Постанова

від 13.08.2014 по справі 906/485/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2014 р. Справа № 906/485/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Огороднік К.М. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі Головченко Д.М.

За участю представників:

позивача - Мартиненко О.О. (довіреність від 27.06.2014 року)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.06.14 р. у справі №906/485/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння"

Відповідач: Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Колос"

про стягнення 195089,55 грн.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.06.14 р. у справі №906/485/14 (суддя Гансецький В.П.) позов задоволено, стягнуто з Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння", 155601 грн. боргу за поставлений товар згідно договору №12-1104/пр795сг від 11.04.13р., 11147,94 грн. інфляційних втрат, 10806,81 грн. пені, 31120,20 грн. штрафу, 831,29 грн. 3% річних та 4190,14 грн. судового збору.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 155601,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Житомирської області відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі відповідач просить суд рішення місцевого господарського суду змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції "Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" задовольнити частково. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння"155 601,00 грн., боргу, 11 147,94 грн., інфляційних втрат, 831,29 грн., відсотків річних. Врешті позовних вимог відмовити.". Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи по суті.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №906/485/14 від 26.106.2014 року поновлено строк апеляційного оскарження та прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.06.14 р. у справі №906/485/14.

Позивачем подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх. №16269/14 від 13.08.2014 року).

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду №906/485/14 від 12.08.2014 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бригинець Л.М., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, колегію суддів визначено у cкладі головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Огороднік К.М., суддя Палюк І.Ю.

Представник апелянта подав супровідний лист з долученням до матеріалів справи доказів сплати судового збору та доказів направлення позивачу копії апеляційної скарги (вх. №14753/14 від 21.07.2014 року), а також клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, у зв'язку з тим, що 13.08.2014 року він буде приймати участь у судовому засіданні у цивільній справі №128/2476/14-ц, що перебуває у провадженні Вінницького районного суду (вх. №16/178/14 від 11.08.2014 року).

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вище зазначеного клопотання, оскільки відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, представляти інтереси відповідача в суді при розгляді даної справи може бути будь-яка особа, наділена повноваженнями на представництво відповідною довіреністю.

В судове засідання 13.08.2014 року з'явився представник позивача, представник апелянта не з'явився. Згідно повідомлень про вручення поштового відправлення, сторони були повідомленні належним чином про місце, дату та час судового засідання. Явка представників сторін в судове засідання не вимагалась. Судова колегія вважає, що неявка представника апелянта не перешкоджатиме перегляду рішення господарського суду Житомирської області від 05.06.14 р. у справі №906/485/14.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала представника позивача, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" та Приватно - орендним сільськогосподарським підприємством "Колос" укладено договір № 12-1104/пр795сг за яким позивач поставив відповідачу у квітні 2013 року товар - насіння кукурудзи на суму 311202,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №Н-ВК-2404-006 від 24.04.13р. (а.с.12) та довіреністю № 24 від 15.04.13р. (а.с.13).

Згідно пп.1.1 договору, продавець зобов'язався в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до пп.1.2 договору, найменування товару: насіння сільсько-господарських культур в асортименті, визначеному в додатках до цього договору, які складають його невід'ємну частину.

Згідно з пп.5.1 договору, ціна за одиницю товару кожного найменування та її еквівалент в іноземній грошовій валюті наводиться у додатках до цього договору.

Відповідно до пп.6.1 договору, загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в додатках до цього договору.

Оплата здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця (пп.6.2 договору).

Згідно додатку № 1 до даного договору, загальна вартість товару у розмірі 311202,00 грн. повинна бути сплачена покупцем в наступні строки:

- 50% загальної вартості в строк до 14.04.13р.;

- 50% загальної вартості в строк до 01.11.13р. (а.с.11).

Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару виконав частково, сплативши лише 155601,00 грн. (а.с.14).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 155601,00 грн., що підтверджується довідками позивача: №1-5/214 від 27.05.14р., №1-5/227 від 05.06.14р. (а.с.33,49), підписаним позивачем актом звірки взаєморозрахунків станом на 15.05.14р. (а.с.26) та іншими матеріалами справи.

15.04.2014 року позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 195089,55 грн., з яких 155601,00 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору №12-1104/пр795сг від 11.04.13р., 8368,35 грн. пені та 31120,20 грн. штрафу.

Заявою від 15.05.14р. №1-5/198 позивач збільшив розмір позовних вимог, просить стягнути на свою користь з відповідача 155601,00 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору №12-1104/пр795сг від 11.04.13р., 11147,94 грн. інфляційних втрат, 10806,81 грн. пені, 31120,20 грн. штрафу та 831,29 грн. 3% річних.

Враховуючи що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства і укладеного договору, господарським судом Житомирської області позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" задоволено в повному обсязі.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного вимоги позивача про стягнення з відповідача 155601 грн. боргу за поставлений товар згідно договору №12-1104/пр795сг від 11.04.13р., 11147,94 грн. інфляційних втрат, 10806,81 грн. пені, 31120,20 грн. штрафу, 831,29 грн. 3% річних та 4190,14 грн. судового збору. підтверджуються умовами договору, іншими матеріалами справи, а відтак є законними та обґрунтованими.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки своєчасності здійснення відповідачем оплати 50% вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей згідно умов укладеного договору, а також вказує на те, що загальна сума штрафних санкцій становить майже 50% суми заборгованості, що в свою чергу не відповідає принципам розумності та справедливості, викладених у п. 6 ст. 3 ЦК України.

Вищезазначені посилання апелянта колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги, які задоволені рішенням господарського суду, становлять 155601 грн. основного боргу, 31120,20 грн. штрафу, 10806,81 грн. пені, 831 грн. три процента річних та 11 147,94 грн. інфляційних втрат. Таким чином, з відповідача стягуються штрафні санкцій в сумі, що складає 26,9 % від суми основного боргу, а не майже 50 %, як вказує апелянт.

З урахуванням інфляційних втрат та річних сума стягнення складає 34 % від суми основного боргу.

Щодо ступеня виконання відповідачем зобов'язання колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач, згідно умов договору 12.04.2013 року здійснив передплату в розмірі 50% вартості товару.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що з квітня 2013 року по 05.06.2014 року заборгованість відповідача перед позивачем не зменшилась.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що позивач змушений був залучати за кредитним договором в банківській установі кошти із сплатою 23% річних, для погашення своїх боргових зобов'язань перед контрагентами.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, яка кореспондується зі статтею 233 ГК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому судом повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вище викладене, судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 05.06.14 р. у справі №906/485/14.- залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.06.14 р. у справі №906/485/14. - без задоволення

2. Справу №906/485/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Павлюк І. Ю.