Ухвала

від 07.04.2015 по справі 804/8760/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2015 р. м. Київ К/800/588/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Сидоров Ю.В. Кравець А. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І. В. Бабушкіна» на постанову та ухвалуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2014 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 року у справі№ 804/8760/14 за позовомПублічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І. В. Бабушкіна» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2014 року у справі № 804/8760/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 42, 142 Господарського кодексу України, пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України. ст. ст. 2, 3, 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В запереченнях на касаційну скаргу податковий орган з вимогами та доводами позивача не погоджується, просить залишити в силі оскаржувані судові рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ПАТ «ДЗМК ім. І. В. Бабушкіна» з питання дотримання вимог податкового валютного законодавства України, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року складено акт № 557/2201/01412851 від 05.05.2014 року, яким зафіксовано порушення: пп. пп. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, ст. ст. 3, 19, 42, 142 Господарського кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 673 402,00 грн. за II-IV квартал 2012 року та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток протягом 2013 року в сумі 19 935 319,00 грн. за І-IV квартал 2013 року; пп. пп. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 3, 19, 42, 142 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 11 Правил перевезень автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997 року № 363, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 034 370,00 грн. за періоди червень-листопад 2012 року, за лютий-грудень 2013 року.

На підставі акта перевірки 03.06.2014 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000662201, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 1 010 103,00 грн., з яких за основним платежем - 673 402,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 336 701,00 грн.;

- № 0000651501, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4 551 555,00 грн., з яких за основним платежем - 3 034 370,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 517 185,00 грн.;

- № 0000641501, яким товариству зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 19 935 319,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не спростовано висновки акта перевірки, які стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу положень п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України суди повинні були вказати з посиланням на відповідні норми матеріального права, якими доказами має підтверджуватись фактичне виконання таких операцій. Відхиляючи подані платником докази на підтвердження фактів здійснення господарської діяльності, суди повинні були вказати причини відхилення поданих платником доказів з посиланням на законодавство та інші наявні в справі докази, які спростовують відомості, викладені в первинних бухгалтерських документах.

З аналізу статей 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України випливає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

В акті перевірки відповідач стверджує про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинах із ЗАТ «Юг-Путькомплект» на загальну суму 246 855,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій погодились із вказаними висновками з посиланням на акт від 26.09.2012 року № 3965/227/23934099, складений за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «Юг-Путькомплект» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Детальсервіс» (код за ЄДРПОУ 37997840) за квітень-червень 2012 року.

Посилання відповідача на вказаний акт є необґрунтованими та підлягають відхиленню, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальності постачання товарів чи надання послуг.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та витрат покупцем.

Вирішуючи спір щодо наявності фактичного здійснення господарських операцій позивача з вказаним контрагентом, суди обмежились доводами щодо даних вказаного акта, не дослідили первинні документи, надані позивачем в обґрунтування своїх доводів.

Також в акті перевірки податковим органом зазначено, що платником включено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів витрати пов'язані з придбанням у ПАТ « 4-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» послуг по дробеметному очищенню металопрокату, надання яких документально не підтверджено, на загальну суму 2 959 820,00 грн. за ІІ - ІV квартали 2012 року.

Проте, погоджуючись з такими висновками відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій аналізують фактичне виконання договорів щодо виконання дробеметної очистки поверхні металопрокату № 266 від 01.09.2008 року та № 3 від 04.01.2013 року, укладені позивачем з ПАТ « 4-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт», залишаючи поза увагою те, що порушення стосуються лише 2012 року.

Крім того, в акті перевірки податковий орган стверджує про порушення товариством при визначенні об'єкту оподаткування по операціям з ПАТ « 4-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яким визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Розглядаючи питання надання послуг цим контрагентом, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувалась первинна документація, надана позивачем на підтвердження фактичного виконання господарських операцій.

Визнаючи правомірним доводи відповідача про завищення показників у рядку 6.02 декларацій «витрати на збут» на суму 459 436,00 грн. за період з І - ІV квартали 2013 року, у рядку 6.03 декларацій «фінансові витрати відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України» на суму 6 397 096,00 грн. за період з І - ІV квартали 2013 року, судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою, що податковим органом в акті перевірки не зазначено порушення яких саме норм податкового законодавства призвело до таких порушень, не деталізовано зміст таких операцій та відсутній розрахунок зменшення від'ємного значення по цим епізодам.

При цьому, відповідач стверджує з посиланням на ст. 42 Господарського кодексу України, що кошти віднесені до витрат та податкового кредиту товариством не пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки результати реалізації продукції є збитковим через відсутність прибутку.

Разом з тим, в обґрунтування таких доводів наводить положення пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, яка передбачає, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язані з виробництвом (виготовлення) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

На вказані суперечності у змісті акта перевірки суди першої та апеляційної інстанції уваги не звернули.

Залишаючи в силі постанову місцевого адміністративного суду, апеляційний суд зазначив, що окремі збиткові господарські операції позивача призвели до збиткової господарської діяльності товариства в цілому, що триває вже декілька річних періодів.

Колегія суддів зауважує, що з акта перевірки вбачається, що згідно із зведеними даними задекларованих сум валового доходу та валових витрат за наслідками господарської діяльності 2012 року у позивача наявний дохід, що не було взято до уваги апеляційним судом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити на підставі належних та допустимих доказів які саме порушення, за який період та в яких сумах вплинути на прийняття оскаржуваних рішень, надати оцінку доводам сторін та доказам, що їх підтверджують, з врахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо допустимості доказів (статті 70) та обов'язку доказування (стаття 71), і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І. В. Бабушкіна» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 року у справі № 804/8760/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак