Ухвала

від 11.08.2014 по справі 821/894/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

11 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/894/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Слов'янка» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Слов'янка» (далі - позивач, ТОВ «Агрофірма «Слов'янка») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2013 року №0007262200, №0007272200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товару, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що відповідачем під час проведення перевірки не підтверджено фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агротранстрейд Компані» у липні 2012 року, ПП «Островок» у жовтні-листопаді 2012 року, ТОВ «Кастон - Юг» у березні 2013 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Агрофірма «Слов'янка» та його контрагентами у період за липень 2012 року, жовтень - листопад 2012 року, березень 2013 року, здійсненні без мети настання реальних наслідків. Вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, просив у задоволенні позову відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0007262200 від 05.11.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Слов'янка» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 136 857,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 91 238,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 45 619,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0007272200 від 05.11.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Слов'янка» визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 143 700,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 95 800,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 47 900,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Слов'янка» (код ЄДРПОУ 30892823) судовий збір в сумі 4 872, 00 грн.

ДПІ у м. Херсоні на вказану постанову подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Агрофірма «Слов'янка» відмовити повністю. Апелянт вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції порушено норми матеріального права, не враховано всіх обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Згідно до вимог ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Агрофірма «Слов'янка» перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Херсоні з 18.05.2000 року за №3010 та згідно свідоцтва №30544078 від 19.05.2000 року є платником податку на додану вартість.

18.10.2013 року органами ДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Агрофірма «Слов'янка» (код ЄДРПОУ 30892823) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Агротранстрейд Компані» у липні 2012 року, ПП «Островок» у жовтні - листопаді 2012 року, ТОВ «Кастон - Юг» у березні 2013 року, відображення здійснених фінансово - господарських операцій в податковій звітності.

Вищевказаною перевіркою встановлено численні порушення позивачем норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 95800,00 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 195412,00 грн. За результатами перевірки складено Акт від 21.10.2013 року №1122/21-03-2205/30892823. Висновок акту ґрунтується на відсутності підтверджуючих фактів реального існування товару та його фактичного отримання позивачем від його контрагентів - ТОВ «Агротранстрейд», ПП «Островок», ТОВ «Кастон ЮГ», про що говорить неможливість перевірки останніх на наявність економічних, технічних та технологічних можливостей, що становлять зміст господарської діяльності.

Таким чином, відповідач вказує на відсутність первинних документів щодо передачі придбаних товарів позивачем від його контрагентів та безпідставність включення до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з постачальниками ТОВ «Агрофірма «Слов'янка».

На підставі Акту від 21.10.2013 року №1122/21-03-2205/30892823 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0007262200 від 05.11.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 136857,00грн., в тому числі за основним платежем в сумі 91238,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 45619,00 грн.; № 0007272200 від 05.11.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 143700,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 95800,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 47900,00 грн.. Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем в адміністративному порядку оскаржені не були.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з неправомірності дій відповідача, яка полягала у тому, що ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області безпідставно прийняті податкові повідомлення-рішення №0007262200 від 05.11.2013р. та № 0007272200 від 05.11.2013 року із застосуванням фінансових ( штрафних) санкцій, враховуючи наявність належно оформлених первинних документів податкового обліку, на підставі чого позивачем правомірно включено до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Агротранстрейд», ПП «Островок», ТОВ «Кастон ЮГ». Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Господарського кодексу України , під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України, від 16.07.1999, № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судова колегія встановила, що 12.06.2012 року між ТОВ «Агрофірма «Слов'янка» та ТОВ «Агротранстрейд Компані» було укладено договір купілі-продажу №120613, згідно якого позивачем придбано (заготовка (палетная) під піддон розміром 1140*1140) та піддони дерев'яні розмірами 1140*1140, 1200*1000. 27.06.2012 року та 01.11.2012 року між ТОВ «Агрофірма «Слов'янка» та ПП «Островок» було укладено договори купівлі-продажу №06-19 та №01/11-12, згідно яких позивач придбав заготовки (палетних) під піддон розміром 1140*1140, 1200*1000, 1200*800). 11.02.2013 року між ТОВ «Агрофірма «Слов'янка» та ТОВ «Кастон-Юг» було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач придбав товар (піддон дерев'яний розміром 1200*800, 1200*1000,1140*1140).

Подальший рух придбаних товарів позивачем підтверджений: договором підряду від 19.04.2012 року №Г-25 о передачі придбаного товару у ТОВ «Агротренскомпані» в підряд ДП «Підприємство Дар'ївської виправної колонії №10», а також договорами постачання товару по ланцюгу від ПП «Островок» та ТОВ «Кастон-Юг» до покупців.

Усі надані позивачем засвідчені належним чином копії первинних документів, як доказ здійснення господарських операцій між ТОВ «Агрофірма «Слов'янка» та ТОВ «Агротранстрейд», ПП «Островок», ТОВ «Кастон ЮГ», щодо купівлі товару та подальшої його реалізації, досліджені судом першої інстанції та встановлена їх правомірність.

Колегія суддів вважає, що податковий орган не надав належної оцінки усім наявним доказам реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, прийнявши до уваги лише висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача. Такий підхід є протиправним, оскільки законодавством визначено, що висновки, викладені в акті о проведенні чи неможливості проведення зустрічної перевірки органами ДПІ не повинні впливати на права позивача, також не повинні створювати для нього додаткових обов'язків та порушувати його права та інтереси.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, стосовно того, що позивачем порушені п. 44.1 ст. 44 , п. 185.1 ст. 185 , п. 188.1ст. 188 , п. 198.2 ст. 198 , п. 198.3 ст. 198 , п. 198.6 ст. 198 , п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України , що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 195412,00 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.3 статті 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним нормам вбачається, що Податковим кодексом чітко визначені умови, які надають право платнику податку зменшувати податкові зобов'язання звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних.

Колегія суддів вважає, що позивач належним чином довів суду реальність здійснення господарських операцій та надав усі необхідні первинні документи, які, відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», фіксують факт здійснення господарської операції, тобто, висновок відповідача щодо порушень позивачем норми податкового законодавства є безпідставним.

Доводи, на які посилається апелянт у своєму твердженні про порушення позивачем 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 , п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI , в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 95800,00 грн., спростовуються наявністю у позивача відповідних первинних документів, з дотриманням передбачених законодавством умов їх ведення та зберігання, на підставі чого, позивач обґрунтовано включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з контрагентами.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький