Рішення

від 12.05.2009 по справі 25/65

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/65

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.09                                                                                           Справа№ 25/65

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Гологори” (м.Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ІНТЕРМАРКЕТ” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 235 086,33 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Чупахін І.Р.-представник, довіреність від 20.03.2009 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:  На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Гологори” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ІНТЕРМАРКЕТ” (м.Львів)  про стягнення заборгованості в сумі  235 086,33 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 01.04.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 08.04.2009 року.  Ухвалою від 08.04.2009 року розгляд справи відкладено до 13.04.2009 року,  у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 13.04.2009 року розгляд справи відкладено до 23.04.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 23.04.2009 року розгляд справи відкладено до 28.04.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 28.04.2009 року розгляд справи відкладено 06.05.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 06.05.2009 року розгляд справи відкладено до 12.05.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 01.04.2009 року, про відкладення від 08.04.2009 року, від 13.04.2009 року, від 23.04.2009 року, від 28.04.2009 року, від 06.05.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника  в судове засідання  забезпечив.

23.04.2009 року за вх.№8344 позивач подав клопотання про повернення уточнення до позовної заяви про збільшення позовних вимог.

12.05.2009 року за вх.№9463 позивач подав уточнення до позовної заяви, згідно якого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 199 853,74 грн., 3% річних в розмірі 219,22 грн., пеню в розмірі 1 753,74 грн., держмито в розмірі 2 018,26 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 01.04.2009 року, про відкладення від 08.04.2009 року, від 13.04.2009 року, від 23.04.2009 року, від 28.04.2009 року, від 06.05.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника  в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4148683 від 07.04.2009 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України,  рішення виготовлено, підписано та оголошено 12.05.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

02.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Гологори” (надалі-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ІНТЕРМАРКЕТ” (надалі –відповідач) укладено договір №ТП-020 (надалі –договір).

02.01.2008 року та 25.12.2008 року двома додатками вносились зміни у розділ 11 договору. Додатком від 02.01.2009 року дію договору було продовжено до 28.02.2009 року.

Відповідно до умов договору, позивач зобов”язувався поставляти, а відповідач приймати та оплачувати товар.

Відповідно до п.3.3 договору, відповідач зобов”язувався прийняти від позивача товар та оплатии його протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару.

За твердження позивача, останній свої зобов”язання за договором виконав, проте відповідач систематично не виконував і не виконує свого зобов”язання щодо оплати отриманого товару, що призводить до постійної і стійкої поточної заборгованості за отриманий товар.

У зв”язку з цим позивач 28.02.2009 року звернувся до Господарського суду Львівської області з вимогою стягнути з відповідача суму вартості неоплаченого товару, відтермінування оплати за який закінчилося на дату подання позову. З врахуванням відтермінування, що передбачено п.3.3 договору,  станом на 28.02.2009 року відповідач повинен був оплатити товар, який був йому поставлений по 13.01.2009 року включно. Сума заборгованості за цей товар становила 768 736,40 грн. Слід зазначити, що вищевказана сума боргу встановлена з урахуванням всіх здійснених відповідачем оплат, в тому числі й всіх тих оплат, що здійснювалися ним після 13.01.2009 року.

Станом на 30.03.2009 року відповдач повинен оплатити товар, який він одержав по 12.02.2009 року включно. Проте, як стверджує позивач, відповідач свого грошового зобов”язання за договором не виконав, і після 24.02.2009 року не здійснив жодної оплати, що спричинило виникнення додаткової заборгованості в розмірі 199 853,74 грн.

Факт заборгованості відповідача в розмірі 199 853,74 грн. визначений на підставі погоджених з відповідачем документів: підписаного акту звірки та підписаних ним накладних на товар.

Крім того, позивачем нараховано 3% річних від простроченої суми, що становить 219,22 грн.

Згідно п.6.2 договору, за несвоєчасну оплату товару, відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент стягнення пені від несплаченої суми за кожен день протермінування.

За підрахунком позивача розмір пені становить 1 753,74 грн.

Крім того, позивач стверджує, що відповідач повинен сплатити суму донаранування 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов”язання в розмірі 768 736,40 грн. з оплати товару, який  було поставлено згідно договору з 24.11.208 року по 08.01.2009 року за період нарахування з 01.03.2009 року по 30.03.2009 року, оскільки зазначене грошове зобов”язання відповідач на момент подання позовної заяви не виконав.

Розмір такого донарахування ствноить 3 695,01 грн.

З тих же правових підстав позивач здійснив донарахування пені, розмір якого становить 29 564,12 грн.

Однак, 12.05.2009 року за вх.№9463 позивач подав уточнення до позовної заяви, згідно якого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 199 853,74 грн., 3% річних в розмірі 219,22 грн., пеню в розмірі 1 753,74 грн., держмито в розмірі 2 018,26 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви становить  201 826,70 грн.

        На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу.

При прийнятті рішення  суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення  боргу,  відзив на позовну заяву не представив,  явку повноважного представника в судове засідання  не забезпечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Гологори” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ІНТЕРМАРКЕТ” (м.Львів)  в частині стягнення заборгованості в сумі  201 826,70 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судови витрат, позивач подав платіжні доручення №307 від 27.03.2009 року на суму 2 350,86 грн. про сплату державного мита та №308 від 27.03.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судовго процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,   ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України,  суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ІНТЕРМАРКЕТ” (79040, м.Львів, вул.Городоцька,359, код ЄДРПОУ 13827416; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гологори” (79040, м.Львів, вул.Сигнівка,52/27; п/р 26009238941001 в ЗГРУ КБ Приватбанк, МФО 325321, код ЄДРПОУ 22369786)  –  201 826  (двісті одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 70 коп. боргу, 2 350 (дві тисячі триста п”ятдесят) грн. 86 коп. сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                                                             Пазичев В.М.