Рішення

від 12.08.2014 по справі 911/2435/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2014 р. Справа № 911/2435/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1,

03067, АДРЕСА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком",

09100, Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 194, офіс 703

2) Приватного підприємства "Бета-Консалтинг",

09100, Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 194, офіс 302

про визнання недійсними договорів

за участю представників:

позивача - 1) ОСОБА_2 (довіреність від 15.04.2014 № 2266);

2) ОСОБА_3 (довіреність від 08.11.2013 № 5208);

відповідача 1 - Шапошніков І.Б. (довіреність від 24.10.2013, б/н);

відповідача 2 - Шапошнікова Т.Г. (довіреність від 04.08.2014 № 08/14).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" (далі - відповідач 1) та Приватного підприємства "Бета-Консалтинг" (далі - відповідач 2) про визнання недійсними договорів.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у відповідача 2 необхідного обсягу прав щодо майна, яке є предметом договорів оренди нежитлового приміщення від 15.05.2012 № ДО-01, від 01.03.2013 № ДО-04 та договорів відповідального зберігання від 01.03.2013 № 01/03, від 01.03.2013 № 375, а також відсутністю відповідних повноважень у директора відповідача 1 на укладення із відповідачем 2 вказаних договорів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.07.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13207/14 від 08.07.2014) надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участі представника у судовому засіданні.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13254/14 від 08.07.2014) надійшло клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, з метою надання додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання своїх заперечень до позовної заяви.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 119/14 від 08.07.2014) надійшло клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участі представника у судовому засіданні.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13255/14 від 08.07.2014) надійшло клопотання відповідача 1 про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вказане клопотання задоволено судом, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до частини 7 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2014 розгляд справи відкладено на 05.08.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15782/14 від 05.08.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15789/14 від 05.08.2014) відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов заперечений повністю, з підстав, що викладені у відзиві.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15790/14 від 05.08.2014) відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов заперечений повністю, з підстав, що викладені у відзиві.

У судовому засіданні 05.08.2014 оголошено перерву до 12.08.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16345/14 від 12.08.2014) позивачем подано до матеріалів справи письмові пояснення.

У судовому засіданні 12.08.2014 представники позивача повністю підтримали позовні вимоги, представники відповідачів позов заперечили повністю.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.08.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

21.01.2013 за відсутності кворуму, загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальності «Агроком» прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 21, про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства та про внесення змін до статуту товариства.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2013 у справі № 911/1975/13, що залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013, та набрало законної сили, визнані недійсними та скасовані рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», оформлені протоколами від 23.01.2013 № 21, 03.04.2013 № 23 та від 12.04.2013 № 24.

Відтак, ОСОБА_1, відповідно до пунктів 1.2. та 11.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», що затверджений протоколом загальних зборів учасників Товариства від 21.04.2008 № 16, є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», частка якого у статутному капіталі товариства становить - 70%.

27.03.2012 між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено Договір управління майном, відповідно до пункту 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених Договором, установник управління передає управителю нерухоме майно в управління, на строк, визначений цим договором, а управитель за плату від свого імені здійснює управління цим майном виключно в інтересах установника управління або названої ним особи (вигодонабувача).

У свою чергу, між відповідачем 2 як управителем вищезазначеного майна, відповідно до умов Договору управління майном, та відповідачем 1 укладено наступні договори щодо вищезазначеного майна:

1) Договір оренди нежитлового приміщення від 15.05.2012 № ДО-01, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно - приміщення (далі - об'єкт оренди). Об'єкт оренди, згідно з умовами Договору, складається з виробничого приміщення, площею 1 944,00 кв.м., обладнане відповідними комунікаційними системами. Місцезнаходження об'єкта оренди - АДРЕСА_2 (пункти 1.1., 1.2., 1.2.1. Договору № ДО-01).

2) Договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2013 № ДО-04, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно - приміщення (далі - об'єкт оренди). Об'єкт оренди, згідно з умовами Договору, складається з виробничого приміщення, площею 2 592,00 кв.м., обладнане відповідними комунікаційними системами. Місцезнаходження об'єкта оренди - АДРЕСА_2 (пункти 1.1., 1.2., 1.2.1. Договору № ДО-04).

3) Договір відповідального зберігання від 01.03.2013 № 01/03, відповідно до умов якого, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом терміну дії Договору: лінію профілювання ПН-100 (установка для профілювання листа РР100) загальною вартістю 656 299,176 грн., з ПДВ; електромеханічний консольний розмотувач мод. ЕМКРД-1 з пристроєм для переміщення бухти металу (гідравлічний візок) - загальною вартістю 182 004,00 грн., з ПДВ (далі - майно).

4) Договір відповідального зберігання від 01.03.2013, відповідно до умов якого, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом терміну дії Договору: кран мостовий електричний № 375 вартістю 562 866,34 грн.; кран мостовий однобалочний C*TS*10,5, К56196ПС вартістю 97 188,41 грн. (далі - майно), (далі - Договори).

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Положення статті 203 Цивільного кодексу України визначають такі підстави недійсності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Також, частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачені самостійні окремі підстави недійсності господарського зобов'язання; може бути визнано недійсним повністю або в частині господарське зобов'язання, що: 1) не відповідає вимогам закону; 2) вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави або суспільства; 3) укладено учасниками господарських правовідносин з порушенням хоча б одним з них спеціальної компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Однією з підстав для визнання спірних Договорів недійсними, за твердженнями позивача, є те, що відповідач 2 не володів необхідним обсягом прав щодо майна, яке передано ним в оренду та на відповідальне зберігання, відповідно до спірних Договорів.

Відповідач 2, укладаючи спірні Договори, діяв як управитель, відповідно до Договору управління майном від 27.03.2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 29.05.2014 у справі № 911/2320/14, що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014, Договір управління майном між відповідачем 1 та відповідачем 2 визнано недійсним.

Відповідно до статті 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Оскільки, Договір управління майном, на підставі якого відповідачу 2 надано повноваження щодо розпорядження майном, визнано недійсним, позивач зазначає про відсутність у відповідача 2 законних підстав для розпорядження та користування цим майном та, у зв'язку з цим, заявляє про визнання спірних Договорів недійсними.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 заперечує проти задоволенню позову, в тому числі, з посиланням на частину 3 статті 207 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідачем 1 зазначається, що Договір управління майном є саме таким договором, який може бути припинено лише на майбутнє, а, відтак, і визнаний недійсним вказаний договір лише на майбутнє.

За твердженнями відзиву, визнання Договору управляння майном недійсним в судовому порядку 29.05.2014 не є підставою для визнання недійсними спірних Договорів від 15.05.2012 та від 01.03.2013, оскільки на момент їх укладення відповідач 2 володів майном на відповідній правовій підставі та мав право на передачу його в оренду та на відповідальне зберігання.

З урахуванням позицій позивача та відповідачів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодекс України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відтак, враховуючи наслідки недійсності правочину, у відповідача 2 відсутні права на укладення спірних договорів, оскільки відповідач 2 не мав законних підстав для розпорядження та користування цим майном, оскільки, дії особи, яка розпорядилася майном на підставі недійсного правочину, не можуть відповідати вимогам статті 761 Цивільного кодексу України.

Як обґрунтування наявності підстав для визнання спірних Договорів недійсними, позивач, також, вказує, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» під час укладення Договорів діяв з перевищенням наданих йому Статутом повноважень, з посиланням на пункт 18.5.7. Статуту.

Як вбачається зі спірних Договорів, останні зі сторони відповідача 1 підписано директором - ОСОБА_6.

Відповідно до пункту 18.5.7. Статуту, директор уповноважений розпоряджатись майном товариства (включаючи грошові кошти), основні фонди при погодженні з загальними зборами учасників.

Оскільки загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» з порядком денним, до якого включені питання щодо укладення спірних договорів оренди та відповідального зберігання з Приватним підприємством «Бета-Консалтинг» не відбувались, то, на думку позивача, вказане свідчить про перевищення директором товариства своїх повноважень щодо укладення спірних Договорів.

Заперечуючи позов, відповідачем 1 зазначено, що Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» не встановлено конкретних обмежень повноважень директора на укладення договорів.

Відповідно до пункту «і» частини 5 статті 41 та статті 59 Закону України «Про господарські товариства», до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в Статуті товариства.

Оскільки Статутом відповідача 1 не визначено певну суму договору, перевищення якої потребує затвердження договорів загальними зборами учасників, факт неприйняття рішення про укладення оспорюваних Договорів, за твердженнями відповідача 1, не є підставою для визнання їх недійсними та не свідчить про перевищення директором свої повноважень.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 2, 3 статті 145 Цивільного кодексу України, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Статтею 50 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Статтею 58 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

За приписом статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про господарські товариства», статтею 82 Господарського кодексу України, статтею 143 Цивільного кодексу України, товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Відповідно до пункту 16.1. Статуту відповідача 1, вищим керівним органом товариства є збори учасників.

До виключної компетенції зборів учасників, з-поміж іншого, належить укладення угод на відчуження, а також угод про здачу в найм, оренду, заставу майна, кредитних договорів (пункт 17.9.19. Статуту відповідача 1).

Відповідно до пункту 18.5.7. Статуту відповідача 1, директор уповноважений розпоряджатись майном товариства (включаючи грошові кошти), основні фонди при погодженні з загальними зборами учасників.

Розпорядження - це складовий елемент права власності на певне майно. Право розпорядження в об'єктивному розумінні є сукупністю правових норм, з допомогою яких закріплюється можливість визначити юридичну чи фактичну долю речі (майна). Право розпорядження у суб'єктивному розумінні - це закріплена у нормах права можливість визначити юридичну чи фактичну долю майна.

Розпоряджання річчю передбачає можливість укладення щодо речі будь-яких правочинів в межах, визначених законодавством. Поряд з терміном «розпорядження» Цивільний кодекс України використовує поняття «управління майном», в тому числі речами. Управління майном передбачає більш широкі повноваження, ніж розпорядження.

Спірними Договорами передбачено обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» здійснювати оплату за користування майном, яке належить йому на праві власності.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуваними договорами оренди та відповідального зберігання фактично здійснено реалізацію функції розпорядження майном товариства, а саме: грошовими коштами.

Крім того, чинне законодавство не забороняє включати до Статуту будь-які обмеження щодо повноважень директора, які і містяться у пунктах 17.9.19., 18.5.7. Статуту відповідача 1, тому твердження відповідача 1 про невідповідність вказаних пунктів вимогах Закону, не можуть бути прийняті судом.

Щодо тверджень відзиву відповідача 1 про те, що рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.2012 у справі № 5011-51/12516-2012 встановлено, що Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» не містить положень, що обмежують повноваження директора щодо укладення договорів та, відповідно, їх сум, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, судом враховано правову позицію, що викладена у підпункті 2.6. пункту 2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, про те, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Висновки, що викладені у рішенні суду від 29.10.2012 у справі № 5011-51/12516-2012, з огляду на зазначене, не можуть мати преюдиційне значення для вирішення спору у даній справі.

Щодо тверджень відзиву відповідача 1 про те, що спірні договори у подальшому схвалені загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», що підтверджується протоколом від 03.03.2013 № 03/03, судом враховане наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Загальні збори учасників Товариства, на яких схвалено спірні Договори, що оформлені протоколом № 03/03, проведені 03.03.2013.

Як зазначалося вище, 21.01.2013, за відсутності кворуму, загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальності «Агроком» прийнято рішення, що оформлене протоколом № 21, про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства та про внесення змін до статуту товариства. Вказане рішення загальних зборів визнано недійсним у судовому порядку рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2013 у справі № 911/1975/13.

Оскільки, загальні збори, на яких прийнято рішення про схвалення спірних Договорів, що оформлене протоколом від 03.03.2013 № 03/03, проведені у період, коли позивач був незаконно виключений зі складу Товариства, а, відтак, за відсутності учасника Товариства, який володіє 70 % статутного капіталу, суд, користуючись статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, не враховує вказаний доказ як належний доказ схвалення відповідачем 1 спірних правочинів.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Жодних інших дій щодо наступного схвалення спірних правочинів, у тому числі, їх оплати, відповідачем 1 вчинено не було, про що представником відповідача 1 надано усні пояснення у судовому засіданні.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються, зокрема, поясненнями представників сторін.

Щодо тверджень відзиву відповідача 2, про те, що відповідачу 2 не було відомо про обмеження повноважень директора відповідача 1 ОСОБА_6 щодо укладення спірних Договорів, з урахуванням того, що відомості про такі обмеження відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд зазначає наступне.

При вирішенні питання про визнання договору недійним суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом 2 частини 2 статті 98 Цивільного кодексу України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Вказану правову позицію викладено у підпункті 3.3. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Зі змісту спірних Договорів вбачається, що директор відповідача 1 діяв на підставі Статуту, про що зазначено у текстах спірних Договорів, а, відтак, відповідач 2 знав про обмеження повноважень директора, які передбачені Статутом відповідача 1.

Відтак, пунктом 18.5.7. Статуту відповідача 1 передбачено, що директор уповноважений розпоряджатись майном товариства, при погодженні з загальними зборами учасників, а, як вбачається з матеріалів справи, збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» з порядком денним, до якого включені питання щодо укладення спірних договорів оренди та відповідального зберігання з Приватним підприємством «Бета-Консалтинг» не відбувались.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірні Договори підлягають визнанню недійсними у зв'язку з визнанням недійсним Договору управління майном, на підставі якого їх укладено, а також у зв'язку з тим, що директор ОСОБА_6, укладаючи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» спірні Договори діяв з перевищенням повноважень, які надані йому Статутом товариства відповідача 1 та чинним законодавством України, а тому не можна вважати, що правочин вчинено з дотриманням основних принципів цивільних відносин, закріплених статтею 3 Цивільного кодексу України, які полягають у справедливості, добросовісності та розумності вчинених ним дій по відношенню до інтересів юридичної особи, яку він представляє, та відповідно до корпоративних прав учасників цього товариства.

Пунктом 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» встановлено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодекс України, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Згідно зі статтею 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Укладанням директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» спірних Договорів, порушено корпоративні права позивача щодо управління справами Товариства, з урахуванням пункту 18.5.7. Статуту відповідача 1, розподілу прибутку товариства (з одержанням своєї частки) від господарської діяльності Товариства та погіршення майнового стану підприємства, що впливає на права позивача, як учасника, з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 70%, щодо отримання активів у разі ліквідації Товариства, оскільки грошові вимоги за вказаними Договорами заявлено відповідачем 2 у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком».

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 15 травня 2012 року № ДО-01, укладений між Приватним підприємством «Бета-Консалтинг» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, 194, офіс 302, код ЄДРПОУ 31924075) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, 194, офіс 703, код 30615677).

3. Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 01 березня 2013 року № ДО-04, укладений між Приватним підприємством «Бета-Консалтинг» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, 194, офіс 302, код ЄДРПОУ 31924075) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, 194, офіс 703, код 30615677).

4. Визнати недійсним договір відповідального зберігання від 01 березня 2013 року № 01/03, укладений між Приватним підприємством «Бета-Консалтинг» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, 194, офіс 302, код ЄДРПОУ 31924075) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, 194, офіс 703, код 30615677).

5. Визнати недійсним договір відповідального зберігання (крану мостового електричного № 375 вартістю 562 866,34 грн.; крану мостового однобалочного C*TS*10,5, К56196ПС вартістю 97 188,41 грн.) від 01 березня 2013 року, укладений між Приватним підприємством «Бета-Консалтинг» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, 194, офіс 302, код ЄДРПОУ 31924075) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, 194, офіс 703, код 30615677).

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 18.08.2014.

Суддя С.О. Саванчук