Рішення

від 24.06.2009 по справі 5020-3/169

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/169

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"24" червня 2009 р. справа № 5020-3/169

За позовом                    Заступника прокурора міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 1)

в інтересах                    Севастопольської міської Ради

держави в особі          (99011, м. Севастополь, вул. Леніна,3)

до відповідачів          Приватного підприємства “Модуль-96”

(м. Євпаторія, вул. Л. Українки, б. 8-а, оф. 20)

Товариства з обмеженою відповідальністю

                              “Севастопольцентрбуд”

                              (АРК, Сімферопольський район, с. Українка, вул. Горького, б. 3-а)

.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Міністерство оборони України

(03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6)

Севастопольська міська державна адміністрація,

(99011, м. Севастополь, Леніна, 2);

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, Леніна, 3)

про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

Суддя Головко В.О.

Представники сторін:

прокурор –Шаблін Є.І, прокурор відділу, посвідчення № 490 від 21.03.2006, Заступник прокурора м. Севастополя;

позивач –Чиркова О.М., заступник начальника юридичного відділу, довіреність №03-15/5324 від 29.12.2008, Севастопольська міська Рада;

відповідач –не з'явився, ПП "Модуль-96";

відповідач - не з'явився, ТОВ "Севастопольцентрбуд";

третя особа –не з'явився, Міністерство оборони України;

третя особа –не з'явився, Севастопольська міська державна адміністрація;

третя особа – не з'явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради;

Суть спору:

Заступник прокурора міста Севастополя звернувся до суду в інтересах Севастопольської міської Ради (далі за текстом –Позивач) з позовною заявою до Приватного підприємства “Модуль-96” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастопольцентрбуд” про визнання недійсним договору від 22.02.2007 купівлі-продажу павільйону, загальною площею 49,70 кв.м, розташованого за адресою м. Севастополь,             вул. Матроський бульвар, 1 “Б”, визнання права власності на зазначене майно за Севастопольською міською Радою та зобов'язання ТОВ “Севастопольцентрбуд” усунути перешкоди Севастопольській міській Раді у здійсненні права користування та розпорядження зазначеним майном.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.03.2009 порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 14.04.2009.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.03.2009 вжиті заходи до забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “Севастопольцентрбуд” відчужувати (продавати, міняти тощо), а також надавати у заставу об'єкти нерухомості, відчуження яких було предметом договору купівлі-продажу від 22.02.2007, а саме –павільйон з ганком загальною площею 49,70 кв.м, розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Матроський бульвар, 1 “Б”.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.04.2009 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Міністерство оборони України.

Ухвалою від 12.05.2009 залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Севастопольську міську державну адміністрацію, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, за ініціативою суду.

          У судовому засіданні 24.06.2009 прокурор висловив суду позовні вимоги, на позовних вимогах наполягає, просить суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.

          Представник позивача підтримав прокурора.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідачі не скористались правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надали господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд –

В С Т А Н О В И В:

22.02.2007 між ПП «Модуль-96»(продавець) та ТОВ «Севастопольцентробуд» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу (далі –Договір) (арк.с. 8-9).

Згідно з пунктом 1 Договору продавець продав, а покупець купив павільйон           (лит. А) з ганком, загальною площею 49,70 кв.м (далі –майно), яке розташоване за адресою:     м. Севастополь, Матроський бульвар, буд. 1 б.

Відповідно до пункту 3 Договору, майно належить продавцю на підставі рішення Господарського суду міста Севастополя від 26.01.2007 у справі №20-9/025 та зареєстровано Севастопольським КП «БТІ та ДРОНМ»Севастопольської міської Ради за №3935 від 15.02.2007.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Рижковою Н.В. 22.02.2007 та зареєстровано в реєстрі за №351.

Довідкою КП «БТІ та ДРОНМ»Севастопольської міської Ради підтверджено, що за звітними даними архіву право власності на кафе, площею 49,7 кв.м, яке розташоване за адресою м. Севастополь, Матроський бульвар, 1б зареєстровано за ТОВ «Севастопольцентробуд» на підставі договору купівлі-продажу від 22.02.2007.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2008 у справі №20-9/025 скасовано рішення господарського суду міста Севастополя від 26.01.2007, у позові приватному підприємству «Модуль-96»про визнання права власності на нерухоме майно (танцювальний майданчик площею 561,2 кв.м, волейбольний майданчик площею         760,20 кв.м, павільйон площею 78,96 кв.м, інші приміщення площею 37,6 кв.м), розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Матроський бульвар, 1, 1а, 1б –відмовлено.

Згідно з листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополі від 07.08.2008 №2629, Інспекція ДАБК у місті Севастополі не приймала участі в прийманні в експлуатацію танцювального майданчика, волейбольного майданчика, павільйону та інших приміщень, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Матроський бульвар, 1, 1а, 1б (арк.с. 17).

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню (у частині визнання договору недійсним) з наступних підстав.

За змістом частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 203, 204 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, мають бути дотримані спеціальні вимоги до укладення певних видів правочинів.

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України) та оспорювані (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі (стаття 236 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. При цьому, якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Враховуючи, що у договорі купівлі-продажу від 22.02.2007 вказана правова підстава знаходження зазначеного нерухомого майна на праві власності продавця (ТОВ “Модуль-96”) –рішення господарського суду міста Севастополя від 26.01.2007 у справі №20-9/025, яке було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2008, суд дійшов висновку, що на теперішній час підстави вважати вищевказаний договір дійсним –відсутні.

Як встановлено статтею 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, –відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами 2, 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2009 у справі №20-9/025 встановлено відсутність правових підстав для набуття ТОВ “Модуль-96” права власності на зазначене нерухоме майно.

Тобто, ТОВ “Модуль-96” на час укладення договору купівлі-продажу від 22.02.2007 фактично не був власником вищевказаного майна.

Як зазначено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. №3, зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 р. №13 та від 25 травня 1998 р. №15 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", угода може бути визнана недійсною лише на підставах і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд вважає спірний договір таким, що не відповідає чинному законодавству України, оскільки судом встановлена наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною (у вигляді відсутності у ПП “Модуль-96” на предмет позову, та, як наслідок - правових підстав набуття права власності ТОВ “Севастопольцентробуд” на зазначене майно).  

          За таких обставин зміст укладеного позивачем та відповідачем 22.02.2007 договору купівлі-продажу павільйону площею 49,7 кв.м, ганка, які розташовані за адресою:                  м. Севастополь, вул. Матроський бульвар, 1б, суперечить зазначеним нормам Цивільного кодексу України, що відповідно до частини 1 статті 215 та частини 1 статті 203 цього Кодексу є підставою для визнання договору недійсним.

          З урахуванням викладеного позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

          Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

          Стосовно вимог позивача щодо визнання за Севастопольською міською Радою права власності на зазначене нерухоме майно, та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном з боку відповідача-2, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини набуття права власності регулюються главою 24 Цивільного кодексу України, ст. 335 якої передбачає, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Таким чином, із самого визначення поняття "безхазяйна річ" вбачається, що дана річ має бути такою, щодо якої право власності ніким не оспорюється, і безхазяйна річ, відповідно до приписів ст. 335 ч. 2 вказаного кодексу, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність при дотриманні певного порядку, визначеного діючим законодавством України.

Проте із встановлених судами обставин не вбачається, що Севастопольська міська Рада, виконавши приписи цієї норми права та пославшись на зазначену норму довіла виконання її вимог.

Таким чином, суд вважає вимоги прокурора в цій частині позову необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог прокурора, щодо зобов'язання ТОВ “Севастопольцентробуд” усунути Севастопольській міській Раді перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном –павільйоном з ганком, площею 49,7 кв.м, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Матроський бульвар, 1б, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі ч. 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Інші особи (не власники) мають право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження лише за наявності достатніх правових підстав правомірності таких вимог.

На підставі статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У даному випадку суду не надано належних та допустимих доказів того, що вищевказане майно належить на праві власності Севастопольській міській Ради, тому вимоги прокурора у цій частині позову суд вважає необґрунтованими, та не підтвердженими належними доказами.

До набрання законної сили даним судовим рішенням власником спірного майна залишається ТОВ “Севастопольцентробуд”, отже, заявлення вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном є передчасним.

          Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись статтями 49, 77, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна: павільйону (лит. А) з ганком, загальною площею 49,70 кв.м, яке розташоване за адресою:           м. Севастополь, Матроський бульвар, буд. 1 б, укладений 22.02.2007 між Приватним підприємством “Модуль-96” та товариством з обмеженою відповідальністю „Севастопольцентрбуд” з моменту його укладення

3.          В частині позовних вимог щодо визнання за Севастопольською міською Радою права власності на нерухоме майно –павільйон (лит. А) з ганком, загальною площею 49,70 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, Матроський бульвар, буд. 1 б та зобов'язання ТОВ “Севастопольцентробуд” усунути Севастопольській міській Раді перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження цим нерухомим майном –в позові відмовити.

4.          Стягнути з Приватного підприємства “Модуль-96” (вул. Л. Українки, б. 8-а оф. 20, м. Євпаторія, АР Крим, код у ЄДРПОУ 23983816, відомості про наявність поточних рахунків в матеріалах справі відсутні) і Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольцентробуд” (вул. Горького, б. 3 “А”, с. Українка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, код у ЄДРПОУ 34938782, відомості про наявність поточних рахунків в матеріалах справі відсутні) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код у ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито в сумі 28,33 грн. (двадцять вісім грн. 33 коп.) солідарно.

5.           Стягнути з Приватного підприємства “Модуль-96” (вул. Л. Українки, б. 8-а оф. 20, м. Євпаторія, АР Крим, код у ЄДРПОУ 23983816, відомості про наявність поточних рахунків в матеріалах справі відсутні) і Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольцентробуд” (вул. Горького, б. 3 “А”, с. Українка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, код у ЄДРПОУ 34938782, відомості про наявність поточних рахунків в матеріалах справі відсутні) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код у ЄДРПОУ 24035598, код бюджетної класифікації 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 39,33 грн. (тридцять дев'ять грн. 33 коп.) солідарно.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                В.О. Головко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського                         

процесуального кодексу України і підписано 01.07.2009.                                      

РОЗСИЛКА:

1.          Заступника прокурора міста Севастополя

(вул. Л. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)

2.          Севастопольська міська Рада (вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)  

3.          ПП “Модуль-96” (вул. Л. Українки, б. 8-а оф. 20, м. Євпаторія, АР Крим)

4.          ТОВ „Севастопольцентрбуд” (вул. Горького, б. 3 “А”, с. Українка,

Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим) –

5.          Міністерство оборони України

(03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6)

6.          Севастопольська міська державна адміністрація,

(99011, м. Севастополь, Леніна, 2);

7.          Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, Леніна, 3)

Справа