Постанова

від 05.08.2014 по справі 820/11366/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 серпня 2014 р. № 820/11366/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єгупенко В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛЬМАРКО" про стягнення заборгованості , В С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмарко" (юридична адреса: 61030, м. Харків, вул. Сидоренківська,б.58 код ЄДРПОУ 38384889, МФО 321767, р\р 26002010291659 у ПАТ "ВТБ Банк") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування Інвалідів, в сумі 8455,0 борг та пені в розмірі 142,24 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альмарко» не виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів. Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2013 рік становила 16910,0 грн. (графа 05 звіту). Тому сума адміністративно-господарських санкцій становить 8455,0 грн. (1 (кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами) х 8455,0 (половина середньорічної заробітної плати штатного працівника за 2013 рік).

В судове засідання представник позивача не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав суду клопотання в якому просив перенести справу на іншу дату, проте вмотивованого обґрунтування своєї заяви щодо перенесення розгляду справи не навів.

Відповідач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав суду заперечення та докази в обґрунтування заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає, що сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, а тому суд вважає що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Окрім того суд зазначає, що матеріали справи містять достатньо доказів для правильного вирішення даного спору, та з урахуванням строків розгляду і вирішення адміністративної справи передбачених ч.1 ст. 122 КАС України, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альмарко" зареєстровано як юридична особа та є суб'єктом господарювання, що використовує найману працю.

Судом встановлено, що згідно "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік" форми 10-ПІ від 14.01.2014 року (а.с.8), що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2013 році становила 10 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа.

В період з 01.01.2013 року по 17.10.2013 року на підприємстві працювало 6 осіб. 18.10.2013 р. ТОВ «Альмарко» прийняло на роботу ще 22 особи, у зв'язку з чим виник обов'язок створити робоче місце для інваліда. Зазначені дані підтверджується штатними розписами від 30.09.2013 р. та від 17.10.2013 р..

ТОВ «Альмарко» вжило необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інваліда, зокрема, створило робоче місце у межах нормативу та інформувало місцевий центр зайнятості про наявність таких вакантних посад для інвалідів. Так, відповідач двічі направляв Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН від 18.10.2013 р. та від 01.11.2013 р. (копії додаються) для направлення на працевлаштування інваліда на посаду діловода.

В період з 19.10.2013 р. по 02.12.2013 р. кількість працівників на підприємстві збільшилася до 36 осіб.

03.12.2013 р. було прийнято на роботу ще 6 працівників, в тому числі 1 особа - інвалід. Зазначені факти підтверджуються штатним розписом від 02.12.2013 р., а також наказом №13-ОК від 03.12.2013 р. про прийняття на посаду діловода гр. ОСОБА_1 (до шлюбу - ОСОБА_1), копії яких додаються.

Таким чином, станом на 03.12.2013 р. на підприємстві працювало 42 працівника, в тому числі 1 інвалід (діловод). Згідно чинного законодавства на підприємстві мала працювати 1 особа - інвалід.

Відповідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Після самостійного розрахунку кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою вищевказаної статті, здійснюється та забезпечується працевлаштування інвалідів.

В ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.

Згідно ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов'язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

З аналізу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" витікає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст. 18 Закону, при цьому дана норма встановлює, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно поданого 12.02.2014 р. ТОВ «Альмарко» Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 р., на підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників - 10 осіб, кількість інвалідів - 1 особа, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 1 місце. Отже, відповідач не здійснив порушення чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів. Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені центром зайнятості, позивачем не були представлені і у справі відсутні. За таких обставин суд дійшов до висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2013 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судовий збір з відповідача не стягується.

На підставі викладеного, ст., ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та керуючись ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛЬМАРКО" про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Єгупенко В.В.