Рішення

від 25.06.2009 по справі 6/272-32/533

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6/272-32/533

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  6/272-32/533

25.06.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бітерра»

До

Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту «Укрзалізничпостач»

про стягнення 4 149 133,77 грн.

та

за зустрічним позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Бітерра»

провизнання недійсним договору

за участю прокуратури міста Києва

                                                         Колегія суддів у складі:                                               Головуючий - Хрипун О. О.                                                    Судді:               Смирнова Ю.М.                                                                         Паламар П.І.

Представники:

Від ПозивачаШевченко М.О., Дементьєв І.Т., Гаркуша О.О. –предст.,

Від ВідповідачаГодунова Л.М. –предст.,

Від прокуратури            Тагвей Т.І., Висоцька О.О. –ст.прок.відд.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2008 у справі № 6/272 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітерра»(далі –ТОВ «Бітерра») до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укразалізничпостач»(далі –ДП «Укрзалізничпостач») задоволено частково, стягнуто з ДП «Укрзалізничпостач»на користь ТОВ «Бітерра»1 836 126,26 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних в сумі 39 979,50 грн., 2 209 070,02 грн. пені,          25 196,55 грн. державного мита, 116,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 247 025,00 грн. витрат на послуги адвоката. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ДП «Укрзалізничпостач»до ТОВ «Бітерра»про визнання договору недійсним відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2008 у справі            № 6/272 апеляційна скарга ДП «Укрзалізничпостач»залишена без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2008 у справі № 6/272 без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2008 у справі № 6/272 касаційна скарга ДП «Укрзалізничпостач»задоволена частково, рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2008 у справі № 6/272 скасовано, справа направлена на новий розгляд  до Господарського суду міста Києва.

У зазначеній постанові Вищого господарського суду України вказано, що підставою для скасування рішень, прийнятих у справі № 6/272, є ненадання судами попередніх інстанцій належної правової оцінки спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, нез'ясування об'єму зобов'язань кожної із сторін, ступеня їх виконання, наявності чи відсутності підстав для застосування відповідальності. Крім того, судами попередніх інстанцій не було перевірено наявності правових підстав для стягнення 247 025,00 грн. витрат на послуги адвоката.

15.12.2008 ухвалою Господарського суду міста Києва справа за позовом ТОВ «Бітерра»(далі –Позивач, Відповідач за зустрічним позовом) до ДП «Укразалізничпостач»(далі – Відповідач, Позивач за зустрічним позовом) про стягнення 4 128 501,34 грн. та за зустрічним позовом ДП «Укразалізничпостач»до ТОВ «Бітерра»про визнання договору недійсним прийнята до нового розгляду з присвоєнням їй № 6/272-32/533.

Тривалий час справа не розглядалася у зв'язку з касаційним оскарженням постанови Вищого господарського суду від 18.11.2008 та надсиланням справи до Верховного Суду України.

27.02.2009 ухвалою Господарського суду міста Києва розгляд справи призначено на 10.04.2009.

10.04.2009 ухвалою Господарського суду міста Києва розгляд справи було відкладено у зв'язку з необхідністю витребувати у сторін докази, необхідні для вирішення справи.

22.04.2009 Відповідач подав до суду заяву про призначення колегіального розгляду справи.

24.04.2009 ухвалою Господарського суду міста Києва заява Відповідача про призначення колегіального розгляду справи задоволена, призначено у справі № 6/272-32/533 колегіальний розгляд справи у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді             Смирнова Ю.М., Мудрий С.М.

28.04.2009 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 6/272-32/533 склад колегії суддів, призначений ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2009, змінено, розгляд справи № 6/272-32/533 призначено у складі: головуючий суддя          Хрипун О.О., судді Смирнова Ю.М., Паламар П.І.

03.04.2009 та 09.06.2009 Позивач подав до суду заяви про уточнення позовних вимог. Згідно з останньою заявою про уточнення позовних вимог від 09.06.2009 Позивач просить суд стягнути з Відповідача 1 416 429,00 грн. –основного боргу, 2 162 692,07 грн. – пені за прострочення виконання зобов'язання, 64 030,35 –три проценти річних, 450 434,42 грн. –інфляційних витрат, 250 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним чином.

16.03.2007 між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки                  № ЦХП-06-00107-01 (далі –спірний договір), на підставі якого Позивач зобов'язався поставити Відповідачу продукцію відповідно до специфікації, а Відповідач –оплатити зазначену продукцію. Станом на 15.10.2007 Позивач повністю виконав свої зобов'язання за спірним договором, поставивши Відповідачу продукцію на загальну суму 22 735 680,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та довіреностями. Відповідно до п. 6.5 спірного договору оплата за поставлену продукцію проводиться на протязі тридцяти календарних днів після дати поставки продукції в сумі вартості кожної поставленої партії продукції у відповідності з рахунком-фактурою на дану продукцію. Станом на 15.05.2008 Відповідач лише частково розрахувався за поставлену продукцію, здійснивши оплату на загальну суму 21 319 251,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, доданими до позовної заяви. Пунктом 9.6 спірного договору передбачено, що  за порушення терміну оплати за поставлену продукцію, вказаного у п. 6.5 договору, Позивачем може бути нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми поставленої продукції.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позову у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю останніх, посилаючись на наступні обставини.

Позивач не довів факту настання строку виконання зобов'язання за спірним договором, оскільки не подав до суду акти звірок, які відповідно до п. 6.7 спірного договору є підставою для здійснення Відповідачем остаточних розрахунків за поставлену продукцію. До того ж, нарахування штрафних санкцій було здійснено Позивачем з порушенням норм матеріального права, оскільки відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Проте, Позивачем було здійснено нарахування штрафних санкцій з весь час прострочення виконання зобов'язання щодо оплати.

Відповідач також не погоджується з вимогою Позивача щодо стягнення витрат на послуги адвоката у розмірі 250 000,00 грн., вважаючи їх недоведеними належним чином у встановленому законодавством порядку.

В поданому до суду зустрічному позові Відповідач (Позивач за первісним позовом) просить суд визнати недійсним договір поставки № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007. Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані наступним.

Договір поставки № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007 (спірний договір) був укладений за процедурою державної закупівлі в єдиного учасника. Департамент контррозвідувального захисту економіки держави Служби безпеки України звернувся до Державної адміністрації залізничного транспорту України з листом про значне підвищення цін на придбану за спірним договором продукцію, оскільки одиниця продукції до перетину кордону коштувала 6 000,00 грн., а після перетину –більше ніж 107 000,00 грн. Наведене, на думку Позивача за зустрічним позовом, свідчить про те, що спірний договір був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. 207 ГК України.

У поданому до суду відзиві на зустрічний позов Відповідач за зустрічним позовом заперечує проти задоволення позовних вимог та визнання спірного договору недійсним з огляду на те, що лист Служби безпеки України, на який посилається Позивач за зустрічним позовом, не є належним та допустимим доказом порушення сторонами при укладенні спірного договору вимог чинного законодавства України, а жодних інших доказів на підтвердження своїх позовних вимог Позивачем за зустрічним позовом подано не було.

Представники прокуратури підтримали позицію Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту «Укрзалізничпостач».

24.06.2009 Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту «Укрзалізничпостач»через канцелярію Господарського суду міста Києва подано клопотання про зупинення провадження у справ № 6/272-32/533 до винесення вироку у кримінальній справі № 443.

Відповідно до статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У п. 13 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005           № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»зазначається, що «іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно із статтею 3 та частиною 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій України», а також створений відповідно до закону арбітраж (третейський суд)».

Відповідачем за первісним позовом до заявленого клопотання про зупинення провадження не надано жодних доказів на підтвердження розгляду вказаної справи у суді, тому суд відмовляє в задоволенні клопотання Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту «Укрзалізничпостач»про зупинення провадження у справі № 6/272-32/533.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури,  Господарський суд міста Києва                       

ВСТАНОВИВ:

16.03.2007 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки                        № ЦХП-06-00107-01, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник (Позивач) зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник (Відповідач) прийняти та оплатити Продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, що є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені в цьому договорі.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна визначається даним договором і приймається сторонами: в національній валюті України –гривні на умовах СРТ («ІНКОТЕРМС», редакція 2000 року). Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації до даного договору. Ціна продукції, узгоджена у Специфікації до даного договору, включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати Постачальника згідно з п. 5.1 договору.

Згідно зі Специфікацією № 1 до договору поставки № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007 вартість продукції (лазерні профілографи ИКП-5 (профілометр поверхні катання колісних пар ИКП згідно ТУ), марки ИКП, 2007 року виготовлення, у кількості 176 штук) складає 18 946 400,00 грн., крім того ПДВ 20% - 3 789 280,00 грн., всього –22 735 680,00 грн. Ціна зазначена на умовах СРТ (перевезення сплачено до) пункт призначення –матеріальний склад ДП «Укрзалізничпостач»у м. Фастів відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС»(редакція 2000 року).

Відповідно до п. 5.3 договору датою поставки Продукції вважається дата приймання цієї Продукції на матеріальному складі ДП «Укразалізничпостач»у місті Фастів, що підтверджується належно оформленою видатковою (товарною) накладною та належно оформленою довіреністю.

Згідно з п. 5.4 договору кожна партія Продукції відвантажується зі свідоцтвом про визнання (сертифікатом відповідності або результатами випробувань), виданими та завіреними мокрою печаткою органів Держспоживстандарту України.

Позивач здійснив поставку Продукції за договором поставки від 16.03.2007 на загальну суму 22 735 680,00 грн., що підтверджується поданими Позивачем до суду видатковою накладною № РН-0000001 від 12.07.2007 на суму 2 971 140,00 грн., видатковою накладною № РН-0000002 від 16.08.2007 на суму 3 229 500,00 грн., видатковою накладною № РН-0000003 від 10.09.2007 на суму 6 459 000,00 грн., видатковою накладною                            № РН-0000004 від 17.09.2007 на суму 3 358 680,00 грн., видатковою накладною                           № РН-0000005 від 15.10.2007 на суму 6 717 360,00 грн., що підписані зі сторони Відповідача уповноваженими особами, які діяли на підставі довіреностей від 13.07.2007 № 492685, від 16.08.2007 № 492902, від 10.09.2007 № 492961, від 17.10.2007 № 492994, від 16.10.2007              № 493246.

Таким чином, Позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки Продукції в повному обсязі.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що оплата за поставлену Продукцію проводиться Замовником протягом 30-ти календарних днів після дати поставки Продукції в сумі вартості кожної поставленої партії Продукції у відповідності з рахунком-фактурою на дану продукцію. Згідно з п. 6.6 договору датою оплати вважається дата відправлення коштів банком Замовника за банківськими реквізитами Постачальника. Відповідно до п. 6.7 договору остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується сторонами протягом дії цього договору за Продукцію, поставлену протягом календарного місяця.

Позивач надав суду виписки про операції на банківському рахунку Позивача, відповідно до яких Відповідач здійснив оплату за поставлену за договором Продукцію на загальну суму 21 319 251,00 грн., що підтверджується випискою про операції за 30.07.2007 на суму 300 000,00 грн., випискою про операції за 01.08.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 03.08.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 06.08.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 08.08.2007 на суму              500 000,00 грн., випискою про операції за 17.08.2007 на суму 900 640,00 грн., випискою про операції за 23.08.2007 на суму 169 181,00 грн.,  випискою про операції за 31.08.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 03.09.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 04.09.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 05.09.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 06.09.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 07.09.2007 на суму 330 819,00 грн., випискою про операції за 11.09.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 13.09.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 18.09.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 17.09.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 14.09.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 19.09.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 20.09.2007 на суму 500 000,00 грн.,  випискою про операції за 24.09.2007 на суму 500 000,00грн., випискою про операції за 25.09.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 26.09.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 27.09.2007 на суму 1 000 000,00 грн., випискою про операції за 28.09.2007 на суму 700 000,00 грн., випискою про операції за 01.10.2007 на суму 1 000 000,00 грн., випискою про операції за 05.10.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 02.10.2007 на суму 1 000 000,00 грн., випискою про операції за 03.10.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 11.10.2007 на суму 117 680,00 грн., випискою про операції за 18.10.2007 на суму 300 000,00 грн.,  випискою про операції за 05.11.1007 на суму 300 000,00 грн., випискою про операції за 07.11.2007 на суму 300 000,00 грн., випискою про операції за 08.11.2007 на суму 285 931,00 грн., випискою про операції за 19.11.2007 на суму 100 000,00 грн., випискою про операції за 20.11.2007 на суму 200 000,00 грн., випискою про операції за 22.11.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 03.12.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 27.12.2007 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 25.01.2008 на суму 1 000 000,00 грн., випискою про операції за 29.01.2008 на суму 500 000,00 грн., випискою про операції за 30.01.2008 на суму 500 000,00 грн.,  випискою про операції за 11.02.2008 на суму 100 000,00 грн., випискою про операції за 27.03.2008 на суму 5000,00 грн.,  випискою про операції за 07.04.2008 на суму 20 000,00 грн.,  випискою про операції за 08.04.2008 на суму 20 000,00 грн., випискою про операції за 16.04.2008 на суму 50 000,00 грн., випискою про операції за 17.04.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою про операції за 18.04.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою про операції за 21.04.2008 на суму 40 000,00 грн., випискою про операції за 22.04.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою про операції за 23.04.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою про операції за 24.04.2008 на суму 10 000,00 грн., виписка про операції за 06.05.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою про операції за 13.05.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою про операції за 15.05.2008 на суму 10 000,00 грн.

