Ухвала

від 18.03.2015 по справі 911/2435/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 березня 2015 року Справа № 911/2435/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Коробенка Г.П., суддів:Запорощенка М.Д., Катеринчук Л.Й., Удовиченка О.С., Чернова Є.В. розглянувши заяву Федорова Віктора Федоровича про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 19.11.2014 у справі№ 911/2435/14 за позовом Федорова Віктора Федоровича до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком"; 2. Приватного підприємства "Бета-Консалтинг" провизнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2014 у справі №911/2435/14, позовні вимоги задоволені у повному обсязі: визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 15.05.2012р. №ДО-01 між Приватним підприємством "Бета-Консалтинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком"; визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2013р. №ДО-04 між Приватним підприємством "Бета-Консалтинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком"; визнано недійсним договір відповідального зберігання від 01.03.2013 №01/03, між Приватним підприємством "Бета-Консалтинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком"; визнано недійсним договір відповідального зберігання (крану мостового електричного №375 вартістю 562866,34 грн; крану мостового однобалочного C*TS*10,5, К56196ПС вартістю 97188,41 грн) від 01.03.2013, між Приватним підприємством "Бета-Консалтинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком". Додатковим рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2014 у справі №911/2435/14 вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі №911/2435/14 рішення суду першої інстанції залишені без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2014 у справі №911/2435/14 рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2014, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі №911/2435/14 - скасовані; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено; стягнути з Федорова Віктора Федоровича витрат зі сплати судового збору.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 24.07.2014 у справі №911/2320/13, від 20.01.2011 у справі №13/75пд, мотивовано неоднаковим застосуванням норм матеріального права внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.02.2015 у даній справі надано заявнику строк для усунення недоліків до 17.03.2015. Заявником вимоги ухвали від 19.02.2015 виконані належним чином.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Так у постанові від 19.11.2014 у справі №911/2435/14, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що не підлягає задоволенню позов про визнання недійсними укладених відповідачами спірних договорів, поданий особою, яка є учасником товариства з обмеженою відповідальністю (відповідача-1). При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва, оскільки учасник товариства не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства, тобто позивач не належить до тих суб'єктів, котрі мають право оспорити зазначений договір. При цьому суд касаційної інстанції визнав помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач звертаючись із позовом про визнання недійсним договору, укладеного відповідачами, звернувся як учасник товариства за захистом своїх корпоративних прав.

У постанові від 24.07.2014 у справі № 911/2320/13, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору управління майном, виходячи із встановлених судом обставин справи про те, що: збори учасників товариства з порядком денним, до якого було б включене питання щодо передання майна в управління другого відповідача, не відбувалися; директор, укладаючи від імені товариства договір управління майном, діяв з перевищенням наданих йому повноважень статутом та чинним законодавством України.

У постанові від 20.01.2011 у справі №12/75пд, на яку посилається заявник, виходячи із встановлених обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання недійсної угоди, оформленої договором купівлі-продажу нерухомого майна, з огляду на невідповідність оспорюваного договору (за яким відбулось відчуження майна відповідача-1) вимогам чинного законодавства, оскільки на момент його укладення діяли заходи забезпечення позову у вигляді заборони товариству відповідача в особі голови ліквідаційної комісії на вчинення дій, пов'язаних з ліквідацією товариства, вжиті ухвалою господарського суду в іншій справі. При цьому, судом касаційної інстанції враховано, що оспорюваний договір, укладений в процесі ліквідації товариства, безпосередньо стосується корпоративних прав позивача як учасника товариства на отримання частини прибутку товариства.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

З огляду на викладене підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України відсутні.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 18 , 111 19 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Федорову Віктору Федоровичу у допуску справи № 911/2435/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Судді:Г.Коробенко М.Запорощенко Л.Катеринчук О.Удовиченко Є.Чернов