Рішення

від 11.08.2014 по справі 922/2106/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2014 р.Справа № 922/2106/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства банка "Меркурій", м. Харків до Приватного підприємства "Консул Плюс", м. Харків про стягнення 5 049 398,63 грн. за участю представників:

позивача - Гендеровська Ю.О., довіреність № 52 від 16.06.2014 року;

відповідача - Павлов В.І., довіреність від 18.06.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство банк "Меркурій", м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Консул Плюс", м. Харків (відповідача) заборгованість в розмірі 5 049 398,63 грн., з яких: 4 439920,00 грн. залишок простроченої заборгованості за кредитом, 43790,99 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 561304,85 грн. заборгованість за простроченими процентами, 4382,79 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором 02/1-25К-67 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України від 22.08.2012 р. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 травня 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2106/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 01 липня 2014 року об 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 липня 2014 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (вх. № 20690 від 20.06.14р.) відмовлено, клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи № 922/2106/14 задоволено та строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів, до 12 серпня 2014 року, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 22133 від 01.07.14р.) задоволено, розгляд справи відкладено на 11 серпня 2014 р. об 11:20, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

11 серпня 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 27887) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

11 серпня 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшов відзив на позову заяву (вх. № 27796), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

11 серпня 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача оригінали: договору, додаткових угод до них, платіжних доручень, заяви про надання кредиту, тощо (вх. № 27795).

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просить суд їх задовольнити.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених в наданому раніше відзиві на позовну заяву.

Також, в судовому засіданні позивач надав для огляду оригінали: договору, додаткових угод до них, платіжних доручень, заяви про надання кредиту, тобто позивачем надано для огляду саме ті документи, які відповідач просив суд витребувати в наданому 11.08.2014р. клопотанні (за вх. № 27795), у зв'язку з чим відповідач в судовому засіданні просив суд вищезазначене клопотання про витребування у позивача доказів (вх. № 27795 від 11.08.14р.) залишити без розгляду.

Суд задовольнив усне клопотання відповідача про залишення клопотання про витребування доказів без розгляду (вх. № 27795 від 11.08.14р.).

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановив наступне.

22.08.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 02/1-25К-67 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України (далі - кредитний договір).

Так, відповідно до умов вищенаведеного кредитного договору з урахуванням додаткової угоди № 20 від 06.02.2014р. до кредитного договору від 22.08.2012 р. відповідачу були надані кредитні кошти у розмірі 4451500,00 грн. на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання.

Також, умовами п. 1.3 кредитного договору був визначений розмір процентів за користування кредитом у розмірі 18 % річних.

В підтвердження факту надання позивачем відповідачу кредиту позивач посилався на платіжні доручення № 16850 від 22.08.2012р., № 15476 від 30.08.2013р.

Згідно з додатковою угодою № 20 до кредитного договору від 22.08.2012 р. (а.с. 30) був встановлений кінцевий термін повернення заборгованості за кредитною лінією 07.08.2014 р., згідно наступного графіка погашення:

- в період з лютого 2014 р. по липень 2014 р. - щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця погашати кредит у розмірі 10,00 грн.;

- 07.08.2014 р. - 4439900,00 грн.

Також, додатковою угодою № 14 до кредитного договору від 22.08.2013 р. було доповнено п.3.1. кредитного договору тим, що нараховані проценти за період з 01.08.2013 р. по 31.08.2013 р. необхідно сплатити не пізніше 30.09.2013 р.

01.10.2013 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 15 до кредитного договору, відповідно до якої п.3.1. кредитного договору було доповнено тим, що нараховані проценти за період з 01.08.2013 р. по 30.09.2013 р. необхідно сплатити не пізніше 31.10.2013 р.

31.10.2013 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 16 до кредитного договору, відповідно до якої п.3.1. кредитного договору було доповнено тим, що нараховані проценти за період з 01.08.2013 р. по 31.10.2013 р. необхідно сплатити не пізніше 29.11.2013 р.

02.12.2013 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 17 до кредитного договору, відповідно до якої п.3.1. кредитного договору було доповнено тим, що нараховані проценти за період з 01.08.2013 р. по 30.11.2013 р. необхідно сплатити не пізніше 27.12.2013 р.

26.12.2013 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 18 до кредитного договору, відповідно до якої п.3.1. кредитного договору було доповнено тим, що нараховані проценти за період з 01.08.2013 р. по 31.12.2013 р. необхідно сплатити не пізніше 31.01.2014 р.

31.01.2014 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 19 до кредитного договору, відповідно до якої п.3.1. кредитного договору було доповнено тим, що нараховані проценти за період з 01.08.2013 р. по 31.01.2014 р. необхідно сплатити не пізніше 07.02.2014 р.

06.02.2014 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 21 до кредитного договору, відповідно до якої п.3.1. кредитного договору було доповнено тим, що нараховані проценти за період з 01.08.2013 р. по 28.02.2014 р. необхідно сплатити не пізніше 31.03.2014 р.

10.03.2014 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 22 до кредитного договору, відповідно до якої п.3.1. кредитного договору було доповнено тим, що нараховані проценти за період з 01.08.2013 р. по 30.04.2014 р. необхідно сплатити не пізніше 05.05.2014 р.

За умовами п.5.2.3. та п.5.2.5. кредитного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснювати погашення кредиту в повному обсязі не пізніше дати, встановленої п.1.4. даного договору. Сплачувати позивачу проценти за користування кредитом у порядку, встановленому розділом 3 цього договору.

Проте, відповідачем свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та виконання графіку повернення кредиту не були виконані.

Відповідно до п. 5.3.2. кредитного договору позивач має право в односторонньому порядку розірвати договір та/або вимагати від відповідача дострокового повернення суми заборгованості за цим договором та/або стягнути наданий раніше кредит, проценти по ньому та можливі штрафні санкції, а також реалізувати свої інші права передбачені законодавством України або цим договором.

Пунктом .6.1. зазначеного вище кредитного договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків повернення кредиту, сплати процентів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Станом на 21.05.2014 р. у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за кредитним договором, яка складає 5049398,63 грн., згідно уточненого розрахунку заборгованості за кредитним договором, з яких:

- 4439920,00 грн. - залишок заборгованості за кредитом;

- 43790,99 грн. - заборгованість за нарахованими процентами;

- 561304,85 грн. - заборгованість за простроченими процентами;

- 4382,79 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів;

27.05.14р. за № 2905/08 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про усунення порушення (претензія) відповідно до якої позивач просив відповідача відповідно до умов договору сплатити позивачу зазначені вище грошові кошти (а.с. 35).

Однак, дані суми відповідачем сплачені позивачу так і не були.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем відповідачу вищевказаних сум за кредитним договором.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань" розмір пені, передбачений п. 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови кредитного договору, та те, що відповідач не надав суду доказів сплати позивачу нарахованих процентів за кредитом та суми наданого кредиту, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми у розмірі 5049398,63 грн. (що складається з: 4439920,00 грн. - залишок заборгованості за кредитом; 43790,99 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 561304,85 грн. - заборгованість за простроченими процентами; 4382,79 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів) підтверджуються наявними матеріалами справи, відповідають вимогам діючого законодавству України, такі, що не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню повністю.

Вищенаведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а позивач був звільнений від сплати судового за подання до суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову, суд, відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь державного бюджету України суму судового збору за майновий характер спору в розмірі 73080,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Консул Плюс", (61166, м. Харків, пр. Леніна, буд. 40, код ЄДРПОУ 32239692) на користь Публічного акціонерного товариство банк "Меркурій" (61002, м. Харків, Київський район, вул. Петровського, 23, код ЄДРПОУ 14360386) заборгованість за договором № 02/1-25К-67 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України від 22.08.2012 р. у розмірі 5049398,63 грн. (що складається з: 4439920,00 грн. - залишок заборгованості за кредитом; 43790,99 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 561304,85 грн. - заборгованість за простроченими процентами; 4382,79 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства "Консул Плюс", (61166, м. Харків, пр. Леніна, буд. 40, код ЄДРПОУ 32239692) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 73080,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.08.2014 р.

Суддя Є.М. Жиляєв