Рішення

від 17.04.2009 по справі 41/89

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/89

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/89

17.04.09

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛТА»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Київська типографія»

простягнення 163 369,01 гривень

Суддя Спичак О.М.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача:       Балаєнко Р.В. –дов. № 344/08 від 22.12.2008 р.;          

від відповідача:   Цигольник Г.В. –директор                              

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛТА»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська типографія»про стягнення 163 369,01 гривень.

Ухвалою від 10.02.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.02.2009 року.

В судовому засіданні 27.02.2009 року представник позивача надав  усні пояснення по суті спору та додаткові документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання 27.02.2009 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 27.02.2009 року розгляд справи відкладено на 03.04.2009 року.

В судовому засіданні 03.04.2009 року, представник позивача просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по справі.

Крім того, в судовому засіданні 03.04.2009 року сторони подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по справі, яке судом задоволено.

У судовому засіданні 03.04.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 17.04.2009 року.

В судовому засіданні 17.04.2009 року представники сторін надали суду усні пояснення по справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.04.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

В С Т А Н О В И В :

07 лютого 2007 року між сторонами було укладено Угоду № 271/07 з фінансового лізингу (далі –Договір 1), відповідно до умов п. 1.1 якого даний Договір 1 регулює правовідносини між Лізингодавцем (позивач) та лізингоодержувачем (відповідач) з фінансового лізингу Транспортного Засобу (Засобів). Усі доповнення, додатки та будь-які інші документи, які тим чи іншим чином цитуються, та/або на які містяться посилання в Договорі 1, є невід'ємною його частиною. Об'єкт лізингу - Транспортний Засіб (або Транспортні Засоби).

Відповідно до п. 3.1.1. Договору 1, сторони визначили лізингові платежі, згідно з яким лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві:

1.          перший лізинговий платіж, як це визначено в Лізинговому Протоколі.

2.          чергові лізингові та будь-які інші платежі, належні за Договором 1, мають бути сплаченими   протягом   п'яти   робочих  днів  із дня   виставлення  лізингодавцем   відповідних рахунків згідно з Графіком платежів, зазначеним в лізинговому Протоколі. Термін лізингу транспортного засобу, на який нараховується черговий платіж, становить один місяць.

3.          будь-які інші платежі, належні за цим Договором, мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів із дня виставлення лізингодавцем відповідних рахунків.

Згідно з умовами п. 2.2. Договору 1, транспортний засіб вважається взятим лізингоодержувачем у фінансовий лізинг від лізингодавця на умовах Договору 1 з дати  підписання  Акту Приймання - Передачі (Додатку №3 до Договору 1) лізингоодержувачем та лізингодавцем. Датою передачі транспортного засобу вважається дата, зазначена в Акті Приймання - Передачі.

Також, між сторонами був підписаний Додаток № 1А –лізинговий протокол до Договору 1 від 07 лютого 2007 року та Додаток № 1Б – лізинговий протокол до Договору 1 від 17 травня 2007 року, відповідно до п. 5.2. яких, лізингові платежі та розмір відповідальності вказані в українських гривнях на день підписання Лізингового протоколу. Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно з виставленими йому рахунками в українських гривнях, де розмір лізингових платежів обчислюється за формулою, встановленою даним пунктом.

Позивач на виконання умов даного Договору 1,  передав відповідачу транспортні засоби, що підтверджується Актами приймання –передачі транспортних засобів від 09 лютого 2007 року та 21 травня 2007 року (копії в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем також були надані  рахунки (копії в матеріалах справи) на оплату лізингових платежів (за період з червня по грудень, крім вересня), на загальну суму 28 937,17 гривень, які мали бути сплачувати відповідачем протягом п'яти робочих днів з дня їх виставлення (п. 3.1.1. Договору 1), а саме:

-          рахунок № 271/07-А18 від 22.07.2008 року  на загальну суму 3 912,10 гривень;

-          рахунок № 271/07-А19 від 22.08.2008 року  на загальну суму 3 638,77 гривень;

-          рахунок № 271/07-А21 від 21.10.2008 року  на загальну суму 3 359,02 гривень;

-          рахунок № 271/07-А22 від 01.12.2008 року  на загальну суму 4 402,81 гривень;

-          рахунок № 271/07- Б 14 від 22.07.2008 року  на загальну суму 3 492,05 гривень;

-          рахунок № 271/07- Б 15 від 22.08.2008 року  на загальну суму 3 231,44 гривень;

-          рахунок № 271/07- Б 17 від 21.10.2008 року  на загальну суму 2 976,20 гривень;

-          рахунок № 271/07-Б18 від 01.12.2008 року  на загальну суму 3 924,78 гривень.

Проте, відповідач лізингові платежі по Договору 1 за зазначеними вище рахункам позивачу не сплатив.

Крім того, пунктами 3.3.2, 3.3.3. Договору 1 встановлено, що лізингоодержувач також відшкодовує збитки, спричинені страховими випадками, в межах Ліміту власної відповідальності. Лізингоодержувач сплачує також витрати, пов'язані з технічнім обслуговуванням та ремонтом транспортного засобу (крім Звичайного технічного обслуговування, гарантійного та страхового ремонту). В разі, якщо такі витрати не будуть оплачені безпосередньо після надання відповідних послуг, вони приєднуються до чергового лізингового платежу.

Так, пунктом 4.1 Додатку № 1А –лізинговий протокол до Договору 1 від 07 лютого 2007 року та Додатку № 1Б –лізинговий протокол до Договору 1 від 17 травня 2007 року встановлений ліміт власної відповідальності лізингоодержувача, а саме:

- при знищенні транспортного засобу –1010,00 гривень;

- пошкодження всього транспортного засобу або частин транспортного засобу внаслідок дорожньо –транспортної пригоди –1010,00 гривень;

- пошкодження всього або частин транспортного засобу внаслідок пожежі чи стихійних лих –1010,00 гривень;

- при втраті транспортного засобу внаслідок крадіжки або угону –5 відсотків від вартості транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 11.01.2008 року направив відповідачу повідомлення (вих. № 18) про зобов'язання лізингоодержувача відшкодувати шкоду нанесену транспортному засобу внаслідок страхового випадку, відповідно до якої просив відповідача сплатити, у строк не пізніше 7-ми днів з моменту отримання повідомлення, грошові кошти в розмірі 1010,00 гривень, що є лімітом відповідальності відповідача згідно п. 4.1. Додатку № 1А –лізинговий протокол до Договору 1 від 07 лютого 2007 року та Додатку № 1Б –лізинговий протокол до Договору 1 від 17 травня 2007 року.

Проте, відповідач дане повідомлення проігнорував та суму ліміту власної відповідальності в розмірі 1010,00 гривень позивачу не сплатив.

Також, 20 листопада 2006 року між сторонами було укладено Угоду з оперативного лізингу № 244/06 (далі –Договір 2), відповідно до умов п. 1.1 якого даний Договір 2 регулює правовідносини між лізингодавцем (позивач) та лізингоодержувачем (відповідач) з оперативного лізингу Транспортного Засобу (Засобів). Усі доповнення, додатки та будь-які інші документи, які тим чи іншим чином цитуються, та/або на які містяться посилання в Договорі 2, є невід'ємною його частиною. Об'єкт лізингу - Транспортний Засіб (або Транспортні Засоби).

Склад та вартість об'єкту лізингу, ознаки, параметри та комплектність кожного транспортного засобу вказується в лізинговому протоколі (Додаток 1) (п. 1.2. Договору 2).

Відповідно до п. 3.1.1. Договору 2, сторони визначили лізингові платежі, згідно з яким лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві:

4.          перший лізинговий платіж, як це визначено в Лізинговому Протоколі.

5.          чергові лізингові, як визначено в лізинговому протоколі. Термін лізингу транспортного засобу, на який нараховується черговий платіж, становить один місяць.

6.          будь-які інші платежі, належні за цим Договором 2, мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів із дня виставлення лізингодавцем відповідних рахунків.

Згідно з умовами п. 2.2. Договору 2, транспортний засіб вважається взятим лізингоодержувачем у фінансовий лізинг від лізингодавця на умовах Договору 2 з дати  підписання  Акту Приймання - Передачі (Додатку №3 до Договору 2) лізингоодержувачем та лізингодавцем. Датою передачі транспортного засобу вважається дата, зазначена в Акті Приймання - Передачі.

Також, між сторонами був підписаний Додаток № 1А –лізинговий протокол до Договору 2 від 20 листопада 2006 року та Додаток № 1Б –лізинговий протокол до Договору 2 від 23 листопада 2006 року, відповідно до п. 5.2. яких розмір чергового лізингового платежу за користування транспортними засобами, що передаються лізингоодержувачу за зазначеними лізинговими протоколами становить 2138,40 гривень (Додаток № 1А –лізинговий протокол до Договору 2 від 20 листопада 2006 року) та 6967,20 гривень (Додаток № 1Б –лізинговий протокол до Договору 2 від 23 листопада 2006 року) (п. 1.1. лізингових протоколів).

Крім того, лізингодавець надсилає лізингоодержувачу рахунок на оплату чергового платежу 23–го числа місяця, в якому надаються послуги. Лізингоодержувач оплачує рахунок не пізніше 25-го числа того ж місяця. У випадку не надходження на вказану дату відповідного рахунку, лізингоодержувач зобов'язаний самостійно здійснити розрахунок чергового лізингового платежу згідно п. 5.4. лізингового протоколу та сплатити його у строк не пізніше 25-го числа поточного місяця (п. 5.4. лізингових протоколів).

Позивач на виконання умов даного Договору 2,  передав відповідачу транспортні засоби, що підтверджується Актами приймання –передачі транспортних засобів від 22 листопада 2006 року та 24 листопада 2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем також були надані  рахунки (копії в матеріалах справи) на оплату лізингових платежів (за період з червня по грудень), на загальну суму 51 907,90 гривень, які мали бути сплачуватися відповідачем не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 5.4. лізингових протоколів.), а саме:

-          рахунок № 244/06-А-21 від 22.07.2008 року  на загальну суму 2 544,28 гривень;

-          рахунок № 244/06-А-22 від 22.08.2008 року  на загальну суму 2 378,64 гривень;

-          рахунок № 244/06-А-24 від 21.10.2008 року  на загальну суму 2 218,51 гривень;

-          рахунок № 244/06-Б-20 від 22.07.2008 року  на загальну суму 8 217,55 гривень;

-          рахунок № 244/06-Б-21 від 22.08.2008 року  на загальну суму 7 682,58 гривень;

-          рахунок № 244/06-Б-23 від 21.10.2008 року  на загальну суму 7 165,38 гривень;

-          рахунок № 244/06-Б-24 від 01.12.2008 року  на загальну суму 9 371,69 гривень;

-          рахунок № 244/06-Б-25 від 19.12.2008 року  на загальну суму 12 329,27 гривень.

Проте, відповідач лізингові платежі по Договору 2 за зазначеними вище рахункам позивачу не сплатив.

Крім того, пунктами 3.3.2, 3.3.3. Договору 2 встановлено, що лізингоодержувач також відшкодовує збитки, спричинені страховими випадками, в межах Ліміту власної відповідальності. Лізингоодержувач сплачує також витрати, пов'язані з технічнім обслуговуванням та ремонтом транспортного засобу (крім страхового ремонту). В разі, якщо такі витрати не будуть оплачені безпосередньо після надання відповідних послуг, вони приєднуються до чергового лізингового платежу.

Так, пунктом 4.1 Додатку № 1А –лізинговий протокол до Договору 2 від 20 листопада 2006 року та Додатку № 1Б –лізинговий протокол до Договору 2 від 23 листопада 2006 року встановлений ліміт власної відповідальності лізингоодержувача, а саме:

- при знищенні транспортного засобу –1010,00 гривень;

- пошкодження всього транспортного засобу або частин транспортного засобу внаслідок дорожньо –транспортної пригоди –1010,00 гривень;

- пошкодження всього або частин транспортного засобу внаслідок пожежі чи стихійних лих –1010,00 гривень;

- при втраті транспортного засобу внаслідок крадіжки або угону –5 відсотків від вартості транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу повідомлення: № 2088  від 13.12.2007 року, № 2029 від 28.11.2008 року, № 1714 від 14.10.2008 року про зобов'язання лізингоодержувачу відшкодувати шкоду нанесену транспортному засобу внаслідок страхового випадку, відповідно до яких просив відповідача сплатити, у строк не пізніше 7-ми днів з моменту отримання повідомлення, грошові кошти у загальному розмірі 3030,00 гривень (загальна сума по повідомленню: № 2088  від 13.12.2007 року –1010,00 гривень, № 2029 від 28.11.2008 року - 1010,00 гривень, № 1714 від 14.10.2008 року - 1010,00 гривень), що є лімітом відповідальності відповідача згідно п. 4.1. Додатку № 1А –лізинговий протокол до Договору 2 від 20 листопада 2006 року та Додатку № 1Б –лізинговий протокол до Договору 2 від 23 листопада 2006 року.

Проте, відповідач дане повідомлення проігнорував та суму в загальному розмірі 3030,00 гривень позивачу не сплатив.

Крім того, позивач керуючись п. 3.3.3. Договору, щодо сплати лізингоодержувачем сплати витрат пов'язаних з технічним обслуговуванням та ремонтом транспортних засобів, надав відповідачу рахунок –фактуру № К 284 від 22.12.2008 року, згідно якої було здійснене сервісне обслуговування автомобіля на загальну суму 10 243,86 гривень (з яких 1797,31 гривень ПДВ), також в даному рахунку позивач зазначив строки перерахування зазначених грошових коштів.

Однак, відповідач зазначений рахунок у визначений строк не сплатив, відповіді не надав.

У зв'язку з цим, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів по Договору 1 та Договору 2 склала 80 845,07 гривень,  по сплаті за сервісне обслуговування 10243,86 грн., по відшкодуванню франшизи 4040,00 грн., а всього 95128,93 грн., проти чого відповідач не заперечував.

Частиною 2 статті 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 80 845,07 гривень –основного боргу, 10 243,86 боргу за сервісне обслуговування транспортних засобів, 4040,00 –невідшкодованої франшизи.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.4. Договору 1 та Договору 2 встановлено, що у разі порушення строків сплати будь –якого з платежів лізингоодержувач сплачує пеню –відсоток від несплаченої суми в розмірі 0,1 % за кожен день затримки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такої затримки.

Позивач за невиконання відповідачем своїх зобов'язань, керуючись п. 3.4. Договору 1 та Договору 2  нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3 906,28 гривень (за період з 25.07.2008 року по 18.12.2008 року).

У відповідності до ст. 233 ГКУ у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.  

Частина 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський суд зважаючи на повідомлені представником відповідача обставини вирішив скористатись наданим йому правом та зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача до 2000,00 гривень.

Крім того, позивач керуючись п. 7.2.3. Договору 1 та Договору 2, просить стягнути з відповідача штраф за розірвання Договору 1 та Договору 2 в розмірі 34 026,63 гривень (по Договору 2) та 30 307,17 гривень (по Договору 1).

Відповідно до положень п. 7.2.3. Договору 1 та Договору 2, у разі розірвання Договору за ініціативою лізингоодежувача (по причинам, що не залежать від лізингодавця) він повинен погасити заборгованість з лізингових платежів, якщо така має місце, повернути транспортні засоби та сплатити штрафний платіж за дострокове припинення Договору у розмірі трьох чергових лізингових платежів.

Оскільки позивач не надав жодного доказу щодо розірвання Договорів з ініціативи відповідача, застосування штрафу передбаченого п. 7.2.3. Договорів 1 та 2 на думку господарського суду є необґрунтованим та безпідставним, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, слід звернути увагу, що в матеріалах справи міститься повідомлення № 2012 від 24.11.2008 року, з якого вбачається, що ініціатором розірвання Договорів 1 та 2 виступає позивач.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно  розміру задоволених вимог.

Керуючись  ст.ст. 33, 49,  82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська типографія»(02183, м. Київ, вул. Кибальчича, 13-А, 02099, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 22-а код ЄДРПОУ 30605098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛТА»(01011, м. Київ, вул. Кутузова, 2, 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 25 код ЄДРПОУ 14284053) 80 845,07 (вісімдесят тисяч вісімсот сорок п'ять) гривень 07 копійок - основного боргу, 10 243,86 (десять тисяч двісті сорок три) гривні 86 копійок –боргу за сервісне обслуговування,  4040,00 (чотири тисячі сорок) гривень 00 копійок –несплаченої франшизи, 2000,00 (дві тисячі) гривень 00 копійок –пені, 971,29 (дев'ятсот сімдесят одна) гривня 29 копійок - державного мита та 70,16 (сімдесят) гривень 16 копійок  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                  О.М. Спичак

Дата підписання рішення: 03.06.2009р.