Постанова

від 08.10.2014 по справі 906/485/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року Справа № 906/485/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуприватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" на постанову та на рішенняРівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 року господарського суду Житомирської області від 05.06.2014 року у справі господарського судуЖитомирської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" доприватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" простягнення 195089,55 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Мартиненко О.О., - відповідача:Андріанов В.В., Хоменко О.А.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (далі - ТОВ "ТД "Насіння") звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" (далі - ПОСП "Колос") про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 155601,00 грн. основного боргу, 10806,81 грн. пені, 31120,20 грн. штрафу, 11147,94 грн. інфляційних втрат та 831,29 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за договором №12-1104/пр795сг від 11.04.2013 року.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.06.2014 року (суддя Гансецький В.П.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з ПОСП "Колос" на користь ТОВ "ТД "Насіння" 155601,00 грн. основного боргу, 10806,81 грн. пені, 31120,20 грн. штрафу, 11147,94 грн. інфляційних втрат, 831,29 грн. - 3% річних та 4190,14 грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Демидюк О.О., суддів Огороднік К.М., Павлюк І.Ю.) рішення місцевого господарського суду від 05.06.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові рішення мотивовані обгрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПОСП "Колос" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 року та рішення господарського суду Житомирської області від 05.06.2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 08.10.2014 року.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 11.04.2013 року між ТОВ "ТД "Насіння" (продавець) та ПОСП "Колос" (покупець) був укладений договір №12-1104/пр795сг, відповідно до умов якого продавець зобов"язався в строки, визначені цим договором, передати у власність покупця товар - насіння сільськогосподарських культур, асортимент та кількість визначена у додатку до договору, а покупець зобов"язався прийняти цей товар та оплатити його вартість (п.1.1., 1.2, 2.1 договору).

Згідно з пунктом 6.1 договору, загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в додатках до цього договору.

Додатком № 1 до договору визначено, що товар за договором - насіння кукурудзи у кількості 200,00 п.од. на загальну суму 311202,00 грн. повинен бути поставлений продавцем покупцю в строк до 16.04.2013 року та оплачений останнім у наступні строки: 50% від загальної кількості в строк до 14.04.2013 року та 50% від загальної кількості в строк до 01.11.2013 року.

Пунктами 11.2, 11.4 договору, сторони передбачили відповідальність за порушення строків виконання зобов"язань за цим договором у вигляді сплати стороною, яка допустила прострочення іншій стороні пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов"язання за кожен день прострочки; в разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 календарних днів покупець, крім пені, сплачує продавцеві штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (Аналогічні положення містяться в статті 193 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов"язання за договором та поставив відповідачу товар - насіння кукурудзи у кількості 200,00 п.од. на загальну суму 311202,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №Н-ВК-2404-006 від 24.04.2013 року та не заперечується сторонами.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач лише частково у розмірі 155601,00 грн., оплатив вартість товару, чим порушив умови договору.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, а саме неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором купівлі-продажу, приписи статей 525, 526, 625 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 155601,00 грн. основного боргу, 11147,94 грн. інфляційних втрат та 831,29 грн. - 3% річних.

Колегія суддів також погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 10806,81 грн. пені та 31120,20 грн. штрафу за неналежне виконання ним своїх зобов"язань за договором, з огляду на приписи статей 549, 611 ЦК України, ст. 230 ГК України та умови пунктів 11.2, 11.4 договору.

Доводи касаційної скарги про необхідність застосування судами попередніх інстанцій при винесенні судових рішень приписів ст. 551 ЦК України і ст. 83 ГПК України та зменшення розміру неустойки за вказаних обставин на думку колегії суддів є безпідставними та спростовуються наступним.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч.1 ст.217 ГК України).

Згідно з приписами ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи приписи зазначених статей, а також те, що зменшення неустойки є правом суду, а не його обов"язком та за відсутності відповідного клопотання про таке зменшення з боку відповідача, суди попередніх інстанцій, встановивши всі обставини справи, дослідивши ступінь виконання сторонами за договором своїх зобов"язань, майновий стан сторін, дійшли правомірного та обгрунтованого висновку про повне задоволення заявлених позовних вимог про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин у справі є виключна прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 року та рішення господарського суду Житомирської області від 05.06.2014 року у справі № 906/485/14 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді Л.В.Жукова

Н.М.Нєсвєтова