Відповідачем були надані виписки з його банківського рахунку, які підтверджують, що після 15.05.2008 ним була проведена оплата за  поставлену Продукцію на загальну суму 224 000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку від 16.05.2008 на суму                   10 000,00 грн., випискою з рахунку від 21.05.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою з рахунку від 23.05.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою з рахунку від 28.05.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою з рахунку від 02.06.2008 на суму 20 000,00 грн., випискою з рахунку від 03.06.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою з рахунку від 04.06.2008 на суму 20 000,00 грн., випискою з рахунку від 09.06.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою з рахунку від 10.06.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою з рахунку від 12.06.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою з рахунку від 13.06.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою з рахунку від 17.06.2008 на суму 14 000,00 грн., випискою з рахунку від 18.06.2008 на суму 20 000,00 грн., випискою з рахунку від 20.06.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою з рахунку від 23.06.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою з рахунку від 24.06.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою з рахунку від 01.07.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою з рахунку від 08.07.2008 на суму 10 000,00 грн., випискою з рахунку від 14.07.2008 на суму 10 000,00 грн.

Таким чином, відповідно до перерахованих вище банківських документів Відповідачем всього було сплачено за поставлену продукцію за договором поставки                       № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007 21 543 251,00 грн.

Згідно з п. 6.6 договору датою оплати вважається дата відправлення коштів банком Замовника (Відповідача) за банківськими реквізитами Постачальника (Покупця). Таким чином, належним доказом здійснення оплати Відповідачем за договором поставки є виписка з банківського рахунку Відповідача, яка підтверджує відправлення коштів на банківський рахунок Позивача.

Оскільки, крім перерахованих вище, Відповідачем не було надано інших виписок з його банківського рахунку, які підтверджують проведення оплати за договором поставки від 16.03.2007, суд приходить до висновку, що станом на дату винесення цього рішення основний борг Відповідача перед Позивачем за договором поставки № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007 складає 1 192 429,00 грн.

З наведених вище обставин вбачається, що спір між Позивачем та Відповідачем виник у зв'язку з порушенням останнім своїх зобов'язань за договором поставки                                        № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши та прийнявши до уваги пояснення представників осіб, що беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з               ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Зобов'язання між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі укладеного між ними договору поставки № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Судом встановлено, що Позивач належним чином виконав своє зобов'язання щодо поставки Відповідачу Продукції на загальну суму 22 735 680,00 грн., як це передбачено в              п. 4.1 договору поставки.

Суд не приймає до уваги доводи Відповідача щодо того, що строк виконання його зобов'язання щодо оплати не настав, оскільки Позивачем не були надані всі необхідні для проведення оплати документи, передбачені умовами договору поставки.

Відповідно до п. 5.3 договору поставки датою поставки Продукції вважається дата приймання цієї Продукції на матеріальному складі ДП «Укразалізничпостач»у місті Фастів, що підтверджується належно оформленою видатковою (товарною) накладною та належно оформленою довіреністю. Як встановлено судом, здійснення Позивачем поставки Продукції в повному обсязі підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 12.07.2007 на суму 2 971 140,00 грн., видатковою накладною № РН-0000002 від 16.08.2007 на суму 3 229 500,00 грн., видатковою накладною № РН-0000003 від 10.09.2007 на суму                          6 459 000,00 грн., видатковою накладною № РН-0000004 від 17.09.2008 на суму                     3 358 680,00 грн., видатковою накладною № РН-0000005 від 15.10.2008 на суму                 6 717 360,00 грн., що підписані зі сторони Відповідача уповноваженими особами, які діяли на підставі довіреностей від 13.07.2007 № 492685, від 16.08.2007 № 492902, від 10.09.2007             № 492961, від 17.10.2007 № 492994, від 16.10.2007 № 493246.

Таким чином, Позивачем доведений факт здійснення ним поставки та прийняття зі сторони Відповідача поставленої продукції.

Згідно з п. 7.1 договору поставки прийом кожної партії продукції здійснюється Замовником тільки при наявності документів, що передбачені п. 5.5 договору (згідно з              п. 5.5. договору такими документами є: рахунок-фактура, податкова накладна, видаткова накладна, свідоцтво про визнання), а також технічної документації, у тому числі технічного паспорту та інструкції по експлуатації обладнання українською або, як виняток, російською мовою.

З наведеного вище пункту договору поставки вбачається, що прийняття товару Відповідачем могло бути здійснене лише при наданні Позивачем перерахованих в зазначеному пункті документів. Факт прийняття товару Відповідачем, як зазначено вище, належним чином засвідчений уповноваженою особою Відповідача і жодних застережень щодо ненадання необхідної документації за договором цією особою не зроблено, що дає підстави суду відхилити твердження Відповідача про те, що він не міг здійснити оплату у зв'язку з неодержанням ним рахунку-фактури чи інших документів.

Натомість, судом встановлено, що Відповідач допустив порушення п. 6.5 договору поставки № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007, відповідно до якого оплата за поставлену Продукцію проводиться Замовником протягом 30-ти календарних днів після дати поставки Продукції в сумі вартості кожної поставленої партії Продукції у відповідності з рахунком-фактурою на дану продукцію.

Зокрема, судом встановлено, що Відповідач допустив прострочення виконання свого зобов'язання щодо повної оплати партії Продукції, одержаної ним за видатковою накладною № РН-0000001 від 12.07.2007, на три дні, а також не сплатив повністю вартість партії Продукції, одержаної ним за видатковою накладною № РН-0000005 від 15.10.2008.

З наданих суду виписок з банківського рахунку Позивача та банківського рахунку Відповідача, вбачається, що сума заборгованості Відповідача за партію Продукції, поставлену Позивачем та одержану Відповідачем за видатковою накладною № РН-0000005 від 15.10.2007, на дату прийняття цього рішення складає 1 192 429,00 (один мільйон сто дев'яносто дві тисячі чотириста двадцять дев'ять) грн.

          Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Позивач визначив суму основного боргу за договором поставки № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007 у розмірі 1 416 429,00 грн., не враховуючи при цьому, що з 15.05.2008 по 14.07.2008 Відповідачем було сплачено на рахунок Позивача ще 224 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку Відповідача, які є в матеріалах справи. Таким чином, сума основного боргу, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача складає 1 192 429,00 грн.

Щодо вимог Позивача про стягнення пені за прострочення зобов'язання у розмірі 2 162 692,07 грн., 3% річних у розмірі 64 030,35 грн., інфляційних витрат у розмірі 450 432,42 грн., що розраховані Позивачем станом на 16.06.2009, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

          Згідно з п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Це, зокрема, стосується нарахування штрафних санкцій за порушення господарських зобов'язань.

          Оскільки спірні відносини виникли між Позивачем та Відповідачем, які є суб'єктами господарювання відповідно до ст. 55 ГК України, а також у  зв'язку з тим, що договір поставки № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007 не містить спеціальних застережень щодо періоду, за який можуть бути нараховані штрафні санкції за порушення умов договору, суд при нарахуванні пені, на суму боргу, прострочення виконання якого допущено Відповідачем, обмежується шестимісячним строком, а саме: з 15.11.2007 по 15.05.2008.

          При визначенні розміру пені за прострочення виконання зобов'язання Позивач керувався п. 9.6 договору поставки, відповідно до якого, якщо Замовник порушує термін оплати за поставлену продукцію, вказаний у п. 6.5 цього договору, постачальник має право нарахувати Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми поставленої продукції.

Проте, нарахування пені від суми поставленої продукції, а не від суми прострочення виконання зобов'язання щодо оплати, суперечить самій юридичній природі пені, як штрафної санкції та способу забезпечення виконання зобов'язання.

Так відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

          Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»норми ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

          Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

          З огляду на наведене, а також враховуючи те, що визначена Позивачем суму штрафних санкції за прострочення Відповідачем виконання зобов'язання, зокрема сума пені, є несправедливою, нерозумною та надмірно завищеною, порівняно з розміром основного боргу Відповідача перед Позивачем, а також те, що Відповідачем була вчасно сплачена переважна частина ціни договору поставки, суд вважає за необхідне обмежити розмір пені, що підлягає сплаті за прострочення виконання Відповідачем свого обов'язку щодо оплати, подвійною обліковою ставкою НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за шість місяців, відлік яких проводиться з дати допущення прострочення Відповідачем.

          З урахуванням викладеного, розмір пені за прострочення виконання Відповідачем свого зобов'язання щодо оплати за договором поставки № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007 розрахований судом з урахуванням подвійної облікової ставки, встановленої згідно з листом НБУ від 17.05.2007 № 14-011/1150-5118 в розмірі 8% на період з 01.06.2007, в розмірі 10% на період з 01.01.2008, встановленої згідно з Постановою Правління НБУ від 29 грудня 2007 року № 492, та 12% на період з 30.04.2008, встановленої відповідно до постанови НБУ від 21.04.2008 № 107. При цьому, судом взято до уваги період прострочення, заявлений Позивачем, з 15.11.2007 по 15.05.2008, що не перевищує шість місяців, як те передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, та суму заборгованості, яка виникла у Відповідача перед Позивачем у вказаний період в розмірі 1 416 429,00 грн.

Таким чином, сума пені складає 135 842,69 грн., виходячи з наступного розрахунку:  

1416429,00*16%/365*47+1416429,00*20%/366*121+1416429,00*24%/366*14

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних від суми заборгованості за договором поставки № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007 розрахована судом відповідно до періоду прострочення, який був заявлений Позивачем, з 15.11.2007 по 16.06.2009, а також з урахуванням оплат, які були здійснені Відповідачем в період з 15.05.2008 по 14.07.2008 включно, та становить - 60 599,74 грн.

Сума інфляційних витрат за весь час прострочення за договором поставки                          № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007 складає 414 068,07 грн. з врахуванням дат здійсненної Позивачем поставки Продукції та часткової оплати його Відповідачем.

          Суд також приходить до висновку про те, що в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

          Позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним договір поставки                             № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007, що був укладений між ним та Відповідачем за зустрічним позовом з огляду на те, що він був укладений з метою, що суперечить інтересам держави. Єдиним документом, на який посилається Позивач за зустрічним позовом, для підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог, є лист департаменту                            контррозвідувального захисту Служби безпеки України від 30.05.2008 № 8/4/1-4949, адресований Генеральному директору Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»Мельничуку В.О. У зазначеному листі вказано, що за отриманими даними, безпосереднє ввезення обладнання на митну територію України, що було поставлене ДП «Укрзалізничпостач»товариством з обмеженою відповідальністю «Бітерра» на підставі договору поставки № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007, здійснювало ТОВ «Фірма «Кода». Під час митного оформлення вартість комплекту товару складала близько 6 000 грн., але в подальшому внаслідок штучного збільшення ціни шляхом додаткової комплектації обладнання непідтвердженого походження, ціна одиниці обладнання була збільшена до 110 000,00 грн. В листі також зазначено, що він направлений для врахування в ході аналізу обґрунтованості та ефективності закупівель в 2007 році та проведення процедури придбання такого обладнання в поточному році.

          Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

          Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

          Стаття 34 ГПК України передбачає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          В порушення зазначених вище вимог ГПК України, Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували те, що договір поставки № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007 був укладений з метою, що суперечить інтересам держави.

          Лист СБУ, зазначений вище, не містить даних щодо конкретних фактів порушення інтересів держави при укладенні договору поставки № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007. Висновки щодо необґрунтованого завищення цін постачальником за даним договором, як вбачається з вказаного листа, зроблені Службою безпеки України на підставі інформації, джерело якої не вказано.

          Крім того, Позивач за зустрічним позовом просить визнати договір поставки                             № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007 недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Натомість, відповідно до п. 21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»стаття 207 ГК України не містить особливостей регулювання господарських відносин, а містить загальні правила про недійсність господарських зобов'язань, які суперечать ЦК України як за термінологією, так і за змістом. Тому стаття 207 ГК України відповідно до абзацу першого частини другої статті 4 ЦК України, абзацу другого частини першої статті 4 ГК України застосовуватись не може.

          Таким чином, Позивач за зустрічним позовом на подав до суду жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, тому суд не має підстав для визнання договору поставки № ЦХП-06-00107-01 від 16.03.2007 недійсним.

          Позивачем за первісним позовом також заявлена вимога про стягнення з Відповідача витрат на послуги адвоката Шевченко Марії Олександрівни у розмірі 250 000,00 грн.

          Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

          Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 № 01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», вказано, що  судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

На підтвердження оплати послуг адвоката Шевченко М.О. за ведення даної справи Позивачем були надані: генеральна угода про надання адвокатських послуг № 1-04/08 від 03.04.2008, укладена між директором Позивача та адвокатом Шевченко М.О., Протокол погодження договірної ціни надання адвокатських послуг від 03.03.2008, відповідно до п. 3 якого замовник (Позивач) зобов'язується здійснити оплату послуг адвоката у розмірі 250 000,00 грн., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1788 від 12.03.2003, видане Шевченко Марії Олександрівні, платіжне доручення № 82 від 03.07.2008, на підставі якого Позивач перерахував на рахунок адвоката Шевченко М.О. 250 000,00 грн. у якості оплати за надання адвокатських послуг згідно з Генеральною угодою № 1-04/08 від 03.04.2008.

Таким чином, з урахуванням наведених вище документів, Позивачем доведений факт понесення ним витрат на оплату послуг адвоката Шевченко М.О., у розмірі 250 000,00 грн., пов'язаних з веденням даної судової справи.

У пункті 12 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

          Суд вважає, що сума витрат на оплату послуг адвоката, яку Позивач просить стягнути з Відповідача, є надмірною та необґрунтовано завищеною, виходячи з наступного.

          Так в Протоколі погодження договірної ціни надання адвокатських послуг від 03.03.2008, що є додатком 1 до генеральної угоди про надання адвокатських послуг                           № 1-04/08 від 03.04.2008, зазначено, що в обсяг запропонованих адвокатських послуг входить, зокрема, правовий аналіз документів для підготовки від імені ТОВ «Бітерра»позову про стягнення з ДП «Укразалізничпостач»боргу та штрафних санкцій, підготовка позовної заяви, підготовка апеляційної скарги чи відзиву на апеляційну скаргу ДП «Укразалізничпостач», підготовка касаційних скарг, представництво інтересів ТОВ «Бітерра»в господарських судах всіх інстанцій.

          Проте, як вбачається з протоколів судових засідань в даній справі, інтереси ТОВ «Бітерра»в  більшості судових засідань в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції представляла не адвокат Шевченко М.О., а інші особи, що діяли від імені Позивача на підставі довіреності, клопотання про уточнення позовних вимог також підписані іншими представниками Позивача.

          З урахуванням наведених обставин, ціни позову, що є предметом розгляду в даній справі, а також того, що витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на послуги адвоката Шевченко М.О. до 50 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається  на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 11; код ЄДРПОУ 19014832; р/р № 26002020030204 в ВАТ «Укрсімбанк, м. Київ, МФО 322313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітерра»(01011,               м. Київ, вул. Рибальська, 13; код ЄДРПОУ 34576443; р/р № 26005002610 в Київській філії КБ «Західінкомбанк», м. Київ, МФО 320951) 1 192 429 (один мільйон сто дев'яносто дві тисячі чотириста двадцять дев'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 135 842 (сто тридцять п'ять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 69 коп. пені, 414 068 (чотириста чотирнадцять тисяч шістдесят вісім грн. 07 коп. інфляційних втрат, 60 599 (шістдесят тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 74 коп. нарахувань 3% річних від простроченої суми.

В іншій частині позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 11; код ЄДРПОУ 19014832; р/р № 26002020030204 в ВАТ «Укрсімбанк, м. Київ, МФО 322313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітерра»(01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13; код ЄДРПОУ 34576443; р/р № 26005002610 в Київській філії КБ «Західінкомбанк», м. Київ, МФО 320951) 10 585 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 05 коп. державного мита, 48 (сорок вісім) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 50 000,00 (п'ятдесят тисяч гривень) витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя

Судді:

                                                 О.О.Хрипун                                                                                      Ю.М.Смирнова

                                            П.І.Паламар