Постанова

від 05.08.2014 по справі 804/8760/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 р. Справа № 804/8760/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представників позивача представника відповідача Сидоров Ю.В., Близнюк О.В. Фадєєв Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод металоконструкцій ім.І.В. Бабушкіна" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна» (далі - позивач, ПАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення: від 03.06.2014 №0000662201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 1 010 103, 00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 673 402, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 336 701, 00 грн.; від 03.06.2014 №0000651501, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4 551 555, 50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 3 034 370, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 517 185, 00 грн.; від 03.06.2014 р. №0000641501, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19 935 319, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

На підставі направлень на проведення перевірки від 13.03.2014р. співробітниками ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 13.03.2014 по 24.04.2014 року проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна», з питання дотримання вимог податкового валютного законодавства України, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р., внаслідок чого було складено акт, в якому зроблено висновок про порушення: пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп.. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VІ, ст. 3, 19, 42, 142 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-ІV, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 673 402,00 грн. у т.ч. за II квартал 2012 року - 297409,00 грн., за III квартал 2012 року -235511,00 грн., за IV квартал 2012 року - 140482,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток протягом 2013 року в сумі 19 935 319,00 грн., у т.ч. за І квартал 2013 року - 4 221 239,00 грн., за II квартал 2013 року - 5 752 009,00 грн., за III квартал 2013 року - 5 442 471,00 грн., за IV квартал 2013 року - 451 600,00 грн.; пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VІ, ст. З, 19, 42, 142 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-Р, ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІV, п. 11 Правил перевезень автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 20.02.1998р. №128/2568, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 034 370,00 грн., у т.ч. по періодах: за червень 2012 року - 135365,00 грн., за липень 2012 року - 77491,00 грн., за серпень 2012 року - 172388,00 грн., за вересень 2012 року - 12758,00 грн., за жовтень 2012 року - 50202,00 грн., за листопад 2012 року - 51862,00 грн., за лютий 2013 року - 266093,00 грн., за березень 2013 року - 340519,00 грн., за квітень 2013 року - 166221,00, за травень 2013 року - 264419,00 грн., за червень 2013 року - 381336,00 грн., за липень 2013 року - 340483,00 грн., за серпень 2013 року - 168269,00 грн., за вересень 2013 року - 176912,00 грн., за листопад 2013 року - 169509,00 грн., за грудень 2013 року - 201536,00 грн.

В результаті зазначених порушень, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 03.06.14 №0000662201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 1 010 103,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 673 402,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 336 701,00 грн.; від 03.06.14 №0000651501, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4 551 555,50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 3 034 370,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 517 185,00 грн.; від 03.06.14 №0000641501, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19 935 319,00 грн.

ПАТ «ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна» із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 03.06.2014 №0000641501, 0000662201, 0000651501 не згодне та вважає їх такими, що були прийняті із грубим порушенням податкового законодавства, оскільки висновки акту перевірки не ґрунтуються на нормах ПК України та інших нормативних актах, зроблені всупереч діловій практиці та економічній суті господарських операцій. Таким чином, зазначені вище податкові повідомлення-рішення мають бути визнані протиправними та скасовані.

Представники позивача у судове засідання з'явились, адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову та зазначив наступне.

ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинах із ЗАТ "ЮГ-ПУТЬКОМПЛЕКТ" (код ЄДРПОУ 23934099) на загальну суму 246855 грн.

Висновки в акті перевірки базуються на матеріалах документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «Юг-Путькомплект» (код 23934099) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Детальсервіс» (код за ЄДРПОУ 37997840) за квітень-червень 2012 року, проведеної фахівцями Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська (акт від 26.09.2012 №3965/227/23934099)

Відповідно до вказаного акту у підприємства ЗАТ "ЮГ-ПУТЬКОМПЛЕКТ" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства.

Перевіркою встановлено, що наслідки реалізації ПАТ «ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 готової продукції нижче її собівартості, всього у сумі 9 699 446 грн., не підлягали відображенню у податкових деклараціях з податку на прибуток ПАТ «ДЗМК ім.. І.В. Бабушкіна» за І квартал 2013 року, за І півріччя 2013 року, за 9 місяців 2013 року та за 2013 рік.

Перевіркою встановлено реалізацію ПАТ «ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 готової продукції власного виробництва нижче її собівартості, всього в сумі 44451450,39 грн. (у т.ч.: І квартал 2013 року - 3777268,75 грн., II квартал 2013 року - 10907967,48 грн., III квартал 2013 року - 13105414,32 грн., IV квартал 2013 року - 16660799,84 грн.).

Відповідач зазначає, що внаслідок не підтвердження здійснення господарської операції первинними документами позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 682119 грн., в т.ч. квітень 2012 року на суму 59007 грн., за червень 2012 року на суму 97378 грн., за липень 2012 року на суму 77491 грн., за серпень 2012 року на суму 174094 грн., за жовтень 2012 року на суму 50202 грн., за листопад 2012 року на суму 51862 грн., за лютий 2013 року на суму 144540 грн., за квітень 2013 року на суму 27545 грн.

Виходячи з наведеного, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами, викладеними у позовній заяві не згодна, вважає їх необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, На підставі направлень на проведення перевірки від 13.03.2014р. співробітниками ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 13.03.2014 по 24.04.2014 року проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна», з питання дотримання вимог податкового валютного законодавства України, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р., внаслідок чого було складено акт, в якому зроблено висновок про порушення: пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп.. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VІ, ст. 3, 19, 42, 142 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-ІV, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 673 402,00 грн. у т.ч. за II квартал 2012 року - 297409,00 грн., за III квартал 2012 року -235511,00 грн., за IV квартал 2012 року - 140482,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток протягом 2013 року в сумі 19 935 319,00 грн., у т.ч. за І квартал 2013 року - 4 221 239,00 грн., за II квартал 2013 року - 5 752 009,00 грн., за III квартал 2013 року - 5 442 471,00 грн., за IV квартал 2013 року - 451 600,00 грн.; пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VІ, ст. З, 19, 42, 142 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-Р, ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІV, п. 11 Правил перевезень автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 20.02.1998р. №128/2568, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 034 370,00 грн., у т.ч. по періодах: за червень 2012 року - 135365,00 грн., за липень 2012 року - 77491,00 грн., за серпень 2012 року - 172388,00 грн., за вересень 2012 року - 12758,00 грн., за жовтень 2012 року - 50202,00 грн., за листопад 2012 року - 51862,00 грн., за лютий 2013 року - 266093,00 грн., за березень 2013 року - 340519,00 грн., за квітень 2013 року - 166221,00, за травень 2013 року - 264419,00 грн., за червень 2013 року - 381336,00 грн., за липень 2013 року - 340483,00 грн., за серпень 2013 року - 168269,00 грн., за вересень 2013 року - 176912,00 грн., за листопад 2013 року - 169509,00 грн., за грудень 2013 року - 201536,00 грн.

В результаті зазначених порушень, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 03.06.14 №0000662201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 1 010 103,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 673 402,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 336 701,00 грн.; від 03.06.14 №0000651501, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4 551 555,50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 3 034 370,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 517 185,00 грн.; від 03.06.14 №0000641501, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19 935 319,00 грн.

ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинах із ЗАТ " Юг - Путькомплект " (код ЄДРПОУ 23934099) на загальну суму 246855 грн.

Висновки в акті перевірки базуються на матеріалах документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «Юг - Путькомплект» (код 23934099) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Детальсервіс» (код за ЄДРПОУ 37997840) за квітень-червень 2012 року, проведеної фахівцями Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська (акт від 26.09.2012 №3965/227/23934099)

Відповідно до вказаного акту у підприємства ЗАТ «Юг - Путькомплект» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідно до ЗАТ "Юг - Путькомплект", відсутній факт реального вчинення господарських операцій за квітень-червень 2012 року.

В ході перевірки встановлено включення до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів витрат пов'язаних із придбанням у ПАТ "4-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» (код за ЄДРПОУ 14287749) послуг по дробеметному очищенню металопрокату, надання яких документально не підтверджено на загальну суму 2959820 грн.

Відповідно до матеріалів справи, ПАТ "ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна" мало взаємовідносини з ПАТ "4-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт». Так, ПАТ «ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна» укладені договори з ПАТ "4-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» (код за ЄДРПОУ 14287749). а саме: № 266 від 01.09.2008 щодо виконання дробеметної очистки поверхні металопрокату; № 3 від 04.01.2013 щодо виконання дробеметної очистки поверхні металопрокату.

Суд зазначає, що п.1.1 вищевказаних договорів № 266 від 01.09.2008, № 3 від 04.01.2013 передбачено, що Виконавець - ПАТ "4-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» зобов'язується виконати своїми силами і засобами із власних матеріалів дробеметне очищення поверхонь металопрокату.

Пунктом 1.2. зазначених договорів передбачено, що роботи виконуються на території Замовника- ПАТ «ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна».

При цьому пунктом 4.6 цих же договорів передбачено, що в процесі виконання робіт металопрокат знаходиться у Виконавця - ПАТ "4-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» на умовах відповідального зберігання. Виконавець несе відповідальність за випадкове псування металопрокату з моменту його прийому до передачі замовнику.

Отже, виходячи із укладених договорів Виконавець виконує роботи на своєму обладнанні, власними силами, на території Замовника при цьому металопрокат знаходиться у виконавця на відповідальному зберіганні і передається йому для виконання. Після виконання Виконавець передає металопрокат Замовнику.

Суд зазначає, що юридична і фактична адреса ПАТ "4-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» - 73000, Херсонська обл. м. Херсон, шоссе Острівське, буд. 1.

Як свідчить п. 1.2 укладених договорів, роботи виконуються на території Замовника, однак не вказується якими саме спеціалістами вони виконувалися, яку вони мають кваліфікацію, на якому обладнанні виконувалися роботи, як це обладнання доставлено з міста Херсону на територію Замовника і встановлено, чи має обладнання сертифікат відповідності, чи дотримувалася техніка безпеки. Якщо ж роботи виконувалися на території Виконавця, то як відбувалася доставка металу, яким транспортом, на підставі яких документів.

В судовому засіданні представники позивача зазначили, що на балансі ПАТ "ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна" обліковується обладнання за допомогою якого здійснюється дробеметне очищення металу, а саме: дробеметна установка PPV 2100x2600 №260. дробеметна установка ПОНТУС [1] №295, лінія дробеметного очищення і консервації листового металопрокату №250, дробеметний апарат [1] №2761, дробеметний апарат [1] №5004, дробеметний апарат [1] №5005.

Крім того, у складі ПАТ «ДЗМК ім. І.B.Бaбyшкiнa», працюють кваліфіковані спеціалісти.

Під час перевірки ПАТ «ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна» направлено запит про надання пояснення та документального підтвердження виконання робіт по дробеметному очищенню металопрокату ПАТ "4-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» (код за ЄДРПОУ 14287749), зокрема:

- які види робіт виконувалися спеціалістами зазначеного підприємства, яку вони мають кваліфікацію, підтвердити її відповідними посвідченнями;

- які особливості виконаних робіт, яка їх складність, чому вони не виконувалися штатними працівниками ПАТ "ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна".

- наявність дозволу на виконання вищевказаних робіт ПАТ «Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт».

- інформацію щодо проведення інструктажу з дотримання техніки безпеки залучених до виконання працівників.

В с удовому засіданні встановлено, що у відповідь на запит ПАТ "ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна" надано:

- довідку за підписом генерального директора Морозова B.C., про необхідність виконання робіт із очищення металопрокату з посиланням на ДБН В.2.6-163:210 "Сталеві конструкції. Норми

- проектування, виготовлення і монтажу" СТО-012-2007 ''Сталеві конструкції мостів. Заводське виготовлення";

- копію розпорядження ПАТ 'ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна" від 06.01.2012 № 3 щодо проведення обов'язкового очищення металопрокату для забезпечення якості виготовлення конструкцій;

- копію листа ПАТ "4-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» (код за ЄДРПОУ 14287749) від 10.01.2013 № 7 про дозвіл потрапити на територію заводу трьом працівникам підприємства для виконання робіт відповідно до договору від 04.01.2013 № 3;

- витяг із ДБН В.2.6-163:210;

- копія третьої та четвертої сторінки статуту ПАТ "4-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт»;

- копія довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Аналізуючи отриману інформацію, з'ясовано, що відповідно до вимог п. 2.3.1 ДБН Е*.2.6-163:210

"Сталеві конструкції. Норми проектування, виготовлення і монтажу", весь сталевий прокат перед подачею у виробництво повинен бути очищений від окалини, іржі та інших забруднень і захищений від корозії ґрунтовкою, що дозволяє виконувати зварювання.

Проте, ким, де і коли виконувалися зазначені роботи не зрозуміло. Оскільки підприємством не надані до перевірки документи, які б підтвердили, найменування обладнання на якому або за допомогою якого виконувалися роботи, якими спеціалістами якої кваліфікації здійснювалися роботи, акти приймання на відповідальне зберігання металопрокату, акти прийому здачі з відповідального зберігання металопрокату, товарно - транспортні накладні відповідно до яких доставлявся металопрокат, яким транспортом здійснювалася доставка металу для і після оброблення замовнику, тощо.

Суд зазначає, що п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ від 16.07.1999 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999 (зі змінами та доповненнями): зазначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Якщо металопрокат доставлявся вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95р. №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N128/2568 із змінами і доповненнями: товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Згідно п.11 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі погреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

У випадку перевантаження вантажу в процесі його перевезення на інший автомобіль складається акт довільної форми, в якому обов'язково зазначаються реквізити: повна назва власника транспорту та його адреса, прізвище, ім'я та по батькові водія, державний номер автомобіля Перевізника, який здав вантаж, і Перевізника, який його прийняв. Акт складається у двох екземплярах, які підписуються представниками (водіями) обох Перевізників (по одному для кожного). Це зазначається в товарно-транспортній накладній.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.201 1 N 742/1 1/13-1 1 передбачено наступне:

«...Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, операції, що формують податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України: «не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями..».

Суд зазначає, що перевіркою встановлено, що ПАТ «ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна» проводило реалізацію готової продукції власного виробництва протягом 2013 року нижче її собівартості, всього у сумі 13078788 грн.

Статтею 19 Господарського Кодексу зумовлено, що Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах: фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин.

Статтею 3 Господарського Кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що * мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено: «... підприємництво як безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.»

Отже, відповідно до п.п.14.1.36 та п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. З, 19, 42, 142 Господарського Кодексу ПАТ «ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна» не мало права включати до складу валових витрат витрату, які не направлені на одержання доходу за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на суму 13078788 грн.

Крім того, перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.2 Декларацій «Витрати на збут» показників за період з 01.04.2012 по 31.12.2013 у загальній сумі 459435 грн., в т.ч. за І квартал 2013 року в сумі 173125 грн., за II квартал 2013 року в сумі 129982 грн., за III квартал 2013 року в сумі 66925 грн., за IV квартал 2013 року в сумі 89403 грн. внаслідок наступного:

Проведеною перевіркою встановлено, що ПАТ «ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна» задекларовано збитковий результат своєї діяльності протягом 2013 року.

Однак суд зазначає, що статтею 3 Господарського Кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено: «... підприємництво як безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.»

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України «Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2. 138.1 1 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку». Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу визначено: витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Тобто у податковому обліку до витрат, які пов'язані зі здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу.

Таким чином, суд зазначає, що ПАТ «ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна» у рядку 06.2 Декларацій «Витрати на збут» не мало права включати до складу валових витрат витрати, які не направлені на одержання доходу на суму 459435 грн. в т. ч за І квартал 2013 року в сумі 173125 грн., за II квартал 2013 року в сумі 129982 грн., за III квартал 2013 року в сумі 66925 грн., за IV квартал 2013 року в сумі 89403 грн.

В ході перевірки встановлено завищення витрат у загальній сумі 6397096 грн. в т.ч за І квартал 2013 року в сумі 1432505 грн., за II квартал 2013 року в сумі 1447112 грн., за III квартал 2013 року в сумі 1686978 грн., за IV квартал 2013 року в сумі 1830501 грн., внаслідок наступного.

Протягом перевіреного періоду ПАТ «ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна» отримував позику від Компанії «Могроув Лімітед» (Кіпр) на підставі укладених договорів позики, а саме:

договір від 18.01.2013 № МR-21, ставка 10%

договір від 04.08.2011 № МR - 14 ставка 10 %

договір від 17.05.201 1 № МR-10 ставка 10%

договір від 25.08.2010 № МR - 5 ставка 11 %

Протягом квітня - грудня 2012 року ПАТ «ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна» отримано грошові кошти в сумі 927000 долл. США (7404529,5 грн.), протягом січня - грудня 2013 року - 2212000 долл. США (17680516 грн.).

Станом на 31.12.2013 кредиторська заборгованість ПАТ «ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна» по рахунку 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті» складає 10564000 долл. США (84438052 грн.).

ПАТ «ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна» нараховані відсотки за користування позикою і відображені по бухгалтерському обліку на субрахунку 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» та 952 «Інші фінансові витрати» в сумі 10710287,33 грн., в т.ч. II - IV квартал 2012 року - 43 13 190,90 грн.; 2013 рік - 6397096,43 грн.

Перевіркою встановлено, що маючи збиткові результати роботи підприємства за 2013 рік (виконання збиткових замовлень) ПАТ «ДЗМК ім. І. В. Бабушкіна» включало до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування і нараховані та сплачені відсотки за користування позикою.

При цьому суд наголошує, що статтею 19 Господарського Кодексу зумовлено, що Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах: фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин.

Статтею 3 Господарського Кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено: «... підприємництво як безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.»

Судовою доктриною «Доктрина ділова мета», доведеною листом ДПС України від 07.12.12 №10968/0/71-12/10-14/7/4503 «Для використання у роботі», ґрунтується на тих нормах податкового законодавства, які передбачають обов'язковий зв'язок витрат на придбання активів із веденням платником податків господарської діяльності.

Так, відповідно до п. п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

З наведеного випливає, що будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями.

Аналогічні вимоги містить і пункт 198.3 статті 198 ПКУ, відповідно до якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг, основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, придбання активів (тобто, товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання у господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків.

Крім того, всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

В свою чергу, господарська діяльність згідно з п. п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПКУ - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській діяльності. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Стаття 142 Господарського Кодексу вказує на те, що прибуток (дохід) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, та визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

Як визначено у п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства; послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів:

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, операції, що формують податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Слід зазначити, що п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ від 16.07.1999 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999 (зі змінами та доповненнями): зазначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Суд зазначає , що якщо металопрокат доставлявся вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95р. №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N128/2568 із змінами і доповненнями: товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Згідно п.11 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

У випадку перевантаження вантажу в процесі його перевезення на інший автомобіль складається акт довільної форми, в якому обов'язково зазначаються реквізити: повна назва власника транспорту та його адреса, прізвище, ім'я та по батькові водія, державний номер автомобіля Перевізника, який здав вантаж, і Перевізника, який його прийняв. Акт складається у двох екземплярах, які підписуються представниками (водіями) обох Перевізників (по одному для кожного). Це зазначається в товарно-транспортній накладній.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.201 1 N 742/1 1/13-1 1 передбачено, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, операції, що формують податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів...».

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ІV зі змінами і доповненнями передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що наявності достатніх кваліфікованих працівників підприємства та відповідного обладнання в порушення п. 44.1. ст. 44, пп. 138.2 ст. 138 підпункту139.1.9 пункту 139.1 статті 139, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 за №2755- ІV зі змінами і доповненнями, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 (зі змінами та доповненнями), п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N128/2568 із змінами і доповненнями ПАТ «ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна» внаслідок не підтвердження здійснення господарської операції первинними документами завищено податковий кредит на загальну суму 682119 грн., в т.ч. квітень 2012 року на суму 59007 грн., за червень 2012 року на суму 97378 грн., за липень 2012 року на суму 77491 грн., за серпень 2012 року на суму 174094 грн., за жовтень 2012 року на суму 50202 грн., за листопад 2012 року на суму 51862 грн., за лютий 2013 року на суму 144540 грн., за квітень 2013 року на суму 27545 грн.

Перевіркою встановлено реалізацію ПАТ «ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 готової продукції власного виробництва нижче її собівартості, всього в сумі 44451450,39 грн. (у т.ч.: І квартал 2013 року - 3777268,75 грн., II квартал 2013 року - 10907967,48 грн., III квартал 2013 року - 13105414,32 грн., IV квартал 2013 року - 16660799,84 грн.).

Перевіркою встановлено, що наслідки реалізації ПАТ «ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 готової продукції нижче її собівартості, всього у сумі 9 699 446 грн., не підлягали відображенню у податкових деклараціях з податку на прибуток ПАТ «ДЗМК ім.. І.В. Бабушкіна» за І квартал 2013 року, за І півріччя 2013 року, за 9 місяців 2013 року та за 2013 рік.

З наведеного випливає, що будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями.

Аналогічні вимоги містить і пункт 198.3 статті 198 ПКУ, відповідно до якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг, основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, придбання активів (тобто, товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання у господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків.

Крім того, всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

В свою чергу, господарська діяльність згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській діяльності. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція слідує зі змісту п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПКУ, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефекту результаті господарської діяльності.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи, а саме актів прийому - передачі виконаних робіт, ПАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім.. І.В. Бабушкіна» було складено акт про виконання певних робіт. Згідно з вищевказаними актами зазначалися номер заказу, кількість, ціна за 1 кв.м та загальна сума. Однак суд звертає увагу на те, що не зрозумілим постає питання щодо номеру заказу та співвідношення кількості і ціни, які містять різні дані.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи те, що під час звернення до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 487, 20 грн., то з нього підлягає стягнення до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384,80 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна» решту судового збору у розмірі 4384,80 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 серпня 2014 року

Суддя Н.В. Захарчук