Рішення

від 09.06.2009 по справі 18/76

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

18/76

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  18/76

09.06.09

За позовом:          ПП „Сатор –Прінт”;

До:                    ВАТ КБ „Надра”;

Про:                     стягнення 113 914,94 грн.

Суддя  О.В. Мандриченко

Представники:

Від позивача:          Галієва Д.Г., представник, довіреність б/н від 05.02.2009 р.;

                              Пивоваров О.М., директор, наказ №1-к від 06.07.1999 р.;

Від відповідача:          Куліченко М.В., представник, довіреність б/н від 12.02.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2009 р. порушено провадження у справі №18/76, справа призначена слуханням на 10.03.2009 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням: з 10.03.2009 р. до 02.04.2009 р., з 02.04.2009 р. до 28.04.2009 р., з 14.05.2009 р. до 09.06.2009 р.

На підставі статті 77 ГПК України у справі з 28.04.2009 р. до 14.05.2009 р. була оголошена перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2009 р. строк вирішення спору у даній справі був продовжений на невизначений термін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 106 311,95 грн. (101 346,00 грн. основного боргу + 4 965,95 грн. інфляційних втрат), 4 651,95 грн. пені, 609,95 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 2 341,09 грн. за користування чужими грошовими коштами, 1 139,15 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

02.04.2009 р. позивачем до господарського суду було подане клопотання про збільшення позовних вимог, в якому позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 108 034,84 грн. (101 346,00 грн. основного боргу + 6 688,84 грн. інфляційних втрат), 8 041,22 грн. пені, 1 071,49 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 4 022,22 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

24.04.2009 р. позивачем до господарського суду подане клопотання про уточнення позовних вимог, в якому останній просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 109 555,07 грн. (101 346,00 грн. основного боргу + 8 209,07 грн. інфляційних втрат), 9 702,63 грн. пені, 1 311,07 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 4 438,95 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 250,08 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні 14.05.2009 р. позивачем було подане клопотання, в якому останній змінив підставу позовних вимог, та просить вимогу щодо невиконання відповідачем зобов'язань за договором №3 від 12.04.2008 р. не розглядати, а вважати, що поставка продукції відповідачеві була здійснена на підставі видаткових накладних.

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що предметом договору №3 від 12.05.2009 р. є виготовлення позивачем за замовленням відповідача друкованої та сувенірної продукції. Відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов'язався якісно та в терміни, визначені в додаткових угодах та додатках, виготовити друковану або сувенірну продукцію на умовах, передбачених договором.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що вартість робіт, наданих позивачем, обговорюється сторонами в додаткових угодах до даного договору і визначається протоколом узгодження договірної ціни на виконання робіт, що є невід'ємною частиною кожної додаткової угоди до договору.

Згідно з п. 3.2. договору порядок і терміни оплати робіт, терміни виконання робіт визначаються сторонами в кожній додатковій угоді до даного договору, що укладаються сторонами і що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.2. договору вид, умови, вартість робіт, що виконуються, узгоджуються сторонами додатково у додаткових угодах, що складають невід”ємну частину договору.

Відповідач наголошує на тому, що предметом та іншими суттєвими умовами договору визначено, що в кожному окремому випадку виготовлення продукції за замовленням відповідача, має бути укладена додаткова угода, оформлені відповідні додатки, складено протокол узгодження договірної ціни, в яких має бути зафіксований конкретний перелік чи вид продукції, що замовляється, терміни виконання робіт, їх вартість, що є обов'язковими та суттєвими умовами договору і з яких виникають конкретні права та обов'язки сторін.

Позивачем до позовної заяви не додано жодних додатків, які передбачені умовами договору, що, за думкою відповідача, не доводить виникнення обов'язку оплати виготовленої позивачем продукції.

Відповідач також зазначає про те, що у матеріалах справи відсутні акти прийому-передачі щодо виконаних робіт.

У доданих доповненнях до відзиву на позову заяву відповідач зазначає про те, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.02.2009 р. №59 „Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ КБ „Надра” з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, введено тимчасову адміністрацію та мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців –з 10.02.2009 р. по 10.08.2009 р.

Відповідно до статті 58 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Статтею 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” передбачено, що потягом дії мораторію: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем на користь відповідача була поставлена продукція на загальну суму 101 346,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

—№РН-0000369 від 03.12.2008 р. на суму 5 918,40 грн.;

—№РН-0000368 від 03.12.2008 р. на суму 5 918,40 грн.;

—№РН-0000367 від 03.12.2008 р. на суму 2 301,60 грн.;

—№РН-0000367 від 03.12.2008 р. на суму 2 301,60 грн.;

—№РН-0000366 від 03.12.2008 р. на суму 568,80 грн.;

—№РН-0000365 від 03.12.2008 р. на суму 4 603,20 грн.;

—№РН-0000364 від 03.12.2008 р. на суму 1 972,80 грн.;

—№РН-0000363 від 03.12.2008 р. на суму 2 630,40 грн.;

—№РН-0000362 від 03.12.2008 р. на суму 5 918,40 грн.;

—№РН-0000361 від 03.12.2008 р. на суму 6 576,00 грн.;

—№РН-0000360 від 03.12.2008 р. на суму 6 740,40 грн.;

—№РН-0000359 від 03.12.2008 р. на суму 986,40 грн.;

—№РН-0000358 від 03.12.2008 р. на суму 1 315,20 грн.;

—№РН-0000357 від 03.12.2008 р. на суму 6 740,40 грн.;

—№РН-0000356 від 03.12.2008 р. на суму 2 630,40 грн.;

—№РН-0000355 від 03.12.2008 р. на суму 1 972,80 грн.;

—№РН-0000354 від 03.12.2008 р. на суму 8 877,60 грн.;

—№РН-0000353 від 03.12.2008 р. на суму 5 754,00 грн.;

—№РН-0000351 від 03.12.2008 р. на суму 2 301,60 грн.;

—№РН-0000350 від 03.12.2008 р. на суму 2 466,00 грн.;

—№РН-0000349 від 03.12.2008 р. на суму 986,40 грн.;

—№РН-0000348 від 03.12.2008 р. на суму 2 959,20 грн.;

—№РН-0000347 від 03.12.2008 р. на суму 6 576,00 грн.;

—№РН-0000346 від 03.12.2008 р. на суму 2 466,00 грн.;

—№РН-0000345 від 03.12.2008 р. на суму 3 288,00 грн.;

—№РН-0000344 від 03.12.2008 р. на суму 2 959,20 грн.;

—№РН-0000343 від 03.12.2008 р. на суму 1 315,20 грн.;

—№РН-0000379 від 03.12.2008 р. на суму 1 972,80 грн.;

—№РН-0000352 від 03.12.2008 р. на суму 2 630,40 грн.

Факт одержання продукції відповідачем підтверджується довіреністю останнього серії ЯОЯ №498713 від 02.12.2008 р.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається  укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вищезазначені документи свідчать про те, що між сторонами були укладені угоди.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за угодами, поставлену позивачем продукцію не оплатив.

24.12.2008 р. позивачем відповідачеві була вручена претензія №2412 про оплату послуг, яка залишена відповідачем без задоволення. Факт одержання зазначеної претензії відповідачем підтверджується відповідним вхідним номером №26588 від 24.12.2008 р. та печаткою відповідача.

Як визначено абзацом 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарюванні та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нараховані позивачем пеня та проценти за користування чужими грошовими коштами не підлягають задоволенню, оскільки між сторонами не існує письмової угоди про відповідальність відповідача у вигляді сплати пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком;

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним;

Пеня, згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, є одним із видів неустойки;

Враховуючи ту обставину, що між сторонами не була укладена письмова угода відносно забезпечення виконання зобов'язання, позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Слід також зазначити про те, що заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у сумі 8 209,07 грн., 9 702,63 грн. пені, 1 311,07 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 4 438,95 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами не підлягають задоволенню також з огляду на те, що постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 р. №59 „Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ КБ „Надра” з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, введено тимчасову адміністрацію та мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців –з 10.02.2009 р. по 10.08.2009 р.

Відповідно до статті 58 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Статтею 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” передбачено, що потягом дії мораторію: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Разом з тим, господарським судом враховані посилання відповідача на постанову Правління Національного банку України №59 від 10.02.2009 р. про призначення строком на 1 рік, з 10.02.2009 р. до 10.02.2010 р., тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів з 10.02.2009 р. до 10.08.2009 р.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком (відповідачем) своїх зобов'язань за угодами.

Частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за договором щодо повернення позивачу суми депозиту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Системний аналіз змісту положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” дає підстави для висновку про те, що відповідно до положень частини 2 статті 58 та пункту 2 частини 3 статті 85 вказаного Закону банк звільняється від відповідальності, яка виникає у зв'язку із невиконанням зобов'язань на які поширюється дія мораторію, саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання цих зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Таким чином, зважаючи на положення пункту 1 частини 3 статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 101 346,00 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку „Надра” (інд. 04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) на користь Приватного підприємства „Сатор –Прінт” (інд. 02222, м. Київ, вул. Сабурова, 15, кв. 25, код ЄДРПОУ 30472642) 101 346 (сто одна тисяча триста сорок шість) грн. заборгованості, 1 013 (одна тисяча тринадцять) грн. 44 коп. витрат по сплаті держмита та 95 (дев'яносто п'ять) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко