Рішення

від 17.03.2009 по справі 18/336

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

18/336

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  18/336

17.03.09

За позовом          ВАТ „Турбоатом”;

до                    ЗАТ „Комерсант –Україна”;

про                    спростування недостовірної інформації

Суддя: Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Житна Л.О., представник, довіреність №1-40/27-15 від 02.01.2009 р.;

Від відповідача:          Войтов О.А., представник, довіреність б/н від 15.01.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2008 р. порушено провадження у справі №18/336, справа призначена слуханням на 20.11.2008 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням: з 20.11.2008 р. до 09.12.2008 р., з 09.12.2008 р. до 20.01.2009 р., від 20.01.2009 р. до 12.02.2009 р., з 27.02.2009 р. до 17.03.2009 р., про що господарським судом винесені відповідні ухвали від 20.11.2008 р., від 09.12.2008 р., від 20.01.2009 р. та від 27.02.2009 р.

У справі з 12.02.2009 р. до 27.02.2009 р., на підставі статті 77 ГПК України, була оголошена перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Комерсант - Україна”, як неналежного відповідача у справі, замінено належним відповідачем –Закритим акціонерним товариством „Комерсант –Україна”.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ВАТ „Турбоатом” відомості, опубліковані в статті „Юлия Тимошенко дала команду по машинам” та розміщену в газеті „Коммерсанть” №147 (732) від 22.08.2008р., а саме, „прибыль „Турбоатома” снизилась на 17% и составила 34,9 млн.грн. при плане 43,2 млн.грн.”; зобов”язати відповідача спростувати поширену ним недостовірну інформацію про ВАТ „Турбоатом”, викладену в статті „Юлия Тимошенко дала команду по машинам” у спосіб, найбільш близький до способу їх поширення, шляхом опублікування офіційного спростування, зазначивши, що дана інформація, а саме, „прибыль „Турбоатома” снизилась на 17% и составила 34,9 млн.грн. при плане 43,2 млн.грн.” є недостовірною і не відповідає дійсності; спростування опублікувати в газеті „Коммерсанть” у спеціальній рубриці на тій самій полосі і тим самим шрифтом, що і спростовуване повідомлення, не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили; стягнути з відповідача 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на наведене нижче:

—згідно з частиною 4 статті 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Інформація, яку позивач вимагає спростувати, була поширена представником компанії „Харьковавтоматика”;

—інформація, яку позивач намагається спростувати („прибыль „Турбоатома” снизилась на 17% и составила 34,9 млн.грн. при плане 43,2 млн.грн.”) була поширена через газету „Коммерсанть” паном Киселем; зазначена інформація є загальнодоступною, цифри з цієї інформації поширені самим позивачем, є достовірною;

—зазначена інформація жодним чином не порушує права позивача, оскільки ці фактичні дані були раніше поширені самим позивачем;

—відповідно до статті 47 Закону України „Про інформацію” порушенням законодавства про інформацію є поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи; для встановлення факту правопорушення потрібно встановити, що поширена інформація не відповідала дійсності, а також ганьбить особу.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

22.08.2008 р. у газеті „Коммерсанть” №147 (732) була надрукована стаття під назвою „Юлия Тимошенко дала команду по машинам”, в якій зазначена інформація про те, що „прибыль „Турбоатома” снизилась на 17% и составила 34,9 млн.грн. при плане 43,2 млн.грн.”.

01.09.2008 р. позивач звернувся до редакції газети „Коммерсанть” з листом, в якому просив надати відомості про авторів вищезазначеної статті.

Відповідачем відповіді на вищезазначений запит позивача не наданий.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обв'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст.299 ЦК України.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Отже, згідно з наведеними нормами права, негативна інформація вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Особа має право на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації та й у той же спосіб.

Таким чином, позивач повинен довести лише факт поширення інформації, а відповідач її достовірність.

Як вже було зазначено вище, 22.08.2008 р. у газеті „Коммерсанть” №147 (732) була надрукована стаття під назвою „Юлия Тимошенко дала команду по машинам”, в якій зазначена інформація про те, що „прибыль „Турбоатома” снизилась на 17% и составила 34,9 млн.грн. при плане 43,2 млн.грн.”.

Відповідач є засновником та видавцем газети „Коммерсанть”.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів достовірності поширеної 22.08.2008 р. у газеті „Коммерсанть” №147 (732) інформації про те, що „прибыль „Турбоатома” снизилась на 17% и составила 34,9 млн.грн. при плане 43,2 млн.грн.”.

Згідно зі ст. 47 Закону України "Про інформацію" відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчинені таких порушень, як надання інформації, що не відповідає дійсності, поширенні відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Виходячи з вищезазначеного, господарський суд визнає інформацію, розповсюджену відповідачем, як таку, що не відповідає дійсності.

Відповідно до статті 37 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.

Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком „Спростування” на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.

Обсяг спростування не може більше ніж удвічі перевищувати обсяг спростовуваного фрагменту опублікованого повідомлення або матеріалу. Забороняється вимагати, щоб спростування було меншим, ніж половина стандартної сторінки машинописного тексту.

Спростування може бути підготовленим у формі відповіді, обсяг якої не перевищує спростовуваного матеріалу.

Скорочення чи інші зміни в тексті спростування заявника без його згоди не допускаються.

Редакція відмовляє в публікації спростування, якщо спростування:

1) порушує положення статті 3 цього Закону;

2) суперечить рішенню або вироку суду, які набрали чинності;

3) є анонімним.

Редакція може відмовити в публікації спростування, якщо спростування:

1) стосується відомостей, які нею вже спростовано;

2) надійшло з вимогою заявника опублікувати його пізніше, ніж через рік з дня публікації відомостей, що спростовуються.

Редакція зобов'язана в строк, що не перевищує одного місяця з дня надходження вимоги, опублікувати спростування, і письмово повідомити заявника про строк і час публікації спростування у разі затримки або про відмову в його публікації, зазначивши підстави відмови.

Як визначено частиною 1 та пунктом 9 частини 2 статті 41 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, редакції, засновники, видавці, розповсюджувачі, державні органи, організації та об'єднання громадян несуть відповідальність за порушення законодавства про друковані засоби масової інформації. Порушеннями законодавства України про друковані засоби масової інформації є, зокрема, порушення права вимоги щодо публікації спростування та порядку його публікації, передбачених статтею 37 цього Закону.

З урахуванням наведеного, поширена відповідачем недостовірна інформація про позивача підлягає спростуванню у спосіб, визначений ст. 37 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,—

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію відомості, опубліковані в статті „Юлия Тимошенко дала команду по машинам” та розміщену в газеті „Коммерсанть” №147 (732) від 22.08.2008 р. стосовно того, що „прибыль „Турбоатома” снизилась на 17% и составила 34,9 млн.грн. при плане 43,2 млн.грн.”.

3.          Зобов”язати Закрите акціонерне товариство „Комерсант –Україна” (інд. 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, код ЄДРПОУ 33545079) за власний рахунок опублікувати спростування недостовірної інформації, опублікованої в статті „Юлия Тимошенко дала команду по машинам” та розміщену в газеті „Коммерсанть” №147 (732) від 22.08.2008 р. стосовно того, що „прибыль „Турбоатома” снизилась на 17% и составила 34,9 млн.грн. при плане 43,2 млн.грн.”, під заголовком „Спростування” на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, що спростовується. Видати наказ.

4.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Комерсант –Україна” (інд. 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, код ЄДРПОУ 33545079) на користь Відкритого акціонерного товариства „Турбоатом” (інд. 61037, м. Харків, пр. Московський, 199, код ЄДРПОУ 05762269) 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

5.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко