова до м. Дрогобича є надані позивачем до перевірки товарно-транспортні накладні від 27.12.2010 року за №0021254 на транспортування димової труби, від 20.12.2010 року за №0021236 на транспортування верстата трубогибочного, надано специфікації та сертифікат виробника. Дані товарно-транспортні накладні відповідачем не були взяті до уваги. Натомість відповідач вказує, що в даних товарно-транспортних накладних не зазначено назви автопідприємства, номер шляхового листа, номер маршрута, не зазначено ким здійснено вантажно-розвантажувальні операції, хто дозволив відпуск вантажу, ким вантаж одержано.

Колегія суддів вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення, а тому є безпідставним твердження відповідача, що наявність недоліків у оформленні товарно-транспортної накладної, які надано позивачем, вказує на те, що господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не здійснювалися.

Як вказано в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 року №375/11/14-14, універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Таким чином, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про не здійснення операції з перевезення. Те, що господарська операція поставки товару відбулася свідчать податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні та факт використання товарів у господарській діяльності позивача. Відтак, доводи податкового органу про безтоварність даної операції не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 17 січня 2014 року за №0000302210 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3 203 грн. та за №0000312210 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 741 грн.. є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою позов задоволити.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, ст. 196, п. 3 ч.1 ст.198, п. 4 ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ "Західенергоремонт" задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року по справі № 813/2409/14 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 17 січня 2014 року за №0000302210 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3 203 грн. та за №0000312210 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 741 грн. - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 17 січня 2014 року за №0000302210 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3 203 грн. та за №0000312210 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 741 грн..

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич