Рішення від 12.08.2014 по справі 910/4890/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4890/13 12.08.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі Транс Сервіс"

До STELLADOMINIK, S.R.L. комерційне товариство

про стягнення 30000 дол. США, що складає 239790 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Зінченко О.В. (дов. б/н від 30.10.2014)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.08.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Росичі Транс Сервіс" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до STELLADOMINIK, S. R. L., комерційне товариство створене і організовано відповідно до законів Домініканської Республіки (далі по тексту - відповідач) про стягнення 30 000, 00 доларів США, що станом на дату подання позовної заяви за офіційним курсом НБУ складає 239 790, 00 грн. заборгованості за Додатковою угодою до Контракту № 2 від 22.08.2012 від 01.02.2013, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/4890/13, розгляд справи призначено на 09.04.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2013 розгляд справи відкладено на 08.10.2013, провадження у справі зупинено, у зв'язку із зверненням із судовим дорученням про надання правової допомоги (вручення документів) до суду Домініканської Республіки.

21.06.2013 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали суду подано два примірники нотаріально засвідченого перекладу на англійську та іспанську мови ухвали суду від 09.04.2013 та два примірники нотаріально засвідченого перекладу на англійську та іспанську мови позовної заяви б/н від 15.03.2013.

02.07.2013 господарським судом супровідним листом № 06-37.1/39 на адресу Головного управління юстиції у міста Києві для подальшого пересилання до Міністерства юстиції України направлено доручення про вручення документів, для їх подальшого направлення до компетентного органу Домініканської Республіки, у відповідності до ст. 126 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2013 зобов'язано Міністерство юстиції України надати відомості, щодо направлення до компетентного органу Домініканської Республіки доручення про вручення документів у справі № 910/4890/13 та повідомити суд про хід виконання судового доручення та отримання відповіді про вручення судових документів.

01.11.2013 через відділ канцелярії суду надійшов лист від Міністерства юстиції України про вручення судових документів STELLADOMINIC S. R. L. (Домініканська республіка) для передачі на виконання компетентним органам запитуваної сторони. Так, повідомлено, що листом від 02.09.2013 р. за №14-500-93471 Міністерство закордонних справ України в порядку інформування повідомило Міністерство юстиції України про те, що згадане доручення 27.08.2013 передано Посольством України в Російській Федерації Посольству Домініканській Республіки в Російській Федерації.

06.12.13 через відділ канцелярії суду надійшов лист від Міністерства юстиції України про те, що за інформацією Департаменту консульської служби МЗС України Посольству України в Російській Федерації дано доручення звернутись до посольства Домініканської Республіки в РФ з проханням прискорити відповідь домініканської сторони щодо виконання доручення господарського суду м. Києва.

22.05.2014 Господарський суд міста Києва звернувся до Міністерства юстиції України з листом Вих. № 06-2.1/135/14 з проханням повідомити господарський суд про хід виконання судового доручення.

13.06.14 через канцелярію суду надійшло клопотання позивача щодо поновлення провадження у справі № 910/4890/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2014 відповідно до ст.ст. 79, 86 ГПК України поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12.08.2014.

У судове засідання 12.08.2014 представник відповідача не з'явився.

При цьому, суд зазначає, що станом на момент розгляду справи до суду не надійшло жодного підтвердження про вручення відповідачу судових документів. Проте, пунктом 6 Закону України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах» встановлено, що якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 названої Конвенції, суддя, незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції, може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Приймаючи до уваги вищезазначене, та враховуючи, що судове доручення господарського суду ще 27.08.2013 передано Посольством України в Російській Федерації Посольству Домініканської Республіки в Російській Федерації , і станом на 12.08.2014 судом не отримано жодного підтвердження про вручення відповідачу судових документів по справі, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за відсутності представника відповідача.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2012 між позивачем, як покупцем та відповідачем, як продавцем було укладено Контракт №2 (далі за текстом - контракт). Відповідно до п.1.1. контракту продавець продає, а покупець оплачує товар, відповідно до інвойсу та умов цього контракту.

Згідно до п.2.2. поставка повинна бути здійснена протягом 10 днів від дня одержання замовлення покупця.

Пункт 3.1. контракту регламентує, що покупець оплачує товар шляхом здійснення повної попередньої оплати за кожну партію товару відповідно до інвойсу продавця.

На виконання умов контракту позивач перерахував на рахунок відповідача 30 000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів, що підтверджується матеріалами справи.

01.02.2013 позивач і відповідач уклали додаткову угоду до контракту №2 від 22.08.2012, в якій вирішили (враховуючи, що товар за який покупець перерахував продавцю кошти в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів не може бути поставлений в строки, відповідно до умов контракту №2 від 22.08.2012), що продавець зобов'язується повернути покупцю кошти в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів до 28.03.2013.

Згідно до п.4 додаткової угоди до контракту №2 від 22.08.2012, продавець підтверджує, що покупець належним чином виконав умови контракту та здійснив повну попередню оплату за товар в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів.

Як зазначає позивач в позовній заяві, станом на 12.03.2013 відповідач товар не поставив, чим порушив умови контракту та додаткової угоди від 01.02.2013, кошти (передоплату) не повернув.

Відповідно до п.5.3. контракту №2 від 22.08.2012, у разі виникнення спору у зв'язку із виконанням укладеного контракту сторони передають його на розгляд Господарському суду міста Києва та у провадженні українською мовою.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги не виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до додаткової угоди до контракту №2 від 22.08.2012, в частині повернення йому відповідачем грошових коштів в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Приписи статті 38 закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" №959-XII від 16.04.1991 (із змінами та доповненнями) регламентують, що спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України , а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

За ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" №2709-IV від 23.06.2005, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст.77 даного закону.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права даного закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до ч.2 ст.32 закону України "Про міжнародне приватне право" у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.

Враховуючи, що контракт та додаткову угоду від 01.02.2013 укладено в Україні, в м. Києві, про що зазначено в преамбулі контракту, а також те, що пунктом 5.3 сторони визначили, що всі спори за контрактом сторони передають на розгляд Господарському суду міста Києва та у провадженні українською мовою, суд приходить до висновку що право України є таким, що має найбільш тісний зв'язок з правочином.

Отже, при вирішенні спору має застосовуватись чинне законодавство України, регулююче спірні відносини між сторонами.

Контракт №2 від 22.08.2014 за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів с. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання щодо поставки обумовленого товару у строк передбачений контрактом не виконав (принаймі, матеріали справи доказів протилежного не містять), в зв'язку з чим між сторонами було погоджено зміну зобов'язань сторін, зокрема відповідач зобов'язався повернути грошові кошти передплати позивачу в розмірі 30 000, 00 доларів США до 28.02.2013.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження виконання відповідачем його зобов'язань щодо повернення позивачу до 28.02.2013 грошових коштів передплати в розмірі 30000 (тридцять тисяч) доларів США, 00 центів відповідачем суду не надано, та матеріали справи не містять .

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за контрактом в сумі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США, 00 центів належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США, 00 центів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На дату подання позовної заяви до суду 15.03.2013 офіційний курс НБУ долару до гривні становив 7, 993 грн. за долар, відповідно станом на 15.03.2014 еквівалент 30 000, 00 доларів США у гривнях за офіційним курсом НБУ становив 239790, 00 грн., як і розраховано позивачем.

Отже, позовні вимоги ґрунтуються на нормах закону, є обґрунтованими, доведеними, і відповідно підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства STELLADOMINIK, S.R.L. комерційного товариства (Буд.15, площа Каней II, вул. Об'єднаних Штатів, Баваро, муніципальний район Верона-Пунта Кана, Ігуей; провінція Альтаграсія, Домініканська Республіка, код юридичної особи (RNC): 130802637, АСС: 2000192003764, BNF: Іпотечний банк Домінікани, вул. Уінстона Черчеля, просп. 27 лютого, місто Санто Домінго, Домініканська Республіка, BCBHDOSDXXX, SRL 11896740021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі Транс Сервіс" (02091, м. Київ, Харківське шосе, буд.144-Б; код юридичної особи - 35261689, р/р 26003128147 (UAH), р/р 26001361111 (USD) в АТ "Райффайзен Банк Аваль" в м. Києві, МФО 380805) заборгованості за контрактом в розмірі 30 000 (тридцяти тисяч) доларів США 00 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.03.2013 складає 239 790 (двісті тридцять дев'ять тисяч сімсот дев'яносто) грн. та 4 795 (чотири тисячі сімсот дев'яносто п'ять) грн. 80 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2014.

Суддя Г.П. Бондаренко