Постанова

від 13.08.2014 по справі 3пн/5014/2132/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 3пн/5014/2132/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Кузьменка М.В., суддів:Васищака І.М., Студенця В.І. (доповідач), за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача 1 - не з'явився; відповідача 2 - Дерев 'янчук В.А.; третьої особи - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 29.01.2014 у справі № 3пн/5014/2132/2012 за позовомМіністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України доВиконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Луганська гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України провизнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Міністерство оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області та Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України про:

- визнання незаконним та скасування свідоцтва серії ЯЯЯ № 466926 про право власності на нерухоме майно загальною площею 164, 40 кв.м., а саме на: 1 будинок мисливців та рибалок -«А-1», площею 96, 90 кв.м.; 1 будинок мисливців та рибалок -«Б-1», площею 67, 50 кв.м.; 1 кунг - «В»; 2 вагони -«Г,Є»; 3 навіси -«Д, Н, О»; 9 альтанок -«Е, Ж, З, И, К, Л, У, Ч, Ш»; вбиральня -«М»; сховище -«П»; ворота -«№1»; паркан -«№2»та свердловину -«ск», видане 12.12.2005 виконавчим комітетом Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області Луганській гарнізонній організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України;

- визнання за Міністерством оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська права власності на три об'єкти нерухомого державного (військового) майна, розташованих на території бази відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок -«А-1», площею 96, 90 кв.м.; 1 будинок мисливців та рибалок -«Е-1», площею 67, 50 кв.м. та 1 сховище -«П»;

- зобов'язання повернути у користування позивачеві три об'єкти нерухомого державного (військового) майна, розташованих на території бази відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок -«А-1», площею 96, 90 кв.м.; 1 будинок мисливців та рибалок -«Б-1», площею 67, 50 кв.м. та 1 сховище -«П», з чужого незаконного володіння Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України та зобов'язання повернути вказані незаконно зайняті нежитлові приміщення до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.08.2012 порушено провадження у справі № 3пн/5014/2132/2012 за позовом Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області та Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України про визнання права власності.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.09.2012 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого відповідача - Луганську гарнізонну організацію Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

Рішенням Господарського суду Луганської області (колегія суддів у складі: головуючий суддя Секірський А.В., судді Якушенко Р.Є., Москаленко М.О.) від 26.11.2012 в частині позовних вимог до першого відповідача - Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області провадження у справі припинено. В частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва серії ЯЯЯ № 466926 про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області Луганській гарнізонній організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України провадження у справі припинено. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., судді Дучал Н.М., Ушенко Л.В.) від 29.01.2014 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Луганської області від 26.11.2012 задоволено частково. Рішення Господарського суду Луганської області від 26.11.2012 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за Міністерством оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська права власності на три об'єкти нерухомого державного (військового) майна та зобов'язання повернути їх у користування позивачеві з чужого незаконного володіння Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України та зобов'язання повернути вказані незаконно зайняті нежитлові приміщення до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська.

Позовні вимоги про визнання за Міністерством оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська права власності на три об'єкти нерухомого державного (військового) майна, розташовані на території бази відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок - "А-1", площею 96, 90 кв.м.; 1 будинок мисливців та рибалок - "Е-1", площею 67, 50 кв.м. та 1 сховище - "П" та зобов'язання повернути у користування позивачеві три об'єкти нерухомого державного (військового) майна, розташовані на території бази відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд.81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок - "А-1", площею 96, 90 кв.м.; 1 будинок мисливців та рибалок - "Б-1", площею 67, 50 кв.м. та 1 сховище - "П", з чужого незаконного володіння Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України та зобов'язання повернути вказані незаконно зайняті нежитлові приміщення до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська задоволено.

Визнано за Міністерством оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська право власності на три об'єкти нерухомого державного (військового) майна, розташовані на території бази відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок - "А-1", площею 96, 90 кв.м.; 1 будинок мисливців та рибалок- "Е-1", площею 67, 50 кв.м. та 1 сховище - "П".

Зобов'язано повернути у користування позивачеві три об'єкти нерухомого державного (військового) майна, розташовані на території бази відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд.81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок - "А-1", площею 96, 90 кв.м.; 1 будинок мисливців та рибалок - "Б-1", площею 67, 50 кв.м. та 1 сховище- "П", з чужого незаконного володіння Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України. В решті рішення по справі залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2014, Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, та залишити в силі рішення Господарського суду Луганської області від 26.11.2012.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У касаційній сказі Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України посилається на те, що воно здійснює свою діяльність на підставі повного госпрозрахунку та самофінансування. Фінансування Товариства не здійснюється і ніколи не здійснювалося із бюджетних коштів. Все майно, що є на балансі Товариства є колективною власністю і виключно Товариству надано право ним управляти, володіти і розпоряджатися.

При цьому, Товариство є правонаступником майна і фінансових ресурсів (прав і обов'язків) Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, розташованого на території України.

Розподіляючи майно Загальносоюзної організації, Товариство не допустило зміни форми власності і статусу власника майна Громадської організації і саме цим дотрималося вимог ст. 4 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 № 1540 та вимог постанови Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992 № 2268, в яких визначені умови про необхідність визначення правонаступників та недопущення зміни власника та форми власності на майно організацій союзного підпорядкування.

Окрім того, скаржник вказує на те, що Кабінет Міністрів України постановою від 13.01.1995 № 18 поклав на Міністерство оборони України функції з управління майном Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, а не передав таке майно у власність. У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку, що спірне майно є власністю позивача.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.07.2014 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено на 13.08.2014.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради як юридичну особу 20.07.2001 (свідоцтво серії А01 № 486700 про державну реєстрацію юридичної особи).

Громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (другий відповідач) зареєстрована як юридична особа 03.05.1993 Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією, № запису про включення відомостей до ЄДР 1 073 120 0000 009215, (свідоцтво серії АОО № 692934 про державну реєстрацію юридичної особи).

Луганська гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (третя особа у справі) зареєстрована як юридична особа 25.09.1998 виконавчим комітетом Луганської міської ради (свідоцтво серії АО1 №179316 про державну реєстрацію юридичної особи, довідка управління статистики у Слов'яносербському районі Головного управління статистики у Луганській області № 95 з ЄДРПОУ.

Наказом начальника Квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування від 25.12.2000 № 86, на підставі поданих до КЕУ актів інвентаризації (зокрема, наданих начальником Луганської КЕЧ супровідним листом від 29.11.2000 за вих. № 1240 взято на облік в Луганській КЕЧ - Луганське мисливське господарство.

У березні 2001 року за вих. №32/1/164 начальником Квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування на адресу начальника КЕЧ району направлено затверджений акт приймання на облік будівель Луганського товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України та інвентаризаційну відомість. Відповідно до експлікації Луганською КЕЧ району взято на облік мисливський будинок № 1 площею 87 кв.м., мисливський будинок № 2 площею 129 кв.м. та сховище № 3 площею 153 кв.м. за адресою Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81.

Наказом Міністра оборони України від 27.01.2009 № 37 утворено комісію для проведення інвентаризації та прийому-передачі майна, що належало військово-мисливському товариству Збройних Сил СРСР.

Згідно довідки КЕВ м. Луганська № 253 від 15.02.2010, будівлі та споруди військового містечка № 25 Луганського гарнізону, розташованого за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, обліковуються в КЕВ м. Луганська та згідно відомості щодо первинної вартості та зносу будівель та споруд в/м № 25 м. Трьохізбенка станом на 01.01.2010, виданої начальником КЕВ м. Луганська, залишкова вартість споруд - мисливського будинку, мисливського будинку з верандою та сховища становить 9 335, 00 грн.

Головою Ради товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України затверджено Акт вибору земельної ділянки товариству військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України від 22.06.1995, згідно якого постійно діючою комісією надано висновок про те, що комісія вважає за можливе узгодити товариству військових мисливців та рибалок земельну ділянку для організації бази відпочинку мисливців та рибалок у довгострокове користування з земель Слов'яносербського лісництва загальною площею 1, 0 га, з них - 0, 3 га під діючою забудовою, 1, 0 га - під зеленими насадженнями (лісові площі).

Рішенням виконавчого комітету Слов'яносербської районної ради народних депутатів № 108 від 29.06.1995, на підставі акту вибору земельної ділянки від 22.06.1995, здійсненого постійно діючою комісією при Слов'яносербській районній раді народних депутатів, Товариству військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України, раніше виділена земельна ділянка площею 0,6 га була збільшена за згодою об'єднання "Луганськліс" до 1, 0 га за рахунок земель державного лісового фонду Слов'яносербського лісництва та надана товариству в довгострокове користування.

Рішенням виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради від 28.11.2005 № 132 право власності на базу відпочинку мисливців та рибалок, розташовану за адресою: с. Кряківка, вул. Набережна, 81, вирішено оформити за Товариством військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, а Слов'яносербському районному бюро технічної інвентаризації - підготувати свідоцтво про право власності на базу відпочинку мисливців та рибалок на ім'я Товариства військових мисливців та рибалок України.

Виконавчим комітетом Трьохізбенської сільської ради 12.12.2005 на підставі рішення виконкому від 28.11.2005 № 132 видано свідоцтво про право власності Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на базу відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, загальною площею 164, 40 кв.м., опис об'єкта: будинок мисливців та рибалок, А-1, 96, 90 кв.м.; будинок мисливців та рибалок, Б-1, 67, 50 кв.м.; кунг, В; вагон, Г; навіс, Д; альтанка, Е; альтанка, Ж; альтанка, З; альтанка, И; альтанка, К; альтанка, Л; вбиральня, М; навіс, Н; навіс, О; сховище, П; альтанка, У; альтанка, Ч; альтанка, Ш; вагон, Є; ворота, №1; паркан, №2; свердловина, ск.

На підставі зазначеного свідоцтва 24.12.2005 Слов'яносербським районним бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на базу відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81 (№ витягу 9415574), та видано технічний паспорт на ділянку спортивного Товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.08.2010 по справі № 10/82н визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області від 28.11.2005 № 132 про оформлення права власності на базу відпочинку мисливців та рибалок, розташовану за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, 81, за Товариством військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2010 по справі № 10/82н зазначене рішення залишено без змін.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області та Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України про визнання права власності на нерухоме майно, зобов'язання повернути його з чужого незаконного володіння та визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності.

В обґрунтування підстав позову Міністерство оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України посилається на те, що база відпочинку мисливців та рибалок, тобто нерухоме державне (військове) майно військового містечка № 25, загальною вартістю 9 335 грн., вилучені із оперативного управління Міністерства оборони України та привласнені Товариством військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на підставі скасованого на теперішній час рішення виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області від 28.11.2005 № 132 "Про оформлення права власності на базу відпочинку мисливців та рибалок, розташовану за адресою: с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81" та виданого ним 12.12.2005 свідоцтва серії ЯЯЯ №466926 про право власності на нерухоме майно.

Як встановлено господарськими судами відповідно до довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10.07.2009 за № 1 375 111 0007 000214 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області - в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією, що підтверджується також спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.08.2012.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Місцевий господарський суд в частині позовних вимог щодо першого відповідача Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з припиненням діяльності суб'єкта господарювання, який був однією із сторін у справі, оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва. В частині позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності суд першої інстанції припинив провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки такий спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Суд апеляційної інстанції з огляду на те, що діяльність першого відповідача припинено, а також враховуючи, що позовна вимога про визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності, звернена саме до Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області, на підставі рішення якого видавалося спірне свідоцтво, дійшов висновку про те, що місцевим господарським судом правомірно було припинено провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції, припиняючи провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, не враховано, що місцевим господарським судом було встановлено наявність одночасно різних підстав для припинення провадження у справі, і відповідно не вирішено питання щодо позовних вимог до відповідача - Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області, діяльність якого була припинена в результаті ліквідації.

Відмовляючи у задоволенні в частині інших позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем не надано і відповідно матеріали справи не містять правовстановлюючих документів та інших доказів, які б свідчили про визнання за позивачем права власності на спірне майно. Жодним документом не підтверджено фінансування будівництва спірних будівель за рахунок державних коштів та введення цих об'єктів в експлуатацію у встановленому порядку.

При цьому, суд зазначив, що посилаючись на ст. 392 ЦК України в обґрунтування своїх позовних вимог, позивач мав довести відповідними правовстановлюючими документами факт існування у Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська права власності на нерухоме майно вказане в позовній заяві, або існування такого документа в минулому та його втрату.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення в цій частині, виходив із того, що спірне майно було побудовано до 1990 року, а також врахувавши Наказ начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 31.10.2000 № 137 "Про проведення інвентаризації та прийому майна товариств військових мисливців та рибалок" та Наказ начальника квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування від 12.12.2000 № 86 "Про прийняття на облік майна товариства військових мисливців та рибалок", висновки, викладені у постанові ВСУ від 18.11.2003 по справі № 3-2241к03/45/18, дійшов висновку, що спірне майно є саме державною власністю.

При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено, що спірне майно знаходиться на території України та обліковувалося на балансі організації союзного підпорядкування.

Відповідно до ст.1 Закону України від 10.09.1991 "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України", майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Статтею 4 вищезазначеного закону передбачено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної ради України від 24.08.1991 "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Загальноармійським мисливським товариством 03.02.1994 затверджено Акт (розподільчий) про перехід майна та фінансових ресурсів (прав та обов'язків) Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР у зв'язку з припиненням його діяльності шляхом реорганізації (поділу) до Товариства військових мисливців та рибалок України (правонаступнику), відповідно до якого останньому передано, зокрема, 16 мисливських господарств та два рибальських господарства Київського військового округу.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розподільчий акт від 03.02.1994 про перехід майна та фінансових ресурсів (прав та обов'язків Військово-мисливського товариства Збройних сил СРСР у зв'язку з припиненням його діяльності шляхом реорганізації (розподілу) до Товариства військових мисливців та рибалок України, котрий є правонаступником, не може бути доказом того, що зазначене товариство є власником спірного майна, оскільки акт затверджений головою Центральної Ради Загальноармійського мисливського товариства та складено без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-XII "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Кабінету Міністрів України до 1 березня 1994 року доручено у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна.

На виконання зазначеної постанови 13.01.1995 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 18 "Про визначення органів управління майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР", згідно з якою на Міністерство оборони України покладено повноваження органу управління майном підприємств, організацій та об`єктів колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР.

Згідно з вищезазначеною постановою до управління Міністерства оборони України передані нижче наведені підприємства, організації та об'єкти колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР:

- виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу;

- 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу;

- 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 по справі №18/375 зобов'язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України разом з фахівцями Міністерства оборони України здійснити інвентаризацію майна, а саме виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу, та повернути зазначене майно з чужого незаконного володіння на користь Міністерства оборони України.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2003 по справі № 18/375 зазначене рішення скасовано та в позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 18.11.2003 постанову Вищого господарського суду України від 22.07.2003 по справі №18/375 скасовано, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2003 і рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 залишено в силі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.09.2009 по справі №18/375 заяву Громадської організації "Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 по справі №18/375 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 по справі № 18/375 без змін.

Під час перегляду Верховним судом України постанови Вищого господарського суду України по справі №18/375, Верховний суд прийшов до висновку, що майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташоване на території України є загальнодержавною власністю, а на Міністерство оброни України покладено повноваження органу управління майном підприємств, організацій та об'єктів колишнього військово-мисливського товариств Збройних сил СРСР (постанова ВСУ від 18.11.2003 по справі № 3-2241к03/45/18).

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Довідка Відділу Держкомзему у Слов'яносербському районі Луганської області від 01.06.2012 № 400/01-05, яка була видана голові Трьохізбенської сільської ради Чернікову О.О., і в якій повідомлялося, що згідно земельно-облікових даних на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Трьохізбенській сільській раді земельні ділянки Міністерства оборони України не розташовані, а також відсутність документів щодо фінансування будівництва спірних будівель за рахунок державних коштів та введення цих об'єктів в експлуатацію у встановленому порядку не спростовують висновків ВСУ, що майно колишнього військово-мисливського товариств Збройних сил СРСР, яке розташоване на території України належить до державної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Серед способів захисту цивільних прав та інтересів, закріплених у ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, зокрема визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

У ст. 392 ЦК України закріплено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі викладеного та встановивши, що спірне майно було побудовано до 1990, враховуючи виконання Наказу начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 31.10.2000 № 137 "Про проведення інвентаризації та прийому майна товариств військових мисливців та рибалок" та Наказу начальника квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування від 12.12.2000 № 86 "Про прийняття на облік майна товариства військових мисливців та рибалок", висновки, викладені у постанові ВСУ від 18.11.2003 по справі № 3-2241к03/45/18, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірне майно є саме державною власністю.

Статтею 318 ЦК України передбачено, що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Згідно із ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом, а військова зброя та боєприпаси до неї також Державній спеціальній службі транспорту.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що встановивши обставину, згідно з якою спірне майно є саме державною власністю, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для визнання права власності на таке майно саме за Міністерством оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська та не встановив хто є належним суб'єктом права власності на дане майно, а на кого покладено функції управління ним.

Окрім того, приймаючи рішення про визнання права власності на спірне майно за Міністерством оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради як юридичну особу 20.07.2001 (свідоцтво серії А01 № 486700 про державну реєстрацію юридичної особи), тобто він є самостійною юридичною особою, а згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Згідно із ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111 10 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки апеляційний господарський суд припустився неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду, та передання справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2014 у справі № 3пн/5014/2132/2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.